Китайська мрія

Про країну, де стосовно села дотримують принципу:  «Більше давати, менше забирати і відкривати простір».

Микола Пуговиця, журналіст
Cпеціально для журналу «Пропозиція»
Київ — Пекін — Цзинань — Гуанчжоу — Куньмін — Шанхай — Київ

Крок за кроком
«Наш народ любить життя. Він мріє про кращу освіту, стабільнішу роботу, вищі доходи, надійніше соціальне забезпечення, більш високоякісне обслуговування в галузях медицини та охорони здоров’я, зручніші житлові умови і чистіше навколишнє середовище. Наш народ хоче, аби діти могли рости, жити й працювати в кращих умовах. Здійснити мрію народу про краще життя — наша головна мета», — наголосив у першому своєму інтерв’ю пресі 15 листопада 2012 р. в Будинку народних зібрань у Пекіні новообраний генеральний секретар ЦК КПК Сі Цзіньпін.
Навесні поточного року, після завершення Першої сесії Всекитайських зборів народних представників (парламенту) 12-го скликання, журналісти попросили генсека Компартії і главу КНР пояснити суть «китайської мрії». Ось що відповів Сі Цзіньпін: «У новий історичний період суттю китайської мрії є процвітання держави, відродження нації та щастя народу. Мета наша така: до 2020 р. ВВП і середньодушові доходи міського й сільського населення мають подвоїтися, порівняно з 2010-м, має бути побудовано “суспільство середнього достатку”. До середини нинішнього століття ми повинні перетворити країну на багату, могутню, демократичну, цивілізовану, гармонійну соціалістичну сучасну державу й здійснити китайську мрію про велике відродження китайської нації. З цією метою слід неухильно дотримуватись шляху соціалізму з китайською специфікою — і цим шляхом ми йдемо вже понад 30 років. Історія свідчить: це правильний шлях, він відповідає загальнополітичному становищу Китаю і здатний збагатити народ, зміцнити державу. І в подальшому ми впевнено йтимемо цим шляхом».
Я свідомо навів розлогу цитату керівника країни, аби було зрозуміло, які амбітні плани ставить китайський народ перед собою на найближчу перспективу. Не зайвим буде й озирнутися назад, щоб побачити, чого досягла Піднебесна за останні понад 30 років, відколи обрала курс реформ та відкритості. Головний підсумок: колись бідний і відсталий старий Китай перетворюється на процвітаючий і могутній Новий Китай, на державу інноваційного типу, яка сьогодні впевнено виходить на лідируючі позиції в світовій економіці. Потрібні цифри? Будь ласка. Торік загальний обсяг імпорту-експорту Китаю перевищив 3,8 трлн дол. США: за цим показником країна піднялася на друге місце в світі. Таку саму позицію вона посіла і за обсягом ВВП — у 2012-му він становив 8,2 трлн дол. За обсягом експорту — вийшла на перше місце. Зовнішні інвестиції в економіку за останні п’ять років перевищили 552,8 млрд дол. Відчутні зрушення і в соціальному плані: за три десятиліття за щорічних темпів економічного зростання на рівні близько 10% більш як у 30 разів зросли доходи населення.
А що ж село? Китайське село — тема моїх листів із далекої країни, які готую для «Пропозиції». Хоч 800-мільйонне китайське село нині сильно відстає від міста за рівнем та якістю життя, в нього є чому повчитися й нам. Особливо в плані підтримки з боку держави. Чого вартий один приклад, який не берегтиму на потім, а наведу вже тепер: сільське господарство КНР повністю (!) звільнене від податків. Рік у рік зростають витрати на розвиток його та сільських районів, на поліпшення рівня життя селян. Лише у 2011 р. бюджетні вкладення уряду на сільські статті витрат сягнули 164 млрд дол. США — на 21,3% більше порівняно з 2010 р. Загалом понад половину всіх інвестицій центрального бюджету спрямовують на потреби сільського господарства і будівництво села. Тут проголосили і дотримують принципу: «Більше давати селу, менше забирати, відкривати простір».
Про досягнення села ми поговоримо окремо. Хіба не вражає, скажімо, той факт, що країна територією близько 9,6 млн м2 має лише 7% світових орних земель і при цьому годує 22% населення планети (проживає в ній понад 1,3 млрд жителів). Менше 0,09 га головного сільськогосподарського ресурсу припадає на кожного китайця. Вражають й інші факти. Як і численні проблеми, з якими стикаються. Чи не найболючіша — забруднення навколишнього середовища. Всі зусилля тепер спрямовані на її розв’язання. «Китай не забезпечуватиме зростання економіки за рахунок екології, громадяни країни дихатимуть чистим повітрям, питимуть безпечну воду, вживатимуть якісну їжу, — пообіцяв під час першої зустрічі з представниками ЗМІ після завершення Першої сесії Всекитайських зборів народних представників 12-го скликання новий глава уряду прем’єр Держради Лі Кецян. — Ми плануємо повністю модернізувати нашу економіку, суворо карати тих, хто забруднює довкілля… Будуть інституційні реформи, вони будуть болючими і вимагатимуть певних жертв, але нинішній уряд готовий до цього».
Акцент на природній красі екологічної цивілізації зробив у звітній доповіді на відкритті ХVІІІ з’їзду КПК у листопаді 2013 р. генеральний секретар Компартії Ху Цзіньтао, вперше висунувши концепцію «красивого Китаю». Про це ми вели мову в Пекіні із заступником міністра закордонних справ КНР Ченом Гопіном (на запрошення МЗС Китаю я перебував у країні в складі невеликої групи українських, білоруських і молдовських журналістів). Відповіді пана Чена Гопіна на запитання «Пропозиції» друкуємо нижче, а поки що — вступ до розповіді про деякі складові аграрної Піднебесної.

Лише рису — понад 10 тис. сортів
Китай — один із найбільших виробників сільськогосподарської продукції в світі. В галузі зайнято близько 313 млн осіб, а враховуючи членів сімей, — понад 800 млн. Цей показник ушестеро вищий, аніж загалом в Англії, Німеччині, Франції, Італії, Мексиці, Японії та Росії. Із усього земельного фонду лише 21% угідь є високопродуктивними, у багатьох районах несприятливий клімат для активного ведення рослинництва. Достатньою кількістю опадів, великими сумами активних температур, тривалим вегетаційним періодом вирізняються північно-східні рівнини, дельта ріки Чжуцзян, середній і нижній басейни ріки Янцзи, Сичуанська низовина — там отримують по два, а на півдні — й по три врожаї за рік, 27% території займають пустелі.
Характерна особливість аграрної галузі — традиційна спрямованість на рослинництво, передусім на виробництво зерна, 3% якого входить до харчового раціону китайців. Понад половину всього врожаю зерна припадає на рис, він «завоював» 20% посівних площ, здебільшого південніше річки Хуанхе. За всю історію вирощування в Піднебесній вивели понад 10 тис. його сортів. До головних продовольчих культур належать також соя, кукурудза, просо, гаолян, коренеплоди. За врожайністю пшениці сьогодні з Китаєм не може зрівнятися жодна країна. Щедро врожаїться також батат — солодка картопля, багата на цукор і крохмаль. Серед технічних культур на першому місці — бавовна. Основним джерелом харчових жирів слугують олійні, найпоширеніші в провінції Шаньдун: арахіс, ріпак, кунжут. Країна займає провідні місця за обсягами експорту овочів та вирощування фруктів. Експерти міжнародних рейтингових агентств нарахували в Китаї понад півсотню видів зернових культур, 80 — городніх, 60 — фруктів. На вітамінну продукцію особливо багаті субтропічні райони півдня.
Останніми роками там активно розвивають аквапромисли, створюють нові й нові підприємства з переробки дарів морів, річок, озер. У провінціях Чжецзян, Хунань, Аньхой, Фуцзян вражають чайні плантації. Більшість сортів зеленого і чорного чаю експортують. А ось роль тваринництва в сільському господарстві незначна. Так історично склалося, що в землеробських рівнинних районах розводять переважно тяглову робочу худобу, свиней, птицю, в західних та на Тібеті — велику рогату худобу, овець, кіз, коней. На заході ведуть екстенсивне, кочівне або напівкочівне тваринництво. Слабко розвинена молочна галузь.
Така коротка характеристика сільського господарства Піднебесної. Про його здобутки та проблеми, технічне та енергетичне забезпечення, соціальний розвиток села і таке інше — в наступних листах із Китаю.