Інтенсивний сад: шляхом проб і помилок. Кейс від ФГ «Відродження»

Найменш трудозатратна — кукурудза

На чому можна заробити, маючи в розпорядженні всього 350 га землі? Як виявилося з досвіду ФГ «Відродження» — багато на чому. Адже є головне — можливості: 200 га поливних земель (завдяки свердловинам) і мегаполіс на відстані 50 км. Відтак, відвівши богар під зернові, на поливних землях ФГ «Відродження» вирощує 7 овочевих культур і 6 ягідних, які знаходять збут переважно в Дніпрі. І це не говорячи про яблуневий сад.

З точки ж зору бізнесу найулюбленішою з-поміж усіх вирощуваних культур директор господарства називає кукурудзу. «Усього 8 людино-годин на гектар за рік, бо найбільша наша біда — це люди», — говорить директор ФГ «Відродження» Іван Ярмолюк і пояснює, що на селі всі звикли бідкатися, мовляв немає роботи, а насправді її більше ніж достатньо. Бракує лише трудяг, як ті, що колись піднімали країну після світової війни. Сучасна молодь здебільшого не бачить сенсу в праці, не отримує задоволення від неї як їхні батьки. Втім, зуміли у ФГ «Відродження» знайти й роботящу молоді. Одному з агрономів господарства — за 50, зате двом іншим немає й 30 — вчаться. Щоправда, шукати їх довелось по всій області.

Вміють тут добиватися результату і від простих працівників, яких тут кілька десятків. «У нас 1 людина за 8 годин збирає 1,5 т яблук. Тоді як за радянськими нормами було 300 кг, і це за дуже хорошої врожайності», — розповідає І. Ярмолюк. Мотивувати збирачів до такої продуктивності вдалося за рахунок високої оплати праці, причому погодинної — 30–40 грн/год. «Колеги практикують зазвичай відрядну оплату праці — за зібрані кілограми, але ми від цього відмовилися: втрачаємо якість, а разом із нею — і ціну реалізації. Та водночас ми прекрасно знаємо, скільки кілограмів яблук можна зібрати за годину в нашому саду за відповідної врожайності, якщо не лінуватися, — пояснює директор і додає, — хто не лінується — в сезон заробляє стільки, що й у Дніпрі таку зарплатню ще треба пошукати».

Свою улюблену культуру Іван Ярмолюк продає прямо з поля. По-перше, немає коштів для інвестицій для зберігання, сушку, очистку. По-друге, такі інвестиції не завжди виправдані: ціна через півроку після збирання врожаю може бути навіть нижчою, ніж у жнива. Оскільки кукурудза вирощується на богарі, то врожайність сильно коливається — від 6 т/га в посушливий рік до 11,3 т/га в вологий.

Овочі та ягоди як спосіб диверсифікації

Овочі й ягоди в господарстві вирощують за принципом «усього потроху», насамперед — щоб диверсифікувати ризики й задіяти людей, поки не почався сезон у саду. Так, тільки на збиранні 10 га ріпчастої цибулі тут задіяно 150 чоловік. Збирають цю культуру в ФГ «Відродження» вже в червні. Це дає змогу продавати товар за значно кращою ціною, ніж у серпні-вересні, коли на ринок надходить основна маса врожаю. Цього вдається досягти, вирощуючи цибулю через розсаду, яку висівають у 280-у касету у січні-лютому в опалювані плівкові теплиці, а в 60-денному віці висаджують в поле густотою 600 тис. росл./га. Щойно теплиці звільняються від розсади цибулі, там висівають пекінську капусту. Вона, а також рання картопля, цукрова кукурудза і весь «борщовий набір» (крім картоплі) займають ще 20 га.

На невеликій ділянці випробовують 8 сортів малини, зокрема, ремонтантних, покладаючи на цю культуру чималі сподівання. А от суницю, яка зараз займає 2,5 га, в цьому році хочуть вивести — невигідно. «Одна тільки закладка плантації обходиться в 150 тис. грн/га. А ціна на ягоду оптом — ті самі 16–18 грн/кг, що й 10 років тому», — пояснює директор господарства.

Зате кавуном тут пишаються. «Смугасті ягоди збираємо раніше, ніж на Херсонщині — 15 червня», — розповідає керівник. Секрет такого раннього врожаю — вирощування через розсаду на гряді під мульчувальною плівкою.

Та загалом ягідництво — складний і ризикований бізнес. Шпалера, мульчувальна плівка, ручний збір — усе це вимагає чималих затрат. «У цій галузі потрібна вузька спеціалізація, під конкретного замовника», — підсумовує керівник господарства.

Інтенсивний сад — предмет гордості

Справжнім предметом гордості для господарства є яблуневий сад. Перший сад фермерське господарство насадило в 1993-му, а через 9 років його викорчували, щоб закласти насадити новий, інтенсивний. «21 поїздка за кордон, в тому числі навіть у далекі Чилі й Аргентину, принесла розуміння того, що садівництво слід починати з чистого аркуша», — коментує І. Ярмолюк.

Перший інтенсивний сад закладали 2-річними саджанцями на карликовій підщепі сорту Емпайр. Як згадує керівник господарства, тоді з-за кордону доводилося завозити не тільки саджанці, а й систему краплинного зрошення, гріпел, штробофікс, кембрік (який ще називають агротрубкою з ПВХ і використовують для підв’язування) і навіть елементарний дріт для шпалери, бо тоді в Україні випускався тільки метиз згідно радянських ГОСТів, які допускали розтягнення на 20%. Використання його в саду призвело б того, що через кілька років шпалера лягла б.

Крону формували і досі формують за схемою «веретено» — центральний провідник і бокові скелетні гілки віком не старше 4 років. «Найбільша продуктивність, найсмачніше і найкраще забарвлене яблуко — на пагонах віком 2–3 роки», — пояснює І. Ярмолюк. На 4-6-річних гілках, за його словами, яблуко дрібнішає і вже не таке красиве. Тому гілки періодично обрізують, а зі зрізу швидко відростають молоді.

Колоновидні яблуні, які зараз активно рекламуються серед любителів, керівник господарства не хоче навіть випробовувати. Пояснює, що за кордоном вони з’явилися 40–50 років тому, швидко завоювали популярність і швидко повністю її втратили через низьку врожайність і короткий термін плодоношення.

Перші інтенсивні насадження закладали за схемою 4х1,5 м. Зараз висаджують яблуні за схемою 3,5х1,2, 3,5х1, 3,5х0,8 м і вже експериментують з відстанню в ряду всього півметра. «Будь-яка з цих схем може дати хороші результати — все залежить від уміння і знань садівника», — резюмує І. Ярмолюк. Звичайно, чим менший проміжок між деревами в ряду, тим слабша сила росту і тим менше яблук на дереві. Кількість плодів на яблуні, як розповіли у ФГ «Відродження», грубо приблизно дорівнює відстані між деревами в сантиметрах: метр — 100 яблук, півтора метри — 150. Також у господарстві відзначають, що хоча при дуже загущеній посадці яблуньки й слаборозвинуті, але по 12–13 кг плодів на дереві родить. А за густоти стояння 3000–3500 дерев/га отримуємо врожайність у 50 т/га. На деяких ділянках виходять на 60 т/га.

Однак урожайність — вже далеко не основний показник для ФГ «Відродження». «Наші польські колеги кажуть, що мають урожайність 35 т/га і їм цього вистачає, бо немає проблем з хворобами, стабільністю врожаїв з року в рік, не потрібно розвантажувати дерево і плоди красиві й великі», — говорить керівник господарства.

Для нього головне зараз — вигідно продати. А щоб вигідно продати яблуко, потрібно, щоб воно було велике і ходове. Причому ходове не для кінцевого покупця, а для роздрібних мереж. А останні вимагають у першу чергу красивого товарного вигляду та тривалого строку зберігання. «Якщо яблуня дала 25 кг, але це 100 яблук, їх можна продати оптом по 10 грн/кг. — пояснює І. Ярмолюк. — Якщо ж ці самі 25 кг — це 200 яблук, то таку продукцію можна продати хіба що на переробку в кращому разі по 2,5 грн/кг».

Вибір сортів зараз підпорядкований не тільки вимогам агрономів, а й вимогам гуртових покупців. Наприклад, прекрасний сорт Симиренка вітчизняним рітейлерам виявився нецікавим. Хоч він довго зберігається (у сховищі всі півроку) і популярний в Росії, яка тепер закрила для нас свій ринок. «Рітейл зараз просить червоне яблуко, а в мене 40% зеленого», — продовжує керівник господарства.

У агрономів свої претензії до сортів, зокрема й тих, від яких вони були в захваті, побачивши їх за кордоном. Так, британський клубний сорт Пінк Леді рожевим так і не став: як виявилося, на Дніпропетровщині забракло суми активних температур. Завезли зі США зимовий сорт Хані Крісп — він у Лобойківці достигав ще влітку, хворів, обсипався і не набирав свого забарвлення. Високоімунний сорт Флоріна розчарував товарним виглядом — недостатньою вирівняністю. Навіть всесвітньо відомий Джонаголд у цій місцевості не забарвлюється через специфіку в різниці денних і нічних температур, та й Фуджі не забарвлюється так, як повинен. «Чужий досвід — це добре, але треба все випробовувати на місці», — підсумовує Іван Ярмолюк.

Подібні випробування в господарстві проводили з підщепами — і з 9-ю, і з 7-ю, і з 26-ю. Виявилося, що для даної місцевості для умов зрошуваного саду найкращою виявилася підщепа М9, а для умов богара — 106-а, більш сильноросла, стійкіша до спеки та інших стресів.

Протягом усього сезону в інтенсивному саду кипить робота. «Трактор проходить по саду 40 разів на рік», — говорить директор господарства. За рік виконується 14–15 хімічних обробок, ще стільки ж листових підживлень. «Якщо вік листка більше 40 днів, з ним уже нічого не станеться. — розповідає керівник. — Але протягом цих 40 днів його потрібно підтримати. Тому ми робимо акцент на листкове живлення, адже тільки так листок можна швидко забезпечити азотом і мікроелементами». Застосовують тут і підживлення гуматами. Навколостовбурову зону обробляють гербіцидами.

8 разів на рік трактор заїздить у сад косити міжряддя. Також для удобрення грунту використовують зрізані гілки, які тут же, в саду, й подрібнюють.

Працюють у саду не тільки люди й машини, а й комахи. Нещодавно сюди завезли джмелів, встановивши по 2 вулики на гектар. Як вважають у господарстві, високі затрати (100–120 євро за вулик) були цілком виправданими, адже джміль літає і в холоднішу, і в вітряну погоду, коли бджола не вилазить з вулика, і радіус польоту становить усього 150 м. Тобто, з саду джміль не вилітає. В той час, як бджола досить примхлива: коли цвіте акація або ріпак, в саду її не побачиш, та й навіть у саду часто відволікається на квіти в міжряддях. Однак, проекспериментувавши з джмелями, директор господарства прийшов до висновку, що найкращий запилювач — осмії, яких неважко розвести й самотужки.

Гострою проблемою є зберігання яблук. Сховище вимагає значних капітальних затрат, тому холодильник у господарстві невеликий — 2 камери загальною місткістю 500 т. А яблук господарство щорічно збирає 3000 т. Тому доводиться орендувати в Дніпрі, платячи щомісяця по 20 коп./кг. До того ж неможливо знайти такі умови, які б повністю відповідали вимогам садівників. Що вже говорити, коли власний холодильник відповідає вимогам не всіх сортів. Наприклад, температура знаходиться в діапазоні від +1 до +4. А сорт Голден Делішес вимагає, щоб відхилення температури не перевищувало півградуса. Та ще й вологості на рівні 96%. А в наявних сховищах доводиться підтримувати вологість дідівським способом — виливати воду на підлогу.

Зараз у господарстві ламають голову над тим, як розширити холодильні потужності. Тепле яблуко починає втрачати свої характеристики вже через 2 год після збирання. Тож до орендованих у Дніпрі можна просто не довезти. От якби охолодити його зразу — тоді охолоджене можна везти на тисячі кілометрів, навіть без рефрижератора. А на будівництво камер у себе господарство не має грошей. «Яблуко теж продається за ту саму ціну, що й 10 років тому, хоча основні складові інтенсивного саду подорожчали за цей час у 3–4 рази», — скаржиться керівник господарства.

Через це є ідея на частині площ цього року вирізати 15-річний сад (хоч він міг би підтримувати рівень плодоношення до 20-25-го року) і насадити грушу. Цей фрукт і коштує дорожче, і висаджувати його можна частіше — через півметра сміливо. Але це поки що ідея. «За грушею важче доглядати, ніж за яблунею. Обробку яблуні можна починати за температури +5, тобто в березні, а груші — вже в лютому, коли мороз ослабне до 1–2 градусів. Та й саджанців хороших сортів в Україні немає», — відзначив І. Ярмолюк.

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com