Будні чернігівських картоплярів: досвід вирощування картоплі в СТОВ Десна

Колись чернігівська картопля славилась на весь Радянський Союз. І не тільки продовольча: тут були чи не найкращі умови для насінництва, тож у краї було чимало насінницьких господарств. Зараз площі під картоплею в великих господарствах значно скоротилися, натомість агрофірми впровадили кукурудзу та соняшник. Втім, деякі господарства не лише продовжують картоплярські традиції, а й виводять галузь на новий рівень. Одне з таких — СТОВ «Десна» з Чернігівського району, засновником якого є Микола Пономаренко, чинний президент Української асоціації виробників картоплі.

Хоча дехто говорить про занепад крупномасштабного картоплярства в Україні, у СТОВ «Десна» досягли результатів, які за колгоспних часів здавалися неймовірними. Так, якщо в часи, які дехто називає розквітом картоплярства, навіть найуспішніші колгоспи не могли досягти врожайності у 30 т/га, то минулого року у СТОВ «Десна» сорт Гранада дав усі 70 т/га. І це не якась невелика демоділянка: Гранада займає в господарстві найбільшу площу. «Був би полив — можна було б зібрати всі 85», — коментує Микола Пономаренко.

Здавалося б, дивно чути скарги на відсутність поливу від поліщуків. Тим не менше піщані ґрунти, які займають значну частину земельного банку СТОВ «Десна» (хоча й тут є чорноземні ділянки), виявилися надзвичайно вразливими до кліматичних змін останніх років. Якщо в ґрунт потрапляє волога — вона там довго не тримається. Тому, наприклад, у Німеччині, в їхньому «Поліссі» — в землі Шлезвіг-Гольштейн — ще 10 років тому картоплярі покупляли шланго-барабанні поливні машини на випадок посухи. А в СТОВ «Десна» з надією очікують на обіцяну нещодавно державну допомогу на організацію зрошення. Все-таки площі тут більші, ніж у німецьких фермерів: цього року «другий хліб» у господарстві займає 200 га, з них 60 га — насіннєва картопля. До того ж необхідність в інвестиціях і так велика: йде реконструкція старого сховища на 1000 т з монтажем вентиляційного обладнання компанії «Толсма» і будівництво нового на 1200 т, нещодавно придбані нові трактор, фреза та картоплезбиральний комбайн.

Тож як вдалося досягти такої високої врожайності? Микола Пономаренко відзначає правильний вибір сорту. Він розповів, що є сорти, у яких 45 т/га — це «стеля». А Гранада — сорт багатобульбовий, на ранніх посадках формує в даному господарстві мінімум 30 бульб у кущі, на пізніх — 16-20. На піщаних ґрунтах він дуже добре родить, аби лише було регулярне зволоження. Саме на таких ґрунтах сорт формує продовгуваті бульби з рівною поверхнею, які підкуповують споживача (а, відповідно, й супермаркети) своїм товарним виглядом. Завдяки гарному товарному вигляду і хорошим смаковим якостям сорт уже встиг здобути популярність і зараз продається в мережі «Сільпо» по 15 грн/кг.

Вибір сорту — це результат ретельної роботи господарства. Щороку на демоділянках випробовуються десятки сортів: цього року, наприклад, — 33, торік — 53. І лише одиниці з цієї кількості проходять відбір. Наприклад, насіннєва картопля цього року вирощується восьми сортів: Ред Леді, Прада, Саншайн, Наталія, Лабелла, Коннект, Танат і Беллароза. На товарних посадках — лише Гранада, Беллароза, Ред Леді і на невеликій площі Коннект. «Шукаємо сорти, стійкі до парші, адже засіб номер один проти цієї хвороби, на мою думку, — стійкий сорт. Серед білих сортів поки що такого не знайшли. А ті червоні сорти, які ми вирощуємо, — стійкі», — розповів М. Пономаренко.

Високій урожайності сприяє правильна сівозміна: картопля вирощується на тому самому полі раз на 4 роки після озимої пшениці. Але особливістю даного господарства є те, що в проміжку між озимою пшеницею й картоплею вирощується гірчиця на сидерат. До того ж солома з пшениці повертається в ґрунт. «Подрібнивши солому, вносимо 100–150 кг/га селітри і карбаміду, щоб прискорити розкладення пожнивних решток, передисковуємо і після першого ж дощу сіємо гірчицю», — розповідає М. Пономаренко. При цьому деструкторів стерні господарство не використовує. До морозів гірчиця виростає до висоти 15 см, після чого її задисковують — і отримують додаткове джерело азоту для врожаю картоплі. Як стверджує власник господарства, ефект від сидератів очевидний.

Норма міндобрив розраховується по винесенню з урожаєм у 45–50 т/га. Але й тут у господарства є своє «ноу-хау»: живлення обов’язково збалансоване. Картопля, що вирощується у СТОВ «Десна», отримує не тільки NPK, а й сірку та кальцій. Ще один секрет удобрення картоплі в господарстві — використання якісних добрив. «Коли використовували вітчизняні добрива, то часто стикалися з тим, що хімічний склад добрив не відповідає задекларованому в сертифікаті якості. Тому з нинішнього року вносимо добрива компанії Yara», — розповів М. Пономаренко. Зокрема, застосовуються такі продукти, як «Яра Міла» і «Яра Нітрабор». До них додають селітру і карбамід.

Проблему бур’янів на картоплі господарство вирішує за допомогою Зенкору. «Якщо нема дводольних бур’янів, то його вистачає 200 г/га. Падалицю соняшнику прибирають навіть 150 г/га Зенкору. А там, де не вносили Зенкор, обмежившись одним лише грамініцидом, соняшники стирчать на картоплі ледь не на кожному квадратному метрі. Хоча соняшник на цьому полі вирощували востаннє аж 3 (!) роки тому», — розповідає агроном господарства Василь Очкал.

У фунгіцидному захисті картоплі у СТОВ «Десна» провідну роль відіграє препарат Манзат. Якщо виникають якісь додаткові проблеми, вносять і інші фунгіциди, наприклад, Ранман Топ. Десикацію виконують Реглоном Супер (зазвичай вистачає одного разу), а щоб покращити лежкість, у суміш додають фунгіцид Ширлан. А головну функцію захисту від шкідників виконує протруйник на основі імідаклоприду.

Товарну картоплю господарство намагається продати ще восени. Перед продажем картоплю калібрують, фасують у сітки, попередньо очищаючи від землі на спеціальній установці зі щітками. В останньому випадку картопля йде за 7 грн/кг, тоді як на брудну продукцію роздрібні мережі занижують ціни, як можуть. Втім, навіть 7 грн/кг Миколу Пономаренка не дуже влаштовують: «Така картопля має коштувати 10 грн/кг з господарства. Хоча й за нинішньої ціни ми не в накладі».

Волога, як ми вже писали, навіть у цих краях перетворюється на проблему, і з кожним роком ця проблема лише загострюється. Тому після останньої практично безсніжної зими в господарстві пішли на сміливий експеримент: цього року 13 га картоплі висадили 19 березня (!). «Так ми спробували «впіймати» вологу», — пояснює Василь Очкал. Основну площу посадили 8 квітня, а останні 4 га — 20 квітня: це був експеримент з пізньою посадкою. Хоча пізньою її можна назвати лише відносно: городники й дачники в цій зоні садять зазвичай узагалі на травневі свята.

Заощадження вологи додатково забезпечувала застосована технологія нагортання гребенів і посадки в них картоплі за один прохід. Річ у тім, що перед цим господарство придбало подрібнювальну фрезу, яка давала змогу садити картоплю в пухку землю. Тож за трактором пустили фрезу, потім картоплесаджалку і гребенеутворювач. Після цього не було ніяких механічних втручань у ґрунт аж до копання. Як додав В. Очкал, це не тільки зберегло вологу, а й забезпечило рівномірність сходів. А позаяк картопля була висаджена на відстань 15–16 см від поверхні і стільки ж від боків гребенів, то заморозки до 6–7°С, які все-таки трапились після 19 березня, їй не зашкодили.

За раннього строку посадки існує ризик зараження картоплі ризоктоніозом. Однак протруювання Серкадісом урятувало картоплю від ризоктоніозу.

Крім того, на ранніх посадках не було видно парші — це при тому, що на даному полі вона проявлялася щоразу. Проявилася й цього року, але на основних площах (висаджених 8 квітня). Це агроном теж пояснює тим, що картопля встигла «впіймати» вологу, адже парша розвивається, якщо сухо.

А врожайність ранніх посадок, за словами пана Очкала, вища приблизно на 7 т/га. І це при тому, що на цьому полі вирощувалась насіннєва картопля, а при її вирощуванні не женуться за врожайністю, бо бульби більше 45 мм у діаметрі відбраковуються і продаються як їстівні утричі дешевше, ніж посадковий матеріал. Наприклад, один і той же сорт за ранньої посадки формував щонайменше 30 бульб у кущі, а за пізньої — 16–20.

Тож експеримент з ранньою посадкою в господарстві вдався і стратегія «впіймати вологу» виявилася цілком виправданою і при посадці картоплі.

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com