ЗАКЛАДАННЯ ІНТЕНСИВНОГО САДУ

Сучасні технології вирощування інтенсивних насаджень передбачають дотримання таких вимог,як: оптимізація схем посадки; використання клонових підщеп і сортів, імунних або стійких до основних хвороб; застосування нових конструкцій насаджень,форм і параметрів крони дерева; скорочення передплодоносного періоду насаджень завдяки використанню слаборослих підщеп, швидкоплідних сортів; застосування спеціальних прийомів вирощування садивного матеріалу та забезпечення врожайності плодів 30–40 т/га саду.

ЗАКЛАДАННЯ НАСАДЖЕНЬ

Закладання сучасного інтенсивного саду неможливе без науково обґрунтованого визначення типу насаджень, які б давали найбільший економічний ефект. Безперечно, найбільш скороплідними та високоврожайними є шпалерно-карликові сади, але створення їх із використанням великої кількості садивного матеріалу, використання шпалери й зрошення потребують великих капіталовкладень, які окуповуються протягом найближчих років, але для дрібного фермера є недоступними. Досить продуктивними й менш витратними є сади на напівкарликових та середньорослих підщепах, товарне плодоношення яких розпочинається пізніше на два-три роки, порівняно зі шпалерно-карликовими садами. Але тривалість періоду товарного плодоношення значно більша, до того ж витрати на створення таких насаджень, догляд за ними розподіляються рівномірніше за роками використання.

Розробку проєкту для створення саду проводять за рік до організації його закладання. Ця умова необхідна для своєчасного виконання певних робіт: підбору та оцінки ділянки для організації території саду, передпосадкової підготовки ґрунту, добору сортів і підщеп, а також на замовлення садивного матеріалу, придбання відповідних техніки та обладнання й, звісно, для виготовлення проєкту на зрошення саду.

ВИБІР ПЛОЩІ ПІД САД

Найпоширеніший ґрунтовий покрив у Лісостепу — широкохвилястий рельєф, який характеризується глибоко врізаною, помірно розгалуженою балковою мережею, досить широкими вододільними плато. Кращими ділянками для саду є рівні місця й нижні ввігнуті частини та підніжжя некрутих (до 6–8°) схилів.  Придатними для яблуні в Україні є ґрунти: ясно-сірі та сірі лісові, темно-сірі лісові, чорноземи опідзолені та темно-сірі опідзолені, темно-сірі реградовані, чорноземи типові малогумусні та слабогумусовані, чорноземи типові середньогумусні, буро-зелено-підзолисті ґрунти й поверхнево-оглеєні їхні види. Оптимальне рН становить 5,5–6,0 (допустиме коливання в межах 4,5–8,7). На насадження яблуні негативно впливає засолення ґрунту катіонами натрію, магнію, хлоридами й сульфатами цих елементів (більше як 0,2–0,3%).

Якщо ґрунтові води піднімаються так, що до поверхні землі залишається менш як два метри, то від посадки дерев з глибокою кореневою системою доведеться відмовитися. Необхідно, щоб підґрунтові води були не ближче ніж 2 м до поверхні ґрунту.

Перед закладанням саду складають план, на якому намічають схему розміщення дерев, планують дорожну мережу між садовими кварталами, побудову зрошувальної системи, садозахисні насадження. При цьому враховують розміщення літніх, осінніх, зимових сортів і сортів-запилювачів. Для кращого запилення в кожному кварталі майбутнього саду передбачають посадку не менше трьох взаємно запилюваних, із одночасним квітуванням і вступанням у плодоношення сортів. Для закладання плодового саду використовують прямокутну систему розміщення дерев. На виділених ділянках визначають місце розміщення бригадних дворів, гідротехнічних споруд. Оптимальний розмір кварталу саду — 10–15 га (400–500х300 м). Під час розміщення рослин у саду обов’язково враховують силу їхнього росту. Ряди дерев розташовують із заходу на схід, на схилах — упоперек їх, щоб зменшити ерозію ґрунту.

ПІДГОТОВКА ҐРУНТУ

Важливим етапом у закладанні інтенсивних садів яблуні є передпосадкова підготовка ґрунту. Основним її завданням є боротьба з ґрунтовими шкідниками (дротяники, хрущі тощо), багаторічними бур’янами (пирієм). Також виконують низку заходів, спрямованих на створення найсприятливіших умов для живлення рослин у зоні розміщення кореневої системи.

Площу під посадку яблуневого саду слід готувати заздалегідь, протягом двох-трьох років. Ця робота полягає у висіванні на місці закладання майбутнього саду багаторічних трав із глибокою кореневою системою, останні укоси яких заорюють як сидерати.

Для закладання плодового саду використовують прямокутну систему розміщення дерев. На виділених ділянках визначають місце розміщення бригадних дворів, гідротехнічних споруд. Оптимальний розмір кварталу саду — 10–15 га (400–500х300 м).

Якщо сад закладати навесні, передпосадкову оранку можна проводити протягом літа до осені, але з таким розрахунком, щоб встигнути восени вирівняти й спланувати площу. Восени проводять плантажну оранку, вносять органічні й мінеральні добрива (їхні дози залежать від ґрунтово-кліматичних умов), вирівнюють поверхню дискуванням або боронуванням.

ПОСАДКА САДУ

Площі, виділені під багаторічні насадження, повинні мати добрий повітряний дренаж і бути вирівняними. Діаметр ями — 30х30 або 60х60 см. Копають їх ямокопачами, що мають бур. Щоб дерева добре прижилися й росли, ями заправляють перегноєм і мінеральними добривами. В одну яму вносять 8–10 кг перегною чи повне мінеральне добриво з розрахунку: суперфосфату — 120–150 г, аміачної селітри — 80–100 г та калійної солі — 50–75 г. Добрива старанно перемішують із землею. Після посадки саджанця ґрунт добре ущільнюють із подальшим формуванням лунки для поливу (щоб у неї помістилось не менше як 30–40 л води). Важливо, щоб після осідання ґрунту в ямі коренева шийка була розміщена на рівні ґрунту або на висоті 15–20 см.

Перед садінням відмерлі й пошкоджені корені слід підрізати до здорового місця. Коли корені саджанців під час зберігання підсохли, їх замочують у воді протягом доби. Під час садіння корені одразу після обрізування вмочують у розчин глини і свіжого коров’яку. Незалежно від вологості ґрунту зразу після посадки проводять полив із розрахунку 30–40 л води на одне дерево. Після того, як вода ввійде в ґрунт, землю в ямці розпушують або присипають рихлою землею, перегноєм чи компостом.

ДОБІР САДИВНОГО МАТЕРІАЛУ

Сьогодні в продажу є великий вибір як культур, так і їхніх сортів. Сорти плодових дерев відрізняються не тільки кольором, смаком і розміром плодів, а й призначенням. Посадковий матеріал, який відбираєте, має бути здоровим, мати добре розвинену кореневу систему та крону. Вимоги до якості саджанців яблуні визначені галузевим стандартом України ДСТУ 46.061 — 2008 «Садивний матеріал плодових культур». Згідно з вимогами цього стандарту, саджанці за своїми якостями поділяються на два товарні сорти: вищий і стандартний, а за фітосанітарним станом — на три класи: А (оздоровлені), Б (тестовані) та В (візуально здорові).  За технічними показниками саджанці повинні мати відповідні параметри: діаметра штамбу, висоти, кількості гілок у кроні та кута їхнього відходження від центрального провідника. Причому на саджанцях відповідного товарного сорту не повинно бути різного роду механічних пошкоджень. Коренева система саджанців має бути добре розвиненою, з відповідною кількістю коренів.

За останнє десятиріччя в Інституту помології ім. Л.П. Симиренка НААН (наразі — Дослідна станція помології ім. Л.П. Симиренка ІС НААН) створено 11 нових сортів яблуні, що занесені до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні та рекомендованих для вирощування в різних ґрунтово-кліматичних зонах. Рекомендовані сорти для інтенсивних насаджень: Айдаред, Ренет Симиренка, Мліївчанка осіння, Слава переможцям, Сапфір, Пламенне, Росавка, Благодать, Даринка, Мир.

Ренет Симиренка

Дерево середньоросле, у південних районах України при високій агротехніці і зрошуванні сильноросле з розлогою широко округлою, доволі густою кроною із звисаючими гілками. Пагоноутворювальна здатність висока. Тип плодоношення мішаний.

Плоди середньої та вище середньої величини, масою 150– 200 г, часто неодномірні, кулясто-конічні або плоско-округлі, дещо асиметричні, зелені або світло-зелені, інколи з помірним червонуватим рум’янцем на незначній частині поверхні, на сонячному боці з добре помітними великими світлими підшкірковими цяточками та слабким сизим нальотом. М’якуш білий, із зеленуватим відтінком, щільний, ніжний, дуже соковитий, запашний, кисло- солодкого смаку. Дегустаційна оцінка 8,0–8,6 бала.

В Лісостепу України знімальна зрілість плодів настає в кінці вересня — на початку жовтня, споживча — у грудні. Транспортабельність висока. Плоди в холодильнику зберігаються 6–8 місяців, використовуються у свіжому вигляді та для різних видів технічної переробки.

Сорт посухостійкий, швидкоплідний, високоврожайний, з відмінними смаковими якостями плодів при тривалій лежкості і високій транспортабельності. Зимостійкість середня, стійкість до парші низька, до борошнистої роси середня.

Айдаред

Зимовий сорт. Дерево середньоросле з широкоовальною або округлою густою кроною, досить зимостійке. Плодоносить на кільчатках, плодових прутиках, однорічних приростах.

Плоди переважно вищесереднього розміру, масою 145–190 г, одномірні, пласко-округлі, зеленувато-жовті, з яскраво-червоним розмитим або смугасто-розмитим рум’янцем. М’якоть кремова або світло-кремова, щільна, дрібнозерниста, соковита, середнього кисло-солодкого смаку. Дегустаційна оцінка — 7,0–7,6 бала. Знімальна стиглість настає на початку жовтня, споживча — в лютому. У звичайному сховищі плоди зберігаються до березня, в холодильнику — до червня. Транспортабельність висока.

Скороплідний сорт із щорічною врожайністю. Зимостійкість і стійкість до парші середня, до борошнистої роси — вища за середню. Використовують свіжими та на виготовлення соків.

Пламенне

Дерево середньоросле, з округлою або плоско-округлою пониклою, дещо загущеною кроною. Основний тип плодоношення — на кільчатках. Дерева схильні до інтенсивного закладання плодових бруньок на приростах поточного року. Цвіте в ранньо-середні строки, рясно.

Плоди середньої величини, масою 125–158 г, дещо не одномірні, округло-конічні. Шкірка тонка, гладенька, блискуча, зеленувато-жовта з розмитим малиново-червоним рум’янцем на більшій частині плоду. М’якуш жовтувато-білий, щільний, соковитий, духмяний, приємного кисло-солодкого смаку, містить 11,07–13,5% цукрів, 0,35–0,49% органічних кислот. Дегустаційна оцінка — 8,0–8,4 бала. Знімальна стиглість плодів настає наприкінці вересня — на початку жовтня, в холодильному сховищі яблука зберігаються до березня.

Сорт придатний для інтенсивного промислового та аматорського садівництва, швидкоплідний, високо та щорічно врожайний, зимостійкий, середньо-стійкий до парші і високостійкий до борошнистої роси. На середньо-рослій вегетативній підщепі в товарне плодоношення вступає на другий рік від садіння в сад. Транспортабельність висока. Використання універсальне.

Мир

Сорт зимового строку достигання. Дерево середньоросле з кулястою середньо- загущеною кроною. Цвіте в середні строки. У пору плодоношення вступає на підщепі М.9 — на другий, на М.7 — на 3-й рік росту в саду.

Плоди масою 150–180 г, одномірні, широко-кулясто-конічні жовті з незначним рожево-червоним розмитим рум’янцем, на 1/3–1/2 поверхні, на фоні якого добре помітні штрихи більш темнішого кольору. Шкірочка щільна, середньої товщини, гладенька із слабким восковим нальотом. М’якоть світло-зелена, при достиганні жовтувато-кремова із зеленуватими прожилками, щільна, дуже соковита, відмінного кисло-солодкого смаку з середнім ароматом. Дегустаційна оцінка — 8,4–8,6 бала.

Середня врожайність на підщепі М.9 — вище як 30 т/га. У Лісостепу України знімальна стиглість плодів настає у третій декаді вересня — першій декаді жовтня. Транспортабельність висока. У звичайному сховищі зберігається до квітня місяця, у холодильнику до травня-червня.

Мліївчанка осіння

Сорт осіннього строку достигання. Дерево середньоросле із компактною колоноподібною кроною і плодоношенням по типу «спур».

Плоди вище середнього розміру та великі, масою 165–205 г, пласкоокругло-конічні, помірно ребристі, зеленувато-жовті, з інтенсивним розмитим рожевувато-червоним рум’янцем на більшій частині поверхні, та великою кількістю світло-сірих добре помітних підшкіркових цяточок і сизим нальотом. Шкірочка щільна, гладенька, слабо масляниста, покрита густим сизим нальотом. М’якоть ніжна, біла, запашна, соковита, відмінного кисло-солодкого смаку. Дегустаційна оцінка — 8,4–8,6 бала.

Знімальна та споживча стиглість плодів настає в І декаді вересня. Транспортабельність середня. У сховищі яблука зберігаються до грудня-січня. Сорт швидкоплідний, середньо зимостійкий, високостійкий до парші та борошнистої роси, високоврожайний, без різко вираженої періодичності, високі смакові якості плодів.

Городищенське

Сорт зимового строку достигання. Дерево середньоросле, з пласкоокруглою слабозагущеною, дещо пониклою (звислою) кроною.

Плоди розміром більші за середній, масою 150–180 г, одномірні, ширококулясто-конічні, слаборебристі, зеленувато-жовті, з інтенсивним яскраво-червоним рум’янцем майже по всій поверхні плоду, з білими круглими помітними підшкірковими цяточками. М’якоть зеленувато-біла або кремова, щільна, дрібнозерниста, соковита, відмінного винно-солодкого десертного смаку. Дегустаційна оцінка — 8,4–8,6 бала.

Знімальна стиглість плодів настає наприкінці вересня — на початку жовтня, споживча — в грудні. Транспортабельність висока. В холодильнику зберігається до квітня-травня. Сорт швидкоплідний, високозимостійкий і високоврожайний, середньостійкий до парші та слабостійкий — до борошнистої роси.

Ювілейне МІС

Сорт зимового строку достигання. Дерево слаборосле, з компактною піднесеною середньо загущеною кроною. Тип плодоношення кільчатковий. Квітує в ранні строки.

Плоди розміру більшого за середній та великі, масою 160–205 г, середньо-одномірні, округло-конічні, злегка приплюснуті, жовто-зелені, з помірним розмитим тьмяно-рожевим рум’янцем на більшій частині плоду, малопомітними дрібними світлими підшкірковими цяточками та інтенсивним сизим нальотом. Шкірочка середньої товщини, щільна, гладенька, помірно масляниста. М’якоть жовтувато-біла, щільна, ламка соковита й запашна, дрібнозерниста, приємного кислувато-солодкого смаку. Дегустаційна оцінка — 8,0–8,2 бала.  Знімальна стиглість плодів настає наприкінці вересня. Транспортабельність висока. В холодильнику зберігається 6–7 місяців. Використовують свіжими та на виготовлення соків. Сорт швидкоплідний, середньозимостійкий, високостійкий до парші і борошнистої роси, високоврожайний, високі смакові та товарні якості плодів.

Конструкції насаджень яблуні

Серед багатьох ланок інтенсивної технології виробництва плодів одне із провідних місць займають конструкції насаджень, від яких значно залежать скороплідність, величина врожаю, якість плодів тощо. Це один із факторів, які визначають рівень продуктивності саду, підбір сорто-підщепних комбінувань, схему садіння, спосіб формування та обрізування дерев.

Схеми розміщення дерев у саду

Помірно загущеними є сади з міжряддями на карликових підщепах 3–3,75 м, а в ряду — 0,75–2,5 м, на напівкарликових відповідно — 4– 4,5 м і 1,5–3 м, а на насіннєвих — 5–6 м і 3–4 м. Подальше збільшення кількості дерев на одному гектарі можливе шляхом зменшення міжрядь до 3–3,75 м, а в ряду — загущенням до 0,5–1,5 м. Для забезпечення достатнього рівня освітленості в таких садах видаляють найнижчі основні гілки для заповнення вільного простору гілками, що звисають згори.

Оптимальна густота садіння в тих чи інших ґрунтово-кліматичних умовах враховує тип підщепи, силу росту помологічного сорту, спосіб формування крони, рівень родючості ґрунту, наявність і ступінь ґрунтовтоми, рівень вологозабезпечення і т.д. Істотними є також такі фактори, як величина господарства, доступність робочої сили та рівень забезпечення засобами механізації.

Значне загущення саду задля отримання високого врожаю з часом спричинює здрібніння й погіршення якості плодів. Крім того, за однорядного садіння плоди завжди кращої якості, ніж за садіння смугами.

В насадженнях на карликових підщепах здебільшого використовують однорядне садіння за схемою 3,5–3х1,25–1 м, причому ширина міжрядь залежить від наявної в господарстві техніки. Із урахуванням теперішньої недостатньої забезпеченості засобами механізації для високоінтенсивних насаджень у деяких випадках доцільно використати навіть ширину міжрядь 4 м. А за можливого недотримання відповідного способу формування дерев та інших причин, що можуть зумовлювати посилений ріст дерев, відстань між деревами в рядах має бути збільшена.

Перед посадкою корені саджанців умочують у суміш глини навпіл зі свіжим коров’яком, розбавлену до густоти сметани, щоб уберегти їх від висихання. За допомогою мірної стрічки проводять розбиття саду: позначають квартали, а в них ряди й місця дерев у ряду. Щоб ряди були рівними й дерева під час висаджування були розташовані точно в центрі ям, користуються посадковою дошкою.

Відстань між деревами в ряду добирають залежно від очікуваної сили росту дерев, яка, у свою чергу, залежить від помологічного сорту, родючості ґрунту, його вологозабезпечення, наявної ґрунтовтоми. У плодоносному віці в ряду створюється плодова стіна, ширина якої залежить від ширини міжрядь. Посередині міжрядь залишається світловий коридор для бокового освітлення крон і вільного проїзду техніки, ширина якого коливається в межах 2–2,5 м.

В. Волошина, канд. с.-г наук, Дослідна станція помології ім. Л.П. Симиренка ІС НААН України

Журнал «Пропозиція», №4, 2020 р.