Технологія вирощування гороху в зоні лісостепу

Горох у зоні Лісостепу забезпечений усіма факторами життя в повній мірі, сучасні його сорти здатні формувати врожайність на рівні 5–6 т/га. Серед причин зниження виробництва гороху визначальними є певні біологічні властивості культури — схильність до вилягання та осипання насіння. Сильне, порівняно з іншими культурами, пригнічення бур’янами, значне пошкодження шкідниками, низький коефіцієнт розмноження, а також низка об’єктивних факторів — брак технологічних сортів і техніки для збирання, скорочення поголів’я худоби. А несприятливі погодні умови, що припадають якраз на період генеративного розвитку гороху, стали основною причиною зниження врожаю його насіння.

В технології вирощування високих урожаїв високоякісного зерна гороху головне значення належить сорту. Сучасні сорти гороху, поряд із високою продуктивністю та білковістю зерна, повинні мати комплексну стійкість до хвороб, вилягання, осипання й бути придатними до збирання прямим комбайнуванням. У господарствах доціль­но мати два-три сорти гороху із різною агроекологічною пластичністю, скоростиглістю та продуктивністю. У виробництві впроваджують високотехнологічні сорти гороху з вусатим морфологічним типом листка. За сприятливих погодних умов такі сорти в змозі формувати врожайність до 6 т/га. Однак за сильної посухи їхня врожайність може бути нестабільною та поступатися сортам зі звичайним типом листка. Незважаючи на це, за вирощування сортів вусатого морфологічного типу підвищується ефективність виробництва гороху завдяки значному зниженню втрат урожаю зерна.

До Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні в 2019 році, внесено 50 сортів гороху зернового напряму використання. Причому 25 сортів (50%) із всієї зареєстрованої кількості — сорти вітчизняної селекції, 25 — сортів іноземного походження. Аналіз вітчизняних селекційних досягнень показує, що із 50 районованих в Україні сортів 47 належать до безлисточкових, два сорти — типу «хамелеон» і один — листочковий.

Для отримання високих урожаїв гороху потрібно впроваджувати у виробництво високоефективні технології вирощування, які б забезпечували реалізацію потенціалу сортів за умов: оптимального розміщення культури в сівозмінах; сівби в добре підготовлений ґрунт; унесення оптимальної кількості добрив у розрахунку на заплановану врожайність; проведення інтегрованого захисту від бур’янів, шкідників і хвороб; своєчасного виконання всього комплексу агротехнічних прийомів.

Технологія вирощування залежить від цілої низки факторів, першим із яких, після вибору оптимального сорту, є попередник і місце в сівозміні. Горох — культура, вимоглива до умов вирощування і, насамперед, потребує дотримання науково обґрунтованого розміщення її в сівозміні. Його найкраще висівати після зернових колосових культур. Під час планування розміщення посівних площ під горох потрібно враховувати просторову ізоляцію у сівозміні з іншими бобовими культурами та повернення його на попереднє місце вирощування не раніше як через чотири-п’ять років.

Сучасні інтенсивні сорти гороху характеризуються підвищеною здатніс­тю засвоювати фотосинтетичну активну радіацію й поглинати велику кількість елементів мінерального живлення. Для формування 1 т зерна і такої самої кіль­кості соломи горох потребує 45–60 кг азоту, 17–20 кг фосфору, 35–40 кг калію. Для реалізації своєї високої продуктивності сорти потребують створення сприятливих умов, передусім — для симбіотичної фіксації азоту. Цей процес розпочинається у фазі двох-трьох лист­ків, досягає максимуму в період бутонізації — початку цвітіння й практично припиняється до фази наливу зерна. Дослідження показують, що за доброї вологозабезпеченості, достатньої кількості елементів мінерального живлення та інтенсивного фотосинтезу частка симбіотичного азоту в живленні рослин досягає 75% загальної потреби в ньому, а за погіршення умов становить 45% і менше. Тому теорія про те, що під горох не потрібно вносити азотні добрива, є хибною. Під горох слід вносити фосфорні, калійні та азотні добрива.

Фосфорні й калійні добрива потрібно вносити восени, під основний обробіток ґрунту. Згідно з узагальненими даними досліджень наукових установ, у Лісостепу вони становлять Р45–60К45–60. Навесні для поліпшення початкового росту й розвитку рослин добрі результати одержують від припосівного внесення помірних доз азотних добрив у кількості 15–30 кг/га.

У лісостеповій зоні рекомендується вирощувати такі високопродуктивні сорти: Албум, Пристань, Вербал, Кампус, Гайдук, Ассас, Есо, Дарунок степу, Пристань, Мадонна, Зекон, Факел, Стабіл, Грегор, Отаман, Профіт, Оплот, Клеопатра та інші. Для сівби використовують насіння, яке від­повідає вимогам установлених чинним стандартом ДСТУ 2240–93 «Насіння сільськогосподарських культур. Сортові і посівні якості. Технічні умови».

Задля попередження ураження рослин грибними захворюваннями за три-чотири тижні до сівби насіння гороху обробляють фунгіцидами: Вінцит 050 CS, к. с. (2 л/т), Вітавакс 200 ФФ, ВСК (2,5 л/т), Максим XL 035 FS, т. к. с. (1 л/т), Фундазол, ЗП (2 кг/т) та іншими. Ефективність протруйників підвищується за застосування у бакових сумішах регуляторів росту.

Для стимулювання утворення в ризосфері кореневої системи гороху бульбочкових бактерій та підвищення врожайності зерна доцільно провести в день сівби гороху нітрагінізацію насіння препаратами Ризогумін (0,6–1,2 кг/т), Оптимайз Пульс, РК (3,3 л/т), Різолайн (2–3 л/т), Ризостим (200 г/га), Ековітал-Горох (2 л/т). Одночасно з нітрагінізацією найкраще обробити насіння молібденовими препаратами з розрахунку на 1 т посівного матеріалу 200–300 г молібденовокислого амонію.

Горох у процесі проростання насіння дуже вимогливий до оптимального зволоження ґрунту, тому обов’язковим технологічним заходом, який забезпечує дружні сходи та підвищує стійкість рослин проти ураження хворобами й пошкодження шкідниками, є коткування посівів після проведення сівби. Ефективним заходом догляду агроценозів гороху також є боронування посівів середніми боронами. Боронування посі­вів гороху забезпечує розпушування поверхні поля з усуненням ґрунтової кірки, сприяє знищенню проростків бур’янів у фазі «білої ниточки» та створює оптимальні умови аерації для поліпшення симбіотичної діяльності бульбочкових бактерій. Досходове боронування найкраще проводити на четверту-п’яту добу після висіву насіння гороху, післясходове — коли рослини перебувають у фазі трьох-чотирьох листків.

Іноді проведення двох боронувань недостатньо для повного знищення бур’янів, особливо, коли впродовж вегетаційного періоду гороху часті дощі провокують їхню активну появу. В цьому разі слід провести обприскування посі­вів гороху у фазі трьох — п’яти листків ефективними страховими гербіцидами.

Ґрунтові гербіциди застосовують у разі, якщо є об’єктивний ризик сильної забур’яненості поля. Для цього використовують такі препарати: Дуал Голд 960 ЕС, КЕ (1,6 л/га), Юпітер, РК (0,5–0,75 л/га), Гезагард 500 FW, КС (3–5 л/га), Стомп 330, к. е. (3–6 л/га) та ін. Здебільшого в посівах гороху застосовують післясходові гербіциди, зокрема проти однорічних дводольних бур’янів: Гербітокс, РК (0,5 л/га), Агрітокс, РК (0,5 л/га), Набоб, РК (2–3 л/га), Базагран, в. р. (3 л/га) та ін. Проти однорічних злакових бур’янів: Пантера, КЕ (1–1,5 л/га), Селект 120, КЕ (0,4–0,8 л/га), Фюзілад Форте 150 ЕС, к.е. (0,5–1 л/га), Фронтьєр Оптіма, КЕ (0,8–1,2 л/га) та ін.

Найбільшої шкоди посівам гороху завдають не тільки бур’яни, а й шкідники. Сходи гороху значно пошкоджують жуки бульбочкових довгоносиків. У разі значного заселення посівів цим шкідником (ЕПШ — 10–15 екз./м²) у фазі сходів проводять обприскування крайових смуг препаратами: Фаскорд, КЕ (0,1 л/га), Сумі-альфа (0,3 л/га), Армет, КС (0,15 л/га), Децис Профі 25 WG, ВГ (0,04–0,07 л/га). Серед шкідників найпоширенішим і дуже небезпечним є гороховий зерноїд (ЕПШ — 15–20 екз./м²). У зв’язку з цим дуже важливо з появою перших квіток на рослинах гороху провести дворазову, з інтервалом у сім-вісім діб, обробку посівів інсектицидами: Актара 25 WG, ВГ (0,1 л/га), Фастак, КЕ (0,25 л/га), Бі-58 новий, к. е. (0,5–1 л/га), Енжіо 247 SC, КС (0,18 л/га) та ін.

Захист рослин гороху від хвороб і шкідників слід виконувати протягом усієї вегетації та після збирання врожаю. За сприятливих метеорологічних умов для попередження розвитку хвороб посіви гороху потребують застосування фунгіцидів. У період масової бутонізації або на початку цвітін­ня за появи перших ознак аскохітозу, іржі, борошнистої роси проводять обприскування фунгіцидами: Амістар Екстра 280 SС, КС (0,5–0,75 л/га), Мерпан 80, ВГ (2–2,5 л/га), Імпакт К, КС (0,6–0,8 л/га).

Чисті від бур’янів посіви гороху без прояву вилягання стеблостою (вусаті сорти) можна збирати прямим комбайнуванням за вологості зерна 16–17%. За такого методу збирання суттєво зменшуються втрати врожаю зерна гороху, поліпшується його якість та насіннєва придатність. Застосування за сім — десять діб до прямого збирання зерна гороху попередньої десикації посівів препаратом Реглон Супер SC, PК (2–3 л/га) дає змогу значно скоротити втрати врожаю та провести обмолочування зерновими комбайнами в стислі строки. Обробку посівів гороху десикантами проводять на початку пожовтіння рослин, коли нижні боби забарвлюються у жовто-бурий колір, за вологості зерна 30%.

С. Дворецька, канд. с.-г. наук

Л. Губенко, канд. с.-г. наук,

ННЦ «Інститут землеробства НААН»

Журнал «Пропозиція»