Молочні фермери Нової Зеландії в період кризи

Глобальна економічна криза добралася й до молочної промисловості Нової Зеландії. Після значного піднесення галузі останніми роками, в 2009-му ціни виробників упали майже вдвічі.

Кожен, хто сьогодні відвідає молочні ферми Нової Зеландії, побачить такі самі розчаровані обличчя фермерів, як і в їхніх колег з Німеччини. Після ейфорії останніх двох років більшість фермерів цієї країни з другого кінця світу почуваються не дуже впевнено. І причиною цього є те, що з вересня 2008 року ціни на молочну продукцію впали практично вдвічі. Дотепер новозеландські виробники часто вкладали великі гроші в інвестування виробництва завдяки високим стійким цінам на молоко й процвітаючим світовим ринкам молочної продукції (особливо в Азії). Однак нині приводів для оптимізму значно поменшало.
У 2008 році новозеландське монопольне молочне підприємство Fonterra  виплачувало близько 7,80 НЗ доларів за 1 кг сухого молочного залишку. За тодішнім обмінним курсом євро й перерахуванням на рідке молоко виходило приблизно 34 євроценти за кілограм молока. Така ціна була майже вдвічі вищою, ніж у 2006 році (3,60 НЗ$/кг сухих залишків), що породило справжній бум серед молочних фермерів Нової Зеландії: практично скрізь було збільшено кількість стійл/хлівів, корів, землі стали дорогими й затребуваними. Тільки в 2008 році запрацювало близько 150 нових молочних підприємств, кожне з яких мало в середньому по 750 корів і від 200 до 250 га угідь. У кожне з цих підприємств було інвестовано від 1,9 до 2,2 млн євро - на доїльні установки, техніку й тварин, попри  витрати на пасовища, ціни на які відчутно подорожчали.
Наскільки великою на той момент була ейфорія фермерів, можна зрозуміти, якщо взяти до уваги, що тоді повна вартість виробництва молока в Новій Зеландії, незважаючи на подорожчання кормів, становила близько 13 центів/кг молока. З вересня 2008 року різко подешевшали й  сухі залишки, і в лютому 2009 вже коштували тільки 5,10 НЗ$/кг (22 євроценти за кг молока). А виплати меншатимуть і далі: представники Fonterra очікують, що ціни можуть знизитися до 14 євроцентів/кг молока.
Витрати ще покривають
Світове падіння попиту на молочну продукцію (особливо на сухе молоко в Азії) негативно вплинуло на сильно залежну від експорту молочну промисловість Нової Зеландії. На перший погляд, здається разючим те, як спокійно багато фермерів сприймає падіння цін на молочні продукти. Однак у цьому разі потрібно зважати на порівняно низькі виробничі витрати новозеландських фермерів. "Безперечно, доходи будуть значно нижчі, ніж у 2008 році, але навіть із ціною 15 центів/кг я майже повністю покриваю свої виробничі витрати", - сказав молочний фермер Том Пау (Tom Pow) з міста Вангерей на північному острові. Справді, як зазначають експерти, ефективно керовані підприємства можуть виробляти молоко навіть по 10 центів/кг. Цьому сприяють деякі чинники, а саме:
n сприятливе цілорічне випасання корів на пасовищах. Це дає змогу обійтися без дорогих хлівів;
n для підгодівлі в зимовий період треба зовсім небагато сіна й силосу. Такий продукт поставляє більшість підрядників. А ще - завдяки цьому не потрібно використовувати дорогу кормозбиральну техніку;
n приміщення для доїльних установок і молочних цистерн, в основному, краще будувати із застосуванням легких (полегшених) конструкцій.   

Для німецьких молочних фермерів дивною є відносно низька "продуктивність" новозеландських корів. Теоретично тварини мають такий самий генетичний потенціал, як і в США, Канаді, Англії або Німеччині, але на практиці кожна корова за рік у середньому дає тільки від 3800 до 4000 кг молока. Майже всі новозеландські фермери для підвищення надоїв намагаються досягти більшої кількості молока з гектара пасовища, тобто збільшити кількість природного корму. Крім того, новозеландські корови "працюють" 7-8 лактацій, тому що тварин утримують у здоровому стані (наприклад, вони проходять протягом дня  4-5 км). Тож і зрозуміло, чому, попри різке падіння цін на молочну продукцію, новозеландські фермери все-таки переборюють фінансові труднощі.  Як, наприклад Стів Аллен (Steve Allen), фермер із передмістя Гамільтон. Його пасовища постраждали через посуху, але поступово відновилися завдяки достатньому обсягу опадів. А  невеликому молочному кооперативу "Татуа", головою якого є Аллен, економічна криза, навпаки, завдала значно більших збитків:  "На жаль, у період кризи клієнти зі свого меню найперше викреслюють збиті вершки й фірмові страви". 

Усе коштує або дешевшає залежно від цін на молоко

Про те, наскільки сильно криза молочної галузі потрясла Нову Зеландію, свідчить огляд основних сільськогосподарських показників країни: за розмірами Нова Зеландія майже така сама, як і колишня ФРН, але при цьому з населенням усього близько 4 млн осіб. При цьому в країні  мають 4,4 млн дійних і 2,5 млн "материнських" корів, 1,6 млн оленів для виробництва м'яса дичини, а також 36 млн овець.
Тоді як поголів'я овець скорочувалося, молочна галузь останніми роками продемонструвала значне зростання в сільському господарстві Нової Зеландії. За цей час середнє поголів'я корів збільшилося до 355 особин на кожному підприємстві.
З надоєм близько 16 млрд кг молока новозеландські корови дають його майже стільки ж, скільки 2,5 млн корів Великобританії. Невелика острівна держава на іншому кінці світу експортує близько 96% своєї продукції й досягла експортного рівня в 4 млрд НЗ$ - близько 1,6 млрд євро.