Спецможливості
Статті

Свинарство: розвиток у поєднанні наукової та виробничої програм

05.02.2009
2969
Свинарство: розвиток у поєднанні наукової та виробничої програм фото, ілюстрація

Відомо, що свині найкраще за інших домашніх тварин перетворюють зерновий корм і відходи продукції у стратегічний продукт — свинину — будь-якого асортименту в потрібній кількості протягом року, незважаючи на сезон. Останнім часом ЗМІ повідомляли, що в зв’язку з браком донорських органів для порятунку людського життя на 2010 рік заплановано першу пересадку людині донорського серця свині. Але спочатку — в 2009 році — німецькі вчені трансплантують цей орган у тіло мавпи. І треба знати, що свині — різні!

Відомо, що свині найкраще за інших домашніх тварин перетворюють зерновий корм і відходи продукції у стратегічний продукт — свинину — будь-якого асортименту в потрібній кількості протягом року, незважаючи на сезон. Останнім часом ЗМІ повідомляли, що в зв’язку з браком донорських органів для порятунку людського життя на 2010 рік заплановано першу пересадку людині донорського серця свині. Але спочатку — в 2009 році — німецькі вчені трансплантують цей орган у тіло мавпи. І треба знати, що свині — різні!

“Успіхи минулих років підтверджують, що нові технології дають змогу врятувати більше пацієнтів, які потребують трансплантації”, — повідомив на засіданні експертів із питань трансплантології (яке відбулося в Берліні) Йорг Хакер, президент інституту Роберта Коха. І саме свині, в яких механізм обміну речовин дуже подібний до людського, мають стати головними донорами. З погляду клінічної практики “... трансплантація серця свині людині — річ дуже спірна”, — визнає Бруно Райхардт, експерт із питань трансплантології університетської клініки Гроссхадерн (Мюнхен). Поки що тривають наукові пошуки.
Потрібно зосередити серйозну увагу на цій тваринницькій галузі, яка завжди вважалася скороспілою та прибутковою в Україні. Проблема розведення свиней із високим генетичним потенціалом ніколи не була актуальнішою, ніж сьогодні, адже в цій галузі неперевершеним є: багатоплідність, скороспілість, короткий період супоросності, всеїдність, порівняно малі витрати кормів на одиницю приросту живої маси, відмінні смакові якості продукції.
За середньої вгодованості свиней 1 кг їхнього м’яса містить 3050 ккал, за жирної — 4060; калорійність сала — 8100 ккал.
Переваги галузі свинарства, порівняно з іншими домашніми тваринами, безперечні. Так, щоб отримати яловичину з оптимальним співвідношенням м’язової та жирової тканини, тварину вирощують і відгодовують 15–18 місяців, а свинину одержують усього за шість-вісім місяців, причому на виробництво 1 кг яловичини витрачають 8 к. о., а на 1 кг свинини — лише чотири. Залежно від вгодованості забійний вихід свиней сягає 85 відсотків.
Свині ростуть дуже швидко. Від народження до одного року свою живу масу вони збільшують у сім-вісім разів, а велика рогата худоба й вівці — лише втричі-вчетверо. За інтенсивної відгодівлі підсвинки спроможні дати понад 1 кг середньодобового приросту живої маси і витратити всього 4–5 к. о., велика рогата худоба — 8–12, вівці — 8–10 кормових одиниць.
Період супоросності свиноматок — 112–116 днів. За правильної організації виробництва й раннього відлучення поросят (35–40 днів) від кожної основної свиноматки за рік мають 2,2 опоросу, а 12-місячних кнурців живою масою не менше 150 кг використовують як плідників. Ремонтних свинок осіменяють у сім-вісім місяців, а в 12-місячному віці від них одержують перший опорос.
У селекційно-племінній роботі набули пріоритетного значення створення нових генотипів та збереження вітчизняного генофонду; оцінка кнурів і маток за фенотипом і генотипом; розроблення й застосування системи оцінки ремонтного молодняку за власною продуктивністю, ефективної системи промислового схрещування та гібридизації; дослідження в сфері підвищення репродуктивних якостей свиноматок; пошук нових генетичних маркерів продуктивності та спрямованого вирощування ремонтного й племінного молодняку.
“Тільки сучасна інноваційна політика здатна вивести Україну на новий рівень розвитку економіки”, — впевнений директор Інституту економічних досліджень і політичних консультацій І. Буряковський. Зміна організаційної структури виробництва, зростання вартості виробничих ресурсів висунули перед науковцями потребу розроблення нових методів розведення свиней, технологічних рішень щодо системи утримання й годівлі свинопоголів’я в господарствах різних форм власності, вдосконалення структури посівних площ для забезпечення їхніх потреб у кормах власного виробництва, спрямованих на істотну економію матеріальних та енергетичних ресурсів і зменшення собівартості продукції свинарства.
Водночас за останні 15 років в Україні різко зменшилося поголів’я свиней, а відповідно, й свинини, яку виробляли великі промислові комплекси й спецгоспи. Станом на 1 червня 2008 року, проти початку червня 2007 року, чисельність поголів’я скоротилася на 20% (1669,8 тис. гол.). Треба негайно зупинити скорочення поголів’я свиней і знову нарощувати його в тих регіонах, де воно є традиційним і без якого на селі безробіття вже набирає сили. Провідні племзаводи й племрепродуктори не в змозі забезпечити високий рівень годівлі тварин з високою м’ясною продуктивністю. А що вже казати про використання генотипів зарубіжної селекції в таких умовах? Це самі збитки.
Ситуація, що склалася навколо національної галузі сільськогосподарського виробництва, потребує негайного вирішення. Адже збільшення виробництва свинини можна використовувати не тільки для задоволення потреб харчування населення, а й для валютних надходжень у Державний бюджет. Свого часу академік М. Ф. Іванов писав: “У всіх випадках, коли сільське господарство будь-якої країни занепадало під впливом руйнівних війн, неврожаїв, голоду або іншого якогось лиха, з нормалізацією ситуації сільське населення нейперше розпочинало розводити свиней...”.
Після сухого 2007 року в 2008-му врожайність пшениці була абсолютно рекордна за останні роки — 36,7 ц/га. Сама природа дає можливість відродити галузь, створити регіональні фонди непродовольчого зерна для підтримки великих спеціалізованих господарств, племінних заводів, племрепродукторів та фермерських господарств.
У кожному господарстві, незалежно від його потужності та власності, має бути заготовлено на одну свиноматку 11 т зернофуражу, з яких по 3 т ячменю, пшениці та кукурудзи і 2 т зерна бобових. Концентровані корми в раціонах свиней у середньому за поживністю мають становити не менше 85 відсотків.
Дефіцит протеїну в годівлі свиней краще поповнювати за рахунок збільшення рослинного білка, частка якого може бути доведена до 90% загальних ресурсів кормового протеїну. Всі відходи маслосирзаводів, олійниць, млинів, садів, городів, консервних заводів придатні для згодовування свиням, завдяки чому підвищується їхня скороспілість.
Показники скороспілості та м’ясності останніми роками стали одними з найважливіших під час селекції на м’ясність свиней, а м’ясний напрям визнано основним. У зв’язку з цим актуальним завданням науки й виробництва є удосконалення наявних та створення нових високопродуктивних порід, порідних груп, типів, ліній м’ясних свиней для інтенсивного виробництва свинини.
На вимогу СОТ перехід із сальної та напівсальної відгодівлі свиней на м’ясну залежить не лише від виду відгодівлі, а й від цілого комплексу інших чинників, зокрема від постановки на відгодівлю свиней відповідного типу зі спадковою здатністю до підвищеного утримання м’язової тканини й білка. Останній фактор визначається, головним чином, породою свиней і напрямом племінної роботи з нею. Трансформація ж кормів в організмі свиней у корисну для людини продукцію з віком тварин зменшується. Тож, щоб скоротити витрати кормів на виробництво свинини, максимально можливу масу тварин потрібно нарощувати в молодому віці за інтенсивного вирощування й відгодівлі. Одночасно з цим важливе місце відводиться вивченню породних та вікових закономірностей росту й формування м’ясо-сальних якостей свиней в онтогенезі, що дасть можливість обгрунтованіше вирішити питання раціонального використання порід різного напряму продуктивності для виробництва м’ясної свинини.
У вітчизняному племінному генофонді переважають свині великої білої породи (80%). Друге місце посідає порода ландрас, далі — українська й полтавська м’ясні.
Материнські генотипи, до яких належать і українська степова біла, миргородська, велика чорна, українська степова ряба, завдяки низці біологічних та господарсько-корисних ознак, є незамінним племінним матеріалом для схрещування чи гібридизації з м’ясними генотипами батьківських форм для одержання високопродуктивного гібридного молодняку. Однак деякі породні особливості (вищий вихід сала, підвищене відкладання жиру) призводять до необгрунтованого скорочення в Україні поголів’я згаданих вище генотипів. Тоді як їх не можна поповнити зарубіжними генотипами, тому питання їхнього збереження є надзвичайно актуальним.
Програмою селекції з локальними та зникаючими генотипами свиней в Україні (2003–2012 рр.) передбачено заходи щодо кожної локальної породи з урахуванням конкретної форми і методів збереження виходячи з її стану, чисельності та перспективи використання в селекції.
Збереження вітчизняного генофонду в нових умовах потребує нового механізму управління галуззю та державного захисту племінних тварин.
До основного засобу в селекційно-племінній роботі з породами, типами, лініями кнурів, родинами маток належить одна з головних селекційних ознак: оцінка за фенотипом і генотипом. Без цієї оцінки селекційний процес не відбудеться, а племінна продукція не матиме визнання міжнародної зоотехнічної спільноти.
Тож треба в Україні організувати постійно діючу потужну контрольно-випробувальну станцію з європейським рівнем оцінки тварин. Доставляти тварин із господарств на контрольно-випробувальну станцію — не проблема, а результати можна отримувати по факсу. В такому разі тварин оцінюватимуть за єдиною методикою для всіх порід, типів та ліній висококваліфіковані спеціалісти. До того ж, вони перебуватимуть на повноцінному раціоні.
Практика породовипробування української степової білої породи та інших порід підтверджує такий підхід: 1965–1966 рр. — Кехтнянська контрольно-випробувальна станція Естонської РСР; 1976–1977 рр. — Центральна контрольно-випробувальна станція при держплемзаводі “Зоря комунізму” Московської області; 1999–2000 рр. — Інститут свинарства УААН (Полтава).
Слід ретельно організувати роботу в кожному господарстві з ідентифікації свиней, забезпечити спеціалістів потрібними формами зоотехнічного й племінного обліку, приладами для мічення тварин та прижиттєвого вимірювання товщини шпику, персональними комп’ютерами й відповідними програмами. Потребує перегляду наказ від 17.12.2002 року № 369 Мінагрополітики України з урахуванням нових вимог оцінки та стандартів свиней щодо європейського рівня. У цій великомасштабній роботі позитивну роль відіграє Державний науково-виробничий концерн “Селекція”, який останніми роками чимало видав держплемкниг та каталогів, що сприяє поглибленню селекційно-племінної роботи з породами, лініями, високопродуктивними тваринами в Україні.
Сподіваємося, що у вирішенні найважливіших питань розвитку високопродуктивної галузі відповідно до вимог СОТ головні перепони буде ліквідовано й свинарство в недалекому майбутньому займе належне місце в українських господарствах, а в медицині здійсниться прорив до порятунку людського життя.

Л. Крилова,
доктор с.-г. наук, Інститут тваринництва степових районів ім. М. Ф. Іванова “Асканія-Нова”
Фото
А. В. Самойленка

Інтерв'ю
Максим Мартинюк  Держгеокадастр
За посадою Максимові Мартинюку належить опікуватися усіма землями держави. Тому перше запитання до голови Держгеокадастру цілком зрозуміле...  
Горіхівництво залишається чи не найприбутковішим напрямком садівництва
Цікавість до горіхівництва як до прибуткового бізнесу зростає. Про особливості цього сегменту розповідає директор Інституту горіхоплідних культур Віталій Радько.     

1
0