Спецможливості
Технології

Бактеріальне в’янення винограду — нова небезпека виноградарству України

26.09.2008
1082
Бактеріальне в’янення винограду — нова небезпека виноградарству України фото, ілюстрація

Серед бактеріальних хвороб найбільшу небезпеку для європейских сортів винограду та продуктивності маточних прищепних лоз становить бактеріальне в’янення винограду-Xylophilus ampelinus (Panagopoulos) Willems et. al. Потенційні втрати врожаю на уражених бактеріальним в’яненням кущах винограду можуть сягати 80%. Шкодочинність хвороби проявляється також у зменшенні довговічності виноградників.

Серед бактеріальних хвороб найбільшу небезпеку для європейских сортів винограду та продуктивності маточних прищепних лоз становить бактеріальне в’янення винограду-Xylophilus ampelinus (Panagopoulos) Willems et. al. Потенційні втрати врожаю на уражених бактеріальним в’яненням кущах винограду можуть сягати 80%. Шкодочинність хвороби проявляється також у зменшенні довговічності виноградників.

Природно-кліматичні умови регіонів промислового виноградарства країни сприятливі для акліматизації збудника хвороби, тому ймовірність ії поширення дуже висока. З огляду на це великого значення набуває ефективність карантинних заходів профілактики, а також вчасне виявлення, локалізація та ліквідація збудника.
Інфекція поширюється із зараженим посадковим матеріалом — саджанцями, живцями. За вегетативного розмноження хворої лози збудник переноситься на здоровий компонент щепленням або інструментальним шляхом за сухого обрізування та виконання “зелених операцій”. Джерелом зараження здорових рослин може бути також інфікований грунт після видалення уражених кущів.
Стійкість проти збудника хвороби проявляють види винограду Vitis riparia Michx. i Vitis rupestris Schecee. Їх рекомендовано використовувати як підщепи. Із сортів виду Vitis vinifera толерантних не виявлено.
Збудник хвороби уражує всі зелені та здерев’янілі частини виноградного куща, тобто пагони, листки, суцвіття, штамби, грона. Симптоми бактеріального в’янення з’являються на початку вегетаційного періоду, особливо чітко в роки з холодною та вологою весною. На заражених кущах винограду не розпускаються бруньки біля основи пагонів. Із верхніх вічок через два-три тижні після початку вегетації з’являються молоді ослаблені пагони з укороченими міжвузлями й дрібними хлоротичними листками. На міжвузлях у місцях ураження з’являються продовгуваті смуги бурувато-коричневого кольору, що згодом перетворюються на глибокі тріщини. Часто такі симптоми проявляються і на вузлах пагонів, що призводить до їхньої ламкості.
На листках ураження бувають двох типів залежно від проникнення збудника: або через черешок листка, або через устячка. Якщо збудник проникає через черешок, по всій поверхні листка утворюються червоно-бурі плями. За проникнення збудника через устячка кінчики листків набувають червоно-бурого забарвлення. За високої вологості на уражених листках з’являється світло-жовтий клейкий ексудат. Руйнування й закупорювання судин пагонів та черешків призводять до порушення транспортування води та поживних речовин рослиною, передчасного всихання й опадання листя.
За поперечного зрізу пагонів на рівні з’єднання однорічної лози з дворічною помітні або з’являються коричневі крапки уражених судин деревини. Збудник викликає руйнування клітинних стінок рослини-господаря з утворенням камеді — густої, спочатку прозорої, а потім темнішої, що закупорює судини. Через виразки та пошкодження камедь просочується назовні, вкриваючи поверхню тонким шаром, що, висихаючи, утворює блискучу жовту плівку, яка переноситься вітром. По судинах бактерія потрапляє до сусідніх здорових ділянок, де утворюються вторинні вогнища з характерними симптомами.
Під час цвітіння симптоми хвороби проявляються наявністю чорних пуп’янків у суцвіттях серед нормальних зелених. На гребенях і плодоніжках утворюються чорні продовгуваті тріщини-некрози, що спричинюють часткову або повну втрату врожаю. Влітку, за високої температури та низької вологості, зовнішні симптоми проявляються слабо або перебігають у латентній стадії, а пізньої осені, за зниження температури та підвищення вологості повітря, з’являються знову. На уражених ягодах утворюються бурі плями, ягоди стають “вареними”, зморщуються, всихають.
Інтенсивність прояву захворювання залежить від погодних умов, сезону, видового та сортового складу рослин. Виділяють два критичних періоди появи хвороби:
а) ранньовесняний ( період сокоруху, розпускання бруньок і ріст пагонів);
б) пізньоосінній (період дозрівання).
Під час листопаду фітопатогенні бактерії стають інокулюмом системного зараження, переміщуючись із інфікованих органів винограду в судини деревини, пазушні бруньки, в яких зимують за наявності сприятливих умов для патогена (інтенсивні опади, низька температура повітря). Щорічне збільшення обсягу деревини виноградного куща створює сприятливі умови для життєдіяльності бактерій у провідній системі куща, що зумовлює хронічний характер інфекції. Зараження прискорюється за потрапляння збудника захворювання на поверхню рани. У прищеплених рослин європейських сортів винограду симптоми виявляються лише на наземній частині виноградного куща, у кореневласних і на підземних, захоплюючи корені.
Візуальна діагностика захворювання за зовнішніми ознаками не завжди можлива, оскільки на виноградниках бувають також некарантинні хвороби, зовнішні симптоми яких схожі з бактеріальним в’яненням, такі як: інфекційне всихання кущів, еутипіоз, екскоріоз. Крім того, збудник може являти собою приховану інфекцію. Тому одночасно з вивченням зовнішніх симптомів захворювання слід проводити лабораторну діагностику, що засвідчує наявність збудника Xylophilus ampelinus у виноградній лозі.
Для виділення збудника та його ідентифікації використовують глюкознодріжджове селективне середовище, або поживний агар Діфко, на якому через п’ять-шість днів після висіву бактерії утворюються гладенькі, злегка підняті, блискучі маслянисті колонії від блідо-жовтого до яскраво-жовтого кольору. Максимальна температура росту — 30°С, оптимальна — 25…27°С. За біохімічними ознаками бактерії мають каталазну та оксидазну активність. Реакція, за Грамом, негативна. Характерною властивістю збудника є наявність ферменту пектинази. Проведення бактеріального аналізу класичним методом — процес тривалий.
Значно прискорює діагностику збудника Xylophilus ampelinus застосування серологічного методу за постановки реакції аглютинаціїї на предметному склі з екстрактом дослідної культури. Визначають результати реакції через п’ять-десять хвилин. За позитивної реакції аглютинації у краплях діагностичної сироватки з імунною до Xylophilus ampelinus кролячою сироваткою з титром 1:4096 з’являється чітко видимий пластівчастий осад, що його добре видно візуально.
Фітосанітарні заходи для запобігання проникненню захворювання в Україну передбачають суворий карантинний контроль під час ввезення садивного й прищепного матеріалу. Дозволяється завезення сортозразків для науково-дослідних установ з обов’язковим розміщенням їх в інтродукційно-карантинних розсадниках. Під час ввезення продовольчого та садивного матеріалу він підлягає первинному огляду на кордоні з обов’язковим відбором для лабораторної експертизи та повторному — в місцях надходження продукції. У разі виявлення захворювання вантаж підлягає поверненню, знезараженню, а за неможливості знезараження — вилученню та знищенню. Щоб вчасно виявити захворювання, потрібно обстежувати промислові виноградні насадження в ранньовесняний і пізньоосінній періоди, оскільки в цей час бактеріальне в’янення проявляється найчіткіше. Особливу увагу слід приділяти обстеженням у прикордонних зонах із країнами, де захворювання поширене.
У разі виявлення бактеріального в’янення на господарство накладають карантин і вживають заходів з локалізації та ліквідації вогнища згідно з чинними інструкціями:
n під час щеплення саджанців для запобігання зараженню й дальшому поширенню бактеріозів слід замочувати протягом 24 годин чубуки прищепи та підщепи у розчинах 0,25% формаліну; 0,06% ДНОКу з дальшим промиванням чубуків водою;
n виноградники закладати на площах, де раніше не вирощували його 10–12 років; під час оздоровлення земель від збудників цих хвороб треба включати до сівозміни рослини, які благотворно впливають на ріст і розвиток мікробів-антагоністів (овес, жито, ячмінь, пшениця), а також рослини, які містять фітонциди (цибуля, часник);
n використовувати фунгіциди, які містять мідь: а) після підрізання дезінфікувати рани 5% розчином бордоської рідини; б) перед розпусканням листя обробляти 2% розчином бордоської рідини; в) у стадії 3 листків потрібно обробляти 2% розчином бордоської рідини; г) під час вегетації обробляти препаратами міді (Купроксат, Купроксил тощо).
Обстежувати виноградні насадження треба двічі на рік: восени, після опадання листя, перед заготівлею лози і влітку (липень-серпень). Уражені кущі слід викорчувати, а з чотирьох суміжних зрізати лозу, потім усе спалити. Після викорчовування технічні засоби потрібно продезінфікувати наявними розчинами згідно з “Переліком пестицидів та агрохімікатів, дозволених для використання в Україні”.

Л. Кульмінська,
ст. наук. співробітник,
Дослідна станція карантину винограду і плодових культур ІЗР УААН
Л. Конуп,
наук. співробітник,
канд. біол. наук,
Національний науковий центр “Інститут виноградарства і виноробства ім. В. Є. Таїрова”

Попередня стаття

Інтерв'ю
Кілька місяців тому асоціацію «Укрсадпром» очолив кандидат с.-г. наук Олександр Матвієць, який раніше був заступником голови асоціації, пізніше  Головою Ревізійної  комісії.  Днями сайт «Пропозиція» поспілкувався з ним про актуальні... Подробнее
Ще 2021 року Міністерство у справах ветеранів України розпочало роботу з підготовки Стратегії розвитку ветеранського бізнесу до 2030 року (mva.gov.ua). Успішний ветеран-підприємець, який активно розвиває власну справу, свою громаду та... Подробнее

1
0