Доля України вирішується за кордоном
Позитивні моменти минулого місяця (дякувати погоді) сприятливо позначилися на полях. Дощі та сніг, що місцями йшов навіть у квітні, підвищили шанси на щедрий урожай хлібних культур, бо додали грунту вологи. Хоча й пригальмували дещо темпи весняних робіт. Ускладнюється ситуація тим, що деякі агроформування не змогли розрахуватися за кредитами, і сільгосптехніка, замість того, щоб працювати, вилучається банками як заставне майно.
Позитивні моменти минулого місяця (дякувати погоді) сприятливо позначилися на полях. Дощі та сніг, що місцями йшов навіть у квітні, підвищили шанси на щедрий урожай хлібних культур, бо додали грунту вологи. Хоча й пригальмували дещо темпи весняних робіт. Ускладнюється ситуація тим, що деякі агроформування не змогли розрахуватися за кредитами, і сільгосптехніка, замість того, щоб працювати, вилучається банками як заставне майно.
Інфляція побила антирекорд
Тим часом у економіці антирекордом квітня можна вважати інфляційні процеси. Такої високої у річному вимірі в Україні не було майже два десятиліття. Згубний для народного господарства показник оприлюднив Держстат: у березні він сягнув 45,8%. А з
1 квітня подорожчала вартість електроенергії та газу для побутових споживачів. Тому й не дивно, що Нацбанк прогнозує нові рекорди для річної інфляції. У НБУ припускають,
що вона у ІІ кварталі перевищить 50%-й показник.
Сподіваємося на нові кредити, щоб… роздати старі борги
Очікуванням місяця у економіці стали результати перемовин у Вашингтоні представників Мінфіну та Нацбанку України з іноземними кредиторами про реструктуризацію частини нашого державного боргу. Адже напередодні перемовин у телевізорі тільки й робили, що повторювали: «Доля української економіки вирішиться уже в найближчі кілька днів у Вашингтоні...» В американській столиці під час щорічних весняних зборів МВФ та Світового банку на розгляді нині й наша кредитна справа. Як відомо, нещодавно Міжнародний валютний фонд вирішив позичити Україні
17,5 млрд дол., 5 млрд із яких ми уже отримали в березні. Нині на порядку денному — черговий транш у 2,5 млрд. Але тепер МВФ може відмовити нам у виплатах, у разі якщо Києву не вдасться реструктурувати зовнішній борг, накопичений до 28 лютого 2014 р.
Треба сказати, що весь загальний обсяг запозичень сягнув вражаючої суми в 70 млрд (!) дол. Виходить, що кожен громадянин країни «завинив» мало не по 2 тис. дол. Хоча й Іван не брав, і Степан не брав, але всі опинилися у борговому зашморгу. Тепер ось потрібно домовлятися з кредиторами про реструктуризацію, бо як не отримаємо нових грошей, не зможемо роздати старих боргів. Ситуація патова, або, мовою фінансистів, переддефолтна. А як тут реструктурувати, приміром, 3 млрд дол., позичених у Росії? Зрозуміло, що країна, яку ми оголосили агресором, не піде на поступки. Москва вже заявила про наміри звернутися до суду в разі, якщо зобов’язання не будуть виконані. Але й після поїздки делегації вітчизняних чиновників до США залишається вірити «доброму слову» наших кредиторів і сподіватися, що вони дадуть нам нових грошей, щоб ми могли розрахуватися зі старими боргами. При цьому питання «яким чином зароблятимемо, аби погасити накопичені фінансові зобов’язання?» навіть не порушується.
Міністр фінансів Наталія Яресько запевнила, що «нас підтримують усі» і що «трансформація економіки, яку ми здійснюємо, має позитивні результати», але деталі перемовин з кредиторами здебільшого залишилися за кадром. Єдине з конкретного: Мінфін розраховує досягнути домовленостей з основними закордонними позичальниками про реструктуризацію частини боргу ще до приїзду місії МВФ, запланованого на кінець травня.
Тим часом — ще кілька слів про «успіхи» трансформації: НБУ оприлюднив відомості, що з початку року банки України зазнали значних збитків. Сума астрономічна, фінансові установи недорахувалися майже
81 млрд грн. Причому 80% із цих коштів припадає на неплатоспроможні банки. Передусім, йдеться про «Надра», «Дельта Банк» та «Імексбанк», чиї сукупні збитки становлять майже
60 млрд грн. Тоді як усі функціонуючі банки у першому кварталі «влетіли» у 16,2 млрд. У підсумку, як кажуть, «кінчай, батьку, торгувати, бо нічим
здачу давати!».
Тому логічно (хоча й прикро це чути): така фінансова політика призвела до того, що економіка нашої держави залежить від рішення групи хоч і поважних, але далеких від України людей.
Агропром надією багатіє
Тепер про наших аграріїв, які без грошей сіють і, схоже, без них і збиратимуть урожай. Надією квітня, що так і не справдилася, можна вважати заяву прем’єр-міністра Арсенія Яценюка, що уряд виділив 300 млн грн на компенсацію відсоткової ставки для малих та середніх сільгосппідприємств. Передбачити він їх, може, й передбачив, але щось не чути, щоб Кабміном було затверджено порядок використання цих коштів. Тобто (в чому й суперечність) у бюджеті ці гроші начебто «намалювали», але хто з аграріїв, які саме господарства можуть на них претендувати — питання залишається відкритим. Уже сільгоспвиробники завершили сівбу ярих ранніх зернових, а влада тільки вирішує, кому компенсувати відсоткові ставки за кредитами. Таким чином хлібороби через те, що немає грошей, опинилися у складній ситуації. Агроформування змушені беззаперечно приставати на диктаторські пропозиції постачальників добрив та засобів захисту рослин, тобто брати на невигідних для себе умовах ресурси під майбутній урожай. Виростять, зберуть, віддадуть — і знову не матимуть коштів на ведення виробництва.
Інша аграрна новина від уряду: Арсеній Яценюк заявив, що у наступному півріччі будуть виділені кошти, щоб компенсувати відсоткову ставку на придбання української сільгосптехніки. Аби винести цей вердикт, прем'єр подався на оглядини. Очільник уряду відвідав на Київщині Український науково-дослідний інститут прогнозування та випробування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва. Там йому представили зразки вітчизняних машин та агрегатів. Розчарування в тому, що прем’єр, напевне, не знає, що подібні екскурси до цієї установи — якщо не перших осіб держави, то принаймні аграрного міністра — проходять з року в рік «за накатаним сценарієм». Зазвичай демонструють «модернізовані» трактори та сівалки чи навіть «суперсучасні» зразки вітчизняного зернозбирального комбайна. Щоразу звучать оптимістичні прогнози про майбутнє агросектору, які вже звично закінчуються розмовами про державну підтримку. А результат — «суперсучасних» українських комбайнів на полях як не було, так і немає.
Яценюк «загубився»
у польових зведеннях
Ще кілька слів про село, де нині гаряча пора. Перебільшенням минулого місяця можна вважати новину від Арсенія Яценюка, який, схоже, «заблукав» у цифрах. Прем’єр заявив, що вітчизняний агросектор продемонстрував торік 16%-ве зростання. Дивно, Держстат не погодився з чиновником.
За підсумками року там значаться зовсім інші цифри: у 2014-му індекс обсягу сільгоспвиробництва, порівняно з
2013-м, становив 102,8%, тобто зафіксовано зростання лише на 2,8%.
А вже з січня 2015-го відзначається спад агровиробництва. Тобто не всьому, що виголошують із трибуни, варто довіряти. Тим більше, якщо інформація йде
від уряду...
У цьому контексті невеличка ремарка. У Києві, в рамках Міжнародної конференції на підтримку України, відбулася панельна дискусія «Аграрна політика і реформи». Серед тем для обговорення — «Ключові досягнення та подальші кроки у сільськогосподарській реформі країни», «Нові напрями агробізнесу та перспективи банківського капіталу у фінансуванні агросектору нашої держави» та ін. Як видно, знову вирішувалася доля села без села. Адже серед учасників заходу справжніх аграріїв «від землі» не було. Коли посівна — не до конференцій.
Чому ми бідні? Бо корупція…
І «в сухому залишку» — про корупційний антирейтинг минулого місяця. Одним із лідерів тут виступає Агентство земельних ресурсів. Під час опитування керівників українського бізнесу відомство, яке розподіляє гектари, опинилося на другій позиції.
На першій сходинці — Державна фіскальна служба, а «бронза» дісталася працівникам автоінспекції. Логічно, що серед галузей економіки, які найбільше страждають від впливу корупції, передує сільське господарство, інформує Transparency International Україна.
Підсумовувала Галина Квітка