Дев’ята міжнародна конференція «Зерно Причорномор’я’2012»: «хто володіє інформацією, той володіє світом!
У середині квітня провідна українська компанія «УкрАгроКонсалт» провела Дев'яту щорічну міжнародну конференцію «Зерно Причорномор'я». Якщо перша конференція зібрала 150 учасників, то цього року - майже 700. Конференція «Зерно Причорномор'я» є одним із найбільших та легко розпізнаваних брендів на зерновому ринку, за допомогою якого інтереси України проекціюються на зовнішні ринки. Першою чергою, конференція орієнтована на покупців українського зерна - пшениці, кукурудзи, ячменю, сої та олійних культур - соняшнику (та соняшникової олії) і сої.
У середині квітня провідна українська компанія «УкрАгроКонсалт» провела Дев'яту щорічну міжнародну конференцію «Зерно Причорномор'я». Якщо перша конференція зібрала 150 учасників, то цього року - майже 700. Конференція «Зерно Причорномор'я» є одним із найбільших та легко розпізнаваних брендів на зерновому ринку, за допомогою якого інтереси України проекціюються на зовнішні ринки. Першою чергою, конференція орієнтована на покупців українського зерна - пшениці, кукурудзи, ячменю, сої та олійних культур - соняшнику (та соняшникової олії) і сої.
Ю. Михайлов
propozitsiya@univest-media.com
Останніми роками проявилася цікава тенденція: участь у конференції «Зерно Причорномор'я» частіше беруть кінцеві споживачі українського зерна. Це компанії з Північної Африки, Близького Сходу, першочергово з Туреччини. Зрозуміло, що з іншого боку - трейдери як іноземні, так і вітчизняні. Між ними - брокери, які разом з трейдерами та покупцями й створюють ринкову конкуренцію та впливають на ціни.
Ще одна група учасників - фінансові установи в основному найбільші європейські та азійські банки, що займаються фінансуванням торгівлі, інвестиційні банки та фонди, присутність яких щороку зростає.
Крім того, учасниками конференції є українські сільгосптоваровиробники, які обробляють суттєві масиви ріллі, починаючи з кількох тисяч гектарів. І їхня кількість стабільно зростає.
Загалом на конференції протягом двох днів роботи було зроблено 40 доповідей. Зрозуміло, ми не можемо подати їх усі, навіть у скороченому вигляді. Тому наведемо лише загальні висновки з найцікавіших доповідей.
Гордіїв вузол земельної реформи
У березні 1992 р., було прийнято Земельний кодекс і Постанову Верховної Ради України «Про прискорення земельної реформи і приватизації землі». Рівно через двадцять років після цього маємо повний хаос в земельному законодавстві або, точніше, земельне законодавство сплелося у такий гордіїв вузол, який розплутати вже неможливо. Залишилося лише рубанути по ньому, як Чапаєв, - шашкою від плеча.
Начальник відділу Інституту агроекології та природокористування НААНУ Александер Ковалів висловився щодо запропонованих до розгляду Верховною Радою законопроектів, у тому числі «Про ринок землі», так: «Чи дають вони відповіді на три основні питання: 1) здійснення земельної реформи, 2) не допущення знеземелення селян, 3) соціальний розвиток сільських територій? Я вважаю, що ні! В Україні до цього часу немає законодавчо визначеної мети, шляхів і етапів здійснення земельної реформи. І коли я запитую наших академіків, які ініціювали земельну реформу в 1995 році, чи планували ви появу латифундій по 100-200 тис. га землі? Відповідають: ні, не планували».
До цього хочеться додати, що у 2003 році група наших аграрних академіків навіть висунули самих себе на здобуття Шевченківської премії в галузі науки та техніки за здійснення земельної реформи. Слава Богу, що тоді знайшлися люди, які цих самовисуванців вчасно «засунули» назад.
Але навіть і законодавче вирішення питання оренди землі є далеким від задовільного, що сприяє рейдерству що договорів оренди. Про деякі з проблем розповів партнер юридичної компанії ОМП Микола Орлов:
«корупція на рівні місцевих та регіональних органів влади;
неефективна система державної реєстрації договорів оренди землі - керується в ручному режимі;
неузгодженість законодавчих вимог щодо орендних відносин на селі;
неврегульованість оренди державних та комунальних земель;
неврегульованість статусу низки земель.
На сьогодні основними нападниками на договори оренди є: вдячні сусіди, вдячні орендодавці (не без допомоги вдячних сусідів), прокуратура, податкова, земельні органи».
Зверніть увагу на трьох останніх флібустьєрів орендних відносин - коментарі зайві!
Латифундія в Україні.
Case study
Одна з сесій конференції була присвячена латифундіям в Україні. Конкретними прикладами були «Індустріальна молочна компанія» (представляв віце-президент Олег Тадчук) і Grain Alliance (репрезентував головний бухгалтер Євген Радовенюк).
Коротке резюме: «Все хорошо, прекрасная маркиза, и хороши у нас дела: ни одного печального сюрприза за исключеньем пустяка». «Індустріальна молочна компанія» перестала займатися індустріальним молочарством (через низку відомих проблем у державі, як туманно висловився Олег Тадчук), і через це навіть зібралася прибрати корівку зі свого логотипу, а назву компанії скоротити до ІМК.
А Євген Радовенюк висловив сумніви щодо можливості ефективного управління латифундією розміром понад 100 тис. га. (Слушність цієї думки мені в кулуарах підтвердили ще кілька великих виробників зерна, тому я радо вітаю Олега Бахматюка з його 700 тис. га, Юрія Косюка з його 240 тис. га та інших латифундистів).
Хто володіє інформацією, той володіє світом!
Ще одна сесія конференції була представлена доповідями експертів УкрАгроКонсалту на тему «Чорноморський регіон: подальше регулювання чи дерегулювання експорту?».
Про ситуацію на ринку олійних культур розповіла Юлія Гаркавенко. Загальні висновки: 1) соняшник є найрентабельнішою польовою культурою; 2) площа під соняшником продовжує зростати - у 2011/12 МР вона досягла 5,25 млн га, а виробництво соняшнику - 9,3 млн т; згідно з прогнозами «УкрАгроКонсалт» в сезоні 2011/2012 експорт соняшникової олії зросте на 16%, до 3,1 млн т. Основними імпортерами нашої олії є: Індія, Єгипет, Туреччина, Алжир та Китай; 3) цього року площі під соняшником зростуть до 5,7 млн га, а виробництво - до 9,5-10 млн т.
Про перспективи експорту зерна з Чорноморського регіону доповіла Олена Лошкарьова. Основні висновки: сумарне виробництво зерна у Казахстані, Росії та Україні становитиме 157 млн т (у т.ч. пшениці - 85 млн т, кукурудзи - 28 млн т, ячменю - 27 млн т), а його експорт - 55 млн т (25 млн т з України). Все це за умови, що влада трьох країн не втручатиметься в бізнес (прикладів такого втручання - хоч греблю гати).
Світлана Малиш розповіла про проблеми з інфраструктурою зернового ринку. Основною проблемою є розрив між врожаєм і ємністю зерносховищ, особливо в Росії та Казахстані, при тому, що в господарствах (тобто - як Бог дасть) зберігається від третини (Україна) до майже половини (Росія) врожаю. Експортні потужності становлять в Україні 30, а в Росії - 25 млн т. Ну й, зрозуміло, що головною проблемою є залізничні перевезення - нестача вагонів та високий рівень тарифів.
Одеса - Чикаго: далі - весь світ
Ну й, нарешті, - довгоочікувана подія: 6 червня розпочнеться торгівля ф'ючерсними контрактами на пшеницю з Причорномор'я на Чиказькій біржі СМЕ. Про це учасників конференції «Зерно Причорномор'я» проінформував керівник відділу сільськогосподарських товарів Тім Андрієсен. Контракти укладатимуть для поставок із портів України (Іллічівськ, Одеса, Південний, Миколаїв і Севастополь), Росії (Новоросійськ, Туапсе, Тамань) і Румунії (Констанца).
Якщо на Чиказькій біржі справді почнуть торгувати ф'ючерсами на Причорноморське зерно, то це означатиме кінець державного втручання в торгівлю зерном, адже гарантом виконання контрактів виступатиме Чиказька біржа. І якщо комусь із наших бюрократів прийде на думку «накласти лапу» на експорт зерна, то Україну потім просто замордують у міжнародних судах, як це роблять нині з Аргентиною, де уряд теж вдався до низки заборон експорту.
На цій «оптимістичній» ноті і дозвольте завершити огляд конференції «Зерно Причорномор'я'2012», організованій компанією «Украгроконсалт».