Спецможливості
Архів

І бізнес може бути романтичним

05.06.2008
229
І бізнес може бути романтичним фото, ілюстрація
І бізнес може бути романтичним

“Бізнес — це коли твій сорт найоригінальніший, найрентабельніший, найкрасивіший... Коли ти — поза конкуренцією”.
...Коли приходить березень, а з ним — жіноче свято, постає питання: “Що подарувати милим, коханим, чарівним?”. Звісно, квіти — і щось оригінальне до них. Олександр Васькін поєднує ці дві складові в одному. В цибулині. Але не простій, а гладіолусній. Про романтику й бізнес, які можуть органічно співіснувати, мабуть, лише в професії квітникаря (а він — власник приватного селекційного центру “Васькінбукетс, Інтерфлора”), його розпитувала наш кореспондент Вікторія Волошка.
— Кажуть, що гладіолус — це квітка для чоловіків. А що ви даруєте жінкам?
— Я дарую найчастіше не квіти, а цибулини, які потім висаджують. А які саме — залежить від події та уподобань людини. З щодо того, чоловіча це чи не чоловіча квітка?.. Для римських гладіаторів та воїнів вона була оберегом. Назва “гладіолус” у перекладі з латини — “меч”. За легендою, ця рослина з’явилася зі встромлених у землю гладіаторських мечів. Зрештою, не так багато є рослин, які можна назвати справді чоловічими бодай за витриману колірну гаму: темно-вишневі, коричневі, фіолетові, чорні. Букет із самих рожевих або білого відтінку квітів можна подарувати при народженні сина чи доньки як чоловікові, так і жінці. Гладіолуси теплих пастельних тонів: лососево-рожеві, кремові будуть доречні для літньої дами. Яскравий “батерфляй”, з його коктейлевими тонами пасуватиме молодій дівчині, яка любить усе барвисте. Гурманів потішить букет із зелених, шоколадних або синіх з білою облямівкою гладіолусів. У цієї квітки дуже багата палітра: від білого до темно-коричневого, чорного. Тільки відтінків червоного кольору в нас 50–60 сортів. Я схиляюся перед гладіолусом, який став і моїм оберегом.
— А з чого починалося ваше захоплення?
— Я займався досить серйозно футболом, навчався в спортінтернаті у Новій Каховці. Може, тому що вдома бував усього двічі-тричі на тиждень і від казенної обстановки хотілося відпочити, у п’ятому класі звернув увагу на дуже гарну квітку — гладіолус. Придбав кілька цибулин. Оскільки ці рослини мають великий період спокою ( їхня батьківщина — Капська провінція Африки), висаджувати їх треба навесні, доглядати влітку. Якраз у навчанні затишшя — і я мав змогу практикувати. Здійснював перші схрещування. Вже у сьомому-восьмому класах мав власні сіянці, які я показував і в Києві на ВДНГ, і в Москві. Це стало для мене віддушиною. І вже 25 років вирощую гладіолуси.
— Мабуть, купу літератури перегорнули?
— Спочатку це були журнали “Юный натуралист”. Багато чого з агротехніки мені підказав мій земляк Сергій Федорович Ремінець, теж закоханий у ці квіти. Він висаджував їх біля пам’ятника Леніну в Новій Каховці. Тому один із перших сортів, який я вивів, назвав “Вчитель”. Коли я навчався в сьомому класі, Сергій Федорович подарував мені шеститомник “Мічуринська селекція” — наукове видання, яке я самотужки опановував. Ці знання знадобилися мені пізніше в університеті.
— А що було після школи?
— Екстерном закінчив технікум за спеціальністю “агроном, майстер-квітникар”.
— Цю професію, зазвичай, здебільшого обирають дівчата?
— Це так. Але ж найкращими кухарями вважають чоловіків. Так само й з квітами — найбільш цікаві сорти теж належать їм. Можливо, тому що, за твердженнями деяких учених, чоловіки навіть колірну гаму бачать інакше, ніж жінки. І більшість моїх колег — чоловіки.
— Після технікуму, я знаю, ви якраз опинилися в суто чоловічому товаристві.
— Саме так. У складі окремого батальйону воював у Молдові. Навіть там мене знаходили запрошення на виставки квітів. Командування по-різному на це реагувало. Коли я вперше кидав гранату Ф-1 оборонного бою і загубив кільце, мій командир сказав: “Це тобі не квіточки вирощувати”.
— Та свої мирні будні ви присвятили саме цьому?
— Я вступив на біофак Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. На той момент у моїй колекції гладіолусів було вже близько 100 сортів, із них 10 — власні. Біофак дав мені науковий фундамент: на основі генетики робити не просто банальне селекціонування методом добору, а мати можливість “влізати” в систему.
Колись у 1951 році голландці показали перші квіти забарвлення “батерфляй”. Уявіть різнокольорового тропічного метелика. Саме такі й гладіолуси, вони є і в нашій колекції. А опанувати тонкощі поєднання кольорів, які, здавалося б, не поєднуються, пізнавати гармонію контрастів допомогла мені саме університетська колекція метеликів нашого зоологічного музею.
— Та поки тривало ваше інтенсивне навчання, професія біолога стала “неактуальною”.
— Це так. Але ж наше сімейне підприємство розпочало свою роботу з декоративними рослинами ще у 1978 році. А у 1991-му наш селекційний заклад одним із перших одержав “карт-бланш” від держави у вигляді паспорта-патенту на право займатися селекційною діяльністю в Україні. Через чотири роки ми перереєстрували підприємство “Васькінбукетс, Інтерфлора”, а також пройшли акредитацію у відповідних міжнародних інститутах Nort American Gladiolus Consi та Internet Garden. Коли ж випала нагода придбати додаткові площі, ми скористалися нею. На сьогодні — це вже десятки гектарів під квітами.
— Олександре Анатолійовичу, а хто стоїть за словом “ми”?
— Я, мама і родина моєї сестри. Усього шість осіб, і сезонно наймаються робітники. Останнім часом ми все більше робимо ставку не на використання робочої сили, а на застосування нових технологій. Не розширюючи штату — збільшили земельні площі. Колись починали з 22 соток, а сьогодні разом з баштанними і зерновими культурами маємо близько 1000 гектарів. Наша колекція гладіолусів входить до кращої світової десятки.
— Колекція картин — це зрозуміло, а колекція квітів?
— Нині в моді монотипні й монохромні сади. Монотипний — це сад з певних рослин: бузку, троянд, гладіолусів тощо. Монохромний — якщо, скажімо, з 50 сортів гладіолусів одного кольору оформити постійно діючий сад. А постійно діючим сад може бути тільки з різнопланових сортів, з різними строками квітування. Перші ранні гладіолуси зацвітають в 60–70 днів, а пізні завершують цвітіння в 100 і більше днів. У наших широтах вони можуть тішити око з червня до листопада.
— Скільки сортів у вашій колекції?
— Півтисячі набереться. Аби зрозуміти, багато це чи мало, додам: в Африці росте близько 103 диких видів косариків (це ще одна назва гладіолусів). Культурних сортів у світі існує на сьогодні десь 150 тисяч, але багато з них уже застарілі, тому культивується тисяч десять. Наша колекція щороку розширюється, гадаю, років через два матимемо близько 1000 сортів. Наші сорти є на всіх п’яти континентах. Дуже часто посадковий матеріал купують за каталогом ще без номера і назви, а вже потім я сповіщаю колегу, як він називається. Наші представництва працюють в Україні, Росії, США. До речі, в Америці гладіолус — культова квітка. Відомі люди, зірки кіно та естради утримують цілі плантації. Престижним подарунком на весілля вважається колекція гладіолусів, вона може бути й посагом нареченої, може передаватися й у спадок. Там є унікальні нові сорти, одна цибулина яких коштує від 10 до 250 доларів.
— Олександре Анатолійовичу, а як довго треба працювати над виведенням нового сорту?
— Нині у моїй колекції близько 50 власних сортів. На кожний витрачається 7–10 років. І якщо ти справді хочеш бути популярним квітникарем, а не просто вискочкою, то кожний сорт треба якнайкраще відпрацювати, треба вміти чекати, щоб у дальшому культивуванні вперше отримані цікаві гібриди не “згасли”. А коли сорт таки з’явився, настає найромантичніша мить — ти даєш йому ім’я. Є дуже цікаві: Богиня Любові, Дєвічій Пєрєполох, Звукі Саксофона, Віхрі Вальса. Серед сортів нашої селекції: Морська Раковина, Циганська Юбка, Абрикосовий джем, Чорний день.
— А рідним присвячуєте?
— Авжеж. Найрідніша і близька людина — це мама. Якось серед кількох сіянців я запропонував мамі вибрати один, який найбільше припаде їй до серця. Вона обрала червоний. Я охрестив його “Мамина Любов”. А коли батько хворів, мені трапилася рослина чорна із сивою окантовкою, яка й дістала назву “Сивий Батько”. Є сорти, названі на честь сина — “Олесь” і дружини — “Наталя”. Вона в мене біолог, генний інженер. Допомагає в супернауковій частині. Для цього є найкращі можливості в Америці, місті Леслінгтон, який називають кузнею біологічних кадрів. Там нині й мешкає моя родина.
— Можливо, вам простіше взагалі там залишитись? Мабуть, пропозиції були?
— Були запрошення і від австралійців, і від американців. Виходячи з патріотичних почуттів, з того, що домінуючу кількість деяких сортів отримали і вже районували тут, немає сенсу міняти землю. І взагалі, я найкомфортніше почуваюся в Україні. Але так склалося, що мені постійно доводиться вибирати між соціальними питаннями, що не вирішені тут і вирішені у них, між можливістю одержати серйозну лабораторію там і поле в Херсонській області тут. Поки що це вдається.
— Чи так само вигідний у нас цей бізнес, як і за кордоном?
— Торгувати можна й бульбоцибулинами, і зрізом. Наприклад, у нашому господарстві цибулина елітного матеріалу коштує від 50 копійок до 1 гривні, а квітка, зрізана, наприклад, у травні, — від 3 до 10 гривень. У гладіолуса довготривале зберігання під час перевезення і в букеті, він пластичний у роботі — як в ікебані, так і в класичній флористиці. Квітникарство — доволі рентабельний бізнес. Зробити його суперприбутковим, аби працювати і взимку в закритому грунті, не дає змоги висока вартість енергоносіїв. Проте, мабуть, нові технології: геліосистеми, вітряні системи (особливо на півдні та сході України) з часом змінять ситуацію. І тоді Україна зможе розраховувати на експорт. За нами — Росія, інші країни у північніших широтах. І продукцію закуповуватимуть не в Голландії, а в нас. Це, так би мовити, мої фантазії, але вони цілком реальні.
— А як щодо організованого збуту вашої продукції?
— У Києві є наші дилери — і санкціоновані, і не зовсім. Багато хто резервує в нас рослини для Миколаєва, а потім вони опиняються у київських салонах, тому що дуже красиві, незвичайні за своїм забарвленням. Найближчим часом хочемо зробити сюрприз для тих, хто цінує наші квіти, і спробувати їх вирощувати в закритому грунті в Києві. Оскільки наша зона — курортна, поблизу Чорного та Азовського морів, заповідника Асканія-Нова, є плани організувати ще й зелений туризм, щоб якомога більше людей змогли побачити і нашу колекцію, й інші перлини нашого краю.
— Щоб квітковий бізнес був так само успішним, як ваш, які потрібні складові?
— Найперше і найголовніше — це фанатизм щодо своєї справи. Якщо прорахувати прагматичну частину питання, коли починаєш займатися виключно наукою і добором вихідного матеріалу, то там бізнесу ніякого немає. Він починається тоді, коли твій сорт найоригінальніший, найрентабельніший, найкрасивіший. Тоді вже починається бізнес — коли ти поза конкуренцією.
В. Волошка

 

Інтерв'ю
Вихід на зовнішні ринки все частіше стає закономірним етапом розвитку успішного бізнесу. Втім, перед керівником, що прийняв рішення про зовнішню експансію, традиційно постає багато запитань. І хоча
 Стручков
В Україні практично відсутнє власне виробництво ЗЗР. Попит на цю продукцію задовольняється завдяки імпорту. Економічна криза спричинила збільшення фальсифікату засобів захисту рослин. 

1
0