Спецможливості
Статті

Не допустити кровопролиття… або Як криваві «п’ятачки» з’їдають гроші

23.10.2014
777
Не допустити кровопролиття… або Як криваві «п’ятачки» з’їдають гроші фото, ілюстрація

Зазвичай найбільших  негативних наслідків можна очікувати від проблем, на які не звертають належної уваги або взагалі ігнорують. Наразі мова йде про канібалізм — такий знайомий і дуже небезпечний. І здавалося б, покусані вуха та хвости поросят — яка тут небезпека?  Спробуємо розібратися…

Зазвичай найбільших  негативних наслідків можна очікувати від проблем, на які не звертають належної уваги або взагалі ігнорують. Наразі мова йде про канібалізм — такий знайомий і дуже небезпечний. І здавалося б, покусані вуха та хвости поросят — яка тут небезпека?  Спробуємо розібратися…

Л. Крюкова
l.kryukova@univest-media.com,
Н. Хіцька
n.khitskaya@univest-media.com,
В. По­псуй, канд. с.-г. на­ук,
Сумсь­кий НАУ

Кому статистика, а кому…
Згідно з даними National Animal Disease Information Service (UK), смертність поросят від канібалізму в багатьох господарствах Великобританії сягає близько 1–3% від показника загальних втрат тварин. У кількісному еквіваленті – це 120 поросят на рік на 500 свиноматок із стада. Вра­хо­вуючи індивідуальну вартість поросяти — 35 фунтів стерлінгів (без урахування витрат на корми) — втрати становлять близько 4 тис. фунтів стерлінгів на рік. Погодьтеся, цифра вражаюча! Ситуація у свиногосподарствах інших західноєвропейських країн приблизно така сама: так, наприклад, у Швеції частота випадків «покусаних хвостів і кривавих “п’ятачків”» — 1–2%, у Фінляндії — 6–10 (а в деяких господарствах сягає до 30%!), у Данії — 29%.
Українські ж господарства про канібалізм серед свиней говорять мимохідь, хоча і розуміють важливість цього захворювання. Отже, побоюючись спілкування, як то кажуть, «на камеру чи диктофон», працівники вітчизняних свинокомплексів не хочуть оприлюднювати статистичні дані. Не хочуть… або не можуть (адже є імовірність того, що статистику щодо канібалізму в їхньому господарстві взагалі не ведуть). До речі, за часів Радянського Союзу така статистика була. Є над чим замислитися…
Ми звернулися в Інститут свинарства НААН до Анатолія Ми­­хай­ло­вича Шості, заступника директора із наукової роботи, із запитанням, чи володіють вони статистичною інформацією щодо канібалізму у вітчизняних свиногосподарствах.
Відповідь, на яку ми так очікували, на жаль, нас не здивувала: «Справді, таке явище, як канібалізм, має місце серед свинопоголів’я господарств Украї­ни. Однак обліку випадків його виникнення у господарствах не ведуть. Причина цього — поодинокі випадки канібалізму  порівняно із за­­хво­­рюваністю молодняку свиней респіраторними та шлунково-кишковими захворюваннями.
У документах ветеринарної звітності число загиблих свиней від незаразних захворювань подається разом (без диференціювання причин). Тож дослідження та збір статистики щодо цього захворювання може бути досить цікавою науко­вою роботою. От тільки прикро, що навряд чи знайдеться фінансування для таких досліджень у масштабах країни».
Виходить, усе ще попереду: і чиїсь наукові роботи, і фінансування. Що ж, поки залишається чекати… На жаль, свиням цього не поясниш…

Вектор поширення
Отже, звідки ця халепа з’являється у господарстві?
   Вчені стверджують, що є три основні типи тварин, схильних до агресії. Зокрема, бри­танські на­уковці ви­я­ви­ли, що схильність до аг­ресії генетично обумовле­на. Так, у свиней по­ро­ди берк­шир канібалізму не спостеріга­ли взагалі, у йоркширів йо­го ви­я­ви­ли у 58% особин, а у помісей цих порід — у 41%.
У вітчизняних господарствах схильність до такого патологічного прояву най­частіше спостерігають у свиней по­ро­ди ве­ли­ка біла та висло­ву­хих порід. Звісно, ос­та­точного вердикту щодо генетичної схильності до канібалізму тієї чи іншої по­ро­ди на сьогодні немає.
   До речі, хоча канібалізм прита­манний тваринам обох статей, все ж таки аг­ре­сивніши­ми є кнурці.
 Друга  група ризику — молоді свиноматки із, так би мовити, хо­ле­ричним темпе­ра­ментом (18% випадків), які більшою мірою схильні до канібалізму, ніж свин­ки флег­ма­тично­го ти­пу. За оцінками спеціалістів, у таких свиноматок рівень смертності поросят сягає 4%.
   Доволі неприємна, але поширена картина: відразу після опоро­су сви­ня поїдає спочатку послід, мерт­вих, а потім і жи­вих по­ро­сят. Це пов’яза­но із безви­гуль­ним ут­ри­манням свино­ма­ток, наслідком чого є по­гіршен­ня їхньо­го здоров’я та ре­продуктивних функ­цій. Часом причи­ною мо­же стати не­стача питної во­ди, не­об­ме­же­не ви­ко­ри­стання кормів тваринно­го по­хо­дження або дефіцит у раціоні по­­росних свино­ма­ток вітамінів та мі­­к­ро­еле­ментів, по­ру­шен­­ня йодно­го обміну (норма — 0,3–0,6 мг/кг сухої речовини раціону).
   Однак найчастіше канібалізм спостерігають серед молодняку — вже на другий день після на­ро­дження у по­ро­сят проявля­ють­ся перші оз­на­ки аг­ре­сивної по­ведінки, ко­ли во­ни в бійці за ма­те­ринські со­ски пускають у хід свої зу­би. Агре­сивність поросят по­си­люється зі зростанням щільності розміщення та збільшенням кількості тварин на од­не кормомісце.
   При­чи­ною канібалізму мо­ло­дих тварин ма­сою 10–30 кг є їхня природна звич­ка до ча­сто­го жу­вання та прий­мання їжі, а та­кож привабливість смаку крові.
   Останнім часом фахівці пов’язують прояви канібалізму із неточністю у складанні раціонів тварин. Най­час­ті­ше рецептура корму складається без урахування вікової відмінності між поросятами та дорослими свинями. Крім того, ні в якому разі не можна допустити випадків недостатнього введення в корм тих чи інших мінералів, вітамінів або протеїну, що може проявитися канібалізмом (табл. 1). Це може спричинити недостатню засвоюваність корму та зниження його привабливості.

Керівництво до дії
   Свиноматок у період поросності забезпечують питною водою із оптимальною температурою 18...20°С. Один раз на три місяці бажано визначати хімічний склад води у лабораторії на вміст розчинних мінеральних солей і наявність патогенних мікроорганізмів. Безпечною є вода із вмістом мі­­не­ральних солей 1 г/л. Якщо цей показник перевищує 6 г — це може спричинити у поросят пронос і збільшення споживання води. Кон­цент­ра­ція мінералів понад 7 г є не­­без­­­печною для поросних, підсисних свиноматок та їхніх поросят.
   Поросят на деякий час відсаджують від свиноматок, що проявляють агресивність. Молодій свиноматці ро­блять ін’єкцію седативного нейролептика (на­­приклад, Стресніл у дозі 2,2 мг/кг) як транквілізатора — він сприяє зниженню агресивності та прийманню свиноматкою поросят.
Якщо тимча­со­ве відлучення по­ро­сят не до­по­могло, можна зроби­ти свині на­морд­ник із гу­мо­во­го чо­бо­та з виріза­ною діркою для но­са.
   Для профілактики канібалізму серед свиней слід проводити каудотомію та спилювати ікла новонародженим поросятам у віці 1–3 дні з дотриманням правил асептики і антисептики.
   Поро­ся­там-сисунам згодовують по 2 г кухонної солі з п’ятого-десятого дня після народження, поступово збільшуючи норму: у двомісячному віці твар­ина має  споживати її до 10 г/добу. Поросятам у віці двох-трьох місяців норма солі становить 15–16 г, у три-п’ять місяців — до 20, у п’ять-сім — до 30, у сім-вісім — 35 г. Доросла тварина має споживати 40–50 г кухонної солі на добу.
Також рекомендовано давати поросятам препарати-анти­­гель­мін­ти­ки, що зменшуватиме нестачу вітамінів у організмі.
   Ефективним за­со­бом проти канібалізму є ви­ко­ри­стання со­ло­ми та до­датко­во­ — застосу­вання так званих со­ля­них ли­­зунців. Віт­чизняні виробники виготовляють лизунці переважно для худоби і коней, тому альтернативою є згодовування свиням мінеральної суміші, що містить кісткове борошно (40%), крейду (30%) і кухонну сіль (30%).
   Для зняття стресу у поросят у клітках, де їх утримують, рекомендують обладнувати імпровізовані іг­­рашки. В якості останніх можуть слугувати підвішений на ланцюгу шматок дерева (брусок, кругляк), просто ланцюг тощо. Граючись ними, поросята не влаштовують бійок між собою.
   Застосування транкві­ліза­то­рів зменшує збуд­­­ли­­вість тварин, робить їх менш чутливи­ми до подразників. Вико­­ри­стання адап­то­генних препа­ра­тів дає змогу мобілізувати імунну си­сте­му тварин, по­си­лити протидію збудже­них тварин техно­логічно спри­чи­не­ним стрес-факто­рам.
   Якщо твари­н-ка­­ні­­ба­­лів у стаді ба­га­то, то дієвим рішенням є при­глушення світла в приміщенні, водночас по­­трібно об­приска­ти йо­­го за­со­бом, що усуває за­пах крові.
   Для профілакти­ки бак­теріально­ї інфекції важливою є антибіоткотерапія: в-лактомні ан­ти­біотики широкого спектра дії (амоксицилін — в/м, 1 см3 на 10 кг маси) або пеніцилінової ряду (пе­­ніцилін – 8 тис. ОД/кг маси, в/м).

Інтерв'ю
В успіху спільної праці компанії зазвичай вагома частка належить її очільникові й натхненнику, який зміг згуртувати команду однодумців, націлених на досягнення бажаного результату. Таким є Ярослав Чабанюк — людина, добре знана в широких... Подробнее
Богдан Шаповал, директор UFEB
Хто з сільгоспвиробників (навіть невеликих за обсягами виробництва) не мріє експортувати продукцію та отримувати за неї тверду валюту? Порадити кому варто розпочинати експорто-орієнтовану діяльність,

1
0