Спецможливості
Агрохімія

Як за­хи­с­тити ярі зер­но­ві куль­тури у ранні періоди рос­ту й роз­вит­ку

23.03.2017
4852
Як за­хи­с­тити ярі зер­но­ві куль­тури у ранні періоди рос­ту й роз­вит­ку фото, ілюстрація
Вне­сен­ня в ґрунт ком­плек­су міне­раль­них до­б­рив під зер­нові ко­ло­сові куль­ту­ри ство­рює спри­ят­ливі умо­ви для одер­жан­ня друж­них сходів

Однією з причин зниження врожайності зернових колосових культур під час вирощування їх за інтенсивними технологіями та зменшення окупності добрив і, навпаки, збільшення витрат палива й пестицидів на виробництво товарної продукції є незбалансоване застосування добрив — без урахування природної родючості ґрунту, а також хімічних засобів захисту — за фітофенологічним принципом, без урахування економічних порогів шкідливості (ЕПШ).

 

 

 

Наріжним ка­ме­нем у тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня ярих зер­но­вих куль­тур є си­с­те­ма за­хи­с­ту рос­лин від хво­роб, шкідників та бур’янів. Не­хту­ван­ня або не­до­три­ман­ня ви­мог си­с­те­ми за­хи­с­ту яч­ме­ню, вівса, ярої пше­ниці та інших ярих куль­тур нерідко при­зво­дить до силь­но­го зріджен­ня, і навіть по­вної за­ги­белі посівів. Як­що озимі зер­нові (жи­то, три­ти­ка­ле, пше­ни­ця), з ог­ля­ду на спе­цифіку сво­го рос­ту й роз­вит­ку, мо­жуть «про­ба­чи­ти» де­які огріхи в си­с­темі за­хи­с­ту посівів, то ярі зер­нові — ні! Ад­же сівба ярих куль­тур здебільшо­го збігається в часі з періодом найбільшої ак­тивізації шко­до­чин­ної діяль­ності ос­нов­них шкід­ли­вих ор­га­нізмів. Більшість шкідників та хво­роб є спільни­ми для ози­мих і ярих зер­но­вих куль­тур, найшкідливіши­ми з яких є зла­кові по­пе­лиці та му­хи, блішки, трип­си, саж­кові хво­ро­би, ко­ре­неві гнилі та ін.

Шкідники ярої пшениці, ячменю, тритикале та вівса

Посівам ярих яч­ме­ню, пше­ниці, три­ти­ка­ле та вівса найбільшої шко­ди за­вда­ють зла­кові по­пе­лиці, швед­сь­ка та гес­сенсь­ка му­хи, сму­га­с­та й стеб­лові блішки, п’яви­ця си­ня, клоп­­-че­ре­паш­ка та хлібний жук-кузь­ка. Крім то­го, ярі ячмінь, пше­ни­цю (м’яку й твер­ду) та три­ти­ка­ле по­шко­д­жу­ють стеб­ло­ва блішка, пше­ни­цю та три­ти­ка­ле — пше­нич­ний трипс і пше­нич­на му­ха, а ячмінь — в ос­нов­но­му че­рем­хо­ва по­пе­ли­ця (Rhopalosiphum padi L.).

Як­що шко­да, за­вда­на пе­ре­зи­му­ва­лим кло­пом-че­ре­паш­кою ози­мим куль­ту­рам у фазі ви­хо­ду рос­лин у труб­ку, спри­чи­няє ча­ст­ко­ву або по­вну біло­ко­ло­си­цю, то по­шко­д­жен­ня ним па­гонів ярих ко­ло­со­вих куль­тур у фазі кущіння зу­мов­лює їх­­­­­ню за­ги­бель. Крім то­го, па­го­­­ни ярих куль­тур ги­нуть від по­шко­д­жен­ня зла­ко­ви­ми му­ха­ми та стеб­ло­ви­ми блішка­ми. В ро­ки ма­со­во­го розмно­жен­ня цих шкід­­­ників гу­с­то­та стеб­ло­с­тою, в то­му числі й про­дук­тив­но­го, мо­же зни­зи­тись більш ніж на 50%.

У спри­ят­ливі для по­ши­рен­ня хво­роб ро­ки посівам ярих яч­ме­ню, пше­ниці, три­ти­ка­ле та вівса найбільшої шко­ди за­вда­ють гельмінто­с­поріоз­на, фу­заріоз­на та цер­ко­с­по­ре­ль­оз­на ко­ре­неві гнилі, бо­рош­ни­с­та ро­са й сеп­торіоз. Крім то­го, посівам яч­ме­ню, пше­ниці та вівса ду­же шко­дять саж­кові хво­ро­би, пше­ниці й три­ти­ка­ле — бу­ра ли­ст­ко­ва іржа, пше­ниці та яч­ме­ню — гельмінто­с­поріози, яч­ме­ню — рин­хо­с­поріоз, три­ти­ка­ле — ріжки злаків (табл. 1). Утім, по­ши­рен­ня та шко­до­чинність тих чи тих шкідників і хво­роб знач­ною мірою за­ле­жать від по­год­них умов, а та­кож від фіто­санітар­но­го ста­ну по­ля, тоб­то від за­галь­ної си­с­те­ми рільництва в гос­по­дарстві. 

Най­по­ши­реніші та най­ш­ко­до­чинніші ви­ди хво­роб ярих зер­но­вих

Тем­но-бу­ра пля­мистість

Збуд­ник хво­ро­би на яч­мені — Bipolaris soroki­ni­a­na Shoem, на пше­ниці — Drechslera tritici — repentis Ito. Найбільшої шко­ди хво­ро­ба за­вдає в ро­ки з теп­лим та до­що­вим літом. Ура­жує ли­с­тя, на яко­му ут­во­рю­ють­ся де­що ви­тяг­нуті жов­то-бурі пля­ми — в центрі світліші, з краю — з тем­но-бу­­рою об­лямівкою. Во­ло­гої по­го­ди ли­с­тя в­кри­вається бу­рим або тем­но-сірим на­льо­том. За спри­ят­ли­вих для хво­ро­би умов пля­ми ви­яв­ля­ють­ся і на міжвуз­лях, що спри­чи­няє ви­ля­ган­ня рос­лин. Ця хво­ро­ба та­кож ура­жує ко­ло­с­кові лу­с­ки, які буріють, а та­кож за­род­ко­вий кінець зернівки, що стає ко­рич­не­вим або чор­ним. Та­ке ура­жен­ня на­зи­вається «чор­ним за­­род­ком». За ма­со­во­го по­ши­рен­ня хво­ро­би втра­ти вро­жаю мо­жуть ся­га­ти 30–40%. Дже­ре­ла­ми інфекції най­часті­ше є рос­линні решт­ки, па­да­ли­ця та насіння.

Сму­га­с­та пля­мистість яч­ме­ню

Збуд­ник — Drechslera graminеa Іto. Ура­жує всі над­земні ор­га­ни рос­лин. Хво­ро­ба про­яв­ляється спо­чат­ку ут­во­рен­ням жов­тих плям, які пізніше зли­ва­ють­ся в світло-ко­рич­неві сму­ги з вузь­кою пур­пу­ро­вою об­лямівкою. За силь­но­го ура­жен­ня рос­лин у фазі цвітіння — на­ли­ван­ня зер­на ли­с­тя відми­рає, внаслідок чо­го ут­во­рює­ться плю­с­к­ле зер­но. Дже­ре­ла інфекції — рос­линні решт­ки та ура­­же­не зер­но. До­дат­ко­ве дже­ре­ло ін­­фекції — сум­ко­с­по­ри, які ут­во­рю­ють­ся на рос­лин­них решт­ках ура­же­них рос­лин після пе­ре­зимівлі. У цій стадії збуд­ни­ка на­зи­ва­ють Pyrenophora graminеa S. Ho et Kuribay.

Сітча­с­та пля­мистість яч­ме­ню, або сітча­с­тий гельмінто­с­поріоз

Збуд­ник — Drechslera teres Ito. Ви­яв­ля­ється у ви­гляді бу­рих оваль­них плям із ве­ли­кою кількістю по­пе­реч­них та поз­довжніх ри­сок, які ут­во­рю­ють сітча­с­тий візе­ру­нок. На­далі на пля­мах ут­во­рює­­ться тем­но-сірий наліт конідіаль­но­го спо­ро­но­шен­ня. На зернівках ви­ни­ка­ють світло-бурі пля­ми з візе­рун­ком у ви­г­­­­ля­ді сітки. Дже­ре­ла­ми інфекції є мі­­целій, скле­роції та конідії, які зберіга­ють­ся на рос­лин­них решт­ках і зерні, до­­­дат­ко­во — сум­ко­с­по­ри, що ут­во­рю­ють­ся на­весні на ура­же­них рос­лин­них решт­ках.

Рин­хо­с­поріоз, або об­лямівко­ва пля­мистість

Збуд­ник — не­до­ско­на­лий гриб Rhynchosporium graminicola Heinsen. У Східно­му Лісо­сте­пу ця хво­ро­ба менш по­ши­ре­на. Найшкідливіший у ро­ки з до­­­­­що­вим літом. Ура­жує ли­с­тя, ли­ст­кові піхви та зер­но яч­ме­ню, жи­та й ди­ких злаків. Спо­чат­ку ви­яв­ляється у ви­гляді сіро-зе­ле­них плям не­пра­виль­ної фор­ми. У су­ху по­го­ду симп­то­ми рин­хо­с­поріозу схожі на опіки.

На по­ши­рен­ня шкідників сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур на по­лях сівозмін суттєво впли­ває за­бур’яненість по­­сі­­вів. Про­ве­де­ний на­ми аналіз ре­зуль­татів осінніх об­сте­жень у чо­ти­рь­ох дослідних гос­по­дар­ст­вах Інсти­ту­ту рос­лин­ництва ім. В. Я. Юр’єва НА­АН у се­ред­нь­о­му за 10 років по­ка­зав, що ча­с­ти­на по­пу­ляцій шкідли­вих ко­мах за­вдя­ки за­бур’яне­ності за­се­ля­ють посіви куль­тур­них рос­лин, яки­ми во­ни не жив­лять­ся (табл. 2).

По­оди­нокі бур’яни на па­ро­вих пло­щах при­ваб­лю­ють са­миць ози­мої сов­ки як об’єкт для відкла­дан­ня яєць. По­при те, що в час про­ве­ден­ня досліджень у струк­турі посівних площ чи­с­тий пар зай­мав менш ніж 10%, на цих по­лях ви­­яв­ле­но 21% гу­се­ниць. На за­­­бур’яне­них пло­щах спо­с­те­ріга­ли та­кож на­­явність оліго­фагів навіть на посівах куль­тур, які во­ни не по­шко­д­жу­ють. На­при­клад, хліб­­­­ну жу­же­ли­цю ви­яв­ля­ли на посівах ку­ку­руд­зи, а зви­чай­но­го бу­ря­ко­во­го дов­го­но­си­ка — на по­лях із зер­но­ви­ми ко­ло­со­ви­ми куль­ту­ра­ми.

Ос­нов­ну кількість ли­чи­нок хлібної жу­же­лиці (87%) ви­яв­ле­но на посівах ози­мих і ярих зер­но­вих ко­ло­со­вих куль­тур. Але че­рез на­явність на по­лях бур’янів 13% ли­чи­нок цієї ко­ма­хи ви­яв­ле­но на посівах го­ро­ху, цу­к­ро­вих бу­ряків, ку­ку­руд­зи й со­няш­ни­ку. В по­льо­вих сівозмінах найс­при­ят­ливіші умо­ви для дру­гої ге­не­рації ка­пу­с­тя­ної сов­ки ство­рю­ва­ли­ся на посівах цу­к­ро­вих бу­ряків, але на них ви­яв­ле­но всьо­го 22% гу­се­ниць і ля­ле­чок цієї шкідли­вої ко­ма­хи. Ре­ш­ту (78%) їх ви­яв­ле­но на пло­щах, що звільни­ли­ся від посівів зер­но­вих ко­ло­со­вих, на про­сап­них куль­ту­рах та по­лях з інши­ми ви­да­ми рос­лин, по­при те, що гу­се­ниці ка­пу­с­тя­ної сов­ки ни­ми не жив­лять­ся.

У ре­зуль­таті досліджень на ярій пше­ниці вчені Ін­­­­сти­ту­ту рос­лин­­­ництва ім. В. Я. Юр’єва вста­но­ви­ли, що фіто­са­нітар­ний стан її посівів знач­ною мірою за­ле­жить від по­пе­ред­ни­ка.

У се­ред­нь­о­му за три ро­ки по­шко­д­же­ність па­гонів ли­чин­ка­ми внутріш­ньо­­­стеб­ло­вих шкідників після по­пе­ред­ників го­рох, соя, ес­пар­цет і ку­ку­руд­за суттєво не відрізня­лась. Най­­­­біль­­ше па­гонів ци­ми шкідни­ка­ми бу­ло по­шко­д­же­но після по­­пе­ред­ни­ка соя, най­мен­ше — після ес­пар­це­ту. Рівень по­шко­д­жен­ня ни­ми від­різ­няв­ся від се­ред­нь­о­го по­каз­ни­ка всьо­го на 1,6–1,7%. Рівень роз­вит­ку ко­ре­не­вих гни­­­лей у фазі кущіння після ес­пар­це­ту був на 4,8–8,2% більшим, ніж після ін­ших по­пе­ред­ників. Але у фазі вос­ко­вої стиг­лості зер­на роз­ви­ток цієї хво­ро­би прак­тич­но не за­ле­жав від по­пе­ред­ни­ка й відріз­няв­ся від се­ред­нь­о­го по­каз­ни­ка всьо­го на 1,9–2,8%. Се­ред­ній роз­ви­ток усіх хво­роб на ли­ст­ках верх­нь­о­го яру­су у фазі мо­лоч­ної стиг­лості зер­на та­кож прак­тич­но не за­ле­жав від по­пе­ред­ни­ка й ко­ли­вав­ся в ме­жах 11,9–13,0%. Після по­­пе­ред­ни­ків го­рох, соя, ес­пар­цет і ку­ку­­ру­д­­за на зер­но рівень роз­вит­ку сеп­то­ріозу від­різняв­ся від се­ред­нь­о­го по­каз­ни­ка на 0,6–0,7%, бо­рош­ни­с­тої ро­­си — на 0,3–0,4, бу­рої ли­ст­ко­вої іржі — на 0,4–0,8% (табл. 3).

Як покращити фітосанітарний стан посівів

Істот­но­го поліпшен­ня фіто­сані­тар­но­го ста­ну посівів мож­на до­сяг­ти за­вдя­ки про­ве­ден­ню ос­нов­но­го об­ро­бітку ґрун­ту, ад­же у 95–98% видів ко­мах той чи інший період жит­тя пов’яза­ний із ґрун­том. То­му зміна си­с­те­ми об­робітку ґрун­ту зу­мов­лює гли­бокі зміни в ен­то­мо­комп­лексі аг­ро­це­нозів, а та­кож чи­сель­ності й шко­до­чин­ності ок­ре­мих видів. Стрімкий та ма­со­вий пе­рехід на значній те­ри­торії країни від тра­диційної по­ли­це­вої оран­ки до пло­с­коріз­но­го, по­­верх­не­во­го та мінімаль­но­го видів об­робітку ґрун­ту став при­чи­ною збільшен­ня шко­до­чин­ності хлібної жу­же­лиці, зла­ко­вих мух, п’явиці, ко­ре­не­вих гни­лей та інших шкідли­вих ор­га­нізмів. Більшість дослідників та­кож дійшла вис­нов­ку, що за по­верх­не­во­го об­робітку ґрун­ту після стер­нь­о­во­го по­пе­ред­ни­ка пше­ни­ця сильніше по­шко­д­жується й ура­жується ком­плек­сом шкідли­вих ор­ганізмів. 

Так, в умо­вах рільництва Ве­ли­кої Бри­танії три­ва­ла відмо­ва від оран­ки зу­мо­ви­ла збільшен­ня чи­сель­ності хлібних пиль­­­щиків, по­пе­лиць, трипсів, п’я­виці та інших шкідли­вих ор­ганізмів. А в Крас­но­дарсь­ко­му краї РФ і на Півдні Ук­­­раїни по­верх­не­вий об­робіток ґрун­ту, який про­во­дять дис­ко­ви­ми, лемішни­ми або пло­с­корізни­ми ро­бо­чи­ми ор­га­на­ми під посів після стер­нь­о­вих по­пе­ред­ни­ків, сприяє збільшен­ню чи­­сель­ності й підви­щен­ню рівня шкід­ли­вості хлібної жу­же­лиці. Де­які дослід­ни­ки дійшли вис­нов­ку, що для гос­по­дарств півден­них ра­­­­­­й­онів Харків­ської об­ласті по­верх­не­вий об­ро­біток ґрун­ту під посів зер­но­вих після стер­нь­о­вих по­пе­ред­ни­ків мож­на про­во­ди­ти тільки в то­му разі, як­що не­­має за­гро­зи по­шко­д­жен­ня рос­лин в осін­ній період хлібною жу­же­ли­цею.
Але наші досліджен­ня по­ка­за­ли, що оран­ка в кращі аг­ро­технічні стро­ки не за­побігла спа­ла­ху ма­со­во­го розмно­жен­­­­ня цієї ко­ма­хи. У се­ред­нь­о­му за ро­­­­ки досліджень на зо­ра­них після стер­нь­о­во­го по­пе­ред­ни­ка по­лях щільність ли­­чи­нок хлібної жу­же­лиці до­сяг­ла 26,3 осо­би­ни на 1 м2 і бу­ла в 11–38 разів біль­­­шою, ніж на посівах пше­ниці після по­пе­ред­ників го­рох і ку­ку­руд­за на си­лос.

Як боротися з личинками коваликів та чорнишів

Се­ред дослідників не­має єди­но­го по­гля­ду що­до впли­ву спо­собів ос­нов­но­го об­ро­бітку ґрун­ту на чи­сельність ли­чи­нок ко­ва­ликів та чор­нишів. У більшості робіт відзна­чається, що пло­с­корізна або про­ти­е­розійна си­с­те­ми об­робітку ґрун­ту, а та­кож сівба без оран­ки ство­рю­ють спри­ят­ливіші умо­ви для на­ко­пи­чен­ня дро­тя­ників порівня­но із сівбою після оран­ки. Але є й досліджен­ня, в яких ствер­д­жує­ться, що ці спо­со­би ос­нов­но­го об­робітку ґрун­ту спри­я­ють на­ко­пи­чен­ню в ньо­му хи­жих жу­же­лиць, які змен­шу­ють чи­се­ль­­­ність шкідли­вих дро­тя­ників. Вод­но­час відо­мо, що ли­чин­ки ко­ва­ликів не ви­т­ри­му­ють умов су­хо­го ґрун­ту і за ви­си­хан­ня йо­го верхніх ша­­рів мігру­ють на гли­би­ну 20–30 см і біль­­ше. Так, на­при­клад, в умо­­­вах Мол­до­ви міг­рація дро­тя­ників у глибші ша­ри ґрун­ту по­чи­нається на по­­чат­ку черв­ня, то­му ме­ханічний об­ро­бі­ток ґрун­ту не впли­ває на їхню чи­сель­ність. Є дані, що в умо­вах не­стабільно­го й не­до­стат­нь­о­го во­ло­го­за­без­пе­чен­ня спо­со­би ос­нов­но­го об­ро­біт­ку ґрун­ту суттєво не впли­ва­ють на чи­­сельність ли­чи­нок ко­ва­ликів, зла­ко­вих мух і хлібно­го пиль­щи­ка.
У на­ших дослідах ос­нов­ний об­ро­біток ґрун­ту дис­ко­ви­ми лу­щиль­ни­ка­ми або дис­ко­ви­ми бо­ро­на­ми на гли­би­ну 6–10 см удвічі змен­шу­вав чи­сельність хлібної жу­же­лиці. Але інтен­сив­ний вплив ро­тор­них ро­бо­чих ор­ганів на по­верх­не­вий шар ґрун­ту у 3,5 ра­зу змен­шу­вав чи­сельність хи­жих жу­же­лиць, які відігра­ють знач­ну роль в об­ме­женні ма­со­во­го по­ши­рен­ня шкідли­вих видів чле­ни­с­то­но­гих.

Оран­ка зав­глиб­шки 20–22 см після по­пе­ред­ни­ка ку­ку­руд­за в 7–11 разів зни­жу­ва­ла чи­сельність гу­се­ниць ози­мої та інших видів підгри­за­ю­чих со­вок по­­рівня­но з пло­с­корізним або по­верх­не­вим об­робітком ґрун­ту. Це наслідок то­го, що не­за­орані ко­ре­не­во-стеб­лові решт­ки рос­лин, які за­ли­ши­ли­ся на по­верхні ґрун­ту, при­ваб­лю­ють са­миць цих ко­мах для відкла­дан­ня яєць. 

Без­по­ли­це­вий об­робіток, порівня­но з по­ли­це­вою оран­кою, погіршу­вав аг­ро­еко­логічні умо­ви для посівів м’якої і твер­дої ярої пше­ниці і, як наслідок, збільшу­вав роз­ви­ток хво­роб та змен­шу­вав уро­жайність цих куль­тур (табл. 4).

Та­ким чи­ном, ос­нов­ний об­робіток ґрун­ту на­сам­пе­ред має спри­я­ти на­ко­пи­чен­ню мак­си­маль­ної кількості во­ло­ги в ньо­му для одер­жан­ня в оп­ти­маль­ний строк друж­них сходів, поліпшен­ня во­ло­го­за­без­пе­че­ності рос­лин і підви­щен­ня вро­жай­ності ярих зер­но­вих з ура­ху­ван­ням енер­гоз­бе­ре­жен­ня. 

Міне­ральні до­б­ри­ва зміню­ють іон­ний склад і кон­цен­т­рацію ґрун­то­во­го роз­чи­ну, по­ру­шу­ють ос­мо­тичні зв’яз­ки між ним та ґрун­то­ви­ми ко­ма­ха­ми, спри­чи­ня­ють ток­сич­ний ефект за про­ник­нен­ня со­лей до­б­рив в ор­ганізм ко­мах, що й спри­чи­няє їхню за­ги­бель. Так, за­сто­су­ван­ня азот­них до­б­рив на лег­ких ґрун­тах зни­щує дро­тя­ників, а на інших ґрун­то­ти­пах во­ни згуб­но діють тільки на ли­чи­нок мо­лод­ших віків цих ко­мах. В умо­вах Північно­го Сте­пу Ук­раїни вне­сен­ня зви­чай­них доз міне­раль­них до­б­рив не змен­шує чи­сель­ності дро­тя­ників, але у 1,6–2,0 ра­зи змен­шує кількість по­шко­д­же­но­го насіння в посівах.

Вплив мінеральних добрив на чисельність шкідливих комах

Міне­ральні до­б­ри­ва мо­жуть знач­но зміню­ва­ти біохімічний склад рос­лин­них тка­нин і тим са­мим впли­ва­ти на роз­ви­ток і чи­сельність ко­мах, які жив­лять­ся ци­ми рос­ли­на­ми. Над­ли­шок і не­ста­ча до­б­рив у ґрунті та рос­ли­нах виз­на­чає гідролітич­ну спря­мо­ваність обміну ре­чо­вин у рос­ли­нах і, як наслідок, ус­клад­нює жив­лен­ня шкідників і та­ким чи­ном підви­щує стійкість рос­лин. Міне­ральні до­б­ри­ва мо­жуть зміню­ва­ти ана­томічні та мор­фо­логічні оз­на­ки рос­лин, що не­га­тив­но впли­ває на ко­мах. Фо­с­форні до­б­ри­ва зміцню­ють стеб­ла ярих зер­но­вих куль­тур і тим са­­мим ус­клад­ню­ють жив­лен­ня ли­чи­нок гес­сенсь­кої та інших зла­ко­вих мух, унаслідок чо­го їхня чи­сельність змен­шується.

Більшість дослідників дійшла вис­нов­ку, що вне­сен­ня в ґрунт ком­плек­су міне­раль­них до­б­рив під зер­нові ко­ло­сові куль­ту­ри ство­рює спри­ят­ливі умо­ви для одер­жан­ня друж­них сходів, рос­ту й роз­вит­ку рос­лин, знач­но змен­шує чи­сель­ність шкід­­ли­вої ен­то­мо­фа­у­ни, підви­щує стійкість рос­лин до по­шко­д­жень гес­сенсь­кою та інши­ми зла­ко­ви­ми му­ха­ми, зла­ко­ви­ми по­пе­ли­ця­ми, хлібною жу­же­ли­цею, пше­нич­ним трип­сом, хлібни­ми жу­ка­ми, дро­тя­ни­ка­ми та не­справжніми дро­тя­ни­ка­ми. Але в по­су­ш­ливі ро­ки оз­­до­ров­ча дія міне­раль­них до­б­рив прак­тич­но не про­яв­ляється.

Більшість дослідників дійшла  вис­нов­ку, що ке­ру­ва­ти чи­сельністю шкідли­вої і ко­рис­ної ен­то­мо­фа­у­ни, а та­кож підви­щу­ва­ти стійкість рос­лин до по­шко­д­жень та змен­шу­ва­ти втра­ти вро­жаю від шкідли­вих ор­ганізмів мож­на за до­по­мо­гою си­с­те­ми удо­б­рен­ня.

 

Досліджень із вив­чен­ня впли­ву міне­раль­них до­б­рив на ко­рис­ну фа­у­ну чле­ни­с­то­но­гих віднос­но ма­ло. Відо­мо, що зі збільшен­ням доз міне­раль­них до­б­рив, особ­ли­во азот­них, чи­сельність хи­жих жу­же­лиць та па­вуків збільшується вдві­чі-втричі порівня­но з їхньою кількістю на фоні без до­б­рив.

Рос­ли­ни, ос­лаб­лені не­спри­ят­ли­ви­ми умо­ва­ми довкілля, в то­му числі й не­ста­чею еле­ментів міне­раль­но­го жив­лен­ня, сильніше ура­жу­ють­ся па­то­ге­на­ми. Азот­ні до­б­ри­ва зни­жу­ють, а фо­с­форні й ка­­лій­ні — підви­щу­ють стійкість рос­лин до ба­га­ть­ох хво­роб.

У се­мипільній сівозміні після по­пе­ред­ни­ка цу­к­рові бу­ря­ки си­с­те­ма­тич­не вне­сен­ня тільки фо­с­фор­них і калійних до­б­рив із роз­ра­хун­ку P46K42 на гек­тар сівозмінної площі та P30K30 — під ячмінь суттєво не по­кра­щи­ло фіто­санітар­ний стан посівів. У цій сівозміні, де про­тя­гом усієї ро­тації вно­си­ли тільки фо­с­фор­но-калійні до­б­ри­ва, вро­жайність яч­ме­ню бу­ла всьо­го на 14,3% більшою, ніж у сівозміні без до­б­рив. Вне­сен­ня по­вно­го міне­раль­но­го до­б­ри­ва з роз­ра­хун­ку N42P46K42 та N30P30K30 під ячмінь та­кож суттєво не змен­ши­ло рівня по­шко­д­жен­ня рос­лин внутрішньо­с­теб­ло­ви­ми шкідни­ка­ми та їхню чи­сельність, але вро­жайність цієї куль­ту­ри збільши­лась на 21,7% порівня­но із сівозміною без до­б­рив.

У п’ятипільній сівозміні вне­сен­ня ви­со­ких доз міне­раль­них до­б­рив із роз­ра­хун­ку 360 кг (N112P124K124) на гек­тар сівозмінної площі, а та­кож 240 кг/га (N80P80K80) під ячмінь та­кож суттєво не змен­ши­ло рівня по­шко­д­жен­ня рос­лин внутрішньо­с­теб­ло­ви­ми шкідли­ви­ми ко­ма­ха­ми, а та­кож за­се­ле­ності посівів ли­чин­ка­ми зла­ко­вих мух та стеб­ло­вих блішок. Уро­жай­ність яч­ме­ню яро­го після ку­ку­руд­зи в сівозміні без до­б­рив ста­но­ви­ла 2,1 т/га. Вне­сен­ня міне­раль­них до­б­рив під цю куль­ту­ру з роз­ра­хун­ку N30P30K30 збільши­ло вро­жайність на 0,8 т/га, N80P80K80 — на 1,4 т/га.Під час сівби ярих зер­но­вих ко­ло­со­вих куль­тур в оп­ти­маль­но ранній строк зво­ло­женість посівно­го ша­ру ґрун­ту зви­чай­но бу­ває до­стат­нь­ою. То­му за до­три­ман­ня ви­мог аг­ро­техніки кількість опадів прак­тич­но не впли­ває на одер­жан­ня друж­них сходів цих куль­тур

Вне­сен­ня до­б­рив у дев’ятипільній сівозміні під уро­жай пше­ниці ярої м’якої та твер­дої після ку­ку­руд­зи погіршу­ва­ло фіто­санітар­ний стан посівів цих куль­тур. Особ­ли­во на­оч­но це вид­но за вне­сен­ня міне­раль­них до­б­рив із роз­ра­хун­ку N60P60K60 на фоні післядії гною. У се­ред­нь­о­му за чо­ти­ри ро­ки на пше­ниці ярій м’якій та твердій, порівня­но із сівозміною без за­сто­су­ван­ня до­б­рив, роз­ви­ток хво­роб збільшив­ся: сеп­торіозу — відповідно в 1,4 і 1,4 ра­зу, бо­рош­ни­с­тої ро­си — в 5,2 і 7,5, бу­рої ли­ст­ко­вої іржі — в 1,1 і 2,6, ра­зом усіх хво­роб на ли­ст­ках верх­нь­о­го яру­су — у 1,5–1,6, ко­ре­не­вих гни­лей — у 1,3 і 1,2 ра­зу. В цій сівозміні в блоці без вне­сен­ня до­б­рив уро­жайність пше­ниці ярої м’якої і твер­дої ста­но­ви­ла відповідно 2,5 і 2,2 т/га. В цих аг­ро­еко­логічних умо­вах у блоці зі щорічним уне­сен­ням у сівозміні ор­ганічних і міне­раль­них до­б­рив, в то­му числі N60P60K60 під пше­ни­цю яру м’яку й твер­ду, вро­жай­ність цих куль­тур збільши­лась відповідно на 0,6 і 0,5 т/га.

Уне­сен­ня ви­со­ких доз міне­раль­них до­б­рив на гек­тар сівозмінної площі (N112P124K124) суттєво не впли­ва­ло на чи­сельність гу­се­ниць ози­мої та інших видів підгри­за­ю­чих со­вок, ли­чи­нок хлібної жу­же­лиці, зла­ко­вих мух, зви­чай­но­го хлібно­го пиль­щи­ка, стеб­ло­вих блішок та пше­нич­но­го трип­са. У во­логі ро­ки ці до­зи до­б­рив змен­шу­ва­ли чи­сельність ли­чи­нок ко­ва­ликів ут­ричі, а ли­чи­нок хи­жих жу­же­лиць — у 3,8 ра­зу.
Вне­сен­ня тільки фо­с­фор­но-калійних до­б­рив, порівня­но з ви­ко­ри­с­тан­ням по­вно­го міне­раль­но­го до­б­ри­ва, не змен­шу­ва­ло рівня по­шко­д­жен­ня зер­но­вих ко­ло­со­вих куль­тур ли­чин­ка­ми зла­ко­вих мух і стеб­ло­вих блішок, але вод­но­час на 11% змен­шу­ва­ло вро­жайність яч­ме­ню яро­го після по­пе­ред­ни­ка цу­к­рові бу­ря­ки.

В дев’ятипільній сівозміні після по­пе­ред­ни­ка ку­ку­руд­за вне­сен­ня ор­ганічних і міне­раль­них до­б­рив N60P60K60 під яру пше­ни­цю, порівня­но з бло­ком без за­сто­су­ван­ня до­б­рив, спри­я­ло інтен­сивнішо­му роз­вит­ку хво­роб, але вод­но­час підви­щу­ва­ло вро­жайність цієї куль­ту­ри на 18–19%.  

Хімічна обробка польових культур від шкідників

Сьо­годні од­ним із най­е­фек­тивніших ме­тодів бо­роть­би в си­с­темі за­хи­с­ту по­льо­вих куль­тур від шкідників і хво­роб на шкідли­вий об’єкт є хімічна об­роб­ка.

Хімічний за­хист посівів має за­без­пе­чи­ти збільшен­ня вро­жай­ності й поліп­шен­ня насіннєвих і то­вар­них яко­с­тей зер­­­на, еко­номічну доцільність, ре­сур­со- й енер­гоз­бе­ре­жен­ня, еко­логічну й со­­ціа­ль­ну без­пе­ку. Хімічні за­со­би за­хи­с­ту рос­лин за­сто­со­ву­ють у найвідповідальніші ета­пи їхнього ор­га­но­ге­не­зу, ко­ли фор­му­ють­ся ос­новні еле­мен­ти про­дук­тив­ності, але з обов’яз­ко­вим ура­ху­ван­ням еко­номічно­го по­ро­гу шкідли­вості (ЕПШ).
Се­ред інших спо­собів хімічно­го за­­хи­с­ту най­доцільнішим та най­важ­ливі­шим з аг­ро­номічно­го й еко­номічно­го по­глядів є пе­ред­посівна об­роб­ка насіння про­труй­ни­ка­ми.

Цей захід ак­тив­ної дії спря­мо­ва­ний на за­без­пе­чен­ня ви­со­ких посівних яко­с­тей насіння шля­хом знеш­ко­д­жен­ня збуд­ників хво­роб та ство­рен­ня за­хи­с­ту рос­ли­ни від ура­жен­ня ґрун­то­вою інфекцією. Сво­го ча­су бу­ло за­про­по­но­ва­но про­во­ди­ти пе­ред­посівну об­­роб­­ку насіння пре­па­ра­та­ми ра­зом із йо­го інкру­с­тацією полівініло­вим спир­том (ПВС). За ви­ко­ри­с­тан­ня ос­тан­ньо­го на насінні виникала плівка, що повністю не роз­чи­ня­ла­ся, а на­бу­ха­ла й ут­во­рю­ва­ла кап­су­лу, в якій місти­ли­ся пре­па­ра­ти. При­род­но, ви­ник­ло пи­тан­ня: як упли­ває інкру­с­тація насіння на ефек­тивність пре­па­ратів си­с­тем­ної дії на внутрішню інфекцію ле­тю­чої саж­ки? 

Про­ве­дені на­ми досліджен­ня з ози­мою та ярою пше­ни­ця­ми, ози­мим жи­том і ярим яч­ме­нем свідчать про те, що де­які син­те­тичні пре­па­ра­ти, по­при їхню до­сить ви­со­ку технічну ефек­тивність про­ти збуд­ників хво­роб, ток­сич­но діяли та­кож і на рос­ли­ни. Фіто­ток­сичність про­яв­ля­лась у зни­женні по­льо­вої схо­жості про­труєно­го насіння, яка по­си­лю­ва­ла­ся в ро­ки з жор­ст­кою по­су­хою, що при­зво­ди­ло до фор­му­ван­ня мен­шої кількості рос­лин і сте­бел на оди­ниці площі та по­даль­шо­го зни­жен­ня вро­жай­ності порівня­но з кон­троль­ним варіан­том (без про­тру­ю­ван­ня).

Під час сівби ярих зер­но­вих ко­ло­со­вих куль­тур в оп­ти­маль­но ранній строк зво­ло­женість посівно­го ша­ру ґрун­ту зви­чай­но бу­ває до­стат­нь­ою. То­му за до­три­ман­ня ви­мог аг­ро­техніки кількість опадів прак­тич­но не впли­ває на одер­жан­ня друж­них сходів цих куль­тур.

За про­тру­ю­ван­ня насіння яч­ме­ню яро­го сор­ту Ба­дь­о­рий, штуч­но за­ра­же­но­го кам’яною саж­кою, найбільшу при­бав­ку вро­жай­ності, порівня­но з кон­тро­лем 2 (за­ра­же­не насіння), бу­­­­­ло одер­жа­но у варіан­тах із за­сто­су­ван­ням про­труй­ників із діючою ре­чо­ви­ною бе­номіл, 500 г/кг (3 кг/т) і тритіко­на­зол, 20 г/л + про­хло­раз, 60 г/л (2 л/т)  і відповідно 0,7 і 0,6 т/га (табл. 8).

Порівня­но з кон­тро­лем 1 (елітне насіння) збільшен­ня вро­жаю на 0,2 т/га і 0,2 т/га відміче­но в цих са­мих варіан­тах. Про­труй­ни­ки на ос­нові діючих ре­чо­вин кар­бок­син, 200 г/л + ти­рам, 200 г/л (3,0 кг/т) і тритіко­на­зол, 20 г/л + про­хло­раз, 60 г/л (2,5 л/т) знач­но зни­жу­ва­ли (на 36,2 і 16,2%) енергію про­ро­с­тан­ня і схожість насіння. На сорті Звер­шен­ня їхня фіто­ток­сич­на дія зу­мо­ви­ла та­кож змен­шен­ня вро­жай­ності — на 0,6 та 0,5 т/га відповідно. Що­до бе­номілу, то зни­жен­ня вро­жай­ності зер­на за цьо­го варіан­та по­яс­нюється не про­явом фіто­ток­сич­ності, а низь­кою технічною ефек­тивністю (75,1%) пре­па­ра­ту про­ти ле­тю­чої саж­ки, ура­женість якою дорівню­ва­ла 7,7%. Відчут­не збільшен­ня вро­жай­ності (на 1,1 т/га) от­ри­ма­ли за об­роб­ки про­труй­ни­ком із діючи­ми ре­чо­ви­на­ми тритіко­на­зол, 20 г/л + про­хло­раз, 60 г/л (2 л/т) насіння, ура­же­но­го ле­тю­чою саж­кою на 30,9% (кон­троль 2). У ре­зуль­таті про­труєння йо­го технічна ефек­тив­­ність (99,7%) бу­ла та­кою са­мою, як за за­сто­су­ван­ня діючих ре­чо­вин: кар­бок­син, 200 г/л + ти­рам, 200 г/л (3,0 л/т) та тритіко­на­зол, 20 г/л + про­хло­раз, 60 г/л, із нор­мою ви­т­ра­ти 2,5 л/т.

За про­тру­ю­ван­ня елітно­го насіння яч­ме­ню яро­го сор­ту Фенікс із за­сто­су­ван­ням тритіко­на­зол, 20 г/л + про­хло­раз, 60 г/л (2,0 л/т) уро­жайність зер­на в се­ред­нь­о­му за три ро­ки змен­ши­лась, порівня­но з кон­тро­лем, на 0,5 т/га, а за ви­ко­рис­­тан­ня діючих ре­чо­вин кар­бок­син, 200 г/л + ти­рам, 200 г/л (3,0 л/т) — бу­ла на рівні кон­тро­лю, а ок­ре­ми­ми ро­ка­ми навіть пе­ре­ви­щу­ва­ла його (табл. 9).

За­сто­су­ван­ня про­труй­ни­ка на ос­нові те­бу­ко­на­зо­лу, 120 г/л (0,25 л/т) для про­тру­ю­ван­ня пше­ниці ярої м’якої сорту Харківська 26, розмі­ще­ної після стер­нь­о­во­го по­пе­ред­ни­ка, да­ло змо­гу от­ри­ма­ти вро­жайність на рівні кон­тро­лю за сівби на­прикінці до­пу­с­ти­мо­го стро­ку в умо­вах по­су­хи. В се­ред­нь­о­му за три ро­ки досліджень прибав­ка вро­жай­ності зер­на в цьо­му варіанті до­сяг­ла 0,2 т/га (табл. 10).

Та­ким чи­ном, ви­ко­ри­с­тан­ня для про­тру­ю­ван­ня насіння еліти пре­па­ра­тів на ос­нові діючих ре­чо­вин кар­бок­син, 200 г/л + ти­рам, 200 г/л, те­бу­ко­на­зол, 120 г/л, бе­номіл, 500 г/кг, три­ті­­ко­на­зол, 20 г/л + про­хло­раз, 60 г/л, в умо­вах не­до­стат­нь­о­го зво­ло­жен­ня найбільш доцільне, оскільки не при­зво­дить до істот­но­го зни­жен­ня вро­жай­­ності зер­на. Це зу­мов­ле­но їхньою мен­шою фіто­ток­сич­ною дією на па­­рост­ки зер­но­вих ко­ло­со­вих куль­тур порівня­но з інши­ми вив­че­ни­ми пре­па­ра­та­ми.

У ро­ки з до­стат­нь­ою во­ло­го­за­без­пе­ченістю всі на­звані пре­па­ра­ти га­ран­ту­ють істот­не збільшен­ня вро­жай­ності, особ­ли­во за про­тру­ю­ван­ня насіннєво­го ма­теріалу, ура­же­но­го збуд­ни­ка­ми хво­роб. На­томість за­сто­су­ван­ня пре­па­ра­тив­них форм цих про­труй­ників на сході країни в зв’яз­ку з ча­с­ти­ми по­су­ха­ми слід мак­си­маль­но об­ме­жи­ти че­рез різко ви­ра­же­ний фіто­ток­сич­ний ефект в умо­вах дефіци­ту во­ло­ги.

Та­кож слід пам’ята­ти, що ефек­тивність про­труєння насіння знач­ною мірою виз­на­чається рівнем удо­б­рен­ня куль­ту­ри та спо­со­бом об­робітку ґрун­ту.

У ро­ки досліджень пе­ре­ва­жа­ли гель­мінто­с­поріозні (90%) та фу­заріозні (10%) ко­ре­неві гнилі. Об­роб­ка насіння яч­ме­ню яро­го пре­па­ра­том із діючою ре­чо­ви­ною протіоко­на­зол, 250 г/л + те­бу­ко­на­зол, 150 г/л (0,25 л/т) у бло­ках без до­б­рив та з післядією гною не впли­ну­ла істот­но на за­галь­ну ку­щистість яч­ме­ню: цей по­каз­ник був у ме­жах 2,1–2,2, а за вне­сен­ня ор­ганічних і міне­раль­них до­б­рив зрос­ла за­галь­на ку­щистість до ко­ефіцієнта 2,4; до­дат­ко­ве про­тру­ю­ван­ня насіння в цьо­му блоці зу­мо­ви­ло зро­с­тан­ня за­галь­ної й про­дук­тив­ної ку­щи­с­тості відповідно на 25 і 21% порівня­но з кон­троль­ним варіан­том у блоці без до­б­рив.

Чи ефективне протруювання насіння проти гнилей?

Про­тру­ю­ван­ня насіння спри­я­ло зни­жен­ню по­ши­рен­ня ко­ре­не­вих гни­лей у фазі кущіння. Так, у варіанті з об­роб­кою насіння цей по­каз­ник змен­шив­ся: у блоці без за­сто­су­ван­ня до­б­рив — у 2,5; із післядією гною — 
у 2,8; із вне­сен­ням N60P60K60 на фоні післядії гною — у 2,3 ра­зу порівня­но з кон­троль­ним варіан­том у цих бло­ках. У фазі вос­ко­вої стиг­лості дія пре­па­ра­ту що­до змен­шен­ня ура­же­ності рос­лин гни­ля­ми бу­ла ос­лаб­ле­ною: різни­ця в по­ши­ренні між варіан­та­ми з про­тру­ю­ван­ням насіння та кон­троль­ним у бло­ках бу­ла в ме­жах 1,1–1,3 ра­зу.

Хімічна об­роб­ка насіння пре­па­ра­том на ос­нові протіоко­на­зо­лу, 250 г/л + те­бу­ко­на­зо­лу, 150 г/л (0,25 л/т) змен­шу­ва­ла роз­ви­ток цієї хво­ро­би у фазі кущіння в бло­ках: без до­б­рив — у 3,1; із післядією гною — у 3,2; з уне­сен­ням N60P60K60 на фоні післядії гною — у 2,5 ра­зу (різни­ця між варіан­та­ми з об­роб­кою насіння та кон­троль­ним бу­ла в ме­­жах по­хиб­ки досліду).

За за­сто­су­ван­ня ор­га­но-міне­раль­них до­б­рив змен­шив­ся роз­ви­ток гни­лей у фазі кущіння, порівня­но з бло­ком без до­б­рив, удвічі (на рівні тен­денції). Це зу­мов­ле­но збільшен­ням нор­ми фо­с­фор­но-калійних до­б­рив у цьо­му блоці відповідно на 40,5 і 21,1%.

Про­тру­ю­ван­ня насіння од­но­час­но з післядією гною або за­сто­су­ван­ням міне­раль­но­го удо­б­рен­ня на фоні післядії гною спри­я­ли істот­но­му зни­жен­­­ню роз­вит­ку гни­лей у фазі кущіння (відповідно у 4,0 і 5,1 ра­зу) порів­ня­но з варіан­том без хімічної об­роб­ки насіння та за­сто­су­ван­ня до­б­рив. Роз­ви­ток цієї хво­ро­би у фазі вос­ко­вої стиг­лості зро­с­тав порівня­но з фа­зою кущіння. За­сто­су­ван­ня пре­па­ра­ту не зни­жу­ва­ло роз­ви­ток ко­ре­не­вих гни­лей у фазі вос­ко­вої стиг­лості до рівня ЕПШ. Так, за цих умов роз­ви­ток хво­ро­би ста­но­вив: без до­б­рив — 21,0%; із післядією гною — 17,7; з уне­сен­ням N60P60K60 на фоні післядії гною — 16,1%. Але сумісна дія про­тру­ю­ван­ня насіння з післядією гною або за­сто­су­ван­ням N60P60K60 на фоні післядії гною змен­ши­ла роз­ви­ток за­хво­рю­ван­ня яч­ме­ню яро­го ко­ре­не­ви­ми гни­ля­ми у 1,4 і 1,5 ра­зу відповідно.

Най­вищі по­каз­ни­ки технічної ефек­тив­ності дії різних фак­торів зафіксо­ва­но у фазі кущіння. Технічна ефек­тивність про­тру­ю­ван­ня насіння про­ти ко­ре­не­вих гни­лей у бло­ках бу­ла в ме­жах: у фазі кущіння — 60,2–68,3%; вос­ко­вої стиг­лості — 15,0–22,6%. За­сто­су­ван­ня ор­га­но-міне­раль­но­го удо­б­рен­ня за­без­пе­чи­ло технічну ефек­тивність у се­ред­нь­о­му у фазі кущіння — до 51,2, вос­ко­вої стиг­лості — до 15,8%. Сумісна дія про­тру­ю­ван­ня насіння й ор­га­но-міне­раль­но­го удо­б­рен­ня спри­я­ла підви­щен­ню технічної ефек­тив­ності в се­ред­нь­о­му у фа­зу кущіння до 80,6, вос­ко­вої стиг­лості — до 34,8%.

На по­каз­ни­ки ма­си 1000 зе­рен яч­ме­ню яро­го про­тру­ю­ван­ня насіння та за­сто­су­ван­ня до­б­рив істот­но не впли­ну­ли. Так, у варіанті з хімічною об­роб­кою в блоці з післядією гною цей по­каз­ник ста­но­вив 47,2%, у блоці з N60P60K60 на фоні післядії гною — 47,6, у блоці без до­б­рив — 47,0%.

У фазі вос­ко­вої стиг­лості у варіанті з про­тру­ю­ван­ням насіння та вне­сен­ням ор­га­но-міне­раль­них до­б­рив зафіксо­ва­но збільшен­ня кількості здо­ро­вих (не­ура­же­них хво­ро­бою) сте­бел — від 360 до 610 шт./м2.

Уро­жайність зер­на в блоці без про­тру­ю­ван­ня насіння та до­б­рив у се­ред­нь­о­му за три ро­ки ста­но­ви­ла 3,0 т/га. У бло­ках із про­тру­ю­ван­ням насіння та за чи­зель­но­го об­робітку ґрун­ту істот­но змен­шу­вав­ся роз­ви­ток хво­ро­би у фазі кущіння (в 2,1 ра­зу); а у фазі вос­ко­вої стиг­лості роз­ви­ток гни­лей у цьо­му блоці був прак­тич­но од­на­ко­вим порівня­но з варіан­том без про­тру­ю­ван­ня в блоці з оран­кою, а са­ме: 19,6 і 20,8% відповідно.

Спосіб об­робітку ґрун­ту прак­тич­но не впли­вав на за­галь­ну та про­дук­тив­ну ку­щистість рос­лин. Так, у бло­ках із післядією гною та вне­сен­ням N60P60K60 по по­ли­цевій оранці й чи­зель­но­му об­робітку ґрун­ту за­галь­на ку­щистість ста­но­ви­ла 2,4, а про­дук­тив­на у варіанті по оранці — 1,9, а по чи­зель­но­му об­робітку — 1,8.

На роз­ви­ток ко­ре­не­вих гни­лей різні спо­со­би об­робітку ґрун­ту істот­но не впли­ну­ли. Про­те в блоці з оран­кою ви­яв­ле­но змен­шен­ня цьо­го по­каз­ни­ка на рівні тен­денції порів­ня­но з чи­зель­ним об­робітком. Так, у блоці з оран­кою по­­ши­­­рен­ня хво­ро­би у фазі кущіння бу­ло мен­шим на 19,6%, вос­ко­вої стиг­лості — на 14,3% порівня­но з бло­ком із за­сто­су­ван­ням чи­зель­но­го об­робітку. Роз­ви­ток гни­лей у блоці з оран­кою у фа­зи кущіння та вос­ко­вої стиг­лості змен­шив­ся на 24,0 і 7,0% порівня­но з бло­ком із за­сто­су­ван­ням чи­зель­но­го об­робітку ґрун­ту. Сумісна дія про­тру­ю­ван­ня насіння, оран­ки та вне­сен­ня ор­га­но-міне­раль­них до­б­рив істот­но змен­ши­ла роз­ви­ток ко­ре­не­вих гни­лей у фа­зи: кущіння — в 3,3, вос­ко­вої стиг­лості — в 1,4 ра­зу порівня­но з варіан­том без хімічно­го за­хи­с­ту на тлі чи­зель­но­го об­робітку ґрун­ту. Про­тру­ю­ван­ня насіння на фоні вне­сен­ня ор­га­но-міне­раль­них до­б­рив на тлі чи­зель­но­го об­робітку ґрун­ту істот­но змен­шу­ва­ло роз­ви­ток хво­ро­би у фазі кущіння (у 2,1 ра­зу); у фазі вос­ко­вої стиг­лості роз­ви­ток гни­лей був прак­тич­но од­на­ко­вий, порівня­но з варіан­том без про­тру­ю­ван­ня в блоці з оран­кою, а са­ме: 19,6 та 20,8% відповідно. Технічна ефек­тивність ком­плекс­ної дії про­тру­ю­ван­ня, за­сто­су­ван­ня ор­га­но-міне­раль­них до­б­рив та оран­ки ста­но­ви­ла в се­ред­нь­о­му у фа­зи: кущіння — 69,8%, вос­ко­вої стиг­лості — 27,8%, що пе­ре­ви­щи­ло цей по­каз­ник у блоці з чи­зель­ним об­робітком відповідно у 1,3 та 4,8 ра­зу.

Уро­жайність у бло­ках з оран­кою та чи­зель­ним об­робітком ґрун­ту бу­ла відповідно 4,9 та 4,8 т/га, ма­са 1000 зе­рен — 48,3 і 47,8 г (у ме­жах по­хиб­ки досліду). За сівби елітним насінням про­тру­ю­ван­ня в цих бло­ках не зу­мо­ви­ло підви­щен­ня вро­жай­ності яч­ме­ню.

У бло­ках із по­ли­це­вою оран­кою ком­плекс­не за­сто­су­ван­ня про­тру­ю­ван­ня насіння та вне­сен­ня ор­га­но-міне­раль­них до­б­рив спри­я­ло підви­щен­ню технічної ефек­тив­ності у фазі кущіння в 1,2, вос­ко­вої стиг­лості — в 2,3 ра­зу. На фоні вне­сен­ня ор­га­но-міне­раль­них до­б­рив у варіанті з про­тру­ю­ван­ням насіння в блоці з по­ли­це­вою оран­кою роз­ви­ток ко­ре­не­вих гни­лей яч­ме­ню яро­го у фа­зи кущіння та вос­ко­вої стиг­лості змен­шив­ся в 1,2 ра­зу порівня­но з чи­зель­ним об­робітком ґрун­ту. За про­тру­ю­ван­ня насіння в бло­ках із післядією гною та за­сто­су­ван­ням ор­га­но-міне­раль­но­го жив­лен­ня істот­но підви­щи­лась уро­жайність яч­ме­ню яро­го: відповідно на 0,7 і 1,7 т/га (табл. 11).

На ос­нові да­них досліджен­ня з вив­чен­ня роз­вит­ку ко­ре­не­вих гни­лей і фор­му­ван­ня вро­жай­ності яч­ме­ню яро­го за­­леж­но від пе­ред­посівної об­роб­ки насіння пре­па­ра­та­ми фунгіцид­ної дії вста­но­ви­ли, що найбільша за­галь­на ку­щистість рос­лин бу­ла у варіанті з об­роб­кою насіння кар­бок­си­ном, 200 г/л + ти­ра­мом, 200 г/л (2,6), най­мен­ша — із за­сто­су­ван­ням протіоко­на­зо­лу, 250 г/л + те­бу­ко­на­зо­лу, 150 г/л (2,0). На кон­тролі та у ва­­ріан­тах із за­сто­су­ван­ням пре­па­ратів на ос­нові флутріафо­лу, 25 г/л, та диніко­на­зо­лу-М, 20 г/л, за­галь­на ку­щистість рос­лин ста­но­ви­ла 2,2.

У ро­ки досліджень інтен­сивність роз­вит­ку гельмінто­с­поріоз­но-фу­заріоз­них ко­ре­не­вих гни­лей яч­ме­ню яро­го не пе­ре­ви­щи­ла еко­номічно­го по­ро­гу шкід­ли­вості. На кон­тролі в се­ред­нь­о­му за ро­­ки досліджень по­ши­реність ко­ре­не­вих гни­лей у фазі кущіння куль­ту­ри ста­но­ви­ла 27,3%, роз­ви­ток — 10,6%.

Сто­сов­но хімічно­го за­хи­с­ту рос­лин за се­редніми по­каз­ни­ка­ми йо­го ре­зуль­та­тив­ності відміче­но, що всі про­труй­ни­ки стри­му­ва­ли роз­ви­ток ко­ре­не­вих гни­лей. По­ши­реність цієї хво­ро­би у фазі кущіння у варіан­тах із про­труєнням насіння змен­шу­ва­лась від 1,8 (кар­бок­син, 200 г/л + ти­рам, 200 г/л) до 6,3 ра­зу (протіоко­на­зол, 250 г/л + те­бу­ко­на­зол, 150 г/л) порівня­но з кон­тро­лем. Та­ким чи­ном, про­труй­ник на ос­нові протіоко­на­зо­лу, 250 г/л + те­бу­ко­на­зо­лу, 150 г/л, по­ка­зав найбільшу технічну ефек­тивність у зни­женні ко­ре­не­вих гни­лей у фазі кущіння — 86,8%. У пре­па­ратів на ос­нові кар­бок­си­ну, 200 г/л + ти­ра­му, 200 г/л, диніко­на­зо­лу-М, 20 г/л, і те­бу­ко­на­зо­лу, 120 г/л, технічна ефек­тивність бу­ла в 1,6–1,7 ра­зу ниж­чою, порівня­но з варіан­том, де за­сто­со­ву­ва­ли протіоко­на­зол, 250 г/л + те­бу­ко­на­зол, 150 г/л. Технічна ефек­тивність пре­па­ра­ту з діючою ре­чо­ви­ною флутріафол, 
25 г/л, ста­но­ви­ла 61,3% (табл. 12).

Пе­ред зби­ран­ням уро­жаю по­каз­ни­ки рівня по­ши­рен­ня й роз­вит­ку ко­ре­не­вих гни­лей яч­ме­ню яро­го різни­лись за варіан­та­ми досліду і за ро­ка­ми досліджень. 

У се­ред­нь­о­му за чо­ти­ри роки ці по­каз­ни­ки що­до хво­ро­би на час пе­ред зби­ран­ням уро­жаю у варіан­тах із за­сто­су­ван­ням пре­па­ратів майже не відрізня­лися від та­ких на кон­тролі. Так, в ос­тан­нь­о­му рівні по­­ши­­­рен­ня й роз­вит­ку за­хво­рю­ван­ня відповідно ста­но­ви­ли 33,1 і 13,0%, а у варіан­тах із за­сто­су­ван­ням про­труй­ників — бу­ли в ме­жах 25,6–28,8 і 10,1–11,4% відповідно.

У се­ред­нь­о­му за ро­ки досліджень не бу­ло вста­нов­ле­но істот­ної різниці в кількості ко­ло­со­нос­них сте­бел на 1 м2 між варіан­та­ми, де за­сто­со­ву­ва­ли хімічні пре­па­ра­ти (591–637 шт.), і кон­троль­ним (620 шт.). Це са­ме сто­сується й про­дук­тив­ної ку­щи­с­тості: на кон­тролі во­на ста­но­ви­ла 1,4, а у варіан­тах із про­труєнням насіння бу­ла в ме­жах 1,4–1,6.

У ме­те­о­ро­логічних і фіто­санітар­них умо­вах досліджу­ва­них років у се­ред­нь­о­му вро­жайність зер­на яч­ме­ню яро­го на кон­тролі ста­но­ви­ла 3,62 т/га, у варіан­тах із за­сто­су­ван­ням про­труй­ників — 3,62–3,67 т/га. По­при ви­со­ку технічну ефек­тив­­ність про­труй­ни­ка на ос­нові протіоко­на­зо­лу, 250 г/л + те­бу­ко­на­зо­лу, 150 г/л, про­ти ко­ре­не­вих гни­лей, цей пре­па­рат зу­­мов­лю­вав зни­жен­ня вро­жай­ності куль­ту­ри в се­ред­нь­о­му за чо­ти­ри ро­ки на 0,10 т/га.
Ме­те­о­ро­логічні та фіто­санітарні умо­ви, що скла­ли­ся в ро­ки досліджень, не спри­я­ли суттєво­му підви­щен­ню вро­жай­ності яч­ме­ню яро­го за за­сто­су­ван­ня про­труй­ників у зв’яз­ку зі слаб­ким роз­вит­ком ко­ре­не­вих гни­лей (табл. 13).

Висновок

Та­ким чи­ном, за­сто­су­ван­ня про­тру­ю­ван­ня насіння ярих зер­но­вих куль­тур має бу­ти не спон­тан­ним, а обґрун­то­ва­ним — з ура­ху­ван­ням ґрун­то­во-кліма­тич­них і по­год­них умов місце­вості, а та­кож ком­плек­су тех­но­логічних фак­торів. Ли­ше до­три­ман­ня та­ких ре­ко­мен­дацій за­без­пе­чить мак­си­маль­ну ефек­тивність як ок­ре­мої си­с­те­ми за­хи­с­ту посівів, так і всієї тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур. 

 

С. Ав­ра­мен­ко, канд. с.-г. на­ук, ст. на­ук. співробітник, провідний на­ук. співробітник, док­то­рант, С. По­пов, д-р с.-г. на­ук, про­фе­сор, К. Мань­ко, канд. с.-г. на­ук, ст. на­ук. співробітник,  Н. Кузь­мен­ко, канд. с.-г. на­ук, ст. на­ук. співробітник, Інсти­тут рос­лин­ництва ім. В. Я. Юр’єва НА­АН Ук­раїни

 

 

Інформація для цитування

Особ­ли­вості за­хи­с­ту ярих зер­но­вих куль­тур у ранні періоди рос­ту й роз­вит­ку / С. Ав­ра­мен­ко, С. По­пов, К. Мань­ко, Н. Кузь­мен­ко // Пропозиція. — 2017. — №2 —  С. 138-143 
Особ­ли­вості за­хи­с­ту ярих зер­но­вих куль­тур у ранні періоди рос­ту й роз­вит­ку / С. Ав­ра­мен­ко, С. По­пов, К. Мань­ко, Н. Кузь­мен­ко // Пропозиція. — 2017. — №3 —  С. 150-154

Избыток и недостаток удобрений в почве и растениях определяют гидролитическую направленность обмена веществ в растениях и, как следствие, затрудняют питание вредителей и таким образом повышают устойчивость растений
Избыток и недостаток удобрений в почве и растениях определяют гидролитическую направленность обмена веществ в растениях и, как следствие, затрудняют питание вредителей и таким образом повышают устойчивость растений

Інтерв'ю
Ольга Вергелес, менеджер проекту CUTIS
Верховна Рада України 14 березня ратифікувала Угоду про вільну торгівлю з Канадою. Тепер, щоб угода набрала чинності, її має підписати президент України, а також остаточно ратифікувати Сенат і
голова Української асоціації молодих фермерів Дмитро Мічурін
З розвитком агросектору України підвищуються і вимоги до фахівців аграрної галузі. Навчальні програми профільних вузів все ще часто не відповідають ні вимогам агрокомпаній, ні швидкості розвитку сучасних технологій в АПК. Тому все більший... Подробнее

1
0