Сучасні метаморфози давнішнього ворога

Соняшник є однією з провідних культур, яку вирощують на теренах нашої країни. Вона приносить найбільший прибуток товаровиробнику. Отже, сільськогосподарські підприємства й надалі прагнутимуть збільшувати валове виробництво соняшнику.

Багаторічна поточна ситуація на українському та світовому ринках насіння соняшнику свідчить про збереження стабільно високого попиту на сировину. Тож розуміння цієї ситуації, а також відносно високі та стабільні внутрішні ціни на насіння стимулюють товаровиробників до збільшення валових обсягів виробництва соняшникового насіння.

Зростання виробництва соняшнику в Україні останніми роками завдяки збільшенню посівних площ створює неабияку загрозу самій культурі. Площі під її посівами значно перевищують науково обґрунтовані норми в сівозмінах. Нерідко cоняшник повертають на те саме поле через 1–2 роки, а іноді його висівають беззмінно декілька років поспіль.

Таке збільшення площ під соняшником призводить до зменшення його врожайності, оскільки порушуються сівозміни, не дотримуються агротехнічні та фітосанітарні норми вирощування культури. Одним із головних факторів, що знижує продуктивний потенціал соняшнику, є шкідливі організми, зокрема хвороби. Оцінюючи фітосанітарний стан насіннєвих і товарних посівів соняшнику, який склався останніми роками, слід звернути увагу на загрозливу шкодочинність облігатного паразита несправжньої борошнистої роси Plasmopara halstedii (Farl.) Berl. et de Toni, його синоніми — Peronospora halstedii Farl., Plasmopara helianthi Novot.

Втрати врожаю в сприятливі (епіфітотійні) для розвитку збудника несправжньої борошнистої роси роки досягають 30–50%. Хвороба в польових умовах починає візуально проявлятися у фазі другої пари справжніх листків, але зараження рослини несправжньою борошнистою росою починається значно раніше. Початок росту ооспор у ґрунті відбувається за його вологості близько 95% і температури 12–14°С. Найінтенсивніший вихід зооспор із зооспорангіїв починається за вологих умов і температури 15–18°С. Зооспорангії втрачають свою життєздатність за температури менше ніж 2°С або більше як 26°С. Сформовані зооспори заражають коріння соняшнику через кореневі волоски, а міцелій поширюється рослиною дифузно.

Після другої світової війни соняшник займає все більший відсоток у структурі посівів як у Північній Америці, так і в Європі. Саме тоді з’явилися й перші повідомлення про небезпечну хворобу — несправжню борошнисту росу. У 70-ті роки вже були ідентифіковані перші раси збудника. До 1978 року на соняшнику були відомі тільки дві раси збудника несправжньої борошнистої роси. Вони отримали назву за їхнім географічним походженням: перша раса (європейська), ареал поширення розповсюджувався на території Франції, Італії, Румунії, Югославії; друга (північноамериканська) була виділена на території долини Червоної річки штатів Дакота та Мінесота, частково охоплювала частину Канади, яка межувала з цими штатами. Раси визначали за сприйнятливістю до них ліній соняшнику з геном стійкості Pl1. На цій стадії ще не було стандартизованих ліній — диференціаторів соняшнику в міжнародній спільноті щодо номенклатури рас.

На початку 80-х років ХХ століття в США було ідентифіковано декілька нових рас несправжньої борошнистої роси. Через 10 років спостерігають активне появлення та визначення нових патотипів цього збудника. За останніми даними, у світовій популяції Plasmopara halstedii (Farl.) Berl. et de Toni. нараховують 36 патотипів. Але це не значить, що всі вони вірулентні та агресивні у тій чи іншій країні. Це пояснюють тим, що кількість ідентифікованих рас на певній території залежить не тільки від еволюції патогену, але й від того, наскільки велика колекція зібраних ізолятів збудника.

У Європі перше джерело стійкості до першої раси хвороби було виявлено у лінії AD-66 (1970), який був визначений як домінантний ген Pl1. Тоді ж (1971) було виявлено ще одне джерело стійкості до європейської раси збудника у лінії HIR34. У США стійкість до північноамериканської раси несправжньої борошнистої роси (друга раса) була вперше виявлена у лінії НА 61 (1972). Расовий склад збудника хвороби був стабільний у всьому світі до 1980 року, після чого нові раси стали з’являтися у Європі, Північній Америці та Аргентині.

У країнах із потужним економічним потенціалом (Франція, Канада, США), а також там, де кліматичні умови сприяють розвитку хвороби, вивченню біології збудника несправжньої борошнистої роси приділяють велике значення. У цих країнах була зібрана найбільша колекція ізолятів та ідентифіковано найбільшу кількість рас. У країнах, де лімітуючим фактором є клімат, виявлено та ідентифіковано декілька рас.

Дуже суттєвою є різниця за їхнього кількісного та якісного показників на різних континентах. Так, в Азії та Південній Америці їх виявлено чотири та п’ять рас відповідно, у Африці — десять, у Європі — 21 раса. Максимальну кількість — 24 раси — виявлено в Північній Америці, що й не дивно, бо саме звідти патоген почав поширюватися світом. Також значну кількість рас Plasmopara halstedii виявлено у Канаді, Франції та США — 20, 14, 13 відповідно.

Із цієї великої популяції можна виділити шість-сім рас, які домінують у сучасному світі. Так, у Франції домінують раси 710 та 703, Німеччині — 730 та 710. В Італії та Болгарії переважає раса 700, Іспанії — 310, Аргентині домінує раса 770, в США — раси 730 та 770. Згідно з міжнародною номенклатурою раси класифікують за вірулентністю.

Інтерес до цієї культури в нашій країні не згасає. Навпаки, її почали вирощувати там, де раніше не культивували. Головною причиною є ринковий попит. Адже соняшник — культура високорентабельна, а ще це — важливий олійно-білковий ресурс.

В Україні, на початку 90-х років, коли закордонні фірми почали завозити насіннєвий матеріал соняшнику, з’явилася загроза розповсюдження нових рас патогену. Інтенсивне збільшення посівних площ під соняшником та його насіннєвого різноманіття прискорило процес утворення нових рас. Таким чином, контроль расового складу популяції збудника хвороби несправжньої борошнистої роси — запорука успіху селекції соняшнику за цією ознакою.

Оскільки раси патогенів живляться на окремих сортах, то слід регулярно обстежувати посіви соняшнику та ідентифікувати патоген несправжньої борошнистої роси. Ідентифікація рас збудника несправжньої борошнистої роси набуває все більшої значимості за таких умов: по-перше, селекціонери повинні знати, які раси вірогідніше будуть уражувати їхні сорти й гібриди; по-друге, потрібно враховувати ймовірність проникнення нових рас з інших регіонів та навіть континентів; і, по-третє, виробники повинні знати про фактичне розподілення рас у конкретному регіоні, щоб раціонально розміщувати в екологічних зонах сорти й гібриди з відповідними генами стійкості, створюючи таким чином перешкоди для розповсюдження патогену. Якщо раси несправжньої борошнистої роси продовжуватимуть з’являтися, оскільки це можливо, селекціонери повинні знаходити та долучати нові гени стійкості, щоб дати достойну відповідь збудникам хвороб визначених патогенних рас.

Дослідження структури популяції збудника несправжньої борошнистої роси соняшнику, проведені в зоні Центрального Степу У. 2016 року переважаючою стала четверта (730), яка займала в популяції 50%, та восьма (710) расу — 35%, менш вірулентними були раси 10 (703), 2 (300) та 5 (770). З найбільшої кількості ізолятів ідентифікували раси 4 (730) та 8 (710). Це найпоширеніші та вірулентні раси, що займають домінуюче місце в популяції.

Таким чином, у місцевій популяції (зона Центрального Степу України) несправжньої борошнистої роси виявлено 5 рас збудника несправжньої борошнистої роси соняшнику. Найпоширенішою та вірулентною є 4-а (730-а) раса, яка домінує в популяції.

Дослідження расового складу та пошук джерел стійкості проти збудника несправжньої борошнистої роси соняшнику проводили в лабораторії імунітету та захисту рослин ІОК НААН. Використовуючи різноманіття генетичного потенціалу рослини, селекціонери та імунологи створюють новий селекційний матеріал з найкращими господарсько цінними ознаками, який одночасно володіє захисною функцією до цієї хвороби. Науковці ІОК НААН постійно проводять імунологічне оцінювання стійкості до н.б.р. у лабораторних умовах та на штучному інфекційному фоні. В ІОК НААН 2005 року створено єдиний в Україні штучний інфекційний фон, який акумулює «музей» основних рас патогену, що паразитує на соняшнику. Це дає змогу з великою часткою вірогідності проводити відбір щодо стійкості селекційного матеріалу.

В Інституті олійних культур НААН тестували низку комерційних гібридів вітчизняної та іноземної селекції за певними чинниками, зокрема, щодо стійкості проти несправжньої борошнистої роси. Одночасно всі ці гібриди були протестовані на стійкість і проти вовчка. У результаті досліджень виділили лінійку гібридів, які мали високу стійкість до вищезазначених хвороб.

Це гібриди Кирило, Первісток, Каменяр, Пріоритет селекції Інституту олійних культур; гібриди Шторм, Чародій селекції Селекційно-генетичного інституту НААН (м. Одеса); гібриди соняшнику Колорит та Січ, створені ІОК НААН разом з Селекційно-генетичним інститутом НААН; гібриди соняшнику Ратник та Хазар, створені ІОК НААН спільно з Інститутом рослинництва ім. В.Я. Юр’єва НААН (м. Харків). З гібридів соняшнику іноземної селекції слід відмітити гібрид Рейна селекції Мей Агро Сід (Туреччина) та HC-X-7899 селекції Інституту польовництва та овочівництва (м. Нові Сад, Сербія).

Крім польової стійкості проти несправжньої борошнистої роси, ці гібриди були стійкі та толерантні проти восьми рас вовчка за іспанською шкалою. Досліди з вивчення стійкості проводили на штучному інфекційному фоні ІОК НААН (м. Запоріжжя) упродовж 2015–2017 років.

Заходи захисту соняшнику від несправжньої борошнистої роси

Захист рослин особливо важливий в умовах інтенсивного аграрного виробництва, де елементи технології сприяють розвитку хвороб. Наприклад — внесення добрив у необґрунтованих дозах призведе до сприйнятливішої реакції рослини до ураження патогеном. Таким чином, слід враховувати біологічні особливості розвитку патогену, механізм його шкодочинної дії на рослину. Легше попередити хворобу, ніж вести боротьбу безпосередньо із захворюванням.

Для зменшення ураження рослин соняшнику несправжньої борошнистої роси насамперед потрібно проводити комплекс превентивних заходів. Основними складовими системи заходів обмеження поширення та розвитку несправжньої борошнистої роси соняшнику є:

вирощування гібридів із підвищеною стійкістю проти рас несправжньої борошнистої роси. Сучасні вітчизняні гібриди здебільшого є стійкими або толерантними проти несправжньої борошнистої роси та основних хвороб і за цими показниками перевершують більшість сортів соняшнику іноземної селекції;

 максимальне знищення рослинних залишків після збирання соняшнику, швидке та ретельне видалення падалиці;

використання якісних фунгіцидних протруйників для насіння соняшнику системно-контактної дії: Максим 035 FS — 6 л/т, Колфуго Супер — 2 л/т, Вінцит 050 СS к.с. — 2 л/т, Дерозал 50%, к.с., нормою витрати — 1,5 л/т;

додаткова фунгіцидна обробка по вегетації за наявності сприятливих природних умов для розвитку несправжньої борошнистої роси такими препаратами, як: Альфа-Стандарт (карбендазим 500 г/л) — 1,5 л/га; Фенікс Дуо (флутриафол, 187 г/л + тиофанат-метил, 310 г/л) — 0,6–0,8 л/га.

Н. Шугурова, зав. лабораторії імунітету та захисту рослин Інститут олійних культур НААН

Журнал «Пропозиція», №12, 2017 р.