Спецможливості
Статті

Мастити в корів, спричинені патогенами бактеріальної природи

27.08.2010
6108
Мастити в корів,  спричинені патогенами  бактеріальної природи фото, ілюстрація

Протягом тривалого часу стрептококи залишаються одним із головних етіологічних чинників маститів у корів. До широкого використання антибіотиків та санації дійок
саме Streptococcus agalactiae вважався головним етіологічним агентом клінічних маститів у корів.

Протягом тривалого часу стрептококи залишаються одним із головних етіологічних чинників маститів у корів. До широкого використання антибіотиків та санації дійок
саме Streptococcus agalactiae вважався головним етіологічним агентом клінічних маститів у корів.

Характерними рисами цього збудника є виразний тропізм щодо тканин молочної залози та здатність передаватися від хворої тварини здоровим через рушники й губки для санації вимені. Як уже згадувалося, широке поширення протимікробних засобів та заходів санації посприяло позбавленню цього збудника з багатьох стад. На перший план у епізоотології маститів протягом останнього десятиліття вийшли нові патогени, такі як кишкова паличка та інші представники стрептококів, окрім agalactiae. Так, у багатьох господарствах, що досі вважали благополучними щодо клінічних маститів, зокрема стафілококових, та які виробляли молоко із стабільно низьким показником SCC протягом останніх десяти років, знову з’явилися випадки клінічних маститів. Дослідження, проведені серед 20478 корів із 274 стад у Голландії протягом 1,5 року з показником SCC < 400000 (верхня межа норми в Європі), показали, що у 28,5% корів виявлено клінічний мастит (41 випадок із 100 за рік). З них 42% випадків спричинялися стрептококовими організмами з навколишнього середовища (Streptococcus uberis і Streptococcus dysgalactiae у комплексі з Enterobacter sp.) та коліформними (Escherichia coli і Klebsiella species). Ще в одному дослідженні проводили висівання проб молока від 610 корів із семи стад із показником SCC у збірному танку < 150000 на живильні середовища кожні 5–6 діб, проби відбирали перед та під час отелення, а також за наявності ознак клінічного маститу. Патогени з навколишнього середовища виявляли в 46% тварин, більшість із них демонстрували клінічні ознаки маститу (94% уражених E. coli і 64% — стрептококами). Такі збудники спричинюють гострі та підгострі форми маститу, рідко — хронічні. Staphylococcus aureus причетні до 290 зареєстрованих випадків зворотних інфекцій.
За даними Національної ради з маститів (США), у 4957 корів із 67 стад 14 штатів виявлено такі збудники: стрептококи з навколишнього середовища — в 11,5% тварин (3,9% корівників); коліформні мікроорганізми — у 5% (1,3); S. aureus — у 11,5% (4) та Streptococcus agalactiae — у 6,5% тварин (4,3% корівників). За різними даними, поширюваність перелічених патогенів різко зростає (з 1,5 до 7,7%) за період отелення, тоді як рівень інфікування S. aureus становить близько 2,8 відсотка.
В етіології субклінічного та клінічного маститу в лактуючих і нелактуючих корів значна роль належить Strep. uberis (82%). Цей збудник, як водиться, спричиняє мастит, який практично не піддається антибіотикотерапії. Для профілактики проводять обробку корів у сухостійному періоді. Без антибіотикотерапії сухостійних корів кількість випадків інфікування Strep. uberis і розвитку маститів у ранньому сухостійному періоді та перед отеленнями різко збільшується. Це саме стосується й коліформних інфекцій — у цьому разі вони уражують 4,5% поголів’я під час отелень. Якщо не убезпечувати корів антибіотиками в сухостійний період, тоді патогенами із навколишнього середовища уражується 8–12% стада. Процедура виявлення етіологічного агента не завжди проста, оскільки перебування й виділення E. coli та стрептококів нетривалі: в середньому 12–30 діб. За повідомленнями деяких авторів, 80–90% стрептококових інфекцій набувають виразного клінічного прояву. Хронічний перебіг спостерігали у 18%, тривалість перебігу перевищувала 100 днів. Ефективність лікування залежить від того, наскільки своєчасно розпочали антибіотикотерапію — що раніше, то краще. Проблема в тому, що, крім визначення SCC раз на місяць, інших спеціальних експрес-тестів немає, отже, можна пропустити момент, коли можливо виявити збудника. Антибіотикотерапія коліформних маститів часто взагалі не ефективна, а тому застосовують лише регулярне й повне видоювання, а також стимуляцію скорочень гладеньких м’язів.
Для стрептококів з навколишнього середовища характерна стійкість до фагоцитозу і внутрішньоканальної антибіотикотерапії, за винятком Strep. dysgalactiae, які чутливі до пеніциліну й піддаються дії внутрішньоканальних антибіотиків.

Ознаки маститу
Клінічними ознаками стрептококового маститу є набряк уражених часток молочної залози, локальна гіпертермія та водянисте молоко. Іноді спостерігається лихоманка. Тварина втрачає апетит, а то й худне. Під час доїння виділяється сироваткоподібний ексудат, при цьому температура тіла знижується.

Збитки в разі захворювання
Економічні втрати досить значні й пов’язані, передусім, із втратами надоїв, витратами на лікування тощо. Причому втрати молока в корів старшого віку вдвічі більші, ніж у нетелей. У тварин із гострим перебігом маститу молоко пропадає дуже швидко, а попередній рівень відновлюється тільки через 60 діб після початку адекватного курсу лікування. За розвитку коліформного маститу можливі летальні випадки внаслідок сепсису.
Причини захворювання
На думку деяких авторів, головними факторами для розвитку стрептококового маститу є: надто тісні стійла; волога забруднена підстилка; подовжений сухостійний період; недоліки доїльних апаратів.
Навіть така проста маніпуляція, як миття вимені й обтирання сухими чистими рушниками, значно зменшує частоту виникнення інфекції. Під час доїння положення тварини повинно унеможливлювати її намагання збити приєднаний доїльний апарат ударом кінцівки або травмувати оператора, коли той готує вим’я для роботи. Стрептококи, виявлені у матеріалах підстилки (особливо органічних), грунті, гної та на різних ділянках тіла тварини (таких як губи, ніздрі, слизова піхви, в рубці і, звичайно ж, на дійках і вимені), довгій соломі, яку роками використовували як підстилку в родильних відділеннях, теж вважають джерелом інфекції. На думку Smith J. S. та Hogan K. L., розвиток екзогенних стрептококів відбувається у збитій підстилці, яка значно забруднена фекаліями та сечею, що особливо актуально в разі поганої вентиляції.
Що стосується коліформної інфекції, то тут вважають, що сприятливими чинниками є: неповне видоювання молока з часток вимені; занадто тривале доїння; відкриті стійла взимку; низький санітарно-гігієнічний рівень утримання дійних корів; розбалансовані стакани доїльного апарата; дерев’яна або тирсова підстилка; шкіра вимені, вкрита значним шерстним покривом.

Профілактика
Профілактику слід здійснювати за двома основними напрямами: попередження потрапляння патогенів на дійки та підвищення резистентності корів до розвитку маститу. Екзогенні стрептококи та E. coli можуть тривалий час виживати в зовнішньому середовищі, тож перезараження під час доїння відбувається на фоні циркуляції збудників у окремо взятому блоці. Головний спосіб попередження — санація вимені. Воно має бути чистим і сухим. Цього можна досягнути, дотримуючись таких правил.
1. Максимальна чистота поверхонь, з якими контактує тварина. Забруднені, вологі або заболочені загони чи стійла, вигульні майданчики й пасовища — це шлях до контакту дійок з бактеріями. Вірогідність забруднення на пасовищі менша, але випасання в період сильних дощів та тривале використання однієї й тієї самої ділянки підвищує ризик. У тому разі, коли тварин переводять на пасовищне або безприв’язне утримання, вибирають ділянки з добре розвинутою системою природного дренажу, без калюж, болотистих ділянок, струмків і канав. Якщо такі є, то їх бажано відгороджувати. Слід уникати скидання гною, торфу або мулу в затінені зони. Зрозуміло, що відділення, де теляться корови, повинні бути об’єктом особливої уваги. Після кожного отелення така ділянка приміщення підлягає обов’язковому прибиранню та санації, з розрахунку 1 родильне відділення на 15–20 корів. Як підстилку доцільно використовувати солому, стружку й пісок. Вологу підстилку, забруднену сечею та фекаліями, рекомендовано міняти щоденно. Будь-яка підстилка органічного походження може бути середовищем для бактерій. Пісок не сприяє росту бактерій, проте створює певні проблеми для евакуаторної системи.
2. Здійснення лікувально-профілактичної антибіотикотерапії у сухостійний період. Сухостійний період вважається періодом найвищого ризику щодо екзогенних патогенів — уп’ятеро вищий, ніж під час лактації. Є висока вірогідність того, що в разі зараження в сухостійний період клінічні прояви маститу буде виявлено лише у подальшій лактації, і тоді ефективність лікування не перевищуватиме 50%. Критичними точками вважаються перші два тижні після запуску та останні два тижні перед отеленням. Локальне введення антибіотиків доповнюється антисептичною обробкою дійок.
3. Імунізація корів у сухостійний період і на ранніх строках лактації. Як показали результати досліджень на фермах Каліфорнії та Огайо, вакцинація J5-бактерином корів у запуску, через 30 діб після запуску та в добу отелення сприяла чотирикратному зниженню захворюваності на коліформний мастит. Найбільший ефект спостерігали в корів старшого віку, проте позитивні результати зафіксовано і в корів другої та третьої лактацій.
4. Ведення журналу. Обов’язково фіксувати інформацію про тварин, яких лікували; про результати бактеріологічних досліджень, локалізацію ураження, назву препарату, курс та дозування; дані про лікаря, який призначав лікування; про результати скринінгу препаратів у молоці й термін дії заборони на використання молока.
5. Моніторинг патогенів, які виявлено в стаді. Проби молока для бактеріологічних досліджень і посіву на живильні середовища відбирають у всіх корів з вираженими клінічними ознаками маститу за першої лактації та від корів старшого віку з високим SCC (300000 і вище), а також від тварин із хронічним маститом (високий показник SCC у двох послідовних тестах, або їхнє молоко не дозволяли використовувати протягом 28–30 діб, або ж тварині проводили обробку антибіотиками тричі протягом лактації). Проби можна заморожувати й зберігати протягом чотирьох тижнів. Фіксують результати визначення чутливості мікроорганізмів до антибіотиків та препаратів для сухостійних корів.
6. Запровадження черговості доїння: інфікованих і оброблюваних корів доять останніми із застосуванням окремих апаратів або устаткування з функцією зворотного струминного промивання.
7. Доїння, що забезпечує повне видоювання, сухість і чистота дійок. Доїння розпочинають після очищення, миття й витирання вимені та дійок, іноді бажано видалити вименний волосяний покрив. Оператор повинен вдягати гумові рукавички й мати під рукою екпрес-діагностикум для визначення маститного молока, куди вносять 4–5 струменів молока від кожної чверті вимені. Кожну дійку занурюють у стаканчик з відповідним розчином дезінфектанту. Для витирання дійок і вимені використовують одноразові суконні рушнички. Після санації і висушування дійок їх не слід торкатися. Обережно й швидко під’єднують стакани-насадки доїльного апарату. Знімають їх після вимикання вакуум-регулятора на колекторі. Перевіряють дійки на наявність тріщин, розривів, ушкоджень, які є притулком для стрептококів. Знову занурюють дійки в стаканчик з дезінфектантом, який створює тонку плівку. Корову повертають до чистого й сухого стійла не раніше ніж через 30–60 хв — стільки триває процес закриття соскового сфінктера. В цей час бажано дати корові невелику кількість корму, щоб вона залишалася в стоячому положенні.
8. Використання доїльного обладнання, яке попереджає ковзання соскової гуми. Одна із запорук попередження маститу — запобігання ретроградному впорскуванню мікрокрапель молока в соскові канали (виразні втрати рівня вакууму, низький вакуумний резерв, порушена вакуум-регуляція та неправильне зняття молочних стаканів). На початку доїння ковзання соскової гуми виникає внаслідок низького рівня вакууму, блокування повітряних отворів чи перепон у короткій трубці молокопроводу. На пізніх стадіях процесу доїння ковзання виникає через неадекватне балансування насадки або незадовільний стан соскової гуми. Неповне видоювання зумовлюють тип і стан соскової гуми, незбіжність вхідного отвору колектора й короткої молоковідвідної трубки, занадто мала вага насадки, надмірний рівень вакууму. Стан доїльного обладнання перевіряють кожні три місяці або кожні 500 годин експлуатації.
9. Боротьба з мухами. Мухи є переносниками багатьох патогенних мікроорганізмів, зокрема стрептококів і кишкової палички. Тож спалахи маститів реєструють саме за максимальної активності мух: влітку та восени. Боротьбу з мухами починають із евакуації гною та санації приміщення й прилеглих територій.
10. Обробка нетелей. Стрептококову й коліформну інфекції часто виявляють за першої лактації. Тільних нетелей утримують окремо від сухостійних корів. Обробляють їх локальними препаратами для сухостійних корів за 60 діб до очікуваної дати отелення або за схемою лікування лактуючих корів (за 7–14 діб до очікуваного отелення). Молоко перевіряють на наявність залишків антибіотиків на третю–п’яту добу після отелення. Вдаються також до раннього доїння нетелей: за один-три тижні перед отеленням. Телятам, народженим від таких корів, потрібно випоювати свіже або заморожене молозиво від інших корів.
11. Оптимізація годівлі. Раціон має бути збагачений вітамінами Е і А, бета-каротином та селеном, збалансований за міддю й цинком. Можна зробити ін’єкції селену (4,5 мг/40 кг живої маси) на 21 добу перед очікуваним отеленням. Ефект від застосування вітаміну E найвиразніший за першої лактації. У спеціальній літературі натрапляємо на рекомендації використовувати вітамін E у дозі 100 МО/д., проте вищий ефект мають за збільшення дози до 1000 МО/д. під час сухостійного періоду і до 500 МО/д. — під час лактації. Селен додають до раціонів сухостійних і лактуючих корів у дозі 3 і 6 мг/гол./добу, відповідно. Комплексне застосування вітаміну E і селену запобігає також затримці плаценти, метриту й кістозу яєчників.

О. Вальчук, В. Столюк
канд. вет. наук

Інтерв'ю
Державна продовольчо-зернова корпорація України (ДПЗКУ) – єдиний державний оператор зернового ринку України, лідер у сфері зберігання, переробки та експорту зернових і продуктів їх переробки. Про
Нинішнього року Асоціацію фермерів та приватних землевласників України очолив новий президент. Ним став Віктор Гончаренко, який з 2013 р. очолював Черкаську обласну асоціацію фермерів, а з 2016 р. був одночасно також віце-президентом АФПЗУ... Подробнее

1
0