Спецможливості
Технології

Кореневі гнилі цукрових буряків

13.08.2013
1503
Кореневі гнилі  цукрових буряків фото, ілюстрація

В умовах нинішнього року надмірне зволоження грунту та висока температура повітря, з одного боку, погіршили аерацію, що, своєю чергою, негативно позначилось на розвитку рослин цукрових буряків, а з другого — активізувало в грунті патогенну мікрофлору.

В умовах нинішнього року надмірне зволоження грунту та висока температура повітря, з одного боку, погіршили аерацію, що, своєю чергою, негативно позначилось на розвитку рослин цукрових буряків, а з другого — активізувало в грунті патогенну мікрофлору.

С. Ременюк, канд. с.-г. наук,
Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН

Погодні умови сезону 2013 р. були малосприятливими для отримання дружних сходів цукрових буряків. Весни як такої не було — відразу перейшли у літо. Відповідно, оптимальні строки висіву (10–15 квітня) були зміщені на 10–15 днів. Лише деякі райони Вінницької області, де шар снігу був невеликим або взагалі розтанув, почали висівати в оптимальні строки. Тож посівна кампанія була досить специфічна: все потрібно було робити у стислі строки. Інтенсивне наростання температури повітря в другій половині квітня — на початку травня сприяло різкому пересушенню верхнього шару грунту, тому цукрові буряки сходили нерівномірно. Лише у другій половині травня, після випадання опадів по всій території України, сходи цукрових буряків з’явились повністю. На полях відмічено строкатість сходів буряків (від 20 до 60–70% рослин культури зійшли раніше, а решта — майже на два-три тижні пізніше). Відповідно, певна частина буряків мала розвиток на рівні двох-чотирьох пар справжніх листків, а деякі змикалися в рядку, інші ж перебували у фазі вилочки — появи першої пари справжніх листків. За такої строкатості посівів провести якісний хімічний захист цукрових буряків було досить важко, тому відмічено випадки пригнічення сходів культури внаслідок дії гербіцидів навіть за використання загальнорекомендованих норм (особливо це стосується більш тендітних сходів, які зійшли пізніше). В результаті для посівів цукрових буряків характерна строкатість поля за густотою, фазами розвитку культури та рівнем пошкодження шкідниками й хворобами (довгоносиками, коренеїдом, блішками, попелицею), особливо це помітно на посівах пізніх строків висівання. Як наслідок, слід очікувати істотного зниження потенціалу продуктивності посівів, підвищення їхньої забур’яненості, особливо зріджених.
Найпомітніше пригнічення рослин спостерігаємо на посівах пізніх строків сівби та сходах буряків, які зійшли пізніше. Пошкодження їх коренеїдом становило від 10 до 50%, що викликає велике занепокоєння. Як відомо з літературних джерел, причиною розвитку коренеїда є комплекс агрокліматичних факторів, до яких слід віднести погодні умови, а саме: надмірне зволоження грунту (понад 80% його повної вологоємності), або, навпаки, його сухість — 40% і нижче, висівання неякісно обробленого фунгіцидами насіння та наявність у грунті великої кількості патогенних мікроорганізмів (перенасичення сівозміни буряками тощо).
Адже основна функція такого грунтообробітку — запобігання утворенню грунтової кірки, за потреби — її руйнування та одночасне знищення бур’янів, поліпшення теплового й повітряного режимів грунту, запобігання непродуктивним втратам вологи та зменшення загрози захворювання коренеїдом. Однак навіть під час проведення міжрядного розпушування грунту виникала низка проблем: через строкатість посівів (різні фази розвитку рослин) не можна було застосувати лапи бритви для якісного розпушення грунту (на момент пошкодження коренеїдом сходів цукрових буряків, які зійшли пізніше, інша частина рослин уже зімкнулась у міжряддях, тож використання цих робочих органів спричинило б їхнє механічне травмування та обламування частини гички).
Слід враховувати, що шкодочинність коренеїда полягає не тільки в загибелі уражених паростків та зниженні продуктивності «оздоровлених рослин» — у подальшому він спричинює появу гнилей коренеплодів під час вегетації культури. Оскільки багато грибів, що є збудниками коренеїда сходів, призводять до розвитку кореневих гнилей цукрових буряків. У вологі роки грибні і бактеріальні хвороби розвиваються значно сильніше. Більшість грибів і бактерій, що зумовлюють розвиток низки хвороб цукрових буряків, краще розвиваються за підвищеної вологості. У багатьох із них, які за своїм філогенетичним походженням близькі до водних мікроорганізмів, деякі фази розвитку відбуваються безпосередньо у воді, зокрема у грибів Pythium та Aphanomyces (збудники хвороб кореневої системи) зооспори утворюються у краплинах води.
   Кореневі гнилі викликають кілька видів фітопатогенних грибів (родів Fusarium, Pythium, Rhizoctonia, Phoma), що мешкають у грунті і зберігаються в грунті та рослинних рештках. Цьогоріч можливий розвиток бурої, фузаріозної, пітіозної та інших гнилей. На одних і тих самих посівах можна виявити кілька видів збудників захворювань.
Здебільшого симптоми захворювання коренеплодів проявляються на листі (в’янення, пожовтіння) за настання стійкої теплої погоди. Як наслідок, спостерігаємо пошкодження грибами роду Fusarium. Зупинимось детально на гнилях коренеплодів.
Бура гниль
Збудником хвороби є грунтовий гриб Rhizoctonia solani Kuhn, широко розповсюджений у природі з великою різницею у морфології, фізіології і вірулентності. Гриб зберігається в грунті у вигляді спор (склероціїв), що перебувають у стадії спокою і, залежно від біологічної активності грунту, залишаються життєздатними впродовж кількох років. Він також є одним із збудників коренеїда, що уражує сходи після виходу їх на грунтову поверхню. Найбільш вірулентний (здатний викликати інфекційні захворювання) для паростків цукрових буряків за температури 25…30°С. Проте така температура в зоні бурякосіяння в період появи сходів не є типовою. Винятком став нинішній рік, коли частина сходів буряків зійшла пізніше й активно уразилася даним грибом.
   Хворобою уражуються коренеплоди переважно на запливаючих грунтах із високим рівнем підгрунтових вод, а також у низинах, де застосовують дощову та поливну воду, тому нерідко гниль розвивається вогнищами. У рослинах, інфікованих грибом Rhizoctonia solani Kuhn, змінюється колір молодих листків і черешків біля центра розетки на темно-коричневий або чорний. Уражені рослини швидко в’януть і гинуть, спочатку засихають старі листки, молоді відмирають останніми. Коли грунт вологий, а листковий апарат, що розвивається, запобігає швидкому його висиханню, міцелій гриба розвивається на поверхні кореня у вигляді бурого повстяного нальоту. Бурою гниллю коренеплоди починають уражуватися переважно з хвостової частини. Нерідко гниль розвивається в області головки та шийки кореня. Загнилі тканини набувають темно-бурого, майже чорного, кольору. Характерною ознакою бурої гнилі є чітка лінія між здоровою й ураженою тканинами. Гриб Rhizoctonia solani Kuhn має велике коло рослин-господарів (буряки, люцерна, горох, соя, боби та ін.), що сприяє накопиченню його у грунті.
   Цього року основною і найпоширенішою хворобою залишається фузаріозна гниль, збудниками якої є гриби роду Fusarium. Гриби цього роду здатні спричинювати захворювання кореневої системи багатьох сільськогосподарських культур, продукують фітотоксини (фузарієву кислоту, лікомаразмін, нафтазарин, моніліформін), сприяють формуванню відповідних мікроміцетних ценозів, що, своєю чергою, впливають на процеси в грунті, на ріст і розвиток рослин. Стан депресії у буряків, зумовлений високою температурою у червні-серпні, сприяє активному проникненню фузаріїв у коренеплоди, які уражують не тільки ослаблені, а й відносно міцні здорові корені. Гриби роду Fusarium по-різному реагують на біотропічні і фізичні особливості грунту та утворюють кілька видів інфекційного матеріалу, а саме: вегетуючий міцелій і спороношення у вигляді макро- і мікроконідій та хламідіоспор — із різними вимогами до умов довкілля.
В уражених фузаріями коренеплодах листки, починаючи з периферичних, в’януть, а їхні черешки поступово чорніють. Корені таких рослин відстають у рості, нерідко на них утворюється маса бокових відростків. Загнилі ділянки уражених коренеплодів цілком втрачають цукор, унаслідок чого стають зовсім непридатними для переробки. На їхньому розрізі видно відмерлі судинно-волокнисті пучки бурого кольору, а також нерідко з’являються видовжені смуги, заповнені грибницею білого, рожевого та інших кольорів. За сильного розвитку загнивання охоплює й зовнішні тканини, спричинює утворення каверн, тріщин або ділянок відмерлих тканин. Коренеплоди, уражені фузаріозною гниллю, а також інфіковані фузаріями без видимих ознак загнивання, під час зберігання в кагатах інтенсивніше загнивають, зумовлюючи розвиток кагатної гнилі. Проникнення фузаріїв усередину кореня відбувається і через корінці, пошкоджені грунтоживучими шкідниками, та через рани, завдані знаряддями обробітку. Розвиток фузаріозної гнилі в центральних частинах кореня виникає внаслідок того, що тут тканини старіші і найменш стійкі до ураження грибами.

Пітіозна гниль
Збудником гнилі є гриб Pythium aphanidermatum Edson, що поширюється зооспорами. Характерною особливістю виду є те, що його розвиток активізується за підвищеної вологості грунту (до 80% та вище повної вологоємності) та помірно теплої погоди. Зберігається на рослинних рештках у вигляді ооспор (нерідко до 12 років), що легко виживають у суворих умовах навколишнього середовища. Крім цукрових буряків, може уражувати паростки гороху, вики. Уражені тканини коренеплоду стають гумоподібними, набувають твердої консистенції, колір тканин сірий, з часом вони чорніють.

Фітофторозна (мокра) гниль
Збудник — Phytophtora drechslera Tucker. Хворобу ідентифіковано в господарствах Київської та Вінницької областей. Розвитку гнилі сприяє різке перезволоження грунту, що супроводжується високими температурами: 28…31°С. Першими ознаками захворювання є в’янення уражених рослин у полудень, пізніше втрата тургору і в’ялість листя відбувається постійно, і рослини гинуть. На початку розвитку гнилі уражені тканини достатньо водянисті, світло-коричневі, з чітким розмежуванням зон здорової та ураженої тканин.
   Не слід забувати про цілу низку інших захворювань, які проявлятимуться меншою чи більшою мірою. Наслідком пошкодження коренеїдом посівів цукрових буряків пізніше буде суха гниль коренеплоду (вони мають спільного збудника — Phoma betae Frank). Гриб, окрім пошкодження бурякових паростків, інфікуватиме і коренеплід буряка, що призводить до утворення сухої гнилі на його бокових і верхніх частинах, які чорніють, а потім тріскаються. Гриб більше проявлятиметься у разі нестачі бору. Прогнозується поширення парші звичайної та її видів. Збудником є деякі види актиноміцетів — Actinomyces sp. Останніми роками хвороба проявляється на молодих коренях, а в серпні їхня ураженість сягає максимуму. Розвиток парші зумовлює велика кількість вологи в грунті.

Заходи боротьби
Основні заходи захисту цукрових буряків проти кореневих гнилей слід починати як з активного застосування фунгіцидів для протруювання насіння, агротехніки вирощування, так і боротьби з коренеїдом. Основними фунгіцидами для протруювання насіння залишаються Роялфло, ТМТД, д. р. — тирам (тіурам), 480 та 400 г/л, Тачигарен — д. р. гімексазол, 700 г/кг. Їхня кількість на одну посівну одиницю може бути різною, залежно від виробника насіння: Тачигарен — від 9 до 18 г/п. од. + ТМТД — 9–12 г/п. од. За обробки насіння тирамом (д. р.) інтенсивніше нейтралізується насіннєва інфекція темноколірних та пліснявих грибів, проявляється контактна дія, тоді як д. р. гімексазол має системну дію.
Враховуючи, що в різних зонах бурякосіяння обробка насіння фунгіцидами не може бути однаковою не тільки для регіону, а навіть для окремо взятих господарств, на кожному окремо взятому полі спостерігатиметься різниця між видовим та кількісним складом збудників коренеїда та інших хвороб. Посилення розвитку захворювання потребує підвищення вимог до обробки насіння, зокрема до вибору фунгіцидів та їхніх композицій, оскільки вони по-різному пригнічують насіннєву інфекцію і захищають паростки від ураження мікроміцетами. За включення до складу композиції д. р. гімексазол вдається досягти ефективнішого захисту паростків від ураження інфекційними збудниками: Phoma betae, Rhizoctonia solani, Thielaviopsis basicola, Arternaria alternate, Aphanomyces cochlioides та деякими видами фузаріїв, наприклад F. gibbisum, F. moniliformt. Наявність у складі композиції д. р. тирам гарантує захист паростків від ураження грибами роду Pythium sp., деякими видами мукорових та фузарієвих грибів. Однак дія того чи іншого протруйника позначається насамперед на схожості насіння.
На сьогодні майже все насіння цукрових буряків дражоване. Це дає змогу не тільки забезпечити рівномірність розміщення його в рядку, але й використати значно збільшені норми пестицидів, не спричинюючи цим зменшення схожості насіння, оскільки місце їхнього внесення в грунт дещо віддалене від власне насінини. Так, компанія ТОВ «Сесвандерхаве-Україна» може на насіннєвому заводі протруювати насіння цукрових буряків з надійнішим фунгіцидним захистом, а також на замовлення клієнта — збільшити кількість Тачигарену чи ТМТД у системі інсектицидного протруювання та забезпечити високу схожість насіння.
Значну роль у запобіганні виникненню, розвитку й поширенню хвороб відводять системі обробітку грунту, правильному чергуванню культур. Більшість патогенів здатні впродовж кількох років зберігатися у верхньому шарі грунту, а після глибокого заорювання вони гинуть, завдяки чому знижується розвиток хвороб, які вони спричинюють. За дотримання частоти повернення буряків на попереднє місце вирощування (не раніш як через три-чотири роки) обмежується та знижується інфекційний запас у грунті багатьох видів патогенів. Велике значення в обмеженні поширення коренеїда мають попередники та передпопередники. Так, рослини бобових культур як передпопередник накопичують на коренях і в ризосфері патогенні види фузаріїв, а горох — і Rhizoctonia solani, меншою мірою — Pythium sp. Після культур із розвиненою кореневою системою (злакові, багаторічні трави, вико-вівсяна сумішка) у грунті інтенсивно накопичуються сапрофітні гриби.
Збалансоване використання добрив поліпшує ріст і розвиток рослин та сприяє підвищенню їхньої стійкості проти хвороб. Слід враховувати, що внесення калійних добрив збільшує стійкість паростків проти коренеїда та частково — проти гнилей коренеплоду. Внесення лише азотних добрив зумовлює зниження стійкості рослин проти хвороб, тоді як фосфорні добрива сприяють потовщенню кутикули та інтенсивнішому розвитку механічних тканин, що робить їх менш доступними для проникнення грибів. Тому в разі прояву коренеїда підживлення рослин цукрових буряків здійснюємо не азотними добривами, а краще комплексними мікродобривами, з обов’язковим додаванням сульфату калію — 5–10 кг/га.
На сьогодні практично немає фунгіцидів, які б пригнічували кореневі гнилі та оздоровлювали рослини на момент їхнього епіфітотійного розвитку. Однак є ціла низка фунгіцидів для контролю плямистостей листя, які можуть пригнічувати кореневі гнилі коренеплодів. Так, наприклад, Рекс Дуо пригнічує, крім збудників борошнистої роси та церкоспорозу, також церкоспорельозну і фузаріозну кореневі гнилі за норми застосування 0,6 л/га. Імпакт має сильну фумігантну дію, затримує розвиток міцелію грибів. Повільне розкладання д. р. флутріафол та здатність рухатися рослиною надійно захищає культуру впродовж тривалого часу.
Важливим резервом стійкості цукрових буряків проти кореневих гнилей є їхній генетичний потенціал. Так, селекціонери створили багато нових ЧС-гібридів цукрових буряків, які є толерантними до церкоспорозу і мають підвищену стійкість проти коренеїда та гнилей коренеплодів (Шевченківський, Український ЧС-72, Ворскла, Уманський ЧС-90 та деякі інші). Із зарубіжних гібридів — це Орегон селекції Betaseed, толерантний до коренеїда та високостійкий проти кореневих гнилей. Новий гібрид Теннессі, рекомендований для регіонів із значним рівнем ураженості церкоспорозом, має високу толерантність до коренеїда та парші.

Інтерв'ю
Останнім часом площа пустельних і непродуктивних земель в світі постійно зростає. Пустелі вже займають понад 17 млн км2 або близько 12% всієї поверхні суші. Вчені всього світу стурбовані такою
Попри бурхливий розвиток аграрного сектору в економіці України рівень проникнення агрострахування у сільське господарство коливається на позначці 2-3%. Натомість світовий досвід підказує, що становлення потужної аграрної держави неможливе... Подробнее

1
0