Судинний бактеріоз і м’яка гниль капусти

 

 

 

Судинний бактеріоз капусти — хвороба, що відома в усьому світі. В англомовній літературі вона має назву «чорна гниль» (Black Rot) (збудник — Xanthomonas campestris pv. campestris). Судинний бактеріоз описано на всіх видах капусти та на багатьох диких видах роду Brassica, що свідчить про широку спеціалізацію збудника та можливість бур’янів слугувати джерелом інфікування культурних рослин. Ця хвороба є найшкідливішим і найпоширенішим бактеріозом капусти в усьому світі. За даними багаторічних спостережень співробітників відділу фітопатогенних бактерій Інституту мікробіології і вірусології НАН України, збудник судинного бактеріозу капусти поширений на всій території України. В сприятливі для розвитку збудника роки поширеність судинного бактеріозу капусти в Україні становить 10–25%. Зважаючи на кліматичні зміни, що відбуваються в нашій країні, можна передбачити, що шкідливість цієї хвороби для капусти буде лише збільшуватися. У країнах із теплим вологим кліматом, наприклад В’єтнамі, поширення судинного бактеріозу сягає 80%. 

 

Варто зазначити, що шкідливість судинного бактеріозу на пекінській капусті є значно нижча за шкідливість на капусті білоголовій. Це, перш за все, обумовлено високою швидкістю росту, яка випереджає швидкість поширення патогена. 

Найшкідливіша ця хвороба у районах із теплим і вологим кліматом. Ознаки ураження судинним бактеріозом можуть проявлятися на всіх стадіях розвитку рослин капусти: сходах, розсаді, рослинах першого року і насінниках. Симптоми цієї хвороби можуть змінюватися залежно від виду і сорту рослини, що уражується, її віку та умов навколишнього середовища. Уражуються, в основному, надземні органи, хоча описано й ураження коренів у капустяних та коренеплодів у редиски і ріпи. 

На зараженому збудником насінні, як правило, не спостерігається жодних ознак інфекції, але згодом на сходах з’являється знебарвлення й точковий некроз сім’ядольних листків, потім вони чорніють і в’януть. Проникнення патогену в рослину може відбуватися через механічні пошкодження, продихи і гідатоди. 

Найхарактернішою ознакою судинного бактеріозу на капусті є поява по краях листків хлоротичних плями, які згодом набувають V-подібної форми. Судини на листках ураженої рослини набувають темного забарвлення — від коричневого до чорного кольору. За сильного розвитку бактеріозу спостерігають в’янення і опадання ураженого листя. Іноді в’янення і невротизація судин ксилеми не призводять до пожовтіння листя. За високої температури симптоми ураження рослин білокачанної та цвітної капусти X. campestris pv. campestris можуть бути подібні до симптомів слизового бактеріозу. Останніми роками доволі часто з’являються повідомлення про нетипові симптоми, які спричинює збудник судинного бактеріозу, — поява на листках темно-зелених поодиноких плям із подальшим їхнім хлорозом й опаданням листків, в’янення рослин, гниття стебла та листків рослин. Поява нових симптомів призводить до ускладнення діагностики та свідчить про зростання агресивності збудника. 

Системне ураження рослин капусти відбувається в результаті розмноження бактерій у провідній тканині. Після зараження бактерії пересуваються з міжклітинного простору паренхіми в судини ксилеми і потім поширюються по черешку, стеблу і коренях. Розмноження бактерій призводить до порушення нормального розвитку рослин. У разі раннього зараження хворі рослини не формують качан, що призводить до значних втрат урожаю. 

В полі симптоми системного ураження капусти збудником судинного бактеріозу схожі з фузаріозним в’яненням, що спричинює гриб Fusarium oxysporum. Для того, щоб розрізнити ці дві хвороби у полі, необхідно розрізати качан упоперек. При цьому, в разі судинного бактеріозу, судини капусти матимуть чорне забарвлення, а за наявності фузаріозу — буро-коричневе. 

Ще однією особливістю, яка дає змогу попередньо діагностувати судинний бактеріоз, є поява за вологої погоди у місцях механічних пошкоджень уражених рослин ексудату. Він містить клітини збудника і являє собою маленькі краплі жовтої маслянистої рідини. 

Слід зазначити, що капусту можуть уражувати й інші види й патовари Xanthomonas. Однак за ураження спорідненими видами бактерій не спостерігаються симптоми ураження судин. У таких випадках відмічають ураження паренхіми листків у вигляді невеликих темно-сірих некрозів. 

Перші симптоми судинного бактеріозу зазвичай обумовлені висівом інфікованого насіння. Під час проростання інфікованого насіння збудник проникає в мезофіл листка і судинну систему. Розвиток хвороби за температури 15–20°С може мати латентний характер. Підвищення температури до 25–30°С може призводити до переходу від латентного стану до прояву симптомів бактеріозу. Поширення збудника в межах одного поля відбувається з краплинами дощу (особливо за вітряної погоди) та роси. Сприяє поширенню збудника також полив капусти дощуванням. 

Збудником судинного бактеріозу є грамнегативні бактерії X. campestris pv. campestris. Ці бактерії формують на поживному середовищі округлі слизові колонії жовтого кольору. Формування слизових колоній обумовлене утворенням полісахариду ксантану, який є одним із факторів вірулентності X. campestris pv. campestris. Саме утворюваний збудником ксантан дає можливість бактеріям уникати захисних реакцій рослини та поширюватися провідною системою на значну відстань від місця проникнення збудника. Цікаво, що ксантан є цінним продуктом біотехнології, який отримують за культивування фітопатогенних бактерій і використовують у виробництві багатьох харчових продуктів як згущувач, структуроутворювач, наповнювач та стабілізатор. 

Важливою особливістю збудника є гетерогенність його популяції за генетичними і серологічними властивостями та патогенністю. Дослідники приділяють велику увагу вивченню варіабельності X. campestris pv. campestris і встановленню расової специфічності збудника в кожному регіоні його поширення, адже це критично важливо для здійснення селекції стійких до судинного бактеріозу сортів капусти. Варіабельність збудника є основною перепоною, яка, на жаль, і через більш ніж 50 років селекційної роботи не дала можливості отримати універсальні стійкі до цієї хвороби сорти капусти. Однак відомі сорти, які є стійкими до певної раси патогенів. 

 

Слизовий бактеріоз капусти (м’яка гниль, мокра гниль) — хвороба, яка уражує рослини як під час вегетації, так і під час зберігання у сховищах. М’які бактеріальні гнилі є типовим бактеріальним ураження багатьох овочевих культур. 

Збудник Pectobacterium carotovorum subsp. carotovorum є поліфагом, тому джерелом інфікування можуть стати як культурні, так і дикі види рослин, що наявні поблизу полів, де вирощують капусту. Збудник м’якої гнилі не виживає у ґрунті, але добре зберігається на неперегнилих залишках рослин на полі. Тому, розглядаючи джерела первинного інфікування овочевих культур збудником м’якої бактеріальної гнилі, автори досить часто констатують важливе значення ґрунту (неперегнилих залишків у ньому) для збереження високої концентрації патогену та виникнення епіфітотій цієї хвороби. 

Збудник уражує рослини капусти на всіх фазах вегетації. Але найчастіше розвиток хвороби спостерігають наприкінці вегетації. Однак кліматичні умови цього року сприяють ураженню молодих рослин капусти саме цим бактеріальним збудником. Помірна температура та велика кількість рясних дощів із вітром, що призводять до травмувань рослин, є надзвичайно сприятливим фоном для поширення збудника м’якої гнилі. 

Першими видимими ознаками ураження капусти P. carotovorum subsp. carotovorum є поява невеликих, просочених водою ділянок, які швидко збільшуються. Якщо за ураження капусти збудником судинного бактеріозу початкові симптоми спостерігають на краях листків, то за інфікування м’якою гниллю перші ознаки хвороби спостерігають на основі листків, стовбурі, кореневій шийці. Така локалізація уражень найчастіше обумовлена проникненням патогену з ґрунту. 

У місцях ураження тканини рослини стають розм’якшеними і швидко перетворюються на коричневу мокру масу з неприємним гнильним запахом. За сприятливих умов (особливо в разі підвищення температури після періоду прохолодних дощів) може спостерігатися дуже швидке прогресування цього бактеріозу, що призводить до повного знищення рослин за декілька днів. Слід пам’ятати, що умови, які є сприятливими для інфікування P. carotovorum subsp. carotovorum, є так само сприятливими для ураження капусти багатьма збудниками мікроміцетної природи. Тому досить часто спостерігається розвиток комплексних бактеріально-грибних хвороб, які є ще більш шкодочинними і важче піддаються контролю. 

 

Щодо бактеріальних хвороб капусти дуже актуальним є правило: легше попередити хворобу, ніж її ліквідувати. Адже за сприятливих погодних умов бактеріози капусти можуть уразити до 50% рослин у полі за дуже короткий термін. До того ж аграрії мають досить обмежений арсенал препаратів, які є дієвими щодо фітопатогенних бактерій. 

Для успішного контролю збудників бактеріальних хвороб насамперед необхідно чітко уявляти джерела інфікування та способи передачі збудників. Для судинного бактеріозу провідним джерелом первинної інфекції є насіння. Інфіковане насіння не має жодних зовнішніх ознак ураження, але збудник в ньому зберігається впродовж трьох, а за даними окремих дослідників — і більше, років. Отже, першочерговим завданням є перевірка наявності збудника судинного бактеріозу перед висівом насіння. Крім того, насіння капусти перед сівбою слід обробити препаратами, що мають антибактеріальну активність. Таку обробку варто робити, навіть якщо немає видимих ознак ураження насіння. 

Збудник судинного бактеріозу не зберігається в ґрунті. Однак слід уникати вирощування капусти на полях, де хрестоцвіті постійно вирощували протягом останніх двох років. А на поля, де спостерігали масове ураження збудником судинного бактеріозу, рекомендовано повертати капустяні лише через 5–6 років. 

Для контролю збудника м’якої гнилі капусти, перш за все, важливо дотримуватися агротехнології вирощування цієї культури. Зокрема, вживати заходи зі знищення бур’янів (які слугують джерелом інфікування збудником) та забезпечити достатню циркуляцію повітря й швидке висихання рослин капусти після дощу або поливу дощуванням. 

Особливу увагу варто приділити компостуванню рослинних залишків та уражених м’якою гниллю рослин капусти. Компостування має тривати щонайменше протягом двох років. Слідкуйте за тим, щоб у компості не залишилося неперегнилих решток рослин. На полях, де відмічали ураження капусти збудниками бактеріальних інфекцій, у наступні декілька років рекомендують вирощувати зернові культури. 

Особливої уваги потребує підбір препаратів для захисту насаджень капусти від фітопатогенних бактерій. Зазвичай фунгіциди є ненадійним методом контролю збудників бактеріальних хвороб. Однак досить часто в умовах періодичного зволоження на капусті розвивається комплекс патогенів. Первинною інфекцією виступає судинний бактеріоз, а потім уражені рослини додатково заселяютьфітопатогенні гриби родів Altenaria, Fusarium та інші. У таких випадках застосування фунгіцидів є виправданим кроком. Для контролю бактеріальних і змішаних інфекцій можна рекомендувати використання мідьумісних фунгіцидних препаратів (із дотриманням рекомендацій щодо їхнього застосування на капусті). 

Досить ефективними у контролі збудників м’якої гнилі та судинного бактеріозу капусти є біологічні препарати. Їх можна застосовувати як для обробки насіння перед висівом, так і для обприскування вегетуючих рослин. Проти бактеріальних хвороб насіння, як правило, обробляють біологічними препаратами Ризоплан, Триходермін, Фітоцид. Для обприскування вегетуючих рослин ефективними є біологічні препарати на основі Bacillus sp., оскільки бактерії цього роду характеризуються високою антагоністичною активністю щодо збудників X. campestris pv. campestris та P. carotovorum subsp. carotovorum. 

 

Л. Буценко, канд. біол. наук, старш. наук. співробітник відділу фітопатогенних бактерій Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАНУ

Журнал «Пропозиція», №6, 2020 р.