Чо­му не­обхідно за­сто­со­ву­ва­ти фо­с­фо­рит­не бо­рош­но

Фо­с­фор — біологічний еле­мент, потрібний для за­без­пе­чен­ня нор­маль­ної життєдіяль­ності всіх жи­вих ор­ганізмів, у то­му числі і сільсько­го­с­по­дарсь­ких рос­лин. У рос­лин­них тка­ни­нах містить­ся 0,5–1,6% Р2О5, особ­ли­во йо­го ба­га­то у насінні олійних куль­тур. Фо­с­фор вхо­дить до скла­ду білків, фер­ментів, вітамінів, нук­леїно­вих кис­лот то­що. Спо­лу­ки фо­с­фо­ру відігра­ють ос­нов­ну функцію у пе­ре­дачі енергії й обміні ре­чо­вин, у про­це­сах відтво­рен­ня рос­лин (за­пи­лен­ня, запліднен­ня та фор­му­ван­ня ге­не­ра­тив­них ор­ганів). Із грун­ту рос­ли­ни спо­жи­ва­ють фо­с­фор у ви­гляді роз­чин­них фо­с­фатів. Йо­го не­ста­чу в грунті зем­ле­роб ком­пен­сує вне­сен­ням ор­ганічних (гній, ком­по­с­ти, не­то­вар­на про­дукція рос­лин­ництва, си­де­ра­ти то­що) та міне­раль­них до­б­рив.

Од­не із дже­рел над­хо­д­жен­ня фо­с­фо­ру в грунт — це вне­сен­ня фо­с­фо­рит­но­го бо­рош­на, яке містить за­галь­но­го фо­с­фо­ру (Р2О5) по­над 10%, калію (К2О) — 1,5, ок­си­ду кальцію (СаО) — 19,2 та кар­бо­на­ту кальцію — 34,3%. Го­ло­вною цінністю фо­с­фо­рит­но­го бо­рош­на є біологічно до­ступ­ний фо­с­фор. На­ши­ми досліджен­ня­ми вста­нов­ле­но, що за оп­ти­маль­но­го фо­с­фор­но­го жив­лен­ня при­бав­ка вро­жай­ності ози­мих зер­но­вих у Лісо­сте­пу Ук­раїни на чор­но­зем­них грун­тах ста­но­ви­ла 7–11 ц/га, кар­топлі — 45–60, бу­ряків цу­к­ро­вих — 70–80, зер­на ку­ку­руд­зи — 16–19, сої 4–7 ц/га.

За­без­пе­чен­ня рос­лин цим еле­мен­том зміцнює ко­ре­не­ву си­с­те­му, що підви­щує зи­мостійкість ози­мих зер­но­вих, ско­ро­чує термін дозріван­ня (ози­мих зер­но­вих та зер­но­бо­бо­вих — на п’ять-сім днів, ку­ку­руд­зи — на шість-де­сять), що є особ­ли­во важ­ли­вим фак­то­ром  для гос­по­дарств, розміще­них у зоні Полісся та північних регіонах Лісо­сте­пу Ук­раїни. Ви­ко­ри­с­тан­ня фо­с­фо­рит­но­го бо­рош­на, за на­ши­ми да­ни­ми, підви­щує якість ви­ро­ще­ної про­дукції. Так, вміст цу­к­ру у бу­ря­ках цу­к­ро­вих і крох­ма­лю в кар­топлі підви­щив­ся на 2–3%, олії в со­няш­ни­ку — до 6–7, а в сої — до 3–5%. Вод­но­час за­вдя­ки по­туж­но­му роз­вит­ку ко­ре­не­вої си­с­те­ми фо­с­фо­рит­не бо­рош­но зни­жує не­га­тив­ну дію по­су­хи і змен­шує ко­ефіцієнт во­до­спо­жи­ван­ня. Ця особ­ливість най­ак­ту­альніша для зо­ни Сте­пу і в умо­вах зміни кліма­ту, що спо­с­терігаємо  ос­танніми ро­ка­ми.

Досліджен­ня­ми вста­нов­ле­но, що най­ви­щу при­бав­ку вро­жай­ності від фо­с­фо­рит­но­го бо­рош­на от­ри­ма­но за ви­ро­щу­ван­ня бу­ря­ків цу­к­ро­вих і кор­мо­вих, ку­ку­руд­зи, со­няш­ни­ку, сої, яч­ме­ню, пше­ниці ози­мої і ярої, лю­цер­ни та інших бо­бо­вих куль­тур. Мен­шу ре­акцію на це до­б­ри­во про­яви­ли жи­то, овес, греч­ка, морк­ва, ба­га­торічні зла­кові тра­ви та льон. Слід відміти­ти особ­ли­ву дію фо­с­фо­рит­но­го бо­рош­на, яка про­яв­ляється підви­щен­ням ефек­тив­ності вне­се­них інших ма­к­ро- (азот та калій) та мікро­е­ле­ментів (цинк, молібден, сірка, магній).

Важ­ли­вою скла­до­вою фо­с­фо­рит­но­го бо­рош­на є кальцій, який пе­ре­бу­ває у формі ок­си­ду кальцію (СаО) та кар­бо­на­ту кальцію (Са­СО3). Ос­танніми ро­ка­ми вик­ли­кає за­не­по­коєння не­ба­жа­не яви­ще підкис­лен­ня грунтів, що має при­хо­ва­ний і ча­с­то вто­рин­ний ха­рак­тер. Спо­чат­ку відбу­вається про­цес де­каль­ци­нації, а потім, знач­но пізніше, спо­с­терігається яви­ще підкис­лен­ня грунтів. Нерідко про­вап­но­вані грун­ти зно­ву ста­ють кис­ли­ми. Збільшен­ня індек­су кис­лот­ності грунтів спо­с­теріга­ють навіть у регіонах, де цьо­го яви­ща раніше не бу­ло, особ­ли­во тур­бує підкис­лен­ня чор­но­зем­них грунтів.

Ос­танніми ро­ка­ми вик­ли­кає за­не­по­коєння не­ба­жа­не яви­ще підкис­лен­ня грунтів, що має при­хо­ва­ний і ча­с­то вто­рин­ний ха­рак­тер. Спо­чат­ку відбу­вається про­цес де­каль­ци­нації, а потім, знач­но пізніше, спо­с­терігається яви­ще підкис­лен­ня грунтів. Нерідко про­вап­но­вані грун­ти зно­ву ста­ють кис­ли­ми.

При­чин, що зу­мов­лю­ють цей про­цес, ба­га­то. Найістотніши­ми із них є низь­кий рівень вне­сен­ня у грунт ор­ганічних до­б­рив (у се­ред­нь­о­му — близь­ко 1 т/га по Ук­раїні), інтен­сив­не за­сто­су­ван­ня у зем­ле­робстві за­собів хімізації, особ­ли­во міне­раль­них до­б­рив. От­же, вто­рин­не підкис­лен­ня грунтів має пе­ре­важ­но ан­т­ро­по­ген­не по­хо­д­жен­ня. Крім то­го, за да­ни­ми ЮНЕ­С­КО, в ат­мо­сфе­ру що­ро­ку (у ви­гляді кис­лот­них дощів) над­хо­дить 109 кис­лот­них агентів га­зо­во­го та ае­ро­золь­но­го ха­рак­те­ру. Це на­сам­пе­ред спо­лу­ки сірки, азо­ту, вуг­ле­цю і хло­ру. Внаслідок їхньо­го окис­лен­ня та кон­ден­сації ут­во­рю­ють­ся сірча­на, со­ля­на, вугільна й азот­на кис­ло­ти, що над­хо­дять до грун­ту з ат­мо­сфер­ни­ми опа­да­ми. Кис­ла ре­акція грун­то­во­го роз­чи­ну су­про­во­д­жується над­лиш­ко­вим вмістом ток­сич­них для рос­лин кон­цен­т­рацій ру­хо­мих форм алюмінію, мар­ган­цю, заліза і зни­жен­ням до­ступ­ності молібде­ну. Вод­но­час погіршується склад мікро­ф­ло­ри грунтів. Кис­ла ре­акція ви­ни­кає у грунті й тоді, ко­ли із ньо­го ви­ми­ваються кальцій і магній, які у грун­то­во­му вбир­но­му ком­плексі заміню­ють­ся на во­день.

У ціло­му по Ук­раїні близь­ко 5,5 млн га грунтів, які ма­ють підви­ще­ну кис­лотність. Ця ха­рак­те­ри­с­ти­ка при­та­ман­на зер­но­во-підзо­ли­с­тим, торф’яно-бо­лот­ним, бу­рим лісо­вим, світло-сірим і сірим лісо­вим грун­там. Такі землі схильні до зне­с­т­рук­ту­рен­ня, кірко­у­тво­рен­ня, пе­ре­ущільнен­ня як об­роб­лю­ва­но­го, так і посівно­го ша­ру грун­ту, про­яву ерозійних про­цесів, змен­шен­ня як капіляр­ної, так і не­капіляр­ної щілин­ності, по­ру­шен­ня вод­но-повітря­но­го ре­жи­му, а відтак — зни­жується про­дук­тивність сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур.

Цінність добрива

Цінність фо­с­фо­рит­но­го бо­рош­на в то­му, що в йо­го складі є вап­няні ма­теріали — по­над 50% катіонів кальцію у ви­гляді ок­си­ду кальцію (СаО — 19,20%) та вап­на (Са­СО3 — 30,34%). За по­зи­тив­ною дією вап­ня­них ма­теріалів фо­с­фо­рит­не бо­рош­но є найбільш три­ва­лодіючим за­хо­дом аг­рохімічно­го впли­ву на ро­дючість грун­ту. По­вна до­за вап­на, що відповідає ве­ли­чині гідро­літич­ної кис­лот­ності, у сівозміні діє про­тя­гом 10 і більше років. Підра­хо­ва­но, що ви­т­ра­ти фо­с­фо­рит­но­го бо­рош­на для підви­щен­ня рН на 0,1 ста­нов­лять для піща­них грунтів 0,24–0,32 т/га, супіща­них — 0,7–0,8 і лег­ко­суг­лин­ко­вих — 1,0–1,2 т/га. Найбільший ефект від за­сто­су­ван­ня до­б­рив і вап­ну­ван­ня одер­жу­ють на силь­но- і се­ред­нь­о­кис­лих дер­но­во-підзо­ли­с­тих грун­тах.

Досліджен­ня­ми вста­нов­ле­но, що фо­с­фо­рит­не бо­рош­но по­зи­тив­но впли­ває на на­гро­ма­д­жен­ня у грунті за­галь­но­го гу­му­су  в ор­но­му і підор­но­му ша­рах, поліпшується йо­го якісний склад за­вдя­ки підви­щен­ню вмісту гуміно­вих кис­лот і змен­шен­ню фуль­во­кис­лот, мікроб­ний це­ноз збільшується май­же вдвічі. Та­кож вста­нов­ле­но, що поєднан­ня у фо­с­фо­рит­но­му бо­рошні кальцію і фо­с­фо­ру підви­щує нітрифікаційні про­це­си у грунті, що сприяє на­гро­ма­д­жен­ню роз­чин­них спо­лук фо­с­фор­ної кис­ло­ти (фо­с­фатів) і про­дуктів міне­ралізації ор­ганічних спо­лук азо­ту (нітратні спо­лу­ки), які до­ступні для жив­лен­ня рос­лин.

Строки внесення фосфоритного борошна

Фо­с­фо­рит­не бо­рош­но доцільно вно­си­ти під зяб­ле­вий грун­то­об­робіток. Кра­щим спо­со­бом йо­го за­гор­тан­ня в грунт є оран­ка, яку про­во­дять на відповідну гли­би­ну за­леж­но від ви­ро­щу­ва­ної куль­ту­ри. Так, на чор­но­зем­них та сірих лісо­вих грун­тах під зер­нові та зер­но­бо­бові оран­ку про­во­дять на гли­би­ну 20–22 см, ку­ку­руд­зу, со­няш­ник та кар­топ­лю — 25–27 і бу­ря­ки цу­к­рові, кор­мові та сто­лові — 27–30 см.

За без­по­ли­це­вих спо­собів об­робітку фо­с­фо­рит­не бо­рош­но за­гор­та­ють дис­ко­­ви­ми зна­ряд­дя­ми на гли­би­ну 10–12 см, а потім про­во­дять без­по­ли­цеві об­робітки на та­ку са­му гли­би­ну, як і оран­ку. На дер­но­во-підзо­ли­с­тих ос­нов­ний об­робіток слід про­во­ди­ти на гли­би­ну об­роб­лю­ва­но­го ша­ру. Нор­ма вне­сен­ня фо­с­фо­рит­но­го бо­рош­на за­ле­жить від рівня дефіци­ту фо­с­фо­ру і сту­пе­ня кис­лот­ності грун­ту, що ста­но­вить від 0,5 до 2,0 т/га. Та­ка нор­ма роз­ра­хо­ва­на на три-, чо­ти­рирічну дію, уп­ро­довж три­ва­лості якої до­дат­ко­во­го вне­сен­ня під ос­нов­ний об­робіток фо­с­фор­них до­б­рив і роз­кис­лю­вачів не потрібно.

Фо­с­фо­рит­не бо­рош­но мож­на вно­си­ти і на­весні — під пе­ред­посівну куль­ти­вацію. Про­те ефек­тивність йо­го у рік вне­сен­ня зни­жується до 30%. Во­но до­б­ре змішується з ор­ганічни­ми до­б­ри­ва­ми (гній, ком­по­с­ти, са­про­пель то­що), підви­щу­ю­чи їхню ефек­тивність і ро­дючість грун­ту.

С. Тан­чик, д -р с.-г. на­ук, завіду­вач
ка­фе­д­ри зем­ле­роб­ст­ва та гер­бо­логії, Національ­ний універ­си­тет біоре­сурсів
і при­ро­до­ко­ри­с­ту­ван­ня Ук­раїни
 

Інформація для цитування
Чо­му не­обхідно за­сто­со­ву­ва­ти фо­с­фо­рит­не бо­рош­но/ С. Тан­чик // Пропозиція/ — 2015. — № 12. — С. 72-73