Втрати зерна: причини, наслідки та способи запобігти
Втрати сухої речовини зерна у результаті пошкодження шкідниками хлібних запасів Якщо не застосовувати необхідні заходи боротьби з шкідниками хлібних запасів, то вони можуть знищити весь запас зерна. За температури 20...35°С рисовий чи амбарний довгоносик розмножуються з великою швидкістю: за 50-60 діб їхня чисельність може зрости в 300 разів.
Втрати сухої речовини зерна у результаті пошкодження шкідниками хлібних запасів
Якщо не застосовувати необхідні заходи боротьби з шкідниками хлібних запасів, то вони можуть знищити весь запас зерна. За температури 20...35°С рисовий чи амбарний довгоносик розмножуються з великою швидкістю: за 50-60 діб їхня чисельність може зрости в 300 разів.
Найбільш поширений рисовий довгоносик. Потім ідуть булавовусий хрущак, зерновий точильник, суринамський борошноїд і ін. Чисельність популяцій амбарного довгоносика помітно знизилась, але все ж він залишається досить небезпечним шкідником. У таблиці 5 наведені дані втрат сухої речовини зерна пшениці, спричинені шкідниками хлібних запасів.
У результаті діяльності шкідників відбуваються не тільки втрати зерна, а й суттєво погіршуються його технологічні властивості. Так, за наявності в 1 кг зерна трьох особин рисового довгоносика вихід борошна знижується. Значно погіршується якість борошна, зольність його зростає на 0,05-0,06 відсотка.
Великої шкоди завдає прихована зараженість зерна. За час свого розвитку личинка з'їдає 24-41,5% зерна, в якому вона живиться. Таке зерно не придатне для розмелювання. Але якщо личинка (лялечка), що перебуває всередині зерна, ще не завершила свого розвитку, то за подрібнення зерна якість борошна помітно погіршується за всіма показниками. Аналіз показує, що борошномельні властивості зерна не змінюються, якщо щільність зараження не перевищує такі показники: рисовий довгоносик - два, зерновий точильник - два, борошняний хрущак - сім, борошноїди - десять екземплярів на 1 кг. Значної шкоди можуть завдати різні кліщі.
Боротьбу з шкідниками хлібних запасів проводять на всіх етапах роботи з зерном. Для цього використовують карантині, профілактичні та винищувальні заходи. Головний фактор профілактики розвитку шкідників - зниження температури зернової маси, зокрема нижче 10°С життєдіяльність комах припиняється. Для боротьби з кліщами знижують вологість: якщо вона нижче 12%, то кліщі не розвиваються.
Винищувальні заходи пов'язані з використанням різних хімічних препаратів. Крім того, шкідники хлібних запасів гинуть у регульованому газовому середовищі.
Погіршення якості та втрата маси зерна під час його проростання
За різкого порушенняі режиму обробки і зберігання зерна в насипу можуть проростати як окремі зерна, так і цілі шари зернової маси. Однак для проростання зерна потрібні певні умови: достатня вологість, тепло і доступ повітря.
Зерно починає проростати тільки за поглинання крапельно-рідкої вологи та зволоження до 40% і вище, наприклад, за сильного зволоження зернової маси опадами або грунтовою вологою чи в результаті конденсації води за різких перепадів температури.
Якщо для індивідуального розвитку рослини (онтогенезу) проростання зерна - звичайний етап життєвого циклу, то для зберігання і промислової переробки цей процес небажаний, оскільки призводить до зниження його якості та псування. Проросле зерно має зародковий корінець і брунечку, коричневе забарвлення зародка, збільшений об'єм, знижені сипкість та в'язкість водно-борошнистої суспензії, підвищений вміст розчинних у воді речовин. Вміст сухої речовини в такому зерні значно зменшується, оскільки на проростання й підвищення інтенсивності його дихання витрачається велика кількість органічних речовин.
Ретельний контроль за вологістю зерна в різних шарах і ділянках насипу, запобігання утворенню краплинно-рідкої вологи в зерновій масі - основні заходи запобігання проростанню зерна під час його зберігання.
Втрата маси зерна за рахунок його травмування та обрушення
Післязбиральна доробка пов'язана з переміщенням зерна технологічними лініями з використанням різних транспортних машин, а також з дією робочих органів зерноочисних машин. Окрім того, за зміни вологості зерна в результаті сушіння міцність зерна і його анатомічних частин знижується. Наслідком цих факторів є травмування зерна, що негативно впливає на його технологічні властивості і стійкість під час зберігання.
Вміст травмованих зерен в результаті обробки на потокових лініях становить 20-35%. Від цієї кількості близько 50% пошкоджуються під час навантажувально-розвантажувальних і транспортних операцій, на частку самопливних труб припадає близько 30% і близько 20% - на частку технологічного обладнання. Так, транспортувальні машини під час післязбиральної обробки рису пошкоджують до 82% зерен.
Травмування зерна, головним чином, відбувається в норіях. Так, за одноразового пропускання через норію НЦГ-20 абсолютна кількість травмованих зерен збільшується так: пшениці - на 7%, гречки - на 10, гороху - на 6, кукурудзи - на 11,5%. З підвищенням швидкості стрічки пошкодженність зерна збільшується. Рекомендується використовувати норію А1-УНС-20 та її новітні аналоги, травмованність зерна в яких знижується у декілька разів. Допустима швидкість стрічки норії - 1,4 м/секунду.
Для насіння особливо негативним є травмування в районі зародка. Аналіз показав, що якщо в партії пшениці, яка надійшла до бункера, містилось 35% зерен з пошкодженим зародком, то після конвеєра (переміщення на 270 м) він збільшився до 45%, після норії - до 75, після сепаратора і трієра - до 85%. Такий характер пошкодження різко знижує схожість зерна.
Негативним явищем є обрушення зерна круп'яних культур під час обробки їх на потокових лініях, а у рису і кукурудзи - поява мікротріщин в ендоспермі. Наприклад, за чотириповторного пропускання зерна транспортними системами елеватора вміст обрушених зерен зріс: гречки - в 2,5% раза, ячменю - в 6,2, вівса - в 8,2 раза. А обрушене зерно рису не витримує наступного транспортування в елеваторі.
Під час триповторного переміщення елеватором зерна рису вологістю 13,8% його тріщинуватість збільшується на 9-14%. За вологості 11,4% тріщинуватість зросла на 17-36%, а вміст битих і обрушених зерен - в три рази. Однак за вологості рису 18% переміщення його транспортними системами елеватора не спричинює травмування і утворення мікротрішин в ядрі.
Таким чином, виходячи з природи продуктів і можливих втрат під час зберігання, виникає необхідність захисту їх від активної дії факторів біотичного середовища, а також створення умов, що перешкоджають інтенсивному обміну речовин у клітинах зерна. Це завдання можна успішно вирішити, використовуючи відповідні методи підготовки продуктів перед закладанням на зберігання і забезпечуючи певні умови (режими) зберігання. Все це можна здійснити лише за наявності технічної бази, тобто сховищ, оснащених необхідним обладнанням і побудованих з врахуванням властивостей продуктів.
Н. Ящук,
канд. с.-г. наук,
асистент НУБіП України