Спецможливості
Аналітика

Фузаріоз колоса

30.05.2022
2579
Фузаріоз колоса фото, ілюстрація

У сучасних інтенсивних технологіях вирощування зернових культур однією з невирішених проблем у захисті рослин пшениці озимої залишається недостатній контроль грибів роду Fusarium, які спричиняють низку хвороб, зокрема фузаріоз колоса. Його збудниками є недосконалі гриби роду Fusarium Link. Серед найпоширеніших видів — F. graminearum, F. sporotrichiella, F. culmorum, F. avenaceum та ін.

 

 

 

 

 

 

 

 

Фузаріоз уражує пшеницю, жито, ячмінь, меншою мірою овес і деякі інші культури. Хвороба поширена в усіх зонах вирощування колосових культур, але найбільшого розвитку набуває у регіонах з теплою та вологою погодою в період цвітіння, наливу зерна та визрівання хлібів. Зараження посівів відбувається спорами, що розносяться вітром, дощем, комахами, збудниками з рослинних решток та уражених рослин. Збудники фузаріозу здатні розвиватися за підвищеної вологості повітря вже за температури 3–8°С, а температурний оптимум становить 28–30°С. Критичною для інфікування рослин є фаза цвітіння.

Симптоми захворювання: знебарвлення, побіління колоскових лусок на окремих колосках, частинах колоса чи на всьому колосі, що добре вирізняються на фоні зеленого здорового колосся. У вологу погоду на уражених тканинах, у місцях змикання колоскових лусок, з’являється білий, рожевий, оранжевий, червоний чи жовтуватий (залежно від виду збудника) наліт грибниці. Пізніше на колоскових лусках можна спостерігати дрібні чорні «крапки» — плодові тіла збудника. Уражене зерно плюскле, зморшкувате, тьмяне, без притаманного здоровому зерну блиску. А в разі сильного ураження воно набуває рожевого чи білого кольору, має крихкий ендосперм, глибоку борозенку та стає плюсклим. Водночас дуже знижується його вага. Під час обмолоту та очищення таке зерно легко відвівається, що призводить до значної втрати врожаю.

Ураження колоса призводить до інфікування зерна, в результаті чого недобір урожаю сягає 45–73%Фузаріоз колоса (основний збудник — Fusarium graminearum Schwabe) проявляється у фазі колосіння й розвивається до збирання врожаю. Шкодочинність збудників фузаріїв значною мірою залежить від того, в якій фазі розвитку рослин пшениці відбувається ураження. Особливо небезпечна глибинна інфекція, коли збудник досягає зародка насінини за ураження колосся в ранні фази розвитку культури — в період цвітіння й до молочної стиглості зерна. В такому разі грибниця повністю пронизує зерно, інфіковане насіння втрачає схожість. У колосках, заражених у цей період, формуються плюсклі білуваті зерна, часто з помітним візуально нальотом грибниці на поверхні зернівки. Таке насіння майже повністю втрачає схожість.

На пізніх строках зараження уражені зернівки, як правило, зовні не відрізняються від здорових, але містять приховану форму інфекції. Таке зерно залишається в партії товарного зерна й створює найбільшу загрозу, оскільки є джерелом інфекції для здорового насіння в період зберігання. Ураження колоса призводить до інфікування зерна, в результаті чого недобір урожаю сягає 45–73%, погіршуються посівні якості насіння: енергія проростання і схожість можуть знижуватися на 24%, маса 1000 насінин — на 39–72%. Пустоколосість уражених колосків інколи досягає 60%. Погіршується щільність клейковини, на 1,3–5,6% зменшується кількість білка. За наявності фузаріозного зерна в загальній масі збіжжя після розмелювання погіршується якість борошна, випечений хліб втрачає об’єм і пористість. У ньому появляються тріщини, а м’якуш має коричневий відтінок

У разі використання ураженого фузаріозом зерна пшениці у харчових або кормових цілях воно може бути причиною отруєння людей і тваринВважається, що сорти м’якої пшениці проявляють вищу стійкість проти фузаріозу, ніж сорти твердої. Також менше уражуються сорти пшениці з потовщеною соломиною, щільною кутикулою та в яких колоскові луски щільно прилягають до зернівки. Відомо, що колос може бути інфікований аскоспорами, що переносяться із рослинних решток, які залишилися в ґрунті. Тому низькорослі сорти пшениці більш схильні до інфікування, ніж високорослі. Також дослідженнями підтверджено, що джерелом інфекції фузаріозу пшениці є інфіковані цим збудником рештки стебел і качанів кукурудзи, які залишаються на полях після збирання. Крім того, розвитку фузаріозу колоса сприяють пошкодження рослин шкідниками та ураження іншими хворобами.

За частих дощів уражені фузаріозом колоски заселяють сапротрофні патогени, зокрема Cladosporium herbarum (Pers.) Link — збудник оливкової плісняви. У цьому разі колоски вкриваються чорним нальотом .

Проникнення патогенів у центральний колосовий стрижень блокує надходження поживних речовин до всіх колосків, розміщених вище. Це призводить до білоколосиці (або пустоколосиці). Хвороба проявляється також на листі у вигляді плямистості, подібної до піренофорозу. Зараження рослин збудниками хвороби відбувається переважно під час цвітіння, коли дозрівають аскоспори патогенів. Пиляки пшениці є добрим живильним субстратом для росту грибів роду Fusarium, зокрема F. graminearum. Гіфи грибів колонізують тканини пиляків, проникають у зародок і поширюються зерновою оболонкою.

Вважається, що ступінь розвитку хвороби на 70% залежить від сорту й агротехніки, а на 30% від погодних умов. Інтенсивному розвитку фузаріозу колоса сприяє температура 20–25°С і підвищена вологість повітря (75% і вище) у період від цвітіння до збирання врожаю.

Фузаріоз колоса проявляється у фазі колосіння й розвивається до збирання врожаюСтупінь ураження зерна залежить також від виду збудника та часу його проникнення в тканини рослин. У зв’язку з цим розрізняють два типи ураження зерна пшениці: чітко виражене та приховане. Чітко виражене фузаріозне зерно за  поверхневого аналізу вирізняється плюсклістю і рожевим кольором через наявність міцелію грибів. Така форма ураження виникає в результаті раннього інфікування колосків у полі (у фазі цвітіння), в основному, грибами F. culmorum, F. graminearum і F. avenaceum. Прихована форма прояву фузаріозу зерна пшениці виникає за пізнього його ураження та слабкого інфекційного навантаження. Таке зерно візуально не відрізняється від здорового, проте є джерелом інфекції під час його зберігання й висівання. У роки надмірного зволоження спостерігається тенденція до збільшення глибокого ураження зерна пшениці фузаріозом, а загальна кількість фузаріозного зерна може зростати в рази. У Лісостепу України кількість зерен із внутрішньою прихованою інфекцією може сягати 90%.

Гриби роду Fusarium характеризуються високою мінливістю і перебувають під постійним впливом біотичних і абіотичних (ґрунтово-кліматичних) чинників. Часто це проявляється в патогенній і токсинотворній неоднорідності. У разі використання ураженого фузаріозом зерна пшениці у харчових або кормових цілях воно може бути причиною отруєння людей і тварин. Не дозволяється використовувати солому уражених фузаріозом рослин як підстилку для тварин. У зерні пшениці з чітко вираженими ознаками фузаріозу міцелій грибів роду Fusarium проникає в усі тканини: в оболонку, алейроновий шар і ендосперм. Збудники грибів роду Fusarium продукують мікотоксини — це один із основних факторів їхньої патогенності. Мікотоксини (від грец.: mykes — гриб, toxikon — отрута) — це низькомолекулярні речовини різної хімічної природи, що продукуються мікроскопічними грибами й проявляють шкідливу (отруйну) дію на людей, тварин і рослини. Порушення обміну речовин і нормальної життєдіяльності організму, спричинені впливом токсичних метаболітів грибів, називають мікотоксикозами. Найчастіше гриби спричинюють неінфекційні хвороби людей і тварин (токсикози та інші захворювання), що виникають унаслідок вживання продуктів (кормів), уражених токсинотворними грибами. Мікотоксини здатні спричиняти мутагенну, канцерогенну, імунодепресивну та алергічну реакції у працівників сільського господарства й мікробіологічних лабораторій. Більшість мікотоксинів не руйнується у процесі звичайної переробки сировини. Тому слід ретельно контролювати ці речовини на всіх етапах виробництва — від вирощування сільськогосподарських культур до зберігання врожаю й виробництва кінцевого продукту. Щодо збереження збудника фузаріозу на уражених рослинних рештках та зерні, то конідії й аскоспори можуть бути життєздатними протягом одного року, хламідоспори й склероції — до трьох років.

Заходи захисту:

своєчасне заорювання рослинних решток зернових культур і кукурудзи;

добір і сівба скоростиглих і стійких сортів;

своєчасне збирання врожаю;

швидке просушування зерна до вологості 14%;

обов’язкове і своєчасне внесення фунгіцидів під час цвітіння зернових (особливо за сприятливих для зараження погодних умов).

 

О. Демидов, д-р с.-г. наук, член-кореспондент НААН

Т. Муха, в. о. зав. відділом захисту рослин

Л. Мурашко, наук. співробітник, Миронівський інститут пшениці  імені В.М. Ремесла НААН

Журнал «Пропозиція», №5, 2020 р.

Інтерв'ю
Українська делегація на продовольчій виставці в Японії. Крайній праворуч - Юрій Луценко
Японія, як відомо, — одна з найзаможніших країн світу. При цьому за кількістю населення лише трохи поступається Росії. А ще дуже обмежена в земельних ресурсах, тож більшістю продуктів забезпечити себе не може. Це робить ринок «країни сонця... Подробнее
Глибокорозпушувач Bednar Terraland TN 3000 PROFI
Недостатня, так само як і надмірна кількість опадів є чи ненайголовнішою проблемою з вирощування сільськогосподарських культур. На перший погляд, нібито одна проблема, але її вирішення потребує кардинально різних підходів, різного набору... Подробнее

1
0