Спецможливості
Статті

Двоврожайна культура картоплі. Весняне садіння

18.03.2009
366
Двоврожайна культура картоплі. Весняне садіння фото, ілюстрація

Степовий регіон України традиційно розглядають як несприятливий для вирощування картоплі. Достеменно, спекотний та посушливий клімат не сприяє вирощуванню картоплі за традиційними технологіями, які склалися протягом тривалого часу у відносно сприятливих кліматичних зонах.

Степовий регіон України традиційно розглядають як несприятливий для вирощування картоплі. Достеменно, спекотний та посушливий клімат не сприяє вирощуванню картоплі за традиційними технологіями, які склалися протягом тривалого часу у відносно сприятливих кліматичних зонах.

Вирощування картоплі в південному регіоні ускладнюється тим, що в літній період вегетація рослин відбувається в досить жорстких для рослин картоплі умовах: високі температури повітря й грунту, часті посухи, незначні та вкрай нерівномірні опади. Такі умови призводять до так званого екологічного виродження картоплі. Одним із проявів цього явища є поява бульб із ниткоподібними ростками. Крім екологічного виродження, в літній період відбувається інтенсивне зараження рослин вірусними хворобами. Основним переносником інфекції на Півдні є попелиці. Масовий літ цих комах починається в липні. Сукупність екологічного виродження й накопичення вірусних та інших хвороб призводить до виродження картоплі. За нашими даними, в разі висаджування щовесни одного й того ж сорту вже наступного року продуктивність картоплі зменшиться на 25–30%, а за використання такого матеріалу впродовж трьох-чотирьох років продуктивність посадки знижується на 50% і більше.
У Південному Степу, за температурними показниками, протягом року картоплю можна вирощувати 190–200 днів.
Найсприятливіші умови для росту й розвитку рослин складаються протягом весни до початку літньої спеки, а також у вересні, коли вона закінчується.
Таким умовам найкраще відповідає метод двоврожайної культури, коли за один вегетаційний сезон вирощують два врожаї бульб.
Метод цей не новий. Різні його модифікації (туркменська, узбецька) налічують близько ста років, однак найдосконалішу технологію розробив в Українському НДІ зрошуваного землеробства в 70–80 роки минулого сторіччя М. С. Бойко.
Суть двоврожайної культури полягає в тому, що за весняного висаджування врожай збирають наприкінці цвітіння або одразу після нього. Свіжозібрані бульби стимулюють для переривання періоду спокою й висаджують повторно. Врожай від літнього садіння зазвичай збирають у жовтні. Тобто перший урожай формується в червні, до настання максимальної спеки, бульби збирають у фізіологічно молодому віці. За раннього збирання й передзбирального видалення бадилля збудники хвороб, які можуть оселитися на бадиллі, не встигають дістатися до бульб, фізіологічно молодий садивний матеріал має продуктивніший потенціал, а в період масового льоту попелиць — основних переносників вірусних хвороб — бульби перебувають у досходовому стані в грунті. Наші дослідження й виробничий досвід, навіть у дуже несприятливі роки, засвідчили: якщо виконувати технологічні вимоги й використовувати здоровий, адаптований до місцевих умов, посадковий матеріал, то гарантовано можна отримувати 120–150 ц/га високоякісних бульб.
Як твердили класики, практика — критерій істини. Розповсюдження двоврожайної культури картоплі на Півдні України доводить це: нині в південному регіоні двоврожайну культуру картоплі висаджують на площі понад 20 тис. гектарів.
У 1988 році в НДІ зрошуваного землеробства під керівництвом Ізабелли Павлівни Бугаєвої було створено лабораторію біотехнології картоплі. Тут уперше в Україні, та й у колишньому Союзі, поєднали в єдину систему біотехнологічні методи оздоровлення й розмноження безвірусного вихідного матеріалу й метод двоврожайної культури, що дало змогу отримувати безпосередньо на Півдні високоякісний насіннєвий матеріал картоплі, який за продуктивними показниками перевищує аналогічний з північних і західних областей.
У створеній лабораторії опановано методи оздоровлення й розмноження вихідного матеріалу. Для контролю наявності вірусної інфекції застосовуємо найсучасніші методи, в тому числі й імуноферментний. Щорічно виробництво насіннєвого матеріалу високих репродукцій сягає понад 180 тонн.
Слід сказати, що двоврожайна культура сама по собі не оздоровлює бульби, а лише зменшує можливість виродження матеріалу, і тільки в поєднанні з безвірусним оздоровленим матеріалом сорти здатні реалізувати свій продуктивний потенціал.
Дещо про підготовку насіннєвого матеріалу до весняного садіння.
Спосіб та інтенсивність підготовки насіннєвих бульб залежить, насамперед, від мети використання врожаю, сорту та якості бульб. Найінтенсивніші заходи здійснюють для отримання понадранньої продукції (для споживання протягом травня) з використанням бульб від літнього висаджування. Однак для одержання повного врожаю в біологічній стиглості заздалегідь готувати матеріал недоцільно, оскільки пророщування забезпечує одержання ранньої продукції та одночасно прискорює процес старіння матеріалу, внаслідок чого за вегетації рослин до повної стиглості спостерігається навіть зниження врожайності.
Традиційно підготовку садивних бульб починають із перебирання та фракціювання. Вибраковують хворі й пошкоджені, а ті, що залишилися, ділять на фракції масою 20–50, 50–80 г та більші. Бульбовий матеріал від літнього садіння найбільше потрібно використовувати навесні: дрібні бульби садять густіше, великі ріжуть на частки масою 40–60 г. Спостереження свідчать, що більші бульби сприяють розвитку більших рослин, які в ідеальних умовах є найпродуктивнішими. Кущі від бульб масою 100– 120 г утворюють вдвічі більше стебел, ніж бульби масою 50–60 г, і втричі більше, ніж бульби масою 40 г. Але за недостатнього забезпечення рослин у період вегетації чинниками життєдіяльності (елементи живлення, вода тощо) саме рослини від великих бульб найбільш негативно на це реагують.
З цієї причини, а також, виходячи з економічної доцільності збільшення норми висаджування, великі бульби перед садінням слід різати. За нашими дослідженнями, висаджування різаних на частки по 40 г бульб, що не були пророщені, сприяє росту врожайності ранньостиглої Кобзи (в разі збирання наприкінці червня) на 18,4–32%, залежно від кількості часток (бульби масою 80 г різали на дві, а масою 160 — на чотири частки). Є дані, які свідчать про те, що в момент різання тканина бульби немовби тимчасово омолоджується, внаслідок чого досягається загальне підвищення життєвого тонусу пошкоджених тканин. Крім того, від стресу під час розрізання пробуджуються всі бруньки на бульбі.
Для одержання ранньої та понадранньої продукції за вирощування під плівкою, зі збиранням продукції в травні — на початку червня, вдаються до інтенсивнішої підготовки бульб: попередньо пророщують їх у ящиках із субстратом (тирса, суміш тирси з піском і грунтом тощо) за температури 15…18°С до появи кореневої системи. Такі бульби можна висаджувати в грунт за температури 3…4°С. Залежно від сорту та якості насіннєвого матеріалу, починати пророщування треба за 35–40 днів до садіння. Слід зауважити, що бульби від літнього садіння потребують тривалішого часу для пробудження. Що ж до сортів, то такий ранньостиглий сорт, як Кобза, теж пробуджується дуже повільно, однак під час цвітіння швидко накопичує урожай товарних бульб.
Для врожаю в середині — кінці червня підготування насіннєвого матеріалу менш інтенсивне. Кращі результати мають за так званого комбінованого пророщування. Цей метод полягає в тому, що приблизно за 30 днів до висаджування бульби прогрівають за температури 18…20°С в темному приміщенні з вологістю повітря 90–95%. Коли з’являться паростки завдовжки 3–5 мм, бульби виносять на світло. За такої підготовки паростки будуть короткі та міцні й не пошкоджуватимуться навіть за механічного висаджування. Такі бульби можна висаджувати і в холодний грунт (3…5°С).
Використовуючи бульби, в яких ростові процеси ще тільки почалися, треба дочекатися прогрівання грунту на глибині висаджування (8–10 см) не менш 8°С. Садіння в холодний грунт призводить до значної затримки появи сходів.
Картоплю висаджують в удобрений грунт. Бажано, щоб з осені були нарізані гребені. Грунт у гребенях дозріває на п’ять-вісім днів раніше, ніж за рівного його підготування, що дуже важливо в разі використання для двоврожайної культури насіннєвих бульб від літнього садіння, які не були попередньо підготовані. Крім того, раніше нарізані гребені дають змогу уникнути зайвого ущільнення грунту від проходів важкої техніки по вологому весняному грунту під час передсадивної підготовки.
Садять картоплю рядковим способом з міжряддями від 50 до 90 см. У країнах СНД спеціалізовану техніку для вирощування картоплі (саджалки, збиральна техніка тощо) виробляють для міжрядь 70 см. На присадибних ділянках можна застосовувати й вужчі міжряддя. Густота садіння бульб теж залежить від призначення продукції: для раннього збирання та для насінницьких цілей застосовують густіше садіння (табл.).
Глибина висаджування бульб — 6–8 сантиметрів.
Перед весняним садінням бульби обробляють протруйниками, щоб запобігти розвитку хвороб. Проти грунтових шкідників застосовують інсектицидні протруйники Престиж або Актара, для боротьби з грибними хворобами добрі результати дає препарат Максим.
Як стартові добрива на присадибних ділянках можна застосовувати місцеві добрива: сухий пташиний послід (пудрет) та рослинний попіл. Сухий пташиний послід краще вносити під час садіння в лунки, але з таким розрахунком, щоб між бульбами та пудретом був прошарок грунту. Норма — 5–10 кг на 0,01 га. Можна застосовувати для передсадивного обробітку поживний розчин: на 10 л води — 80–100 г суперфосфату або 50 г амофосу й 5 г мідного купоросу. Після змочування бульби обсипати рослинним попелом. Такий обробіток не тільки стає стартовим добривом, а й забезпечує захист бульб від грибкових хвороб.
Локальне внесення мінеральних добрив дає дуже добрі результати. Вимоги за локального внесення такі: добрива не повинні контактувати з садивними бульбами, між ними має бути прошарок грунту; небажано використовувати як калійне добриво навесні калійну сіль: хлор може негативно вплинути на рослину. Норми внесення добрив розраховують залежно від вмісту поживних речовин у грунті. Добрі результати дає внесення добрив локально за досходової обробки плантацій культиватором із підживлювачем. На ділянках, де застосовують ручну працю, добрива вносять безпосередньо в лунку.
Про дальший догляд за висадженою культурою плануємо розповісти в нових публікаціях.

І. Черниченко,
О. Черниченко,
Г. Балашова,
Інститут землеробства південного регіону УААН

Advertisement

Інтерв'ю
Люди, які в усьому шукають позитив, відзначають, що нинішньої весни на полях хоча б хвороби не дошкуляють. «І так, і ні», — коментує ситуацію менеджер з технічної підтримки напряму захисту насіння компанії «Сингента», фітопатолог, кандидат... Подробнее
Олег Вагін найбільш примітний своєю відкритістю і готовністю ділитися секретами вирощування багатьох рослин. В останні роки він повністю сконцентрувався на вирощуванні лохини, перейшовши від вирощування саджанців до закладки власної... Подробнее

1
0