Хтось підлив олію у вогонь політичної кризи

Подорожчання соняшникової олії у жовтні “вдарило” по гаманцях багатьох сімей.

За літрову пляшку стратегічного для домогосподинь продукту наприкінці минулого місяця на базарах правили вроздріб 10–12 грн, хоча ще у вересні просили 6–7 грн. Несподіваний злет цін неабияк схвилював кабмінівських чиновників. Вони внесли це питання у порядок денний урядового засідання, де тривали пошуки винних у подорожчанні, яке “підмочило” престиж владоможців, хоча у виробників, буцімто, немає жодних підстав підвищувати ціни. Головним подразником для виробників сонячно-бурштинового продукту стали заяви урядовців про запровадження в Україні вже з 1 листопада квотування експорту олії соняшнику.
Про те, що питання поставлено до порядку денного урядового засідання, на якому захищатимуть інтереси простих споживачів, країна довідалася ще напередодні події — з телевізора. Для виробників повідомлення з блакитних екранів пролунало ультиматумом: або вони самі стабілізують ціну, або уряд обмежить вивезення.
Експортні санкції олієпереробникам — наче кістка в горлі. Продаж за кордон дає чималі прибутки. Минулого сезону Україна стала другою у світі за обсягами відвантажень соняшникової олії за рубіж, експортувавши понад 1,5 млн т цієї продукції. Тоді як внутрішнє споживання за рік становить 450–500 тис. т. Величезними дивідендами і пояснюється швидка реакція вітчизняних переробників, які виявилися вельми згідливими. Генеральний директор асоціації “Укроліяпром” Степан Капшук повідомив: провідні компанії, що постачають на внутрішній ринок фасовану дезодоровану олію і без санкцій уже знизили відпускні ціни до 7,5–8,2 грн, збільшили її виробництво й наситили ринок. “Я, — запевняв під час розмови С. Капшук, — у неділю спеціально обійшов три столичні супермаркети — стоять стелажі олії. Сотні пляшок. Ціни — 8,80, є — 9,30 грн. Є й 10 гривень за пляшку — це ще не було переоцінки”.
У гендиректора асоціації визрів свій план, як побороти олійну кризу. На його думку, найголовніше — заспокоїти людей. Переконати: не потрібно купувати олію про запас. До того ж, за даними на 23 жовтня, соняшнику зібрали 4 млн 138 тис. т (з 95% площ). А в підсумку очікується 4,3 млн. Такий вал дасть можливість виробити 1 млн 850 тис. т олії. Тоді як місткість внутрішнього ринку, як ішлося вище, — 450–500 тис. тонн.
— Коли повністю зніметься ажіотажний попит, — прогнозував С. Капшук, — ціни почнуть знижуватися. Як раніше писали супермаркети: це остання пляшка за низькою ціною, то через тиждень-другий буде остання пляшка за високою ціною. Нині ситуація міняється кардинально. Тим більше, що ми тепер 1–1,2 млн пляшок щоденно поставляємо до торговельної мережі. Зазвичай, підприємства відправляли для продажу вдвічі менше. До того ж, сезон переробки сировини нового врожаю розпочали раніше на два-три тижні. У вересні вироблено 110 тис. т олії. У жовтні буде приблизно 180 тис. т. Тоді як місячна ніша внутрішного ринку — 35–40 тис. т. І нині, коли люди вже купили дуже багато олії про запас, її в супермаркеті за 20 хвилин, доки я спілкувався з маркетологом, ніхто не взяв жодної пляшки. Головне — ціновий пік ми перетнули. Ціни не зростатимуть. На соняшник вони вже знизилися на 100–200 грн: за 2650 грн/т беруть сировину наші заводи. Вона буде ще дешевшою. На внутрішньому ринку ми очікуємо щодекадне зниження цін на 3–5%. Головне — заспокоїти людей, що олії достатньо, сировини — достатньо, робиться все, щоб наситити ринки. І не тільки фасованою олією, яку реалізують у супермаркетах. Ми відновили фірмову торгівлю в Одесі й Вінниці. Відкрили точки продажу сирої олії за цінами виробника в Полтаві, Кіровограді... Бери, скільки хочеш, прямо на ринках у свою тару — 6,60–6,80 грн/л. Отакі ціни. І попит на таку олію є. В селах, як водиться, не купують рафінованої, надають перевагу сирій, небутильованій.
У регіонах теж узялися виправляти ситуацію. Деякі з них самостійно розв’язують цю проблему. Так, Вінницька облдержадміністрація ввела обмеження торговельної надбавки на олію.

Почувши такі реляції як споживач, одразу починаєш вірити в силу влади. Добре, що уряд має адміністративні важелі впливу на ціни, адже олія в супермаркетах наприкінці жовтня справді подешевшала. І добре, що КабМін намагається вирішити проблеми простих покупців. Адже не відомо, чи зважатиме новий уряд на такі “дрібнички”. І мені як пересічному споживачеві тішили вуха слова, що звучали на Грушевського. На аргумент виробників, мовляв, світові ціни бурштинового продукту диктують підвищення внутрішніх, чиновники наводили інші, не менш переконливі: невже матеріально-технічні ресурси, які йдуть на вирощування соняшнику,

Степан Капшук, генеральний директор асоціації “Укроліяпром”

закуповуємо за світовими цінами? Чи, може, переробники користуються електричним струмом, який коштує стільки ж, скільки в об’єднаній Європі?
Але, треба зазначити, підгрунтя для подорожчання олії існує. По-перше, урожай зберемо на 10–15% нижчий за торішній, по-друге, захмарний злет цін на соняшник, що у собівартості олії становить близько 80%. Далі. Світові ціни справді впливають на наші. За кордоном соняшник подорожчав, бо в багатьох країнах порушено баланс використання олії на харчові й технічні цілі. Нині там пріоритет — виробництво біопалива. В світі дедалі більше площ відводять під технічні культури. Врожаї ріпаку, пальмова олія “спалюються” в двигунах внутрішнього згорання. Соняшник у об’єднаній Європі, яка зацікавлена в українській сировині, подорожчав ще більше.
У цьому контексті, стверджують вітчизняні переробники, є сили, які роздмухують продуктові конфлікти, аби самим заробити на цьому. Бо запровадження в Україні обмеження експорту олії спричинить зупинку багатьох наших заводів та активізує вивезення соняшнику за межі держави.
За словами С. Капшука, тут не обійшлося без трейдерів. Вони мали добрий зиск на ріпаку, цьогорічний урожай якого з України майже весь спрямували за кордон і сьогодні провокують обмеження експорту олії, намагаючись таким чином заробити ще й на вивезенні соняшнику. “Ні мито, — розмірковує він, — ні запроваджені індикативні ціни на експорт не врятують. Бо світові ціни, особливо на сировину, виросли втричі. За кордоном точаться цілі війни за ці ресурси. Якщо обмежити експорт олії, галузь повернеться до кризи зразка 1998 року, коли, маючи врожай 2,5 млн т соняшнику, його масово вивозили, заводи працювали два-три місяці на рік, а олію купували в Туреччині вдвічі дорожче. Іноді — навіть неякісну, зі слідами машинних відпрацьованих мастил тощо. А сьогодні на внутрішньому ринку не знайдете жодної пляшки соняшникової олії, завезеної з-за кордону. На прилавках — сто відсотків вітчизняного продукту. Це підтверджує, що цінова політика несприятлива для імпорту. Олійний ринок стабільний, саморегульований. У галузі працює 20 тис. чоловік. Щорічно до бюджету спрямовують 1,5–2 млрд грн відрахувань. Якщо хочемо залишити без роботи цих людей... Але я не вірю — уряд завжди був на нашому боці...”.  

Галина Квітка