Не допустити кровопролиття… або Як криваві «п’ятачки» з’їдають гроші
Зазвичай найбільших негативних наслідків можна очікувати від проблем, на які не звертають належної уваги або взагалі ігнорують. Наразі мова йде про канібалізм — такий знайомий і дуже небезпечний. І здавалося б, покусані вуха та хвости поросят — яка тут небезпека? Спробуємо розібратися…
Зазвичай найбільших негативних наслідків можна очікувати від проблем, на які не звертають належної уваги або взагалі ігнорують. Наразі мова йде про канібалізм — такий знайомий і дуже небезпечний. І здавалося б, покусані вуха та хвости поросят — яка тут небезпека? Спробуємо розібратися…
Л. Крюкова
l.kryukova@univest-media.com,
Н. Хіцька
n.khitskaya@univest-media.com,
В. Попсуй, канд. с.-г. наук,
Сумський НАУ
Кому статистика, а кому…
Згідно з даними National Animal Disease Information Service (UK), смертність поросят від канібалізму в багатьох господарствах Великобританії сягає близько 1–3% від показника загальних втрат тварин. У кількісному еквіваленті – це 120 поросят на рік на 500 свиноматок із стада. Враховуючи індивідуальну вартість поросяти — 35 фунтів стерлінгів (без урахування витрат на корми) — втрати становлять близько 4 тис. фунтів стерлінгів на рік. Погодьтеся, цифра вражаюча! Ситуація у свиногосподарствах інших західноєвропейських країн приблизно така сама: так, наприклад, у Швеції частота випадків «покусаних хвостів і кривавих “п’ятачків”» — 1–2%, у Фінляндії — 6–10 (а в деяких господарствах сягає до 30%!), у Данії — 29%.
Українські ж господарства про канібалізм серед свиней говорять мимохідь, хоча і розуміють важливість цього захворювання. Отже, побоюючись спілкування, як то кажуть, «на камеру чи диктофон», працівники вітчизняних свинокомплексів не хочуть оприлюднювати статистичні дані. Не хочуть… або не можуть (адже є імовірність того, що статистику щодо канібалізму в їхньому господарстві взагалі не ведуть). До речі, за часів Радянського Союзу така статистика була. Є над чим замислитися…
Ми звернулися в Інститут свинарства НААН до Анатолія Михайловича Шості, заступника директора із наукової роботи, із запитанням, чи володіють вони статистичною інформацією щодо канібалізму у вітчизняних свиногосподарствах.
Відповідь, на яку ми так очікували, на жаль, нас не здивувала: «Справді, таке явище, як канібалізм, має місце серед свинопоголів’я господарств України. Однак обліку випадків його виникнення у господарствах не ведуть. Причина цього — поодинокі випадки канібалізму порівняно із захворюваністю молодняку свиней респіраторними та шлунково-кишковими захворюваннями.
У документах ветеринарної звітності число загиблих свиней від незаразних захворювань подається разом (без диференціювання причин). Тож дослідження та збір статистики щодо цього захворювання може бути досить цікавою науковою роботою. От тільки прикро, що навряд чи знайдеться фінансування для таких досліджень у масштабах країни».
Виходить, усе ще попереду: і чиїсь наукові роботи, і фінансування. Що ж, поки залишається чекати… На жаль, свиням цього не поясниш…
Вектор поширення
Отже, звідки ця халепа з’являється у господарстві?
Вчені стверджують, що є три основні типи тварин, схильних до агресії. Зокрема, британські науковці виявили, що схильність до агресії генетично обумовлена. Так, у свиней породи беркшир канібалізму не спостерігали взагалі, у йоркширів його виявили у 58% особин, а у помісей цих порід — у 41%.
У вітчизняних господарствах схильність до такого патологічного прояву найчастіше спостерігають у свиней породи велика біла та висловухих порід. Звісно, остаточного вердикту щодо генетичної схильності до канібалізму тієї чи іншої породи на сьогодні немає.
До речі, хоча канібалізм притаманний тваринам обох статей, все ж таки агресивнішими є кнурці.
Друга група ризику — молоді свиноматки із, так би мовити, холеричним темпераментом (18% випадків), які більшою мірою схильні до канібалізму, ніж свинки флегматичного типу. За оцінками спеціалістів, у таких свиноматок рівень смертності поросят сягає 4%.
Доволі неприємна, але поширена картина: відразу після опоросу свиня поїдає спочатку послід, мертвих, а потім і живих поросят. Це пов’язано із безвигульним утриманням свиноматок, наслідком чого є погіршення їхнього здоров’я та репродуктивних функцій. Часом причиною може стати нестача питної води, необмежене використання кормів тваринного походження або дефіцит у раціоні поросних свиноматок вітамінів та мікроелементів, порушення йодного обміну (норма — 0,3–0,6 мг/кг сухої речовини раціону).
Однак найчастіше канібалізм спостерігають серед молодняку — вже на другий день після народження у поросят проявляються перші ознаки агресивної поведінки, коли вони в бійці за материнські соски пускають у хід свої зуби. Агресивність поросят посилюється зі зростанням щільності розміщення та збільшенням кількості тварин на одне кормомісце.
Причиною канібалізму молодих тварин масою 10–30 кг є їхня природна звичка до частого жування та приймання їжі, а також привабливість смаку крові.
Останнім часом фахівці пов’язують прояви канібалізму із неточністю у складанні раціонів тварин. Найчастіше рецептура корму складається без урахування вікової відмінності між поросятами та дорослими свинями. Крім того, ні в якому разі не можна допустити випадків недостатнього введення в корм тих чи інших мінералів, вітамінів або протеїну, що може проявитися канібалізмом (табл. 1). Це може спричинити недостатню засвоюваність корму та зниження його привабливості.
Керівництво до дії
Свиноматок у період поросності забезпечують питною водою із оптимальною температурою 18...20°С. Один раз на три місяці бажано визначати хімічний склад води у лабораторії на вміст розчинних мінеральних солей і наявність патогенних мікроорганізмів. Безпечною є вода із вмістом мінеральних солей 1 г/л. Якщо цей показник перевищує 6 г — це може спричинити у поросят пронос і збільшення споживання води. Концентрація мінералів понад 7 г є небезпечною для поросних, підсисних свиноматок та їхніх поросят.
Поросят на деякий час відсаджують від свиноматок, що проявляють агресивність. Молодій свиноматці роблять ін’єкцію седативного нейролептика (наприклад, Стресніл у дозі 2,2 мг/кг) як транквілізатора — він сприяє зниженню агресивності та прийманню свиноматкою поросят.
Якщо тимчасове відлучення поросят не допомогло, можна зробити свині намордник із гумового чобота з вирізаною діркою для носа.
Для профілактики канібалізму серед свиней слід проводити каудотомію та спилювати ікла новонародженим поросятам у віці 1–3 дні з дотриманням правил асептики і антисептики.
Поросятам-сисунам згодовують по 2 г кухонної солі з п’ятого-десятого дня після народження, поступово збільшуючи норму: у двомісячному віці тварина має споживати її до 10 г/добу. Поросятам у віці двох-трьох місяців норма солі становить 15–16 г, у три-п’ять місяців — до 20, у п’ять-сім — до 30, у сім-вісім — 35 г. Доросла тварина має споживати 40–50 г кухонної солі на добу.
Також рекомендовано давати поросятам препарати-антигельмінтики, що зменшуватиме нестачу вітамінів у організмі.
Ефективним засобом проти канібалізму є використання соломи та додатково — застосування так званих соляних лизунців. Вітчизняні виробники виготовляють лизунці переважно для худоби і коней, тому альтернативою є згодовування свиням мінеральної суміші, що містить кісткове борошно (40%), крейду (30%) і кухонну сіль (30%).
Для зняття стресу у поросят у клітках, де їх утримують, рекомендують обладнувати імпровізовані іграшки. В якості останніх можуть слугувати підвішений на ланцюгу шматок дерева (брусок, кругляк), просто ланцюг тощо. Граючись ними, поросята не влаштовують бійок між собою.
Застосування транквілізаторів зменшує збудливість тварин, робить їх менш чутливими до подразників. Використання адаптогенних препаратів дає змогу мобілізувати імунну систему тварин, посилити протидію збуджених тварин технологічно спричиненим стрес-факторам.
Якщо тварин-канібалів у стаді багато, то дієвим рішенням є приглушення світла в приміщенні, водночас потрібно обприскати його засобом, що усуває запах крові.
Для профілактики бактеріальної інфекції важливою є антибіоткотерапія: в-лактомні антибіотики широкого спектра дії (амоксицилін — в/м, 1 см3 на 10 кг маси) або пеніцилінової ряду (пеніцилін – 8 тис. ОД/кг маси, в/м).