Чому вироблений з гною струм залишається невикористаним

Ця ферма в Згурівському районі Київської області вже своїм виробничим розмахом викликає повагу. Утримують тут близько чотирьох тисяч корів. Стільки ж молодняку. Є два доїльних зали. Причому торік надоїли на кожну корову в середньому по дев'ять тисяч літрів молока. Але ще більший захват викликає зведена неподалік біогазова установка, що дає можливість одержувати газ із органічних відходів. А з нього - виробляти електроенергію.

Тариф - зелений,
світло - червоне
Побудована за сучасними німецькими технологіями, адаптованими до українських реалій, біогазова установка дає змогу переробляти за добу 400 т гною великої рогатої худоби. При цьому, запевняє голова правління Української молочної компанії Сергій Биков, узимку ферма споживає до 420 кВт електроенергії за годину, влітку ця цифра падає до 200 кВт. А сама установка виробляє 630 кВт за годину. Ось через це й гармидер. Підприємство хоче надлишки енергії продавати і тепер домагається одержання підвищеного, "зеленого", тарифу. За ним держава купує кіловати в тих, хто продукує їх альтернативним, екологічно чистим, способом. Адже струм - теж продукт, який можна продати й отримати додаткові доходи. У такий спосіб і з кредитами, взятими під будівництво станції (це 2 млн євро), вдасться швидше розрахуватися. Та й сам об'єкт окупиться на кілька років раніше. Та ось лихо - в українському переліку на одержання "зеленого" тарифу немає біогазових генераторів, що працюють на коров'ячому гної. Власне, як нема таких послаблень і для установок, що беруть енергію з інших видів субстрату. В перспективі можна виробляти її із пташиного посліду, відходів бойні або, приміром, меляси. На фермах США, у країнах Євросоюзу таких станцій чимало. І тут слово за вітчизняними чиновниками, які могли б усунути законодавчі недоліки.
Але, схоже, питання не скоро вдасться зрушити з місця. Заважають бюрократія та недосконалість нашого законодавства. Так, під час засідання Національної комісії з регулювання електроенергетики у лютому було відмовлено у "зеленому" тарифі, тому що посадовці не змогли однозначно дійти згоди стосовно терміну "біомаса", який у законодавстві не прописаний. На цій станції біогаз отримують з біомаси і вже з біогазу - кіловати. Оскільки слово "біомаса" в законодавчих актах було відсутнє, то й рішення довелося відправити на доопрацювання.
У самому НКРЕ коментують ситуацію таким чином: мовляв, сталася прогалина в законодавстві - не визначено коефіцієнт для виробництва електроенергії безпосередньо з біогазу. Хоча до нас й зверталася низка підприємств, і ми розуміємо цю проблему. А ще, буцімто, вже розроблено зміни. Згідно з ними, виробники альтернативного струму зможуть реалізувати його у розрахунку 1 грн 75 к за кожен кВт/год. Наразі цей документ - на погодженні. Чи буде підтримано ініціативу на державному рівні - час покаже. Та процес пішов...

Криза страшніша
за скорочення поголів'я
Фірма, яка звела установку у Згурівському районі, також нарікає на бюрократію та кризу. Там розповіли, що це перший такий об'єкт, уведений в експлуатацію в Україні офіційно. В цілому є ще 15 проектів у різних областях. Зокрема, один комплекс - на стадії будівництва.
Тобто подібні замовлення є, але ведуться переважно проектні роботи: економічна ситуація не дає змоги залучити кредитні ресурси для спорудження подібних об'єктів, хоча багато хто й розуміє необхідність таких ось установок, їхню вигоду. Тому замовляють проектування біогазових станцій. Коли економічна ситуація покращиться, з'явиться кредитування - у замовників уже буде на руках проект з усіма дозволами. В принципі, те, що поголів'я ВРХ скорочується, не є стримувальним фактором для зведення подібних установок. Адже є молочні ферми, які працюють успішно. Для них встановлення такого обладнання, переробка гною - додаткові прибутки.
Фахівці, котрі споруджують такі комплекси, впевнені, що цей напрям розвиватиметься в Україні. Адже, кажуть, наша держава - "клондайк" сировини для біогазових станцій. Ось у Німеччині нараховують 13 тисяч таких станцій, хоча територія її менша, ніж України. А ми ж бо - аграрна держава. У нас немало пивоварних підприємств, спиртзаводів, м'ясокомбінатів, птахофабрик. А це - потенційні замовники, у яких є сировина для подібних установок.
Біогазову станцію обслуговує один оператор. Він, здебільшого, керує процесом зі спеціально обладнаної кімнати. Хіба що, за регламентом, раз на дві-три години робить візуальній обхід.
Зброджений субстрат - там уже немає метану - міститься у резервуарах. Використовують його як добриво й тракторами возять на лани.

Від плюсів - самі плюси
Сам Сергій Биков вважає установку справою для ферми перспективною, якщо, звичайно, вдасться розібратися із "зеленим" тарифом. По-перше, актуально з екологічної точки зору. Адже забираються викиди метану в атмосферу. По-друге, диверсифікуються ризики, коли ні в кого не болить голова через перебої з поставками електроенергії або через те, що завтра істотно "підстрибнуть" тарифи. На фермі самі стають господарями ситуації, контролюють процес. По-третє, відпрацьований гній іде в поле. Після бродіння він для рослин доступніший і корисніший. Виходить якісне добриво. А воно - якнайдоречніше. Адже в компанії орендують ще й 10 тисяч га ріллі. Якби не було біогазової станції, то, за карантинними умовами, доводилося б гній витримувати в спеціальних ємностях не менш як півроку. А так, після бродіння, буквально місяць - і органічні добрива пішли на лани.
У компанії через це значно зменшили придбання мінеральних добрив - теж додатковий зиск. Хоча раніше закуповували їх немало. Та зовсім відмовитися не вдалося: у міндобривах є необхідні хімічні елементи, якими треба поповнювати грунт і яких нема у гної.
Хоча органіки виходить велика кількість, вона використовується тут повністю - навіть не вистачає. Адже й гектарів тут багато.
- Почали переробляти гній з листопада, - розмірковує Сергій Биков, - хочемо побачити результат на полях. Сподіваємося підвищити врожайність й отримати таким чином додаткові дивіденди.
- Вигоди великі від біогазової станції й громаді, - продовжує він. - Адже орендовані землі їй і належать. Коли ми прийшли на ці гектари, органічна частина була майже знищена нерадивими господарями, які висмоктували все з землі, нічого не даючи навзамін. Ми стикнулися з реальною проблемою: вміст гумусу надто низький, щоб отримувати пристойні врожаї. Нині ми виробляємо біомасу, яку привносимо на лани. Тобто відновлюємо гумусний шар, відроджуємо органічну складову родючості. Для місцевого населення - власників паїв, думаю, це вигідне капітало‑вкладення. Але потрібно років з 5-6, щоб зарядити поля органікою. Поки ми не отримуємо кормів тієї якості, яка нам потрібна, через низьку родючість.

Коли свого забагато
Зайву альтернативну електроенергію у компанії поки що також не реалізують. Але з іншої причини.
- Буде "зелений" тариф, - кажуть на фермі, - продаватимемо. Поки кіловати використовують на власні потреби. Насамперед, на технологічні процеси: доїння, водозабезпечення, освітлення, обігрівання приміщень.
- Останніми місяцями ми економимо більш як по 100 тис. грн на тому, що виробляємо електроенергію самі, а не купуємо її, - розповідає про ще один зиск Сергій Биков.
Те, що поголів'я великої рогатої худоби в Україні скорочується, не значить, що у таких станцій у нашій державі немає перспективи. Є ж бо свиноферми, великі птахофабрики, на яких можуть з'явитися біогазові комплекси.
В Україні три таких станції. Лише одна з них працює легально. Тому що важко пробитися через бюрократичні терени, отримати всілякі дозволи, пройти держкомісію.
Тому, за словами Сергія Бикова, необхідна підтримка й встановлення правил продажу енергії за "зеленим" тарифом. Щоб той, хто зводить таку станцію, розумів свою вигоду. Тоді вони ростимуть наче гриби після дощу.

Наш шлях -
великотоварне виробництво
На запитання, чи вигідно нині в Україні займатися молоком, вкладати гроші в його продукування, співрозмовник відповів так:
- У нашій країні обсяги його виробництва постійно падають. Приватні подвір'я, де виробляється 80 відсотків молока, - альтернатива слабка. У перспективі Україна прийде до того, що свого молока не буде, і доведеться продукцію імпортувати. Навіщо нам завозити, якщо ми можемо самі виробляти. Коли виникає дефіцит молока, тим паче молока високої якості, зрозуміло, і ціна буде нормальна. Взимку за літр давали до 4 грн 50 коп. Для нас виробництво молока рентабельне. Ми їздили до США, працювали, навчали там фахівців, бо об'єднана Європа, вважаю, для нас - не показник. Ви бачили торік ці виливання молока на поля? Дрібні господарства не можуть конкурувати на ринку. В період глобалізації виграють такі гравці, як Нова Зеландія, Австралія, де обсяги виробництва значні, собівартість молока низька. Тому й напрям ми взяли промисловий, високорентабельний.

Й не треба вигадувати
велосипед!
Ферма справді відповідає сучасним вимогам. Система охолодження молока миттєва - не в ємностях, а у потоці. У кожної тварини є навіть свій датчик активності.
- У нас ніхто велосипеда не вигадував, - розповідає Сергій Биков. - Поїздили, побачили найкращі ферми світу - у тих же Сполучених Штатах, Китаї, Росії. Це загальноприйнята система утримання корів, ведення селекційної роботи. Але вона потребує великих капіталовкладень. Окупність - не рік, не два, а близько 6-7 років. Тим більше - наші політичні, економічні проблеми, жодних гарантій захисту інвестицій. А з іншого боку, кожна країна насамперед намагається забезпечити себе сировиною самотужки, своє населення захистити, виробляти молока достатню кількість. Бізнес цей розповсюджений: не знаю таких країн, які б його не виробляли. Сказати, що Україна у якомусь плані вирізняється вигіднішими умовами, - неправильно. Адже обладнання - іноземне, селекція теж у нас на достатньо низькому рівні. Доводиться купувати чимало всього за кордоном. Не дивно, що платимо при цьому дорожче... Є проблеми, але майбутнє наше тільки за такими ось фермами.

"Тепер ми більше молока від нашої корівчини припасемо"
Хоча у компанії землю й орендують, та до перспективи запровадження купівлі-продажу сільгоспугідь тут ставляться обережно. На запитання: "Чи підтримуєте зняття мораторію?" - Сергій Биков відповів: "Дивлячись, за якими правилами реалізуватимуться гектари. Якщо у Німеччині угіддя продають лише тим людям, які у другому-третьому поколінні фермери, мають сільгоспосвіту, є громадянами своєї держави - тут зрозуміло. А просто так віддати гектари на продаж кому заманеться, вважаю, це досить небезпечно й неправильно. Водночас не використовувати вартість землі для іпотеки, для залучення кредитів також недоречно. Тобто тут має бути якесь розумне, виважене рішення. Досі такого не відпрацювали, але, думаю, найближчим часом воно з'явиться, адже іншого шляху в нас немає.

У планах тамтешніх господарників - підвищити надої
Дев'ять тисяч літрів на кожну корову в рік ми доїмо. Не тому що такі розумні, а тому що сучасне обладнання, високопродуктивні корови - високої генетики. Подальші наші плани - хоча б 12 тис. л молока на корову. Та це важка праця і залежить не лише від обладнання, а від того, як ми зможемо мобілізувати наш інтелектуальний потенціал. Приміром, в Ізраїлі річний удій по 12 тис. л молока на корову, тоді як в Україні - 3,7 тис. Можливості росту очевидні - тільки треба робити.
Працювати справді є над чим. У проекті - спорудження ще однієї ферми на Чернігівщині на 6600 голів. Буде там й біогазова станція. Але у півтора рази потужніша. Хоча це у разі, якщо компанія зможе отримати стратегічно важливий "зелений" тариф. Інакше, кажуть тут, замість забезпечувати залишками електроенергії розташований поблизу населений пункт, зайвий біогаз пустять факелом у небо. При цьому строк окупності проекту збільшиться втричі, а такі установки в Україні більше навряд чи споруджуватимуть.
То хто від цього виграє?

Валерій Друженко