Захист посівів озимих культур в осінній період

Характерними особливостями кліматичних умов східної частини лісостепової зони України, які впливають на формування врожаю пшениці озимої, протягом останніх 10 років є істотне підвищення середньодобових температур (особливо у жовтні та листопаді — на 1,3 та 3,1°С, відповідно), підвищення (до 150°С) суми ефективних температур, порів­няно із нормою у серпні — жовтні, тобто у період підготовки, проведення сівби та в перші фази розвитку культури, а також зменшення рівня продуктивних опадів, особливо у серпні, порівняно із середніми багаторічними значеннями.

В. Пе­т­рен­ко­ва, Н. Ряб­чун,
І. Бо­ровсь­ка, І. Луч­на, С. Чу­гаєв,
Інсти­тут рос­лин­ництва
ім. В. Я.  Юр’єва НА­АН

Все починається з обробітку грунту
Ба­га­торічни­ми досліджен­ня­ми на­уковців Інсти­ту­ту рос­лин­ництва
ім. В.Я. Юр’єва НА­АН вста­нов­ле­но, що для га­ран­то­ва­но­го одер­жан­ня друж­них сходів пше­ниці ози­мої за­па­си про­дук­тив­ної во­ло­ги у посівно­му шарі грун­ту ма­ють ста­но­ви­ти 10 мм, а для за­без­пе­чен­ня нор­маль­но­го по­даль­шо­го роз­вит­ку рос­лин її кількість у ор­но­му шарі має бу­ти: у фазі трьох листків — не мен­ше 20 мм, у фазі кущіння — 30 мм.
Вар­то вра­хо­ву­ва­ти змен­шен­ня за­пасів про­дук­тив­ної во­ло­ги у грунті у другій по­ло­вині лип­ня, навіть по­при знач­ну кількість опадів уп­ро­довж пер­шої по­ло­ви­ни ве­ге­тації.
То­му стра­тегічним на­пря­мом про­ве­ден­ня ком­плек­су осінніх по­льо­вих робіт в умо­вах 2014 р. було за­без­пе­чен­ня оп­ти­маль­но­го роз­вит­ку рос­лин пше­ниці ози­мої шля­хом своєчас­но­го і якісно­го об­робітку грун­ту під уро­жай пше­ниці ози­мої 2015 р.
Для збе­ре­жен­ня во­ло­ги в грунті на чи­с­тих па­рах у другій по­ло­вині літа піс­ля опадів куль­ти­вацію слід чер­гу­ва­ти із бо­ро­ну­ван­ням. Гли­би­ну об­робітку слід змен­шу­ва­ти до 8–10 см у липні та до 6–8 см — у серпні.
Після ранніх зай­ня­тих парів (зо­к­ре­ма, ку­ку­руд­зи на зе­ле­ний корм, од­но­річ­­них трав то­що), а та­кож по пла­с­ту ба­га­торічних трав про­во­дять дис­ку­ван­ня важ­ки­ми дис­ко­ви­ми бо­ро­на­ми на гли­би­ну 12–14 (до 16 см) із по­даль­шою оран­кою зав­глиб­шки 20–22 см в аг­ре­гаті із кільча­с­то-ша­ро­ви­ми кот­ка­ми або за­сто­со­ву­ють без­по­ли­це­вий об­робіток грун­ту. До­посівний об­робіток грун­ту має бу­ти та­ким са­мим, як і по чи­с­тих па­рах.
Після сої та го­ро­ху доцільно про­ве­с­ти по­верх­не­вий (на 6–8 см) або без­по­ли­це­вий не­гли­бо­кий (до 12 см) грун­то­об­робіток. Од­ра­зу після зби­ран­ня цих куль­тур і вне­сен­ня до­б­рив за­сто­со­ву­ють дис­кові зна­ряд­дя.
Після ку­ку­руд­зи на си­лос потрібно за­сто­су­ва­ти комбіно­вані аг­ре­га­ти, які за один прохід за­без­пе­чу­ють ви­со­ко­якіс­ний об­робіток грун­ту (без пе­ре­ущіль­нен­ня), збе­ре­жен­ня грун­то­вої во­ло­ги, ско­ро­чен­ня строків про­ве­ден­ня робіт та еко­номію паль­но­го. Як­що комбіно­вані аг­ре­га­ти відсутні, то ви­ко­ри­с­то­ву­ють дис­­кові бо­ро­ни, яки­ми об­роб­ля­ють по­ле у двох на­прям­ках на гли­би­ну 5–6 см із по­даль­шою куль­ти­вацією на гли­би­ну за­гор­тан­ня насіння.
Ос­танніми ро­ка­ми прак­ти­ку­ють висів пше­ниці ози­мої після со­няш­ни­ку, який з аг­ро­номічної точ­ки зо­ру є не­ба­жа­ним по­пе­ред­ни­ком. Але це ста­ло мож­ли­вим за­вдя­ки ви­ро­щу­ван­ню ран­нь­о­с­тиг­лих гібридів, що сприяє більш ран­нь­о­му їхньо­му зби­ран­ню, особ­ли­во за на­яв­ності су­час­ної техніки і зна­рядь, ви­ко­ри­с­тан­ня яких дає змо­гу в стислі стро­ки якісно підго­ту­ва­ти грунт під сівбу пше­ниці ози­мої. У та­ко­му разі особ­ли­ву ува­гу слід приділи­ти аг­рохімічно­му ана­лізу грун­ту та пра­виль­но­му до­бо­ру від­повідно­го ви­ду міне­раль­них до­б­рив, а та­кож пра­виль­но­му виз­на­чен­ню їхніх строків і спо­собів вне­сен­ня.
Після стер­нь­о­вих по­пе­ред­ників кра­ще за­сто­су­ва­ти не­гли­бо­кий об­робіток грун­ту із ви­ко­ри­с­тан­ням су­час­них ком­бі­но­ва­них аг­ре­гатів або дис­ко­вих зна­рядь. За підви­ще­ної засміче­ності ко­ре­не­па­ро­ст­ко­ви­ми бур’яна­ми кра­щим є пло­с­корізний об­робіток. Те­о­ре­тич­ни­ми і прак­тич­ни­ми роз­роб­ка­ми до­ве­де­но по­зи­тив­ний вплив своєчас­но­го лу­щен­ня стерні після зби­ран­ня зер­но­вих ко­ло­со­вих та про­ве­ден­ня оран­ки (че­рез 8–10 діб) на гли­би­ну 18–20 см з обов’яз­ко­вим од­но­ча­сним кот­ку­ван­ням, особ­ли­во за по­су­ш­ли­вих умов осені.

Фітосанітарний стан посівів та організація хімічного захисту
Інтен­сивність і не­про­ду­маність за­­сто­­су­ван­ня хімічних за­ходів за­хи­с­ту рос­лин по­ро­д­жує цілу низ­ку не­га­тив­них наслідків для довкілля. З ог­ля­ду на це слід ве­с­ти по­шук шляхів розв’язан­ня про­бле­ми за­хи­с­ту рос­лин, зо­к­ре­ма ви­ва­же­них рішень що­до зни­жен­ня пе­с­ти­цид­но­го на­ван­та­жен­ня, які грунту­ють­ся на си­с­те­ма­тич­но­му моніто­рин­гу фіто­санітар­но­го ста­ну посівів і про­гно­зах роз­вит­ку шкідників та хво­роб.
Фіто­санітар­ний стан посівів ози­мих куль­тур знач­ною мірою виз­на­чається ви­бо­ром по­пе­ред­ни­ка. За усе­ред­не­ни­ми да­ни­ми мар­ш­рут­них об­сте­жень 2010— 2013 рр., на Харківщині ли­ше 18% по­сі­вів ози­ми­ни розміщу­ють по чор­но­му па­ру, 29 — по со­няш­ни­ку, 27 — по стер­нь­о­вих по­пе­ред­ни­ках, 10 — по ку­ку­рудзі, ре­ш­­ту, 15% полів ози­ми­ни, роз­міще­но по по­пе­ред­ни­ках, які зай­ма­ють не­значні площі. Така сапма ситуація характерна і для інших регіонів країни.
Од­ним із мож­ли­вих ви­ходів у разі пе­ре­ва­жан­ня ча­ст­ки не­тра­диційних по­пе­ред­ників є за­сто­су­ван­ня во­ло­го­ощад­­них тех­но­логій, зо­к­ре­ма мінімаль­но­го пе­ред­посівно­го об­робітку грун­ту і пря­мо­го висіву.
Одер­жан­ня стабільно­го вро­жаю зер­но­вих куль­тур виз­на­чається взаємодією ге­не­тич­них вла­с­ти­во­с­тей сор­ту та умов рос­ту і роз­вит­ку рос­лин, а та­кож тех­но­логічни­ми фак­то­ра­ми, що обу­мов­лю­ють до­статній рівень уро­жаю, а са­ме: ге­но­типічни­ми особ­ли­во­с­тя­ми рай­о­но­ва­них сортів та їхніми еко­логічни­ми вла­с­ти­во­с­тя­ми, по­пе­ред­ни­ком, об­­ро­бітком грун­ту, стро­ком сівби, си­с­те­ма­ми удо­б­рен­ня та за­хи­с­ту рос­лин.
Що­до сор­то­во­го скла­ду посівів ози­мої пше­ниці для ви­ро­щу­ван­ня у гос­по­дар­ст­вах східного Лісостепу (зокрема Харківської об­ласті) для па­ро­вих по­пе­ред­ників ре­ко­мен­до­ва­но інтен­сивні сор­ти — Ва­си­ли­на, Ха­рус, Ас­тет, Гор­до­ви­та, Стат­на, Бо­ги­ня, Жайвір, Смуг­­лян­ка, Ан­тонівка; для не­па­ро­вих по­пе­ред­ників (універ­сальні) — По­до­лян­ка, Одесь­ка 267, Бог­да­на, Дорідна, До­с­ко­на­ла, Розкішна, Аль­янс, По­вер­на, До­нець­ка 48.
Знач­на різни­ця спо­с­терігається за ви­со­тою, ку­щистістю, гу­с­то­тою про­дук­тив­но­го стеб­ло­с­тою за різних аг­ро­фо­нів, якість яких виз­на­чається зба­лан­со­ваністю вне­се­них до­б­рив та об­робітком грун­ту (фо­то 1).
Ви­т­ри­валість куль­ту­ри чи, на­впа­ки, сприй­нят­ливість до шкідли­вих ор­га­ніз­мів за­ле­жить від фізіологічно­го ста­ну рос­лин, на який та­кож впли­ває об­ро­біток грун­ту: своєчас­не та якісне йо­го про­ве­ден­ня сприяє зміцнен­ню рос­лин­но­го ор­ганізму, а не­якісний об­робіток при­зво­дить до по­ру­шен­ня гли­би­ни за­­гор­тан­ня насіння, не­од­но­час­ної, не­­рів­номірної і не­друж­ної по­яви сходів, що в ціло­му погіршує фор­му­ван­ня нор­маль­ної гу­с­то­ти стеб­ло­с­тою та ае­рацію ко­ре­не­вої си­с­те­ми рос­лин.
Вплив об­робітку грун­ту на фіто­са­нітар­ний стан посіву під уро­жай на­ступ­но­го ро­ку виз­на­чається якістю об­ро­бітку парів. Потрібну кількість куль­ти­вацій виз­на­ча­ють за кількісною ха­рак­те­ри­с­ти­кою і ви­до­вим скла­дом бур’я­нів пев­но­го по­ля та рів­­номірністю ви­па­дан­ня опадів. На за­бур’яне­них па­рах ак­тив­но жив­ля­ть­ся шкідни­ки, відк­ла­да­ють яй­ця, за­­без­пе­чу­ю­чи по­том­ст­ву до­б­ру кор­мо­ву ба­зу для роз­вит­ку на­ступ­них по­колінь.
Рівень роз­вит­ку збуд­ників хво­роб пов’яза­ний із фі­­зіо­­­­логічним ста­ном рос­лин ози­мої пше­ниці, на­яв­ністю пер­вин­но­го іно­ку­лю­му збуд­ників хво­роб, фа­зою роз­вит­ку рос­лин.
Фор­му­ван­ня рос­лин ози­мих куль­тур в осінній період, їхнє уко­рінен­ня та за­гар­ту­ван­ня знач­ною мірою за­ле­жать від строків сівби (фо­то 2). До­три­ман­ня оп­ти­маль­них строків сівби — од­на із най­го­ловніших пе­ре­д­у­мов ви­ро­щу­ван­ня ви­со­ко­го вро­жаю ози­мих зер­но­вих куль­тур, особ­ли­во пше­ниці. Сівба в оп­ти­мальні стро­ки сприяє підви­щен­ню по­су­хостій­кості рос­лин, ко­ли на фор­му­ван­ня оди­ниці вро­жаю ви­т­ра­чається знач­но мен­ше во­ло­ги, ніж за ран­ньої сівби. Вод­но­час за­без­пе­чується і ви­ща мо­ро­зо­стій­кість рос­лин. Вста­нов­ле­но, що найбільш мо­ро­зостійки­ми є мо­лодші за віком рос­ли­ни оп­ти­маль­них строків сівби, які на час при­пи­нен­ня осінньої ве­ге­тації ут­во­ри­ли не більше трьох-чо­ти­рь­ох па­гонів, нор­маль­но роз­ви­ну­ли над­зем­ну ча­с­ти­ну (фото 2б) і ко­ре­не­ву си­с­те­му.
За­галь­новідо­мо, що роз­ши­рен­ня площ під однією куль­ту­рою і як наслідок — ско­ро­чен­ня сівозмін при­зво­дять до погіршен­ня фіто­санітар­но­го ста­ну, на­ко­пи­чен­ня в аг­ро­це­но­зах збуд­ників хво­роб та шкідників.
У ціло­му фіто­санітар­ний стан кож­но­го регіону — це лабільна си­с­те­ма, скла­до­ви­ми якої є су­купність взаємо­за­леж­них фак­торів. На­сам­пе­ред це грун­то­во-кліма­тичні умо­ви, що скла­ли­ся і пе­ре­ва­жа­ють на певній те­ри­торії.

Прогнози та рекомендації
В умо­вах осені 2014 р. до 23 ве­рес­ня в об­ласті відміча­ли різку не­ста­чу во­ло­ги у грунті. Відсутність опадів по­ши­ри­ла по­су­ш­ливі яви­ща прак­тич­но на всій те­ри­торії об­ласті: на пло­щах, при­зна­че­них під висів ози­мих куль­тур, зво­ло­женість ша­ру грун­ту 0–10 см за­ли­ша­лась не­до­стат­нь­ою — із вмістом во­ло­ги, за­леж­но від по­пе­ред­ників, до 3–8, а у північних та півден­но-східних рай­о­нах — 0–2 мм. Ли­ше на ок­ре­мих по­лях схо­ду та північно­го схо­ду об­ласті во­ло­го­за­без­пе­ченість ша­ру грун­ту 0–20 см ста­но­ви­ла до 20 мм, що близь­ко до се­ред­ньої ба­га­торічної — 13–21 мм.
По­ля ран­нь­о­го стро­ку сівби (висів — 25.08–10.09) за ста­ном роз­вит­ку куль­ту­ри мож­на роз­поділи­ти на три гру­пи:
Œ   на пло­щах, за­без­пе­че­них во­ло­гою, рос­ли­ни ут­во­ри­ли три ли­ст­ки, схо­ди рівномірні, з по­вною гу­с­то­тою, ко­нус рос­ту пе­ре­бу­ває на пер­шо­му етапі ор­га­но­ге­не­зу;
   на по­лях із напівсу­хим грун­том схо­ди ут­во­ри­ли один-три ли­ст­ки, про­рос­ло до 40–60% насіння, по­ля ма­ють стро­ка­тий ви­гляд;
Ž   там, де грунт був повністю су­хим, насіння пе­ре­бу­ває у не­про­рос­ло­му, «за­кон­сер­во­ва­но­му» стані.
У період 23–25 ве­рес­ня по об­ласті прой­ш­ли рясні дощі — від 15 до 105 мм, що відповідає 0,94–7,0 де­кад­ним нор­мам. Найбільша кількість опадів ви­па­ла у західних рай­о­нах Харківщи­ни (Зо­лочівський, Бо­го­духівський, Крас­но­градсь­кий та ін.) — від 83 до 105 мм. Це знач­но по­пов­ни­ло за­па­си во­ло­ги посів­но­го, а по­де­ку­ди й ор­но­го шарів грун­ту та ство­ри­ло спри­ят­ливі умо­ви для про­ро­с­тан­ня насіння і роз­вит­ку рос­лин ози­мих зер­но­вих куль­тур.
Зни­жен­ня тем­пе­ра­ту­ри повітря, особ­ли­во нічної по­ри, змен­шує си­лу про­ро­с­тан­ня насіння, че­рез що сходів слід очіку­ва­ти із запізнен­ням, а та­кож галь­мує інтен­сив­ний ріст рос­лин.
Од­нак за умо­ви теп­лої три­ва­лої осені рос­ли­ни ози­мих куль­тур, особ­ли­во та­ких як жи­то, три­ти­ка­ле, здатні сфор­му­ва­ти роз­ку­щені рос­ли­ни із роз­ви­не­ною ко­ре­не­вою си­с­те­мою, оп­ти­маль­ним роз­вит­ком ко­ну­са рос­ту (дру­гий етап ор­га­но­ге­не­зу) та прой­ти про­це­си за­гар­ту­ван­ня до не­спри­ят­ли­вих умов зимівлі.
За умов три­ва­лої (теп­лої чи навіть про­хо­лод­ної) осені про­цес фор­му­ван­ня ве­ге­та­тив­ної ма­си рос­ли­на­ми ози­мих куль­тур бу­де про­лон­го­ва­ним, що стри­має роз­ви­ток ли­ст­ко­вих пля­ми­с­то­с­тей. Але є про­бле­ма на­ко­пи­чен­ня іно­ку­лю­му на схо­дах па­да­лиці, на якій за до­стат­ньої во­ло­гості та навіть за тем­пе­ра­ту­ри ниж­че від нор­ми на 4…5°С відбу­вається спо­ро­у­тво­рен­ня збуд­ників сеп­торіозу та бо­рош­ни­с­тої ро­си. На ос­лаб­ле­них за­гу­щен­ням рос­ли­нах цей пер­вин­ний іно­ку­люм (спо­ри) ак­тив­но роз­ви­вається і за чер­гу­ван­ня до­що­вих періодів пе­ре­но­сить­ся вітром на схо­ди ози­мої пше­ниці, де роз­ви­ток хво­роб про­дов­жується до при­пи­нен­ня ве­ге­тації куль­ту­ри (фо­то 3).
За підви­щен­ня ден­них тем­пе­ра­тур у та­ких осе­ред­ках відбу­вається зро­с­тан­ня чи­сель­ності ци­ка­док, по­пе­лиць і зла­ко­вих мух.
Ста­ном на 15.10.2014 р. чи­сельність за­зна­че­них шкідників пе­ре­ви­щує еко­номічний поріг шкідли­вості, у зв’яз­ку з чим ре­ко­мен­до­ва­на обов’яз­ко­ва об­роб­ка інсек­ти­ци­да­ми для їхньо­го об­ме­жен­ня, зва­жа­ю­чи на те, що сисні шкідни­ки є пе­ре­нос­ни­ка­ми вірус­них хво­роб.
За висіван­ня насіння, про­труєно­го фунгіци­дом без до­да­ван­ня інсек­ти­ци­ду, відбу­вається уш­ко­д­жен­ня сходів грун­то­ви­ми шкідни­ка­ми (фо­то 4). Се­ред сходів ви­яв­ля­ють по­жовклі рос­ли­ни, цен­т­раль­не стеб­ло яких лег­ко ви­с­ми­кується че­рез пе­ре­гри­зе­не стеб­ло ниж­че по­верхні грун­ту.
Та­кож в умо­вах за­тяж­ної осені на фоні віднос­но про­хо­лод­них тем­пе­ра­тур (ниж­че +10°С) і во­ло­гості грун­ту 40–80% мож­ли­вий роз­ви­ток ко­ре­не­вих гни­лей (фо­то 5). Ха­рак­тер­ною оз­на­кою хво­ро­би є ура­жен­ня пер­вин­них і вто­рин­них ко­ренів підзем­но­го між­вуз­ля, епіко­ти­ля й ос­но­ви стеб­ла. Ура­жені тка­ни­ни буріють, роз­м’як­шу­ють­ся і за­гни­ва­ють.
Рос­ли­ни ози­мої пше­ниці че­рез від­ми­ран­ня пер­вин­них та вто­рин­них ко­ре­нів, а іноді й міжвуз­ля, більше ура­жу­ють­ся інши­ми хво­ро­ба­ми, їх на­сам­пе­ред за­се­ля­ють шкідни­ки, що ще більше ос­лаб­лює і зни­жує зи­­мо­стійкість куль­ту­ри. За силь­но­го сту­пе­ня ура­жен­ня спо­с­терігається за­­ги­бель сходів і як наслідок — зрідженість посівів.
Кон­троль за ста­ном посівів слід про­во­ди­ти до кінця осінньої ве­ге­тації. Са­ме рівнем ура­жен­ня ли­ст­ко­вої по­верхні ози­мої пше­ниці збуд­ни­ка­ми хво­роб та три­валістю жив­лен­ня шкідників (сис­них, внутрішньо­с­теб­ло­вих, грун­то­вих) во­се­ни виз­на­чається фіто­санітар­ний стан посіву на­весні. Після віднов­лен­ня ве­ге­тації обов’яз­ко­вим є кон­троль по­ши­рен­ня і роз­вит­ку хво­роб та чи­сель­ності шкідників на посівах ози­мих для пла­ну­ван­ня відповідних за­ходів за­хи­с­ту. Постійний моніто­ринг посівів сприяє за­без­пе­чен­ню на­леж­но­го фіто­санітар­но­го ста­ну ози­мих куль­тур.