До­б­ри­ми наміра­ми... або Хо­четь­ся як кра­ще, а ви­хо­дить…

По­ча­ток ро­ку ви­я­вив­ся до­волі плід­ним на за­ко­но­творчі ініціати­ви пар­ла­мен­тарів, які без­по­се­ред­ньо сто­су­ють­ся сільсько­го гос­по­дар­ст­ва, зо­к­ре­ма зем­ле­ко­ри­с­ту­ван­ня. Це за­ко­но­про­ек­ти на­род­них де­пу­татів Є. Сіга­ла за №2097, Г. Бо­бо­ва, №2253, та С. Міщен­ка, №2253-1. Їх поєднує не ли­ше те, що во­ни вно­сять зміни до По­дат­ко­во­го ко­дек­су, a, на­сам­пе­ред, те, що во­ни суттєво збільшу­ють фіскаль­не на­ван­та­жен­ня на сільгоспви­роб­ни­ка (всі зміни сто­су­ють­ся статті 288).

Що ж во­ни про­по­ну­ють?
У своєму за­ко­но­про­екті нар­деп Євген Сігал про­по­нує за­про­ва­ди­ти до­дат­ко­ву пла­ту в розмірі од­но­го відсот­ка від су­ми нор­ма­тив­ної гро­шо­вої оцінки з орен­дарів зе­мель­них діля­нок сільсько­го­с­по­дарсь­ко­го при­зна­чен­ня або з влас­ників зе­мель­них діля­нок, як­що ці ділян­ки ни­ми не пе­ре­дані в орен­ду. У йо­го ре­дакції стат­тя 288 По­дат­ко­во­го ко­дек­су до­пов­нюється пунк­том 8: «Орен­дарі зе­мель­них діля­нок сільсько­го­с­по­дарсь­ко­го при­зна­чен­ня та влас­ни­ки зе­мель­них діля­нок, що не пе­ре­дані в орен­ду, спла­чу­ють до бю­д­же­ту роз­вит­ку сільської (се­лищ­ної) ра­ди за місце­з­на­хо­д­жен­ням та­ких зе­мель­них діля­нок один відсо­ток від су­ми їхньої нор­ма­тив­ної гро­шо­вої оцінки за рік рівни­ми ча­ст­ка­ми за кож­ний ка­лен­дар­ний місяць про­тя­гом 30 ка­лен­дар­них днів, що на­ста­ють за ос­тан­нім ка­лен­дар­ним днем міся­ця, за який вно­сить­ся пла­та».
Йо­го ко­ле­га Бо­бов про­по­нує за­ко­но­дав­чо вста­но­ви­ти мінімаль­ну оренд­ну пла­ту в розмірі 4,5% нор­ма­тив­ної оцін­ки землі. Та найбільш ра­ди­кальні про­по­зиції у па­на Сергія Міщен­ка: згідно з йо­го за­ко­но­про­ек­том, «розмір оренд­ної пла­ти вста­нов­люється у до­го­ворі орен­ди, але річна су­ма пла­те­жу… не мо­же бу­ти мен­шою 12 мінімаль­них за­робітних плат.
…Гро­шо­ва оцінка зе­мель­них діля­нок не мо­же бу­ти мен­шою 50 мінімаль­них за­робітних плат у роз­ра­хун­ку на 1 га зе­мель­ної ділян­ки та про­во­дить­ся за ме­то­ди­кою, яка за­твер­д­жується Кабіне­том Міністрів Ук­раїни».
На­га­даємо, що 1 січня 2013 р. міні­маль­на за­робітна пла­та ста­но­вить 1147 грн, а з 1 груд­ня — 1218.
Усі ці про­по­зиції ар­гу­мен­ту­ють­ся праг­нен­ням по­кра­щи­ти «рівень ма­те­ріа­ль­­но­го до­б­ро­бу­ту влас­ників паїв у сіль­ській місце­вості (особ­ли­во пенсій­но­го віку як найбільш ураз­ли­вої соціаль­ної гру­пи), а та­кож збільшити над­хо­д­жен­ня до місце­вих бю­д­жетів, що дасть змо­гу ре­алізу­ва­ти соціальні про­гра­ми, які раніше бу­ли не­мож­ливі че­рез відсутність кош­тів».
Праг­нен­ня добрі, але чи ці за­ко­но­давчі ініціати­ви, у разі їхньо­го прий­нят­тя, до­по­мо­жуть до­сяг­ти ба­жа­но­го?
Що ж во­но нам не­се?
Для з’ясу­ван­ня мож­ли­вих пер­спек­тив у разі прий­нят­тя цих за­ко­но­про­ектів спро­буємо відки­ну­ти емоції та звер­ну­ти­ся до «су­хої мо­ви» цифр.
Рілля ста­но­вить май­же 78% усіх сі­ль­сько­го­с­по­дарсь­ких угідь, або 32 498,5 тис. га. Сільсько­го­с­по­дарські підприємства об­роб­ля­ють 21 107,4 тис. га всіх с.-г. угідь, із них 19 372,2 тис. га орен­до­ва­но. Нор­ма­тив­на оцінка од­но­го гек­та­ра ріллі в се­ред­нь­о­му по Ук­раїні ста­но­вить 20 635 грн, вартість сіно­жа­тей та па­со­вищ знач­но мен­ша. Вра­хо­ву­ю­чи це, в се­ред­нь­о­му нор­ма­тив­на оцінка од­но­го гек­та­ра сільго­с­пугідь ста­но­вить при­близ­но 17,5 тис. грн.
На сьо­годні, відповідно до пунк­ту 1 статті 272 По­дат­ко­во­го ко­дек­су Ук­раїни, став­ки по­дат­ку за один гек­тар сільсько­го­с­по­дарсь­ких угідь (не­за­леж­но від міс­ця роз­та­шу­ван­ня) вста­нов­лені для ріллі, сіно­жа­тей та па­со­вищ у розмірі 0,1% їхньої нор­ма­тив­ної гро­шо­вої оцінки (ба­га­торічні на­са­д­жен­ня не вра­хо­вуємо че­рез їхню не­знач­ну ча­ст­ку). Тоді сільгосппідприємства, згідно із за­ко­но­про­ек­том па­на Сіга­ла, ма­ють до­дат­ко­во спла­ти­ти 369,4 млн грн. Як­що взя­ти до ува­ги те, що у 2011 р. (за 2012 р. Дер­жав­на служ­ба ста­ти­с­ти­ки ще не оп­ри­люд­ни­ла відповідні дані) при­бу­ток усіх сільгосппідприємств по Ук­раїні ста­но­вив 21 833,3 млн грн, — то на­чеб­то і не ду­же ба­га­то, про­те не тре­ба за­бу­ва­ти, що по­за­ми­ну­лий рік для сільсько­го гос­по­дар­ст­ва був найв­далішим за до­сить три­ва­лий пе­­ріод, 2012-й — уже не та­кий спри­ят­ли­вий.
У разі ко­ли бу­дуть прий­няті про­по­зиції на­род­но­го де­пу­та­та Бо­бо­ва, сіль­госп­ви­роб­ни­ки бу­дуть зму­шені за орен­до­ва­ну зем­лю до­дат­ко­во спла­чу­ва­ти вже 746 млн грн. На­разі оренд­не на­ван­та­жен­ня, за йо­го роз­ра­хун­ка­ми, ста­но­вить 2,3% — замість про­по­но­ва­них 4,5%.
Як­що ж у жит­тя бу­дуть ре­алізо­вані про­по­зиції де­пу­та­та Сергія Міщен­ка, то фіскаль­не на­ван­та­жен­ня на ви­роб­ни­ка сільгосппро­дукції зро­с­те суттєво (біль­ше, ніж за за­ко­но­про­ек­та­ми йо­го ко­лег, як­би ті бу­ли прий­няті од­но­час­но). Тільки за ра­ху­нок зміни нор­ма­тив­ної оцінки землі сільгосппідприємства бу­дуть зму­шені до­дат­ко­во спла­ти­ти 841 млн грн, а внаслідок груд­не­во­го підви­щен­ня мінімаль­ної за­робітної пла­ти — вже 916 млн.
На сьо­годні оренд­на пла­та ста­но­вить у се­ред­нь­о­му 470 грн/га/рік. На­то­мість пан Міщен­ко про­по­нує вста­но­ви­ти її мінімум на рівні 12 мінімаль­них за­робіт­них плат, що бу­де ста­но­ви­ти 13 764 грн, а з 1 груд­ня — 14 616 грн.
У цьо­му разі сільгосппідприємства до­дат­ко­во, у ви­гляді різниці за ра­ху­нок збільшен­ня оренд­ної пла­ти, бу­дуть зму­шені спла­чу­ва­ти 280 601 млн грн (з 1 груд­ня, відповідно, — 298 585 млн). Чи­с­тий при­бу­ток у 2011 р. був май­же у 14 разів мен­ший. Це — аб­сурд (му­шу по­пе­ре­ди­ти: з по­ряд­ком цифр я не по­ми­лив­ся). Спла­чу­ва­ти такі ко­ш­ти сіль­госп­ви­­роб­ни­ки фізич­но не змо­жуть — їхні до­хо­ди (не ка­жу­чи про при­бу­ток) в ра­зи менші.
Ідеї суттєво­го підви­щен­ня оренд­ної пла­ти без їхньо­го еко­номічно­го об­грун­ту­ван­ня на­бу­ли до­сить знач­ної по­пу­ляр­ності. Так, по­за­фракційний нар­деп Ігор Ри­ба­ков за­реєстру­вав у Вер­ховній Раді за­ко­но­про­ект, за яким про­по­нує спла­чу­ва­ти на рік 5% зе­мель­ної вар­тості, і 7% за рік пла­ти­ти­муть ті орен­дарі, які ко­ри­с­ту­ва­ти­муть­ся зро­шу­ва­ни­ми зем­ля­ми (чо­му?!). Та­кож 7% річної оренд­ної пла­ти рек­ла­мує і Ми­ко­ла Ка­те­рин­чук.
З цьо­го при­во­ду пре­зи­дент Ук­раїн­ської аг­рар­ної кон­фе­де­рації Ле­онід Ко­за­чен­ко за­зна­чив, що підви­щен­ня оренд­ної пла­ти­ за зем­лю зро­бить сільсь­ке гос­по­дар­ст­во не­рен­та­бель­ним, у собі­вар­­­тості більшості видів про­дукції, яку ви­ро­щу­ють на землі, вартість орен­ди скла­да­ти­ме близь­ко 50%. Це, своєю чер­гою, ство­рить ве­ликі пе­ре­шко­ди на шля­ху до за­лу­чен­ня інве­с­тицій. Ух­ва­лю­ва­ти рішен­ня про підви­щен­ня вар­тості орен­ди землі потрібно ви­ва­же­но, об­го­во­рю­ю­чи це пи­тан­ня з ек­с­перт­ним се­ре­до­ви­щем. «Прий­ма­ти такі рішен­ня аби­як — спри­чи­ня­ти ве­ли­чезні втра­ти і для сіль­госппідприємств, і дер­жа­ви в ціло­му», — кон­ста­тує пре­зи­дент УАК.
Відсутність рин­ку землі про­во­кує праг­нен­ня ко­манд­но­го ре­гу­лю­ван­ня зем­­­левідно­син без кон­крет­них роз­ра­хун­ків. На­томість рин­ко­вий аналіз свід­чить, що орендні став­ки (за нинішньої нор­ма­тив­ної оцінки землі) і так гра­нич­ні. Ви­хо­дя­чи з да­них за 2011 р., се­редній при­бу­ток, що при­но­сив один гек­тар угідь, ли­ше тро­хи пе­ре­ви­щу­вав 1000 грн, або 6% її нор­ма­тив­ної оцінки (то, мо­же, кра­ще зем­лю не об­роб­ля­ти, а про­да­ти і по­кла­с­ти гроші на де­по­зит?). На дум­ку ба­га­ть­ох ек­с­пертів, на сьо­годні нор­ма­тив­на оцінка сільсько­го­с­по­дарсь­кої зем­лі (спи­ра­ю­чись на рент­ний дохід), ви­хо­дя­чи з еко­номічної си­ту­ації, в се­ред­нь­о­му не має пе­ре­вер­шу­ва­ти 15 тис. грн.
З цим збіга­ють­ся дум­ки пре­зи­ден­та Ук­раїнсько­го клу­бу аг­рар­но­го бізне­су Алек­са Ліссітси. За йо­го сло­ва­ми, під час роз­ра­хун­ку рент­но­го до­хо­ду та нор­ма­тив­ної гро­шо­вої оцінки ріллі в Ук­раїні брав­ся до ува­ги та­кож за­рубіжний дос­від. Порівня­но ви­со­ка ціна на зем­лю в країнах ЄС пов’яза­на з істот­ни­ми роз­міра­ми дер­жав­ної підтрим­ки га­лузі. Так, фер­ме­ри в країнах Євро­со­ю­зу, згідно з ме­то­до­логією Ор­ганізації еко­номічно­го співробітництва і роз­вит­ку, от­ри­му­ють за ра­ху­нок держпідтрим­ки 17–20% своїх до­ходів, тоді як ук­раїнські сільгоспви­роб­ни­ки — ли­ше 5–6%.­