Що таке родючість ґрунту та чому про неї так багато говорять?

Очевидно, що коли ми говоримо про чорноземи, то підсвідомо виникає думка, що це найродючіші ґрунти в світі. Але в європейських країнах ґрунти нібито й менш родючі, але урожайність сільськогосподарських  культур значно вища. Тут важливо мати на увазі не тільки родючість ґрунту, але й інші фактори, що впливають на урожайність культур і якість продукції. Це перш за все кліматичні фактори — температура повітря у вегетаційний період, його тривалість та відповідність вимогам культури, кількість опадів і т. і. Відсутність дощів, особливо в травні, а також заморозки під час квітування плодових нівелює усі переваги родючості чорноземів. До того ж, скажімо, для плодових культур, подібно до деяких лісових, найбільш придатними є темно-сірі та сірі опідзолені ґрунти легко- і середньосуглинкового гранулометричного складу. Очевидно, що з точки зору ґрунтознавців та агроекологів теперішня система землекористування, побудована на оренді землі, є не дружньою по відношенню до родючості ґрунтів.

Всі хто має відношення до землі, ґрунту, ще з студентської лави пам’ятають, під родючістю слід розуміти здатність ґрунтів задовольняти потреби рослин в елементах живлення, воді, забезпечувати їх кореневі системи достатньою кількістю повітря, тепла і сприятливим фізико-хімічним середовищем для нормального росту і розвитку. Родючість ґрунту створена не тільки самою природою, вона може змінюватися при сільськогосподарському використанні.

Зараз майже всім відомо, що родючість чорноземів та інших ґрунтів увесь час погіршується внаслідок зменшення вмісту гумусу, кальцію, ерозії, погіршення структурного стану, здатності утримувати вологу. Зростає підкислення і засолення ґрунтів. Внаслідок зростання посушливості клімату майже у всіх регіонах України здатність ґрунту забезпечувати рослини усіма необхідними життєво важливими факторами також невпинно зменшується. Тому вихід є один: треба краще розуміти особливості ґрунтового покриву того чи іншого регіону, вивчати специфіку кожного ґрунту, враховувати ґрунтово-екологічні особливості полів власного господарства. Очевидно, що власник землі більше зацікавлений у збереженні родючості ґрунтів, ніж той, хто її орендує.  

До факторів родючості ґрунту слід віднести елементи зольного та азотного живлення, воду, повітря і частково тепло — так звані земні умови росту і розвитку рослин.  До умов родючості відносять сукупність властивостей та режимів ґрунту (фізичні, фізико-хімічні властивості, наявність токсичних речовин та ін.).

Є й так звані космічні фактори родючості, не зв'язані з ґрунтом, але такі, що дуже впливають на урожайність. Це сонячне тепло і світло. Не слід забувати, що ґрунт — біокосне тіло природи, до складу якого входять численні живі мікроорганізми, що відіграють важливу роль у мобілізації елементів живлення рослин, постачанні їм вуглекислоти. Сонячне світло визначає інтенсивність фотохімічних реакцій у ґрунті.

Родючість ґрунту дещо відрізняється від поняття якості ґрунту. Висока якість ґрунту дає змогу отримувати не лише високу врожайність тієї чи іншої сільськогосподарської культури, але й також забезпечує належну якість та безпечність продукції, з огляду на можливе забруднення ґрунту важкими металами, радіонуклідами, залишками пестицидів, нафтопродуктів та іншими токсичними речовинами, пов’язаними з людською діяльністю.    

Рівень родючості ґрунту вимірюють різними показниками температурного, водно-повітряного, поживного, фізико-хімічного, біологічного, біохімічного, сольового, окислювально-відновного режимів. Різні рослини мають не однакові вимоги до  властивостей та режимів ґрунту, тобто родючість завжди має відносний характер.

Щоб оцінити (кількісно) родючість ґрунту за всім цим розмаїттям показників, що вимірюються різними мірами (мг, м.-екв, мм, % та ін.), слід провести якісну оцінку (бонітування) ґрунту. Окремі режими та властивості ґрунту дуже тісно залежать один від одного, так що виділити окремо і оцінити кожен з них дуже важко.  Тісний зв'язок між факторами та умовами родючості вимагає від агронома вміння передбачати можливі зміни окремих властивостей та режимів ґрунту внаслідок застосування таких заходів як обробіток, меліорація, внесення добрив та ін.

Не гріх згадати і про види родючості  ґрунту. Навіщо це потрібно аграрію?

З метою оцінки родючості ґрунту, як основного засобу виробництв у сільському господарстві, її ділять на такі види:

1) природну;

2) штучну;

3) ефективну або економічну.

Усі види родючості знаходяться у тісному взаємозв’язку.  

Природна родючість — це та родючість, яку має ґрунт в природному стані, без будь-якого втручання людини. Це результат розвитку природних процесів ґрунтоутворення. Цей вид родючості зберігся у цілинних ґрунтів. Кількісно оцінити його можна за продуктивністю (в ц/га) цілинних фітоценозів.

Важливою рисою природної родючості є екологічна відповідність властивостей ґрунту біологічним вимогам рослин, що склалася в результаті тривалого природного відбору. Наприклад, болотні ґрунти є високородючими по відношенню до болотних рослин, але степові трави на них рости не можуть. Підзолисті ґрунти, що мають низький вміст  гумусу і кислу реакцію, є родючими для лісової рослинності, багато з якої не зможе добре рости на родючих чорноземах.

Родючість, якої набуває ґрунт внаслідок впливу на нього діяльності людини (обробітку, меліорації, удобрення), називається штучною родючістю. В чистому вигляді вона проявляється при створенні субстратів для вирощування рослин в теплицях і парниках, проведенні рекультивації на відвалах.

При сільськогосподарському використанні ґрунтів важко розділити природну і штучну їх родючість. Обидва ці види в сукупності проявляються в ефективній або економічній родючості ґрунту, мірою якої є урожайність сільськогосподарських культур. Цей вид родючості залежить і від рівня природної родючості і від характеру використання ґрунту у виробництві, рівня розвитку науки та реалізації її досягнень.

Виділяють ще й потенційну родючість ґрунту, під якою розуміють потенційну здатність його забезпечувати рослини факторами життя. Ця потенційна здатність залежить від вмісту валових та рухомих форм елементів живлення, показників водного, повітряного, теплового, токсикозного та інших режимів. Потенційну родючість визначають шляхом польових та лабораторних досліджень ґрунтів.

Якісна оцінка (бонітування) ґрунтів найчастіше проводиться за комплексом показників потенційної родючості ґрунту (запасом гумусу, елементів живлення, діапазоном активної вологи та ін.). Прикладом ґрунтів з високою потенційною родючістю є чорноземи, а з низькою — дерново-підзолисті ґрунти.

Використовуючи ґрунт, фермер чи інший сільськогосподарський  виробник повинен думати про те, як відновити його родючість, довести її до початкового рівня (просте відтворення родючості) чи створити ще більш високу родючість, ніж була на початку (розширене відтворення родючості).

Михайло Капштик, канд. с.-г.наук, доцент,

директор Навчально-координаційного центру сільськогосподарських дорадчих служб