Стреси в свинарстві

Метод інтенсивного вирощування свиней в умовах господарств різного типу з використанням високопродуктивних порід і впровадженням промислової технології утримання суттєво відрізняється від традиційних методів їхнього вирощування. При цьому раннє відлучення поросят від маток, формування груп для дорощування і відгодівлі, перевезення тварин тощо є екстремальними подразниками, які не відповідають рівню еволюційно детермінованих захисно-пристосувальних реакцій організму, внаслідок чого виникає стресовий стан, що супроводжується затримкою росту, збільшенням рівня захворюваності й загибелі свиней, порушенням відтворної здатності та зниженням якості м'ясопродуктів.

Стрес-фактором можна назвати будь-який незвичний або надмірний для окремо взятої тварини вплив чинників навколишнього середовища, а стан, у якому перебуває її організм під час і після взаємодії із зазначеними факторами, - стресом.
Реалізація генетичного потенціалу залежить від здатності тварин до адаптації. Свиням, особливо високопродуктивних порід, на відміну від інших тварин, властиві невисока адаптаційна здатність та недосконалість адаптивної системи, компенсацією чого є багатоплідність.
Один із негативних проявів погіршення показників адаптації - зростання у деяких порід свиней і в окремих їхніх групах стрес-чутливості. Відомо, що під впливом стрес-фактора організм активізує компенсаторні механізми нервово-гуморальної системи: відповідним чином реагують гіпоталамо-гіпофізарно-надниркова система, щитоподібна і статеві залози, але вирішальним фактором адаптації є реакція центральної нервової системи. Якщо дія стрес-фактора нетривала або тварина має міцну конституцію, то включення компенсаторного механізму дає змогу зупинити стрес-реакцію на стадії резистентності без негативних наслідків для здоров'я та продуктивності.
Проблема стресу набула значного селекційного і економічного значення внаслідок надмірної диференціації свиней за продуктивними, особливо м'ясними, якостями, що призвело до ослаблення конституції. Слабкість конституції свиней, порівняно з іншими видами тварин, визначають такі причини: серце порівняно невеликих розмірів, великий об'єм крові густої консистенції, недостатньо налагоджений механізм теплорегуляції, висока чутливість до психічного впливу, схильність (особливо за скупченого утримання) до стадної істерії, синдром слабкості кінцівок, обумовлений спадковістю і умовами вирощування. У тварин старшого віку реакція на стрес ослаблена, а у новонароджених взагалі відсутня у зв'язку з недорозвиненістю гіпоталамуса.

Механізм стрес-реакцій
Згідно з класичною теорією, стрес-реакція реалізується таким чином: зовнішній подразник збуджує ЦНС, сигнал тривоги надходить у гіпоталамус, його кортикотропний гормон впливає на передню частку гіпофіза, яка продукує гормон АКТТ.
За стресу зменшується або повністю припиняється гормональна функція щитоподібної залози, що виділяє гормон тироксин, що стимулює обмін речовин і підсилює дію СТГ, який, своєю чергою, стимулює зростання тварини. Гіпофіз знижує виділення гонадотропних гормонів, що призводить до згасання статевих рефлексів, а також пригнічення продукції окситоцину, через що збільшується тривалість опоросу і росте число мертвонароджених поросят.

Завершений стрес
має три стадії
  Стадія тривоги (аварійна, або стадія мобілізації) - це короткочасна реакція, коли відбувається посилене виділення адреналіну корою надниркових залоз і мобілізуються енергетичні ресурси організму. При цьому відбувається загущення крові, знижуються м'язовий тонус, температура тіла і тиск крові. У крові підвищується концентрація еритроцитів, а кількість лімфоцитів та еозинофілів знижується. Кровоносні судини звужуються, шкіра блідне, дихання і серцебиття частішають. Надалі це може призвести до зменшення розмірів тимуса, селезінки, печінки, лімфовузлів. Посилюються процеси дисиміляції органічних речовин, і йде втрата маси. У слизових оболонках органів шлунково-кишкового тракту (ШКТ) виникають крововиливи, що переходять у виразки.
  Стадія резистентності (оптимальна адаптація, або успішний опір) настає, коли стійкість організму до інших подразників зростає, якщо стрес-фактор діє позитивно і сильно. У цій фазі в організмі нормалізується обмін речовин, він адаптується до тривалого впливу фактора, починають посилено функціонувати наднирковики, вони збільшуються в розмірах. Ця стадія триває від декількох годин до декількох днів. Якщо дія стрес-фактора припиняється, то розвиток стресу закінчується на цій стадії. Це в низці випадків вважається позитивним: відбувається постійне оновлення функцій організму, своєрідний тренінг.
  Стадія виснаження настає за тривалої дії подразника на ослаблений організм, коли захисні сили вже не здатні протистояти шкідливому впливу.
У результаті пригнічується діяльність надниркових залоз, різко знижується стійкість тварини до несприятливих впливів. В організмі виснажуються запаси глюкози і глікогену, зростає кількість молочної кислоти і проникність капілярів крові, порушується обмін речовин і збільшується кількість лімфовузлів.
У крові спостерігаються лімфоцитоз і еозинофілія, а в ШКТ - виразки і крововиливи. У результаті тварина може загинути. Якщо під час стресу відбувається лише локальне (місцеве) виснаження органів або пошкодження тканин, то це трапляється в рамках так званого локального адаптивного синдрому.
Синдром - це поєднання ознак, що мають загальний механізм виникнення та характеризують певний хворобливий стан організму, іншими словами, вони відображають стан конституції, її міцність або слабкість. За такого стресу за рахунок поповнення запасів енергії на адаптацію непошкоджених органів або тканин відбувається часткова компенсація втрат, і тільки тоді, коли всі запаси енергії вичерпані, настає незворотне виснаження і загибель тварини.
Відомо, що стресочутливість представників цінних м'ясних порід вища. Сама проблема стресу в свинарстві виникла в процесі інтенсивної селекції, спрямованої на досягнення максимальної м'ясності туші, вона закріплена на генетичному рівні. Підвищена чутливість до стресів впливає на багато інших життєвих функцій і життєздатність у цілому.

Синдром ММА
(метрит-мастит-агалактія)
Стреси в умовах інтенсивних промислових технологій призводять до масового прояву синдрому ММА (метрит-мастит-агалактія), тобто порушення функціонування статевої системи свиноматок, їхніх молочних залоз і зниження молочності. У всіх типів великої білої і північноамериканських порід свиней ММА зустрічається рідко, а в лініях ландрас, навпаки, - частіше.

Гіподинамія
Процес адаптації до малорухливості формується через 3-4 тижні, в результаті прогресує атрофія м'язів, знижується апетит і маса тіла, збільшується виділення організмом кальцію, кістки стають більш пористими, збільшується негативний баланс азоту й дегідратація (часткове зневоднення організму). У свиноматок протягом трьох-чотирьох репродуктивних циклів за безвигульного утримання порушення адаптивних механізмів найбільше позначається на тривалості племінного використання, меншою мірою - на плідності.
Стреси, пов'язані
з годівлею
Харчові адаптації обумовлені рівнем годівлі і якістю споживаних кормів. Основним адаптивним механізмом, відповідальним за захист організму свиней, є гіпоталамо-гіпофізарно-надниркова система (ГГНС). Під час селекції свиней на м'ясність різко зростає активність соматотропного гормону (СТГ), який є антагоністом адренокортикотропного гормону (АКТГ) і кортикостероїдів кори надниркових залоз, у результаті чого підвищується стрес-чутливість тварин. Діяльність кори надниркових залоз спрямована на підтримку оптимальних концентрацій глюкокортикоїдів і встановлюється у свиней до шестимісячного віку.
Функціональна система забезпечує оптимальний обмін амінокислот, натрію і калію за принципом мінімальної досконалості, тобто забезпечує ефект адаптації тільки у відповідних віку тварини умовах, і лише пізніше прискореними темпами розвивається нервово-ендокринна ланка адаптації.
Профілактика стресів.
Селекційні заходи
Оскільки стресочутливість - стійка спадкова ознака, для товарних цілей застосовують схему схрещування гомозиготні домінантні матки х рецесивні кнури. Стрес-синдром успадковується як рецесивна ознака, тому ефективність спрямованої селекції може бути досить високою. Визначити стрес-чутливість можна на основі галотанового тесту, а також за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Встановлено, що у свиней позитивна реакція на галотан визначається рецесивним геном, локалізованим на 15-й хромосомі і зчепленим із рядом генів груп крові.
Визначити стресочутливість можна також на основі спостережень за формуванням поведінкових реакцій. Під час проведення комплексних етологічних досліджень на піддослідному поголів'ї протягом доби потрібно зіставляти результати з продуктивністю свиней. Така методика дає змогу виділити три групи свиней:
стресостійкі сильного рухливого типу: сміливі, з жвавим характером, вступають у сутички з сусідами по станку, швидко поїдають корми;
стресостійкі сильного врівноваженого типу: спокійно споживають свою норму корму, самі не нападають, але завжди готові дати відсіч. У таких свиней приріст на відгодівлі більший на 8-11%, затрати корму нижчі, продуктивність маток вища, кнури статево активніші, відтворювальна здатність і якість сперми у них вищі;
стресочутливі слабкого неврівноваженого типу: боязкі, невпевнено поїдають корм, з обмеженим орієнтовним рефлексом і загальмованістю рухів, не дають відсічі при нападі на них. Вважається, що селекція свиней за етологічними ознаками також сприятиме оптимізації їхньої пристосованості до промислових умов.

Застосування транквілізаторів
і адаптогенів
Використання транквілізаторів знижує збудливість, робить тварин менш чутливими до подразників. При цьому зменшується рухова активність і агресивність, розслабляються м'язи, притамовується біль, до того ж, ці препарати підвищують резистентність до негативних впливів. Такі препарати можна вводити індивідуально або груповим методом з кормом або водою. Проте транквілізатори не усувають небезпеку виникнення стресів, вони лише знижують ступінь впливу, до того ж, деякі з них мають побічну шкідливу дію, а також можуть створити тривалий період каренції.
   Перевагою адаптогенів (речовин, що оптимізують процеси адаптації) є їхня властивість до реалізації антистресорної дії, коли це справді потрібно, тобто за впливу стрес-факторів; вони практично не впливають на організм у нормальних умовах. На сучасному ринку ветеринарних препаратів представлений широкий спектр комерційних засобів з адаптогенною дією, проте їх також потрібно застосовувати раціонально, з урахуванням функціональних особливостей організму. Безпечним для профілактики стресу в свиней є застосування вітамінів, мінеральних речовин та інших адаптогенів (екстракт елеутерококу, препарати фумарової та бурштинової кислот тощо), що підвищують захисні та пристосувальні механізми їхнього організму до дії стрес-факторів. Проте ці і подібні їм засоби поки що недостатньо використовуються в тваринництві з різних причин.
   Нарешті, підвищити стрес-стійкість свиней можна завдяки розробці досконаліших технологій, у тому числі шляхом створення умов, що найбільше відповідають біологічним потребам організму свиней різних вікових рівнів і фізіологічного стану. Велике значення в цьому плані має вивчення етології свиней в умовах промислового виробництва. Водночас треба враховувати, що дорогі технології потребують використання тварин із високим генетичним потенціалом життєздатності та продуктивності, щоб отримувати високоякісну продукцію за відносно низьких затрат праці і витрат коштів на її виробництво.
Тому найбільш надійним, ефективним і екологічно безпечним способом профілактики стресу в свиней поряд із селекцією стресостійких порід, типів і ліній є вдосконалення методів їхнього вирощування, які б базувались на вікових особливостях формування в організмі механізмів адаптації до дії несприятливих факторів довкілля. 

В. Столюк,
В. Чумаченко,
 д-р вет. наук, завідувач науково-навчальним відділом Державного науково-контрольного інституту біотехнології і штамів мікроорганізмів