Спецможливості
Технології

Шкідники соняшнику

05.06.2020
2310
Шкідники соняшнику фото, ілюстрація

Монокультурне вирощування соняшнику значно погіршило фітосанітарну ситуацію в краї­ні. Крім того, відбувається поступова зміна тепло- й вологозабезпечення вегетаційного періоду культури. Всі ці та інші чинники впливають як на рослини, так і на патогенні організми та стають поштовхом до деструктивних процесів. Порушення технології вирощування і кліматичні зміни стають реальними чинниками, що зумовлюють трансформацію ценозів сільськогосподарських культур. Як наслідок, значного поширення набувають шкідники, які раніше не мали економічного значення.

 

Серед шкідників на соняшнику найпоширенішими є багатоїдні комахи, а саме: дротяники, личинки пластинчастовусих, довгоносики. Листки та кошики соняшнику найбільше пошкоджують лучний метелик, листогризучі совки, клопи, геліхризові попелиці та вогнівки.

Гусінь озимої совкиНайнебезпечнішим шкідником, що належить до групи підгризаючих совок, є озима совка (Agrotis segetum Shiff). Поширена в усіх областях, але найсприятливіші умови для її розвитку — в Лісостепу та північно-східному Степу. Шкідник розвивається у двох поколіннях. Шкідливість гусениць відзначають щороку протягом вегетаційного періоду культури. Виліт метеликів першого покоління відбувається у ІІ–ІІІ декадах травня, другого — із другої половини липня — в серпні. Гусениці до третього віку живляться нижніми листками рослин, старшого й середнього віків — вигризають у коренях великі ямки або перегризають кореневу шийку та черешки листків. Шкодити совка починає з країв поля. Завершує розвиток наприкінці осені і зимує в стадії гусениці.

В тогорічних умовах масовий літ і відкладання яєць відбулися в третій декаді травня, відродження й живлення гусениць розпочалося наприкінці травня — на початку червня. Літ метеликів ІІ покоління — із середини липня й тривав до середини вересня. Відроджуватись гусениці почали наприкінці липня. Тож у цьогорічному виробничому сезоні підгризаючі совки спроможні утворити осередки високої чисельності та шкідливості в більшості лісостепових, степових і подекуди поліських областей.

В обмеженні чисельності підгризаючих совок значне місце займають агротехнічні прийоми: оптимальні строки сівби, знищення бур’янів, культивація парових попередників у період масового відкладання яєць або відразу після його закінчення. Дієвим заходом проти підгризаючих совок є передвисівна обробка інсектицидом насіння озимих зернових, що істотно знижує шкідливість гусениць на ранніх стадіях розвитку рослин.

На соняшнику для стримування наростання чисельності підгризаючих совок широко використовують трихограму. Разова норма її випуску становить 30 тис. самиць/га (за щільності шкідника до 30 яєць/м2). За збільшення щільності яєць норму випуску визначають із розрахунку одна самиця на 10 яєць шкідника, на парах за появи перших яйцекладок — 10 тис. самиць/га, наступні випуски проводять залежно від чисельності яєць на 1 м2 — 10–20 тис. самиць/га. У зонах, сприятливих для розвитку трихограми, проводять по два випуски проти кожного покоління шкідника. В інших зонах випуски трихограми починають за наявності 0,4–0,6 яєць/м2 (у посівах кукурудзи) і повторюють кожні чотири-п’ять днів у період масового відкладання яєць по кожному поколінню шкідника. Норми випусків встановлюють залежно від щільності кладок яєць шкідників (від 20 до 50 тис. самиць/га). Трихограму розселяють механізованим способом у вигляді паразитованих яєць зернової молі за 24 години до передбачуваного її вильоту. На невеликих площах можна розселяти на стадії імаго в ранкові або передвечірні години.

За появи осередків із високою чисельністю гусениць застосовують хімічні препарати. Доцільніше використовувати інсектициди в період відродження гусениць до появи ІІ віку, коли вони живляться відкрито й найбільш уразливі. Обробки проводять увечері, коли гусінь харчується на рослинах.

Серед листогризучих совок найпоширеніша бавовникова совка (Сhloridea armigera Hb.). Виліт метеликів бавовникової совки відбувається наприкінці квітня — на початку першої декади червня, другої генерації — у другій декаді липня, а третьої — в тре­тій декаді серпня. Виліт шкідника триває понад місяць, але основна маса метеликів бавовникової совки вилітає протягом 10–15 днів. Метелики відкладають яйця на листки, бутони, квітки, опушені стебла. За вегетаційний період шкідник розвивається в одному-трьох поколіннях. Гусениці нового покоління починають відроджуватись у другій декаді червня, третій декаді липня і в першій декаді вересня. Заляльковуються гусениці в ґрунті на глибині 4–10 см.

В умовах попереднього року середня чисельність листогризучих совок не перевищувала порогу шкідливості, але повсюдно відмічали осередки з підвищеною чисельністю шкідників. У поточному році за умов теплої, помірно вологої погоди та наявності нектароносів у період льоту метеликів у всіх регіонах України листогризучі совки можуть завдавати значної шкоди сільськогосподарським культурам.

До накопичення бавовникової совки призводить порушення сівозмін, загущені посіви, наявність на полі великої кількості бур’янів. Для визначення строків появи метеликів бавовникової совки та термінів застосування засобів захисту рослин використовують феромонні пастки. Сигналом для застосування трихограми є відловлення трьох-чотирьох самців бавовникової совки І чи ІІ покоління.

Трихограму застосовують дворазово — на початку та в період масового відкладання яєць метеликами. У разі розтягнутого відкладання яєць проводять третій випуск трихограми через п’ять — сім днів після другого. Трихограму розселяють у вигляді паразитованих яєць лабораторного господаря за 11–24 години до відродження дорослих комах. Випускають трихограму вранці або ввечері, коли вона найактивніша. Проти гусениць бавовникової совки застосовують інсектициди за наявності понад 18% рослин із яйцекладками або 6–8% рослин із гусеницями І–ІІ віків. Препарати найдоцільніше використовувати проти гусениць молодших віків, які живляться відкрито і є досить чутливими до інсектицидної дії.

Гусениця лучного метеликаЛучний метелик (Margaritia sticticalis L.) також поширений повсюдно. Спалахи масового розмноження найчастіше бувають у Центральному та Східному Лісостепу та Степу. Зимують гусениці останнього покоління в коконах. Навесні після прогрівання ґрунту на глибині залягання коконів до 12°С вони заляльковуються, а на початку травня за середньодобової температури повітря 15–17°С починається виліт метеликів. У роки з теплою ранньою весною вихід та літ шкідника раптовий і дружний, а з холодною і затяжною — розтягнутий. Літ триває один-два місяці. За вегетаційний період шкідник може утворювати від одного до чотирьох поколінь. Перша весняна генерація метеликів, як правило, розвивається в найсприятливіших умовах — температура, вологість повітря, кількість квітучої рослинності оптимальні для розвитку шкідника. В період літньої генерації (липень-серпень) останніми роками погодні умови, особливо в східних та південно-східних областях, де шкідник найпоширеніший, характеризуються надмірно високими температурами й посухами. Високі температури та низька вологість повітря призводять до значної загибелі яєць, гусениць молодших віків і лялечок шкідника. Крім того, високі температури негативно впливають на формування статевих залоз, і метелики з таких лялечок мають низький репродуктивний потенціал.

Літ лучного метелика торік розпочався із середини травня, масове відродження гусениць — на початку червня. Поточного року вірогідність масового розмноження шкідника існує в районах, де постійно формуються основні вогнища підвищеної його чисельності та шкідливості.

Для попередження спалахів чисельності шкідника влітку стежать за динамікою льоту, міграцією метеликів, визначають період парування, строки відкладання яєць та початок виплодження гусениць для встановлення доцільності та оптимальних строків проведення заходів захисту культури. Лучний метелик найчастіше заселює посіви окремими вогнищами, рідше — все поле. Тому спочатку обстежують поля, виявляють вогнища метелика і відмічають їх віхами. Одночасно визначають вік гусениць і залежно від нього встановлюють норму витрати інсектицидів.

Ефективність регулювання чисельності шкідника за допомогою хімічних засобів захисту рослин залежить і від стану посівів (розвитку рослин, їхньої густоти, забур’яненості тощо). Найдоцільніше проводити обробку проти гусениць І–III віків. Зволікати з цією роботою не слід, адже їхній розвиток у молодших віках відбувається значно швидше, ніж у старших (IV–V). Проти гусениць на соняшнику обробку проводять за їхньої чисельності у фазі чотири — шість листків і за чисельності 20 екз./м2 — у фазі формування кошиків. На посівах та довкола них знищують бур’яни. Після заповзання гусениць у ґрунт на заляльковування міжряддя розпушують на глибину 4–5 см.

Для зниження чисельності лучного метелика застосовують і біологічний метод боротьби — випуски трихограми в період масового відкладання яєць метеликами. Норми випуску визначають залежно від чисельності метеликів плодючості. Перший випуск слід виконати як тільки розпочнеться яйцекладка шкідника — 50 тис. самиць/га. Другий та третій (за потреби) випуск трихограми застосовують із інтервалом у п’ять-шість днів, у співвідношенні паразит — господар 1:10. За високої чисельності шкідника, коли кількість метеликів перевищує 5 екз./м2, потрібно застосовувати хімічні засоби захисту рослин.

Загрозу посівам соняшнику можуть створювати й саранові, особливо стадні види. В Україні значно шкодить італій­ська (прус італійський) або перелітна (азійська) сарана, менше — середньоруська, марокканська сарана, а також різні види кобилок (блакитнокрила, темнокрила, білосмугаста, чорносмугаста, безкрила, лучна).

Зимують яйця у ворочках у поверхневому шарі, переважно на неорних землях. Відродження личинок відбувається у травні-червні залежно від поточної температури повітря. Окрилення саранових починає відбуватися з середини липня. Дорослі особини після парування відкладають яйця у ворочки у розпушений ґрунт. Сарана має стадну та поодиноку фази, які мають значні відмінності як у зовнішньому вигляді й фізіології, так і в характері поведінки шкідника. Комахи стадної фази забарвлені більш яскраво й контрастно, поводяться активніше, утворюючи куліги личинок або зграї імаго.

Захист посівів від саранових починають за масової появи личинок І віку. Оптимальним періодом застосування хімічних засобів захисту є період із третьої декади травня по першу декаду червня, коли личинки перебувають у молодшому віці й у них менша міграційна активність. Використовують як суцільні авіаційні та наземні обробки, так і крайові (навколо посівів), локальні — в місцях високої концентрації шкідни­ків (куліги, зграї) та бар’єрні (на шляху міграції личинок). У фазі наростання чисельності саранових рекомендовані локальні обробки, а суцільні проводять у місцях високої чисельності личинок. За виявлення куліги, що рухається, обробляють площу за 200–300 м від голови куліги й охоплюють усю площу за шириною, рівнозначною ширині фронту руху куліги. Щоб не допустити сарану на посіви, можна використовувати захисні смуги навколо ділянки, яку захищають, або з того боку, звідки шкідник може мігрувати на посів. Хімічні обробки проводять за чисельності личинок: італійського пруса — 2–5 екз./м2, нестадних саранових — 10–15 екз./м2.

Ковалик смугастийСходам соняшнику шкодять ковалики (дротяники), найбільше — смугастий (A. lineatus L.) — поширений повсюдно, ковалик степовий (А. gurgistanus Fald.) — поширений у Південному Лісостепу та в Степу, ковалик широкий (Selatosomus latus F.) — поширений повсюди, але найбільшої шкоди завдає в Лісостепу, ковалик посівний (A. sputator L.). Ці фітофаги є основними шкідниками сходів соняшнику, вони пошкоджують насіння, яке проростає, перегризають проростки, корінці або вигризають у них глибокі ямки. Пошкодження небезпечні навіть у фазі трьох-чотирьох справжніх листків. Навесні шкідники піднімаються у верхній шар ґрунту (1–8 см) і живляться набубнявілим насінням, виїдаючи зародок, а згодом — сходами рослин, корінцями та підземною частиною стебла озимих, унаслідок чого зріджується густота стояння рослин. Літ і яйцекладка, залежно від виду, відбуваються з травня по липень. Протягом вегетації личинки мігрують по горизонтах ґрунту залежно від його температурного режиму й вологості. Восени, зі зниженням температури ґрунту, личинки йдуть на зимівлю.

Насінню та сходам завдають шкоди й несправжні дротяники (личинки жуків-чорнишів). Зустрічаються час­тіше всього у степовій та лісостеповій зонах. Шкоди завдають личинки й жуки, які об’їдають сходи.

Мідляк піщанийНа посівах соняшнику також поширені й піщаний мідляк (Opatrum sabulosum L.), степовий мідляк (Blaps halophila Fisch.), мідляк кукурудзяний (Pedinus femoralis L.).

Основними заходами з обмеження чисельності дротяників є: дотримання науково обґрунтованого чергування культур у сівозмінах, систем удобрення та обробітку ґрунту, особливо — розпушування міжрядь просапних культур у період червневих линянь личинок та заляльковування, знищення кореневищних бур’янів, лущіння стерні зернових колосових культур, рання зяблева оранка, травневе розпушування чи оранка парів, внесення водного аміаку, сівба в оптимальні строки протруєним насінням, що забезпечує надійний захист схо­дів від ґрунтових шкідників. Для прогнозування ситуацій обов’язкове осіннє обстеження (метод розкопки) ґрунту на полях під посіви. Захист посівів від личинок пластинчастовусих ґрунтується на системі агротехнічних прийомів.

Мідляк піщаний (Opatrum sabulosum L.) поширений повсюдно. Навесні жуки пошкоджують сходи соняшнику. Живуть жуки два-три роки. Зимують серед рослинних решток та в поверхневому шарі ґрунту. З’являються на поверхні ґрунту наприкінці березня — на початку квітня та інтенсивно живляться. Личинки живляться переважно загниваючими рослинними рештками. Жуки нового покоління з’являються на поверхні ґрунту в липні — серпні, а ті, що сформувалися у вересні-жовтні, залишаються в ґрунті.

Південний сірий довгоносикПівденний сірий (кукурудзяний) довгоносик (Tanymecus dilaticollis GfA) поширений у південно-західних областях України. Він шкодить соняшнику: жуки об’їдають листки до головної жилки та пошкоджують стебло, нерідко починають пошкоджувати паростки ще до появи сходів. Жуки нового покоління з’являються в другій половині серпня — середині вересня і залишаються в ґрунті на зимівлю. Для попередження шкідливості південного сірого довгоносика насіння протруюють системними інсектицидами. За чисельності шкідника 4–5 екз./м2 проводять обприскування посівів.

У Центральному і Східному Лісостепу соняшник відчутно пошкоджує сірий буряковий довгоносик (Tanymecus palliatus F.). Жуки виходять із місць зимівлі рано навесні. Відкладають яйця у землю поблизу рослин, якими й харчуються. Личинки розвиваються впродовж 13–14 місяців. Зимують жуки й різновікові личинки. Жук об’їдає сім’ядолі, пошкоджує паростки, які ще не вийшли на поверхню ґрунту. За появи справжніх листків жуки об’їдають їхні краї. Найважливіший профілактичний прийом регулювання чисельності шкідника є знищення багаторічних бур’янів.

Буряковий довгоносикУ степовій зоні поширений степовий цвіркун (Gryllus desertus Pall), який завдає найбільшої шкоди соняшнику в період сходів. Підгризає рослину в нижній частині стебла, об’їдає сім’ядолі й листя. За сезон розвивається одне покоління шкідника. Зимують личинки останнього віку під грудками землі та рослинними рештками, в нір­ках завглибшки до 40 см. Дорослі комахи з’являються у травні, відкладають яйця в липні. Заходи захисту — глибока полицева оранка. Обприскування посівів проти шкідника проводять у фазі 12–18 листків у культури.

У південній частині Полісся, Лісостепу та Північному Степу шкодить кравчик (Lethrus apterus Laxm). Під час заготівлі корму для потомства жуки пошкоджують багато культурних рослин, у яких повністю знищують сходи, окремі пагони або листя. Виходять на поверхню ґрунту з другої декади березня до першої п’ятиденки липня. Личинка живиться кормом, який заготувала в камері доросла комаха, через три тижні перетворюється на лялечку, а через 12–14 діб з’являється жук, який зимує у камері. Заходи захисту — обкопування ловильними канавками полів, які межують із резерваціями кравця, обробка інсектицидами крайових смуг поля.

Соняшниковий вусач, або агапантія (Agapanthia dahli Richt.) най­більше шкодить соняшнику в Степу, Криму, передгір’ях Карпат. Зимують дорослі личинки всередині підземної частини стебла, де навесні й заляльковуються. У травні з’являються жуки. Період їхнього виходу назовні розтягнутий. Самка відкладає яйця всередину стебла, вигризаючи на стебловій шкірці заглибину. Личинки проточують у стеблі ходи згори вниз, поступово розширюють їх і просуваються до приземної частини рослини, де й залишаються на зимівлю. Найбільшої шкоди вусач завдає соняшнику на посівах пізніх строків сівби. Заходи захисту — ранні та стислі строки сівби, знищення бур’янів, збирання врожаю соняшнику на низькому зрізі, глибока зяблева оранка.

Соняшникова вогнівка (Homoesoma nebulellum Schiff.) пошкоджує кошики і насіння соняшнику. Зимують гусениці останнього віку в коконах у поверхневому шарі ґрунту. Наприкінці весни — на початку літа заляльковуються. Літ метеликів відбувається на початку цвітіння соняшнику. Самки відкладають яйця в кошики соняшнику. Гусениці, починаючи з третього віку, проникають у сім’янки та виїдають їх, обгризають краї листків, обгортки кошиків, вигризають ходи в денці кошика, обплітають його павутинням у вигляді брудної повсті з огризками й екскрементами. Під час вегетації шкідник має одне покоління, на Півдні України — іноді й друге, факультативне. Заходи захисту — вирощування панцирних сортів соняшнику, що майже не пошкоджуються вогнівкою.

Соняшникова шипоноскаСоняшникова шипоноска (Mordellistena parvula Motsch.) поширена повсюдно, особливо в степовій зоні. Імаго з’являються в травні-червні. Яйця відкладають під шкірочку стебла соняшнику. Личинки живляться серцевиною стебла, прогризаючи вузькі звивисті ходи, в яких зимують. Навесні личинка продовжує свій хід ближче до зовнішнього боку стебла, де й заляльковується. В одному стеблі соняшнику можуть шкодити до кількох десятків личинок шипоноски. Заходи захисту: під час планування територіального розміщення — дотримуватися просторової ізоляції від полів, де соняшник вирощували торік, не допускаючи суміжного й близького розташування ділянок. Своєчасне збирання та видалення з поля рослинних решток, глибока зяблева оранка полів після збирання соняшнику.

Геліхризова попелиця (Brachycaudus heliychrisi Kalt.) живиться квітками, верхівковими листками, з яких висисає сік. Первинний господар — кісточкові дерева, вторинний — соняшник. Зимують яйця в основі бруньок кісточкових дерев. Відродження личинок відбувається у березні. Посіви соняшнику починають заселяти в середині другої декади травня. Найбільша чисельність попелиць на соняшнику відмічається у фазі утворення суцвіть. У вересні-жовтні серед попелиць спостерігають літ крилатих самок і самців, які перелітають на кісточкові культури. Заходи захисту: за появи колоній попелиці та заселення нею понад 10% рослин соняшнику у фазі від чотирьох листків до початку цвітіння культури посіви соняшнику обприскують одним із дозволених до використання в Україні інсектицидів.

Геліхризова попелицяТакож шкодять соняшнику клопи. Найбільшої шкоди завдають ягідний, польовий та люцерновий клоп. Вони висмоктують сік із листків, обгортки кошика, язичкових і трубчастих квіток, а також виїдають уміст сім’янок соняшника. В місцях проколів з’являються дрібні білі цятки відмираючої рослинної тканини, які в подальшому зливаються, жовті­ють, набувають бурого забарвлення і починають засихати. За ушкодження насін­ня на сім’ядолях зародка утворюються глибокі некротичні плями. Вони різні за розмірами і залежать від ступеня ушкодження сім’янок, яке, у свою чергу, обумовлене періодом живлення клопів та їхнім видовим складом. Сім’янки соняшника, пошкоджені на початку формування, гинуть, зсихаючись у тоненьку пластинку. За ушкодження у пізнішій фазі розвитку рослин останні формують виповнене насіння, але внаслідок дії ферментів клопів знижується його схожість. Ушкодження клопами, крім безпосередніх втрат урожаю, спричинює також зниження олійності насіння та підвищення кислотного числа олії.

На сьогодні існує велика кількість шкідників соняшнику. Тому, в першу чергу, максимальну увагу слід приділяти агротехнічним заходам, особливо дотриманню сівозміни. Щодо хімічних заходів не слід забувати про передвисівне протруєння насіння, а в період вегетації для обмеження поширення шкідників — використовувати препарати, які внесені до «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».

 

С. Ретьман, Т. Кислих, С. Михайленко, О. Шевчук, Т. Неверовська, Н. Базикіна,

Інститут захисту рослин НААН

Журнал «Пропозиція», №6, 2019 р.

Ключові слова: Соняшник, шкідники
Попередня стаття

Інтерв'ю
Статуя кохання в Батумі "Алі та Ніно"
Нещодавно Україну відвідав заступник директора «Агросервіс центру» при Міністерстві сільського господарства Аджарії Леван Болгвадзе. Користуючись нагодою, propozitsiya.com поспілкувалась із
Марія Махновець (ліворуч), експерт з органічного трейдингу, на виставці BIOFACH, Нюрнберг, Німеччина, разом з експертами аграрного ринку - André Pilling та Марією Дідух (проект "Agritrade Ukraine")
Україна посідає 10 місце в світі з виробництва органічних зернобобових культур, по олійним та зерновим знаходиться на 6-й позиції. Основні напрямки експорту - Нідерланди, Німеччина, Великобританія,

1
0