Спецможливості
Агрохімія

Молібден та соя: можливості й проблеми

06.03.2017
7886
Молібден та соя: можливості й проблеми фото, ілюстрація

Cоя, донедавна маловідома в Україні культура, стрімко набирає обертів і по праву стає однією з найулюблені­ших для аграріїв культур. 

 

 

Крім того, що соя - це ви­со­ко­тех­но­логічна куль­ту­ра, во­на ще й до­б­ре при­сто­со­ва­на до ме­хані­зо­ва­­но­го об­робітку з ви­ко­ри­с­тан­ням на­яв­ної техніки для висіву й зби­ран­ня зер­но­вих та про­сап­них куль­тур (тоб­то її ви­ро­щу­ван­ня не по­тре­бує ви­ко­ри­с­тан­ня спеціаль­них ма­шин). Во­на не ви­баг­ли­ва до спо­со­бу сівби, її мож­на успішно ви­ро­щу­ва­ти як ши­ро­ко­ряд­ним спо­со­бом — із міжряд­дя­ми 45, 60, 70 або 90 см за­леж­но від на­яв­ності в гос­по­дарстві відповідних сіва­лок і про­сап­них куль­ти­ва­торів, так і ряд­ко­вим — із ши­ри­ною міжряд­дя 7,5, 15 або 22,5 см за ви­ко­ри­с­тан­ня на­яв­них зер­но­вих сі­­ва­­лок.

Соя порівня­но стійка до хімічних пре­па­ратів різно­го спе­к­т­ра дії (в Ук­раї­ні для за­сто­су­ван­ня на цій куль­турі доз­во­лені по­над 30 гербіцидів), тож за­хист її аг­ро­це­нозів від різних бур’янів не є про­бле­мою. Соя до­сить стійка до цілої низ­ки шкідників (дро­тян­ки, по­пе­лиці, трип­си то­що), і за­хист від них мо­же бу­ти об­ме­же­ний ли­ше ло­каль­ни­ми (край­о­ви­ми) хімічни­ми об­роб­ка­ми інсек­ти­ци­да­ми в період по­яви пер­шої ге­не­рації шкідників. За­вдя­ки своєму при­род­но­му імуніте­ту до ба­га­ть­ох па­то­генів та адап­тації до умов ви­ро­щу­ван­ня куль­ту­ра не ви­мог­ли­ва до сіво-змін — сою мож­на успішно ви­ро­щу­ва­ти за кон­цен­т­рації її посівів на рівні до 40–50%. Крім то­го, во­на ха­рак­те­ри­зується ви­со­кою стійкістю і до низ­ки гриб­них та бак­теріаль­них па­то­генів, то­му для її за­хи­с­ту за­зви­чай ви­с­та­чає пе­ред­посівно­го про­тру­ю­ван­ня насіння або ж од­но­ра­зо­вої фунгіцид­ної об­роб­ки, а от­же, й за­тра­ти на пе­с­ти­ци­ди в 2,5–3 ра­зи менші, ніж для посівів зер­но­вих або цу­к­ро­вих бу­ряків.

Соя - це над­зви­чай­но рен­та­бель­на куль­ту­ра, ви­­­­трат­на ча­с­ти­на (згідно з тех­но­логічни­ми кар­та­ми) фак­тич­но оку­по­вується однією тон­ною вро­жаю. Тоб­то за вро­жай­ності 1,5–1,8 т/га про рен­та­бельність менш як 60% і мо­ви не­має.

Соя по­зи­тив­но впли­ває на ґрунт. За­вдя­ки ко­ре­не­вим і по­жнив­ним решт­кам во­на зба­га­чує ґрунт ор­ганічною ре­чо­ви­ною, сприяє поліпшен­ню йо­го струк­ту­ри та шпа­ру­ва­тості. Її ко­рені не ли­ше по­кра­щу­ють фізичні та хімічні ґрун­тові вла­с­ти­вості, а й по­лег­шу­ють про­ник­нен­ня в глибші го­ри­зон­ти ко­ре­не­вої си­с­те­ми на­ступ­них у сівозміні куль­тур. До­ве­де­но, що соя не ли­ше зба­га­чує ґрунт гу­му­сом, поліпшує фо­с­фор­но-калійний ре­жим ґрун­ту, а, крім то­го, ще й підви­щує во­ло­гоємність та во­до­про­никність, збільшує бу­ферність і ємність по­гли­нан­ня, по­си­лює ае­рацію, внаслідок чо­го зро­с­тає кількість ко­рис­них мікро­ор­ганізмів та по­си­люється їхня життєдіяльність.

Інокулянти - чи дійсно вони ефективні?

За «успішної азотфіксації» соя здат­на на­ко­пи­чи­ти до 400 кг/га азо­ту, що­прав­да, більшу йо­го ча­с­ти­ну ви­ко­ри­с­то­вує са­ма ж рос­ли­на. Од­нак, за да­ни­ми різних ав­торів, після зби­ран­ня вро­жаю сої в ґрунті для на­ступ­них куль­тур за­ли­шається від 60 до 150 кг азо­ту в складі буль­бо­чок, ко­ре­не­вих і по­жнив­них ре­ш­ток. Про­те на прак­тиці ця «ба­га­то­обіця­ю­ча» кар­ти­на має на­ба­га­то пе­си­мі­с­тичніший ви­гляд. Так, за да­ни­ми спо­с­те­ре­жень та опи­ту­вань аг­ро­ви­роб­ників-соївни­ків, на більш як 35% площ буль­боч­ко­творні про­це­си (не­зва­жа­ю­чи на за­сто­су­ван­ня «мод­них» іно­ку­лянтів) зовсім не відбу­ва­ють­ся. На по­ло­вині з ре­ш­ти соєвих площ симбіотичні про­це­си настільки сла­бо ви­ра­жені, що в період інтен­сив­но­го бо­бо­у­тво­рен­ня навіть спо­с­терігається азот­не го­ло­ду­ван­ня. І ли­ше тро­хи більше тре­ти­ни всіх соєвих площ «на­праць­о­ву­ють» азот для на­­­ступ­­них куль­тур.

Спро­буємо з’ясу­ва­ти, чо­му все ж та­ки ба­жа­не не стає дійсним. На­сам­пе­ред слід усвідо­ми­ти, що біологічна фіксація азо­ту соєю — це склад­ний біохімічний про­цес, який пе­ребігає за пев­них умов, зо­к­ре­ма за спри­ят­ли­вих — во­ло­го­за­без­пе­чен­ня, тем­пе­ра­тур­но­го, світло­во­го й по­жив­но­го ре­­жимів та до­три­ман­ня тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня.

Не вар­то за­бу­ва­ти й про за­лежність про­цесів азотфіксації від ре­акції ґрун­то­во­го роз­чи­ну. Зо­к­ре­ма, вста­нов­ле­но, що кислі ґрун­ти (з pH ниж­че як 5,0) — не­спри­ят­ливі для фор­му­ван­ня азот­них буль­бо­чок. У та­ко­му разі на­уковці од­­но­стай­но про­па­гу­ють про­во­ди­ти хімічну меліорацію. Од­нак на прак­тиці про­ве­с­ти вап­ну­ван­ня не завжди вдається. Як аль­тер­на­ти­ву цьо­му аг­ро­прий­о­му ми про­по­нуємо при­посівне вне­сен­ня 50–100 кг/га (у фізичній вазі) дво-, три­ком­по­нент­них кальцієвмісних міне­раль­них до­б­рив, та­ких як нітрат кальцію (кальцієва селітра), су­пер­фо­с­фат то­що. Хо­чу за­зна­чи­ти, що за про­ве­ден­ня цьо­го аг­ро­за­хо­ду потрібно бу­ти до­­сить обе­реж­ни­ми, оскільки луж­не се­ре­до­ви­ще та­кож галь­мує роз­ви­ток буль­боч­ко­вих бак­терій. Крім то­го, ви­со­ка кон­цен­т­рація та­ких до­б­рив у при­насін­нєвій зоні мо­же не­га­тив­но впли­ну­ти на схожість насіння.

Не менш важ­ливі ас­пек­ти — ае­рація ґрун­ту й рівень за­без­пе­чен­ня во­ло­гою. Буль­боч­кові бак­терії не ут­во­рю­ють­ся в су­хо­му ґрунті, як­що на мо­мент по­чат­ку ве­ге­тації во­ло­га в ньому ста­но­вить менш як 50–60% по­вної по­льо­вої во­ло­го­єм­нос­ті. У пізніші стадії роз­вит­ку рос­ли­ни не­до­стат­ня кількість во­ло­ги мо­же навіть спри­чи­ни­ти відми­ран­ня буль­бо­чок. То­му для ви­ро­щу­ван­ня сої де­я­ке пе­­ре­зво­ло­жен­ня (окрім три­ва­лих за­топ­ле­нь) менш шкідли­ве, ніж не­ста­ча во­ло­ги. Оп­ти­маль­­­на кількість во­ло­ги для ефек­тив­но­го роз­вит­ку буль­бо­чок — близь­ко 60–80% по­вної во­ло­гоємності ґрун­ту.

Як і де утворюються азотфіксуючі бульбочки?

Буль­боч­ки кра­ще ут­во­рю­ють­ся в при­по­верх­не­во­му шарі ґрун­ту, де до­статній вміст кис­ню. Ос­нов­на ча­с­ти­на буль­бо­чок фор­мується у верх­нь­о­му шарі (0–15 см), і не­знач­на кількість азотфіксу­ю­чих бак­терій мо­же про­ни­ка­ти на гли­би­ну 10–15 см. А на гли­бині 30 см і ниж­че во­ни фак­тич­но не ут­во­рю­ють­ся — це пов’яза­не з тим, що під час азо­­тфіксації ви­со­ка інтен­сивність ди­хан­ня, і для пе­ре­тво­рен­ня однієї мо­ле­ку­ли азо­ту потрібні чо­ти­ри мо­ле­ку­ли кис­ню. В по­га­но ае­ро­ва­но­му ґрунті в буль­боч­ках зни­жу­ється вміст лег­ге­мог­лобіну й різко по­слаб­люється їхня здатність до азотфіксації.

Знач­ний вплив на симбіотич­ну азотфіксацію має та­кож міне­раль­не жив­лен­ня. Дефіцит калію чи фо­с­фо­ру, як і над­ли­шок азо­ту, ду­же згубні для роз­вит­ку буль­боч­ко­вих бак­терій.

Ба­га­торічні по­льові дослідження з вив­чен­ня видів і доз міне­раль­них до­б­рив для сої засвідчи­ли, що за умов про­дук­тив­ної симбіот­роф­ної азотфіксації куль­ту­ра сла­бо «відгу­кується» на вне­сен­ня ту­­ків. Поліпшен­ня азо­то­с­по­жи­ван­ня рос­ли­на­ми мож­на до­сяг­ти: вне­сен­ням фо­с­фор­но-калійних міне­раль­них до­б­рив та ак­тивізацією пе­ре­хо­ду ма­ло­до­с­туп­них форм ма­к­ро­еле­ментів у ру­хо­му, за якої во­ни ста­ють до­ступ­ни­ми для рос­лин сої.

Доцільність вне­сен­ня міне­раль­но­го азо­ту під сою за на­яв­ності буль­боч­ко­вих бак­терій вив­ча­ли ба­га­то дослідників у різних країнах. Аналіз оп­раць­о­ва­но­го ма­теріалу по­ка­зує, що не­ве­ликі до­зи азот­­них до­б­рив (N20–45) або не впли­ва­ють на інтен­сивність азотфіксації, або ви­яв­ля­ють слаб­ку гальмівну дію. Вищі до­зи (від N60), як пра­ви­ло, різко змен­шу­ють кількість буль­бо­чок, зни­жу­ють їхню ма­су й здатність фіксу­ва­ти азот, що пе­ре­тво­рює сою з азо­то­на­ко­пи­чу­валь­ної куль­ту­ри на та­ку, що спо­жи­ває йо­го з ґрун­­ту та до­б­рив. Цілком логічно, що за вне­сен­ня підви­ще­них доз міне­раль­но­го азо­ту рос­ли­на за­люб­ки по­гли­нає йо­го і пе­ре­хо­дить на жив­лен­ня тільки ним.

Міне­раль­ний азот — інгібітор азотфіксу­ю­чих про­цесів. Ад­же ко­ли рос­ли­на відчу­ває до­статнє за­без­пе­чен­ня азо­том, по­тре­ба в азотфіксації ре­ду­кується й буль­боч­кові бак­терії не ут­во­рю­ють­ся. В літе­ра­турі є за­сте­реж­ливі дані що­до ви­ро­щу­ван­ня сої після інтен­сив­но удо­б­рю­ва­них цу­к­ро­вих бу­ряків чи ку­ку­руд­зи. Хо­ча, як по­ка­зує прак­ти­ка, з уне­сен­ням 20–30 кг стар­то­вої до­зи азо­ту за­кла­дан­ня пер­шо­го бо­бу сої відбу­ва­ти­меть­ся на рос­лині на 2–4 см ви­ще порівня­но з посівом на не­удо­б­реній площі.

Для за­своєння мо­ле­ку­ляр­но­го азо­ту в симбіозі з буль­боч­ко­ви­ми бак­теріями соя по­тре­бує більшої кількості фо­с­фо­ру, порівня­но з ви­ко­ри­с­тан­ням азо­ту міне­раль­них спо­лук. Це пов’яза­но з тим, що фіксація азо­ту з повітря відбу­вається за участі АТФ, ос­нов­ною ча­с­ти­ною якої є фо­с­фор. За його не­стачі ут­во­рюється ма­ла кількість АТФ, то­му й фіксація азо­ту з повітря, відповідно, змен­шується.

Про те, що мікро­е­ле­мен­ти ма­ють як­що не пря­мий, то опо­се­ред­ко­ва­ний вплив на азотфіксацію, на­пи­са­но в будь-яко­му підруч­ни­ку з фізіології рос­лин. Одні, на­при­клад, вхо­дять до скла­ду азотфіксу­ю­чих фер­ментів, інші — ство­рю­ють умо­ви для по­си­лен­ня про­цесів. Ко­жен аг­ро­ви­роб­ник не­од­но­ра­зо­во чув від спеціалістів, що молібден виз­на­чає ак­тивність про­це­су фіксації повітря­но­го азо­ту, про­те не­ба­га­ть­ом із них відо­ма роль заліза в цьо­му про­цесі. То­му роз­гля­не­мо цей фак­тор де­тальніше.

Роль молібдену у систезі ферментів

У мікро­ор­ганізмів є склад­ний фер­мент­ний ком­плекс — нітро­ге­на­за. Во­на скла­дається з двох білко­вих ком­по­нентів: пер­ший — це білок, що містить чо­ти­ри ато­ми заліза, зв’яза­но­го із сіркою (Fe-білок), дру­гий — білок, який містить два ато­ми молібде­ну та 30 атомів заліза, зв’яза­но­го з та­кою са­мою кількістю сірки (Fe-Мо-білок). Fe-білок за­вдя­ки взаємодії з магнієм пе­ре­дає енергію, потрібну для ро­бо­ти Fe-Мо-білка. Без­по­се­реднє пе­ре­тво­рен­ня мо­ле­ку­ляр­но­го азо­ту на до­ступ­ну для рос­лин фор­му амонію відбу­вається за­вдя­ки ро­боті молібден-залізовмісно­го білка й пов’яза­не зі зміною ва­лент­ності молібде­ну. Пе­ре­тво­рен­ня азо­ту відбу­вається по­етап­но: з розірван­ням зв’язків (у мо­ле­кулі азо­ту їх містить­ся три) відбу­вається приєднан­ня до ньо­го атомів вод­ню з ут­во­рен­ням у про­цесі азотфіксації амонію. Ос­танній бе­ре участь у син­тезі аміно­кис­лот, які транс­пор­ту­ють­ся із буль­боч­ки в рос­ли­ну. Для кра­що­го ро­зуміння про­це­су по­даємо схе­му, за­про­по­но­ва­ну В.К. Шильніко­вою («Жит­тя рос­лин», т. 1).

Ос­таннім ча­сом мені не­од­но­ра­зо­во до­во­ди­лось сти­ка­тись із до­волі су­пе­реч­ли­ви­ми по­гля­да­ми як на­уковців, так і прак­тиків що­до виз­на­чен­ня ролі молібде­ну на про­це­си фор­му­ван­ня й функціону­ван­ня буль­бо­чок. Для з’ясу­ван­ня цьо­го пи­тан­ня спро­буємо виз­на­чи­ти, яка ж на­справді участь молібде­ну в цьо­му про­цесі. От­же, на­га­даю: молібден вхо­дить до скла­ду ос­нов­но­го фер­мен­ту азотфіксації — нітро­ге­на­зи, він бе­ре участь у ро­боті фер­ментів, які за­без­пе­чу­ють транс­пор­ту­ван­ня азо­ту з ко­ренів у ли­ст­ки. Та­кож цей хімічний еле­мент потрібен для син­те­зу лег­ге­мог­лобіну — білка, який за­хи­щає нітро­ге­на­зу. За­зна­чу, що са­ме рівень лег­ге­мог­лобіну виз­на­чає ро­же­вий колір буль­бо­чок і вка­зує на ак­тив­ну ро­бо­ту нітро­ге­на­зи та пе­ребіг про­це­су азотфіксації.

Без­за­пе­реч­ним є факт ко­ре­ляційної за­леж­ності між роз­вит­ком буль­боч­ко­вих бак­терій та інтен­сивністю фо­то­син­те­зу, зо­к­ре­ма син­те­зом і транс­пор­том цукрів. Це пов’яза­но з тим, що для азотфіксу­ю­чих мікро­ор­ганізмів потрібне до­статнє по­ста­чан­ня цу­к­ра­ми та інши­ми вуг­ле­во­да­ми. По­си­лен­ню фо­то­син­те­зу, от­же й на­ко­пи­чен­ню вуг­ле­водів, спри­я­ють магній, мар­га­нець, мідь, залізо, а бор по­си­лює рух цукрів із ли­с­тя до ко­ре­не­вої си­с­те­ми. При­чо­му чис­ленні ек­с­пе­ри­мен­ти як вітчиз­ня­них, так і за­кор­дон­них дослідників засвідчу­ють, що сумісне за­сто­су­ван­ня молібде­ну та бо­ру дає кра­щий ре­зуль­тат, ніж за ок­ре­мо­го їхньо­го ви­ко­ри­с­тан­ня. Сірка та­кож має по­зи­тив­ний вплив на життєздатність буль­боч­ко­вих бак­терій, що, відповідно, поліпшує азотфіксацію. Ко­бальт, своєю чер­гою, підви­щує вміст лег­ге­мог­лобіну в буль­боч­ках, вміст яко­го виз­на­чає інтен­сивність їхньо­го ди­хан­ня. За на­яв­ності ко­баль­ту про­цес фіксації азо­ту про­хо­дить ак­тивніше.

Крім то­го, молібден вхо­дить до скла­ду не менш як 20 фер­ментів, бе­ре ак­тив­ну участь у білко­во­му та фо­с­фор­но­му обмінах, уп­ли­ває на інтен­сивність ди­хан­ня, син­тез хло­рофілу, пев­ною мірою до­­лу­чається до ре­гу­ляції рос­то­вих про­цесів то­що. Ек­с­пе­ри­мен­таль­но вста­нов­ле­но, що ра­зом із поліпшен­ням рос­то­вих про­цесів молібден сприяє син­те­зу про­теїну. Вплив молібде­ну на син­тез білка пов’яза­ний із йо­го уча­с­тю в про­це­сах аміну­ван­ня та пе­раміну­ван­ня аміно­кис­лот, вклю­чен­ням аміно­кис­лот до поліпеп­тид­но­го лан­цю­га, з асоціацією і-РНК та ри­бо­сом. Молібден не ли­ше збільшує кількість білка в насінні, а й підви­щує йо­го якість шля­хом збільшен­ня кількості йо­го во­до­роз­чин­них фракцій.

Вплив молібдену на коріння

На ранніх ета­пах роз­вит­ку рос­ли­ни молібден мо­же спри­я­ти на­ро­с­тан­ню ко­ре­не­вої си­с­те­ми, при­ско­рю­ва­ти та сти­му­лю­ва­ти роз­ви­ток ак­тив­ності буль­боч­ко­вих бак­терій. Хо­ча в своїх ек­с­пе­ри­мен­тах ми спо­с­теріга­ли про­ти­леж­ну кар­ти­ну: за об­роб­ки насіння сої молібда­том амонію рос­тові про­це­си пригнічу­ва­лись і схо­ди з’яв­ля­лись на один-два дні пізніше. І ли­ше у варіан­тах з од­но­ча­сним уне­сен­ням молібде­ну та сти­му­ля­то­ра рос­ту гу­мат­но-аміно­кис­лот­но­го ха­рак­те­ру інгібу­ван­ня молібде­ну ніве­лю­ва­лось. В інших ек­с­пе­ри­мен­тах, із ви­ко­ри­с­тан­ням насіння сої, що сфор­му­ва­лось в умо­вах молібде­но­дефіци­ту, інгібу­ван­ня молібде­ном прак­тич­но не про­яв­ля­лось.

Це яви­ще по­яс­нюється, оче­вид­но, рівнем за­без­пе­че­ності насіннєвих діля­нок цим еле­мен­том. По­каз­ни­ком до­стат­нь­о­го (або ж не­до­стат­нь­о­го) за­без­пе­чен­ня ним сої є вміст еле­мен­та в насінні, що за­ле­жить від кількості до­ступ­но­го молібде­ну під час ве­ге­тації. Як­що в насінні йо­го містить­ся менш як 2,5 мг/кг — ефек­тивність за­сто­су­ван­ня молібде­но­вих до­б­рив бу­де ви­со­кою. І на­впа­ки — за збільшен­ня йо­го вмісту до 5 мг/кг і ви­ще за­сто­со­ву­ван­ня молібде­новмісних до­б­рив не­доцільне, по­за­як цьо­го еле­мен­та повністю ви­с­та­чає для за­без­пе­чен­ня по­треб рос­ли­ни на по­чат­ко­вих ета­пах он­то­ге­не­зу. Цей факт зай­вий раз засвідчує, що до ви­бо­ру спо­со­бу та доцільності за­сто­су­ван­ня молібде­ну під час ви­ро­щу­ван­ня сої потрібно підхо­ди­ти ду­же зва­же­но.

 Доцільність, спо­со­би та ефек­тивність за­сто­су­ван­ня молібде­ну під час ви­ро­щу­ван­ня сої ста­ли те­ма­ти­кою ба­га­ть­ох досліджень і пред­ме­том постійних дис­кусій між аг­раріями. Найвідоміший та най­простіший ме­тод за­без­пе­чен­ня сої цим еле­мен­том — пе­ред­посівна об­роб­ка насіння. При­хиль­ни­ки цьо­го аг­ро­прий­о­му за­пев­ня­ють, що у та­кий спосіб мож­на не ли­ше по­си­ли­ти азотфіксацію, а й до­сяг­ти 10–15% при­ро­с­ту вро­жаю. Од­нак слід за­зна­чи­ти, що та­кий спосіб за­без­пе­чен­ня сої молібде­ном має свої ню­ан­си.

Інокулянти - за чи проти?

Ек­с­пе­ри­мен­таль­но до­ве­де­но, що пе­ред­посівна об­роб­ка насіння сої молібде­ном за ви­ро­щу­ван­ня куль­ту­ри на луж­них ґрун­тах у по­су­ш­ливі ро­ки при­зво­ди­ла до зни­жен­ня вро­жаю. До речі, най­мен­ший шкідли­вий вплив молібде­ну бу­ло зафіксо­ва­но на ділян­ках із до­дат­ко­вим уне­сен­ням сірки (довідко­во: сірка є ан­та­гоністом молібде­ну).

Аби за­сте­рег­ти від подібних не­га­раздів, ми про­по­нуємо аг­раріям, окрім по­каз­ників схо­жості насіння, виз­на­ча­ти в ньо­му ще й уміст золь­них еле­ментів. Як­що та­кої мож­ли­вості не­має, слід пе­рей­ти на по­ча­ст­ко­ве за­сто­су­ван­ня молібде­ну (та й інших еле­ментів), тоб­то 30–50% ре­ко­мен­до­ва­них доз — шля­хом об­роб­ки насіння і ре­ш­ту, 50–70% — у по­за­ко­ре­не­ве піджив­лен­ня. На особ­ли­ву ува­гу за­слу­го­ву­ють насіннєві посіви. Об­роб­лені в та­кий спосіб рос­ли­ни здатні за­без­пе­чи­ти фор­му­ван­ня насіння відповідної якості. Крім то­го, та­ка схе­ма дасть змо­гу уник­ну­ти ан­та­гонізму еле­ментів сірка — молібден, оскільки ос­танній уже пе­ре­бу­ва­ти­ме в білковій фракції насіння й не ви­с­ту­па­ти­ме кон­ку­рен­том сірки.За даними опитувань на більш як 35% площ бульбочкотворні процеси (незважаючи на застосування «модних» інокулянтів) зовсім не відбуваються

Невід’ємною ча­с­ти­ною тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня сої є за­сто­су­ван­ня іно­ку­лянтів. Од­нак на прак­тиці та­ка об­роб­ка не завжди за­до­воль­няє аг­раріїв: ніби­то все зро­би­ли пра­виль­но, а ре­зуль­тат — ну­ль­о­вий. По­шук при­чин, як пра­ви­ло, зво­дить­ся до вис­нов­ку про по­ру­шен­ня тех­но­логії об­роб­ки іно­ку­лян­та­ми (се­лянсь­ка «залізна логіка»: ад­же в сусіда все в по­ряд­ку!), і зовсім за­бу­ваємо, що роз­ви­ток симбіотич­но­го апа­ра­ту в кон­крет­но­му аг­ро­це­нозі за­ле­жить не ли­ше від іно­ку­лян­та, а й від ге­но­ти­пу рос­ли­ни-гос­по­да­ря. До­ка­зом то­му є низ­ка досліджень, які підтвер­д­жу­ють, що інтен­сивність азотфіксації виз­на­ча­лась тільки сор­то­ви­ми особ­ли­во­с­тя­ми рос­ли­ни-гос­по­да­ря.

Тоб­то різні шта­ми ри­зобій од­но­го ви­ду на од­но­му сорті рос­ли­ни-гос­по­да­ря суттєво відрізня­ли­ся за азотфіксу­ю­чою ак­тивністю, що при­зве­ло до відповідних ко­ли­вань уро­жай­ності сої. От­же, ре­зуль­та­ти та­ких досліджень ма­ють ста­ти пев­ним за­сте­ре­жен­ням для аг­ро­номів-тех­но­логів і на­га­ду­ван­ням про відповідаль­не став­лен­ня до за­сто­су­ван­ня та­ко­го аг­ро­технічно­го прий­о­му, як пе­ред­посівна об­роб­ка насіння іно­ку­лян­та­ми, мікро­е­ле­мен­та­ми та ре­гу­ля­то­ра­ми рос­ту рос­лин. Ад­же цей аг­ро­захід слід роз­гля­да­ти в ком­плексі, а не ли­ше як по­си­лен­ня ак­тив­ності про­цесів азотфіксації. Ми йо­го пов’язуємо ще й з тим, що буль­боч­кові бак­терії та­кож пев­ною мірою спри­я­ють рос­то­с­ти­му­лю­ю­чим про­це­сам. То­му під час ви­бо­ру ком­по­зиції (особ­ли­во для по­за­ко­ре­не­вих піджив­лень) для бо­бо­вих куль­тур особ­ли­ву ува­гу слід звер­та­ти на азотфіксу­ючі та фо­то­син­те­зу­ючі ком­плек­си, спря­мо­вані на по­си­лен­ня швид­кості фіксації азо­ту повітря та по­си­лен­ня фо­то­син­те­зу. 

 

А. Чумак, М. Довгаюк-Семенюк, Інститут живлення рослин

 

Інформація для цитування
Молібден та соя: мож­ли­вості й про­бле­ми / А. Чумак, М. Довгаюк-Семенюк // Пропозиція. — 2017. — № 2. — С. 60-62

Інтерв'ю
Геннадій Юдін, віце-президент ВГО "Українська горіхова Асоціація"
Горіхівництво за останній час уже встигло стати однією із найбільш скандальних галузей аграрного виробництва. Після всім відомого  розголосу  із «горіховою мафією» цікавість до саджанців та
Максим Мартинюк  Держгеокадастр
За посадою Максимові Мартинюку належить опікуватися усіма землями держави. Тому перше запитання до голови Держгеокадастру цілком зрозуміле...  

1
0