Друге народження крохмальної галузі. Кейс від ПБП «Вимал»

- Розкажіть, будь ласка, про підприємство. Як давно воно існує?

 - На початку 90-х ми займалися постачанням українського обладнання до Росії. Саме тоді власник, будучи вихідцем із села, побачив, скільки картоплі втрачається і придбав у Москві лінію з виробництва крохмалю. Малопотужну - 50 т картоплі на добу. Її завозили кількома ходками автомобілем ГАЗ-53 із тракторним двигуном, який у дорозі, навіть при проходженні митниці, не наважувались заглушити, бо потім надзвичайно складно було завести. Тобто, танцювати почали від сировини, до пуття не знаючи ринку, споживача, нюансів технології.

Це, звичайно, був легковажний підхід. У результаті незабаром побачили, що наш крохмаль не витримує конкуренції з європейським, переважно польським і балтійським. У нього і якість зазвичай була вища, а ціна нижча. Річ у тім, що при формуванні  ціни цього крохмалю для нашого ринку від його вартості віднімалося  3 дотації Євросоюзу: фермеру, переробнику та окрема дотація за експорт. Загальна частка цих дотацій інколи досягала 50% собівартості. Тож при ціні крохмалю 5 грн/кг ми заробляли на ньому 5 коп. Запускати лінію доводилось, якщо нам привозили бодай машину картоплі. Найважче було 1999 року. Тоді сезон переробки тривав усього місяць. Але саме тоді прийшло розуміння необхідності створення нового виробничого підприємства.

А ще ми зрозуміли, що спочатку слід навести лад на ринку. Адже держава спробувала було захистити внутрішній ринок за допомогою компенсаційного мита в розмірі 100 €/т. Але це тільки стимулювало контрабанду.

- І як ви владнали ринок?

- Створили Асоціацію виробників картоплі та крохмалепродуктів України. Вона об’єднувала всього 3 заводи з 4-х, що вижили, і кілька сільгосппідприємств. Однак, працюючи на громадських засадах, Асоціація змогла зробити багато – більше, ніж деякі значно численніші й фінансово потужніші асоціації.

- Що саме робила Асоціація?

- Зверталася до Президентів, до СБУ, Мінагрополітики, служби з захисту прав споживачів, до інших органів влади. Не добившись нічого, самі слідкували за машинами з контрабандою ще від завантаження в Польщі, повідомляли номери митникам, СБУ. Писали листи в Держмитслужбу, копію в СБУ. І це трохи налякало контрабандистів.

Але імпорт перейшов від повністю нелегальних до «сірих» схем – завозили картопляний крохмаль під виглядом модифікованого, який мав свій код ТН ЗЕД і обкладався символічним митом у 5%, але відрізнити його від картопляного міг тільки вузький фахівець. Подібним способом тільки з країн Балтії завозилося до 2000 т крохмалю щомісяця. Знову довелося наполегливо турбувати СБУ, шпигувати за «сірими» імпортерами, котрі намагались купити дані лабораторних аналізів, які підтверджували б, що це саме модифікований крохмаль, а не картопляний. Асоціації довелося впроваджувати на українській митниці методику однозначної ідентифікації крохмалів і вчити їй митних фахівців. Щоб не занижували ввізну вартість крохмалю – то ще й в рамках Меморандуму про співпрацю надавати митникам інформацію про ринкову ціну крохмалю в різних країнах. Однак, я підозрюю, цього було мало – суттєву роль відіграло і впровадження на вимогу ЄС на нашій митниці певних технологій і процедур, які посилили контроль за переміщенням товарів. Пощастило нам і в тому, що ринок відносно невеликий, грошей на ньому крутиться не так багато, тому і вдалося зробити контрабанду та різноманітні «сірі» схеми занадто дорогими для зловмисників.

- То імпорт повністю переможено?

- Не зовсім. Зараз вітчизняний крохмаль домінує в нижньому та середньому ціновому сегменті для харчової промисловості. А у верхньому, що відповідає   вимогам фармацевтичної промисловості, ще ні, не дотягуємо до імпорту. 2014 року Україна вперше за багато років повністю задовольнила потреби внутрішнього ринку. Тоді у зв’язку з фінансовим труднощами  «Мрія» увесь урожай картоплі  переробила на крохмаль. У результаті виробництво крохмалю в Україні склало 20-25 тис. т. – більше, ніж в Білорусі. В наступні роки цей рекорд повторити не вдалося.

- Лад на ринку навели. Але чи вдається конкурувати за якістю?

- Після наведення порядку на ринку, з’явився сенс інвестувати в якість. Нині на нашому виробництві встановлено обладнання провідного європейського виробника – фірми Larsson. Її проектна потужність – 150 т/доба картоплі, але інколи переробляємо й 200. В середньому сезон триває 7-8 місяців, хоча були й роки, коли підприємство працювало щомісяця. За сезон переробляємо 35-40 тис. т картоплі – на рівні фірми «Крафт». Виробництво сертифікували за ISO 22000 в обласній філії Держстандарту. Це дозволяє виробляти продукцію вищої якості. Також ми є офіційними постачальниками Nestle. І зараз триває будівництво нового заводського корпусу. До вересня наступного 2018-го буде введено в дію лінію з переробки 600 т/доба картоплі.

- Для таких великих потужностей з переробки потрібна потужна сировинна база. Звідки її отримуєте?

- Сировина тривалий час була нашим болючим питанням. На перший погляд, Україні картоплю ніде подіти - великі її обсяги псуються. Але якщо копнути поглибше, то виявляється, що на крохмаль у нашій країні споконвіку здавали некондиційну картоплю. Тоді як у Європі давно вивели спеціальні сорти з підвищеним вмістом крохмалю. Наприклад, ще 1999 року середня крохмалистість картоплі, яку здавали на вітчизняні заводи, становила 10%. А в Європі базовий рівень – 18%. На практиці за нинішньої ситуації на ринку заводам вигідно працювати тільки з картоплею крохмалистістю не менше 18%.

Нам везли картоплю тільки тоді, коли вона починала гнисти і свині відмовлялися її їсти. Так, ми тривалий час конкурували зі свинями – давали господарствам такі ціни, щоб картоплю вигідніше було здавати нам, ніж згодовувати їм. Коли іноземці бачили, яку сировину нам здають, то запитували: скільки фермери вам платять за утилізацію такої картоплі? А платити мусили ми. Так, при ціні крохмалю 4,5 грн/кг пропонували господарствам 25-45 коп./кг залежно від сезону.

- Був період, коли кожне переробне підприємство намагалося обзавестися власною сировинною базою. А ви?

- У нас ще з 2004 року є власне сільгосппідприємство – «Вимал-Агро» в селі Виблі Куликівського району Чернігівської області. Ми планували там вирощувати картоплю для себе, зробити господарство насіннєвим. Але коли порахували, то, як і решта картоплярів, побачили, що врожай вигідніше продати на продовольчий  ринок. Тож господарство щорічно вирощує по 150-300 га картоплі на продовольчий ринок, а на завод винятково некондицію.

Цікаво, що останніми роками до нас пішла некондиційна картопля чіпсових сортів, крохмалистість якої досягає 16%. Якщо колись до нас везли тільки ту картоплю, яку свині не хотіли їсти, то зараз – ту, яку «Крафт» не приймає через механічні пошкодження, дрібну фракцію тощо. А на початку квітня до нас вперше приїхала картопля з крохмалистістю 20% - з ФГ «Коваль» на Тернопільщині.

- Чи робили спроби стимулювати сільгоспвиробників вирощувати картоплю крохмальних сортів?

- Намагаємося стимулювати тарифною сіткою: за картоплю з крохмалистістю 9-13,5% платимо 8 коп./кг за кожен відсоток крохмалю, з крохмалистістю 13,5-18% - 9 коп./кг за кожен відсоток і з крохмалистістю більше 18% - 11 коп./кг за кожен відсоток крохмалю. Це дозволяє при ціні на крохмаль 20 грн/кг заробити і нам, і аграріям.

- Упевнені, що ця ціна є справедливою?

- Абсолютно. Хоча вона й нижча, ніж на товарну картоплю. Навіть за такої ціни виробник може мати рентабельність до 50%. Річ у тім, що слід враховувати те, що при вирощуванні картоплі на крохмаль відпадає потреба в сортуванні, пакуванні та й у будівництві сховищ – її можна везти на завод прямо з поля.

- В Європі ніхто не садить картоплю крохмальних сортів, не маючи на руках контракту з заводом на весь очікуваний обсяг урожаю. А ви готові запропонувати таку співпрацю постачальникам?

- В Україні працювати за контрактом ризиковано. Пробували впровадити практику спільного вирощування картоплі – кілька фермерів нас «кинули». Довелося по року- два повертати свої гроші. 2008 році зробили передоплату – один фермер досі ані картоплі не здав, ані грошей не повернув. Тож зараз пропонуємо фермерам рамкові контракти, де немає навіть обсягів поставок. Хоча ми вже готові до того, щоб обумовлювати в контракті обсяг, сорт, крохмалистість і ціну. Але поки що пропонуємо сільгоспвиробникам надійний канал збуту і справедливу ціну.

- І все-таки… Чи намагаєтесь ви впровадити крохмальні сорти в Україні?

- Саме зараз цим і зайняті. Кілька господарств з Чернігівської та Київської областей уже зголосилися в сезоні-2017 посадити по кілька гектарів крохмальних сортів на пробу. Щоб забезпечити їх посадковим матеріалом, ми торік започаткували експеримент із вирощування спеціальних крохмальних сортів картоплі. На 3 га була посаджена еліта сорту Карузо селекції німецької компанії Solana і ще на 3 га супереліта сорту Курас селекції голландської Agrico. Також почали випробовувати сорт Євростарч від німецької компанії Europlant.

- Як показали себе ці сорти?

- Курас мав середню крохмалистість 23%, Карузо – 19%. Але перший рік не був показовим, бо вирощувалася, власне, не крохмальна картопля, а насіннєва – посадковий матеріал, який буде розмножуватися і висаджуватися в господарствах-виробниках картоплі для нас. Всього дослід триватиме 2-3 роки. За цей час встигнемо отримати посадковий матеріал на 200 га товарних посадок

- А якої думки ви про вітчизняні сорти?

- Найкращий сорт пострадянського простору – білоруський Журавинка. Серед наших непогані результати показував Світанок Київський (до 18%). А та картопля з Тернопільщини від Коваля з крохмалистістю 20% - це сорт Талант.

- Чи надаєте охочим постачати картоплю крохмальних сортів технологію її вирощування?

- Найкращі фахівці з технології працюють безпосередньо в представництвах селекційних насіннєвих компаній – Agrico, Solana, HZPC. Ми запрошуємо їх, щоб консультували наших постачальників як із технологічних, так і з економічних питань.

- Продукти переробки картоплі називають єдиною можливістю експорту картоплі в умовах карантинних заборон в ЄС. Які перспективи експорту крохмалю?

- З 2014  року, коли ЄС відкрив квоту на безмитний імпорт крохмалю, ми його експортуємо в обсязі 10 тис. т/рік до країн Балтії, Болгарії, Румунії, Польщі тощо. Втім, головним для нас і надалі буде внутрішній ринок, а на експорт спрямовуватимемо 20-30% обсягів виробництва. Уже зараз доводиться стримувати експорт. Вже були уклали угоду на експорт більш ніж 1500 т до Китаю, але не погодилися з поставленими умовами акредитиву.

- Як вам вдалося пробитися на європейський ринок?

- Багато хто здивується – але без цілого стосу сертифікатів. Вистачило розробленого і впровадженого, але не сертифікованого ще на той час ISO 22000. Річ у тім, що колись через недостатню потужність власного виробництва і брак належної сировини наша фірма займалась також імпортом. Часом ми завозили до половини всього обсягу легального імпорту крохмалю в Україну. Так от, купували ми його у трейдерів. І щойно ЄС відкрив квоти, ми запропонували свій товар тим самим трейдерам, які нас уже знали, серед яких у нас уже була хороша репутація. Їхні рекомендації замінили нам сертифікати IFS та BRC. Це роздрібні мережі, купуючи у маловідомого виробника напряму, вимагають від нього і НАССР, і IFS, і BRC, та ще й на додачу аналіз соціальної відповідальності та впливу підприємства на навколишнє середовище. А для трейдерів достатньо того, що коди нашого підприємства і нашої продукції засвітилися в митній базі ЄС, тобто нашого досвіду експорту на їхній ринок. У багатьох європейських заводів теж немає того набору сертифікатів, якого вимагають від українських підприємств. Але у них – репутація, створена за півстоліття роботи. А на діючому підприємстві я й не хочу братися за всі ці сертифікації – впровадиМалиновський,мо на новому, яке будується.

- Які перспективи у експорту крохмалю?

- Непогані, але на цьому ринку суттєві обмеження накладає логістика. Вона у нас дуже погана: до найближчого порту – чи то Одеси, чи то Клайпеди – близько 600 км.

Те саме стосується поставок сировини – в Європі завод приймає картоплю від фермерів у радіусі близько 60 км, а нам доводиться збирати звідусіль. З Дніпропетровщини везуть постійно, інколи навіть з Херсонщини, Закарпаття, раніше навіть з Криму. І доводиться стимулювати ціною так, щоб везли з усіх куточків України.

Упевнені, з поширенням в Україні, передусім в основній картоплярській зоні, крохмальних сортів картоплі ми зможемо пропонувати картоплярам привабливі ціни, що буде запорукою забезпечення нашого нового підприємства сировиною.

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com