Спецможливості
Аналітика

«Мільйон з гектара-2019»: де залишились прибуткові ніші?

07.03.2019
1952
«Мільйон з гектара-2019»: де залишились прибуткові ніші? фото, ілюстрація

В наш динамічний час за кілька років встиг змінитися не тільки список високоприбуткових культур – змінилося саме поняття «ніші» в агробізнесі.

 

В останній день зими в Києві пройшла чергова конференція «Мільйон з гектара», організатором якої традиційно виступив проект «АПК-Інформ: овочі і фрукти», а генеральним інформаційним спонсором — провідне аграрне видання України «Пропозиція». Партнером конференції виступив ЄБРР в рамках ініціативи EU4Business.

Відкриваючи конференцію, економіст інвестиційного центру FAO Андрій Ярмак наголосив, що в «нішевому» агробізнесі зараз відбуваються по-справжньому революційні зміни. Поняття нішевої культури вже застаріло. Адже якщо ринок відкриває якусь прибуткову нішеву культуру, то нішевою вона залишається недовго. Як згадує Андрій Ярмак, на першій конференції «Мільйон з гектара» він лише згадав про спельту – і на наступний рік українські аграрії обвалили європейський ринок цієї культури так, що ціни впали втричі. І, відповідно, зруйнували цю нішу: культура, яка ще недавно приносила хороші прибутки, стала подекуди взагалі збитковою.

«Дехто зараз говорить, що «ніша» — це не культура, а продукт», — продовжує А. Ярмак. Частково це відповідає дійсності. Наприклад, який ексклюзивний продукт переробки має всі ознаки нішового. З цієї точки зору «нішовим» може бути навіть яблуко, яке минулої осені викидали на звалища. Наприклад, якісь ексклюзивні сорти, які мають своїх поціновувачів, цілком можуть бути нішовими. А на яблуку, яке можна експортувати до Сінгапуру, навіть цього сезону можна заробити мільйон з гектара: якщо воно коштує там 35 грн/кг, транспортування — 20 грн/кг, а врожайність — на рівні передового світового досвіду. Достатньо лише виростити сорти, які будуть запитаними в Сінгапурі, і досягти якості, якої вимагає тамтешній споживач, а не «що виросло» тих сортів, які насадили ще в колгоспному (радгоспному) саду.

Економіст інвестиційного центру FAO Андрій ЯрмакНа думку ж А. Ярмака, «ніша» зараз — не культура і навіть не продукт, а філософія бізнесу, що полягає в постійному пошуку т. зв. блакитного океану — нових ніш, які дають можливість добре заробити, хоч і нетривалий час. А такі ніші продовжують з’являтися.

Однією з таких цікавих ніш є спаржа. А. Ярмак вважає, що за валовою виручкою вона з часом може стати провідною овочевою культурою України, перевершивши помідор. Адже на сьогодні свіжа спаржа коштує 180-200 грн/кг. Звичайно, вітчизняне споживання такого дорогого, та ще й незвичного продукту, розвиватиметься вочевидь повільно. Тому великі сподівання ті, хто цікавиться цією культурою, пов’язують з експортом. Світове споживання спаржі зараз зростає, зокрема, в країнах, де ще не так давно про неї взагалі не знали. Так, за останні 10 років світова торгівля цим продуктом зросла з $1 до $1,5 млрд. А щодо експорту інтерес становлять Близький Схід, Південно-Східна Азія, Японія а також «старі» країни ЄС, особливо Скандинавія. В межах цього сегменту нещодавно з’явилася ніша другого порядку — фіолетова спаржа, багата на антоціани, яку вже встигли оцінити любителі здорової їжі в Західній Європі і США.

Іншій цікавій ніші, яка зараз активно розвивається завдяки тренду на здорове харчування — мікрозелені — присвятив свою розповідь ізраїльтянин, засновник та директор компанії Agrosheriff Ltd Фрідріх Рубінштейн. Він навів наступні дані: якщо дохід від вирощування салату в теплиці в 23 рази перевищує дохід на тій же площі від пшениці (ясна річ, у відкритому грунті), вирощування помідорів — у 25 разів, то мікрозелені – у 4000 разів. При цьому мікрозеленню може виступати широкий спектр культур: від традиційних зеленних до редиски, бобових і навіть… квіткових. «Я знаю два фермерських господарства, які вирощують такі квіточки в якості мікрозелені для європейського ринку», — сказав спікер.

засновник компанії Agrosheriff Фрідріх РубінштейнОдин із секретів високої доходності мікрозелені – інтенсивні технології: все частіше цей продукт вирощується в теплицях на столах або на гідропоніці на вертикальних стелажах. Однак перед тим, як братися за вирощування мікрозелені, фахівець радить визначитися, кому продаватиметься продукт: чи то «сироїдам» (один з основних компонентів у сироїденні – проростки бобових), чи то закладам харчування, чи заморожувальникам, чи… виробникам морозива, чи ще комусь.

Про значно менш екзотичну нішу – кизил – розповів зав. відділу Дослідної станції помології ім. Симиренка в Млієві Євген Постоленко. Попри те, що ця культура вважається південною, вона добре витримує морози. «В 2012 р., коли 20-градусні морози в Млієві стояли 2 тижні, а річний мінімум досяг -32°С, кизил все-таки дав по 3,7-4 т/га, тоді як персик, черешня, вишня і слива не вродили взагалі», — розповів Є. Постоленко. Також він розповів про досліди з різними сортами кизилу у власному інституті, під час яких культура давала в середньому по 11,3-13 т/га залежно від сорту попри відсутність зрошення, вирощування без ЗЗР і мінімальне удобрення.

Відразу про кілька цікавих нішевих ягідних культур розповіла директор ТОВ «Брусвяна» Ліліана Дмитрієва — суницю альпійську, обліпиху, актинідію та лимонник китайський. Зокрема, суниця альпійська, яка вже культивується на невеликих площах (зазвичай 1-2 га) цілою низкою фірм (серед яких одна органічна), нагадує технологією вирощування звичайну полуницю садову, при цьому коштує оптом 160-250 грн/кг.

Директор ТОВ "Брусвяна" Ліліана ДмитрієваОбліпиха натомість досить складна у збиранні, якщо йдеться про промислові площі. Досі не виведено сортів з абсолютно сухим відривом ягоди, тож при ручному збиранні ягоди все одно пускають сік. До того ж навіть спеціальні скребки чи петлі не вирішують проблеми високої трудомісткості збирання. Тому єдиний прийнятний спосіб для механізованого збирання на промислових площах — це зрізування трактором гілок, які потім заморожують, і лише в такому стані ягода струшується з гілок. Так обліпиху збирають через ряд: один рік на одному ряду, наступний — на іншому. Також слід дотримуватися співвідношення між чоловічими й жіночими деревами (1:5). Урожай же ця ягода дає хороший — 12–20 т/га за ціни від 60 грн/кг на базарі до 120 грн/кг за оптову партію. При цьому добре росте на лужних (рН близько 8) грунтах і без зрошення.

А от для актинідії головне — правильно продати. Тому Ліліана Дмитрієва радить починати її вирощування з невеликих обсягів — 30–50 соток. А врожайність у культури хороша — 20 т/га. Щоправда, рослина досить теплолюбна, тому раз на кілька років вимерзають квіткові бруньки і господар залишається без урожаю. Через це вирощувати актинідію в Україні директор «Брусвяни» рекомендує в західних і південних областях. При цьому, на її думку, слід віддавати перевагу сортам селекції Ботанічного саду НАН України над європейськими: ті й досить урожайні, і стійкі до хвороб. Ще один недолік культури — потреба в досить дорогій Т- або V-подібній шпалері.

Вимагає шпалери і лимонник китайський. Однак і чаї з цієї рослини — чи не найдорожчі серед усіх фіточаїв. Наприклад, ягоди рослини коштують оптом близько 500 грн/кг. До того ж поки рослина входить у плодоношення перші 6 років, з неї можна збирати гілочки й листя для чаю і в такий спосіб за перші 6 років вже окупити плантацію.

А зараз в Україні впроваджують нову для нашої країни високоприбуткову культуру — мигдаль. Про те, що зараз в Одеській обл. вже закладені й плодоносять мигдалеві сади, розповів власник СФГ ім. академіка Унанова Василь Бабанський. За його словами, ця культура могла б успішно культивуватися і в інших південних областях, а також на Закарпатті. А гіркий мигдаль на Одещині використовується вже давно: на нього тут щеплять персик у промислових насадженнях. А сусідня з Одещиною Молдова вже не тільки вирощує мигдаль, а й експортувала його на суму майже півмільйона доларів протягом 2017 р. Господарство збирається зареєструвати перші вітчизняні сорти мигдалю — Десертний і Приморський, і в 2020 р. вийти на ринок з посадковим матеріалом.

Післязбиральній доробці — сушці та заморожуванню сільгосппродукції — були присвячені доповіді відповідно директора компанії «Добротрав» Євгена Шумейка та засновника компанії Ukrainian Fresh and frozen products Івана Котяша. А пасічник Мирон Пундор розповів про перший український досвід спеціалізації пасік на нішевих продуктах бджільництва, таких як маточне молочко, прополіс і перга а також стільниковий мед. Зокрема, зосередитися на виробництві прополісу Мирон Пундор вирішив на власній пасіці торік. Беззаперечними перевагами цих продуктів є ціна. Наприклад, якщо центрифужний мед подешевшав до 30–40 грн/кг, то стільниковий коштує 200–250 грн/кг, прополіс — 1000 грн/кг, перга оптом 500–600 грн/кг, а маточне молочко — 15–20 тис. грн./кг.

Таким чином, агробізнес має ще достатньо сегментів і продуктів «на любителя», які могли б приносити хороші прибутки за умови правильного позиціонування та правильного маркетингу, що доносив би інформацію про переваги до цільової аудиторії.

 

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com

Інтерв'ю
Заступник директора з наукової роботи Інституту садівництва НААНУ Олександр Ярещенко
Чимало аграріїв шукає щось, на чому можна було б заробити великі гроші. Частина з них з цією метою шукає щось таке, чим би ще мало хто займався, принаймні в промисловому масштабі. Тож інтерес значної частини аграрної громадськості був... Подробнее
Олена Березовська, президент громадської спілки «Органічна Україна»
Громадська Спілка виробників органічних сертифікованих продуктів «Органічна Україна» була створена у 2012 році. Її ініціаторами стали шість підприємств, що виробляли молоко, бакалію, овочі, чай та

1
0