Ризики технології вирощування пшениці озимої в осінній період
Захист пшениці озимої від хвороб буде ефективним лише при радикальному обмеженні або знищенні джерела інфекції, блокуванні або уповільненні шляхів поширення інфекції на початку вегетації рослин.
Отже, необхідно виконати низку організаційно-господарських, профілактичних, селекційно-насіннєвих, агротехнічних, хімічних, біологічних та інших заходів, які здійснюють із урахуванням закономірностей розвитку хвороб і фітосанітарного стану посівів.
Екологічно безпечним й економічно доцільним методом захисту рослин є виведення і впровадження у виробництво високопродуктивних, стійких проти хвороб сортів.
Серед районованих сортів пшениці озимої груповою стійкістю проти більшості хвороб характеризуються сорти: Благо, Веста, Волошкова, Елегія, Злука, Кассіопея, Колумбія, Копилівчанка, Корелі, Ластівка одеська, Миронівська 65, Овідій, Повага, Подолянка, Смуглянка, Спасівка, Співанка, Фаворитка, Чигиринка, Харківська 105, Харус, Щедра нива, Айсберг одеський, Аргонавт, Золоте руно, Лагуна та ін.; пшениці ярої: Ажурная, Колективна 3, Наташа, Харківська 26, Нащадок, Славута та ін.
На стійких сортах, як правило, інкубаційний період розвитку хвороби перебігає дуже повільно, спороношення патогенів незначне, часто буває недорозвинутим. Такі сорти в більшості випадків не потребують обробки посівів фунгіцидами, або кратність їх мінімальна. Враховуючи це, в кожному окремому господарстві слід вирощувати не один, а два-три сорти пшениці, які мають генетичні за ознакою стійкості відмінності. При цьому, як правило, повільно накопичуються нові вірулентні біотипи і раси патогенів й у такий спосіб подовжуються строки сортозаміни.
Дотримання у господарствах сівозмін, розроблених для кожної еколого-географічної зони залежно від грунтових і кліматичних умов, структури посівних площ. Виконання цієї вимоги є потужним фітосанітарним заходом, який запобігає виникненню епіфітотій хвороб на посівах пшениці.
Насичення колосовими культурами в полях сівозміни не повинно перевищувати 40–50% і з часткою колосових у структурі попередників озимих до 10–15%. У разі надмірного насичення сівозміни однією культурою або при монокультурі підвищується шкідливість кореневих гнилей, бурої листкової іржі, септоріозу, борошнистої роси, бактеріальних і вірусних хвороб. Слід також зауважити, що загальні витрати на проведення захисних заходів проти хвороб при цьому зростають у 3–5 разів.
Посіви пшениці озимої у всіх зонах, як правило, розміщують на парах, після одно- і багаторічних бобових трав, зернобобових, капустяних культур, що забезпечує зменшення видів патогенів у грунті і підвищує стійкість рослин проти хвороб. Залежно від попередника умови росту і розвитку пшениці складаються по-різному. Восени особливу увагу слід приділити недопущенню появи у ранні фази розвитку рослин кореневих гнилей, борошнистої роси, бурої листкової іржі і септоріозу. Тому першочергове значення має вирощування сортів, стійких проти цих хвороб, особливо у разі сівби пшениці після пшениці.
Дотримання просторової ізоляції між товарними і насіннєвими посівами, між полями тогорічних посівів культури і цього року, між культурами, що мають спільних збудників захворювань, суттєво знижує поширення і розвиток хвороб. Під час складання сівозміни не слід допускати близького розміщення посівів пшениці озимої і ярої і, за можливості, інших зернових культур, аби не сприяти швидкому перенесенню інфекції збудників хвороб. Насіннєві ділянки необхідно розміщувати на віддалі не менше 1,0 км від товарних посівів. Що менше насичення сівозміни однією культурою, то більшою буде просторова ізоляція між рослиною-живителем і джерелом інфекції патогену.
Обробіток грунту під посів пшениці озимої повинен забезпечувати оптимальний водний режим для одержання добрих своєчасних сходів, а також сприяти росту й розвитку рослин на всіх етапах онтогенезу, що обумовлює підвищення стійкості рослин проти кореневих гнилей та інших хвороб, особливо в районах із незадовільним зволоженням. Впровадження вологозберігаючої системи обробітку грунту з урахуванням зональних умов є запорукою зниження шкідливості хвороб. Безполицевий і плоскорізний обробітки грунту дають змогу заощаджувати вологу, знижувати енерговитрати, підвищувати урожайність культури. Однак при цьому всі рослинні рештки від попередньої культури разом із збудниками хвороб залишаються на поверхні грунту, накопичення інфекції зростає, що призводить наступного року до інтенсивнішого ураження рослин хворобами і суттєвих фінансових витрат на проведення хімічного захисту культури. Зяблевий обробіток грунту істотно знижує запас інфекції збудників хвороб у грунті.
Лущення стерні покращує мінералізацію уражених рослинних решток, проте сприяє появі падалиці зернових культур, на якій можуть розвиватись іржасті хвороби, борошниста роса, септоріоз, кореневі гнилі, бактеріальні і вірусні хвороби. Наступна оранка суттєво знижує запас інфекції збудників хвороб і мінімальний розвиток захворювань на сходах пшениці озимої.
Різними прийомами обробітку грунту можна значно знизити чисельність шкідників і бур’янів, серед яких є багато переносників хвороб, а також запобігти впливу негативних чинників на ріст і розвиток рослин культури.
Заготівля і використання насіннєвого матеріалу з високими посівними якостями. Запобігання або максимально можливе обмеження його зараження збудниками твердої і летючої сажки, септоріозу, фузаріозу колоса, кореневих гнилей, бактеріозов. Це досягається ретельним післязбиральним очищенням, сушінням і сортуванням насіння із використанням зерноочисних машин і агрегатів, трієрних блоків і доведенням його до кондицій згідно з вимогами чинних ДСТУ. У вологих регіонах, де свіжозібране насіння не встигає пройти післязбиральне дозрівання і характеризується низькою схожістю і енергією проростання, ефективним заходом є його повітряно-тепловий обігрів на сонці протягом 5–7 днів.
Високоефективним заходом проти зовнішньої та внутрішньої насіннєвих інфекцій є обов’язкове знезараження посівного матеріалу. Його проводять із використанням фунгіцидів-протруйників. Контактні протруйники ефективно знезаражують поверхню насіння й захищають його в грунті проти грунтової інфекції. Системні препарати ефективні як проти зовнішньої, так і проти внутрішньої інфекції. Вони здатні проникати через оболонку насіння і знищувати внутрішню інфекцію. Під час проростання насіння препарати проникають у кореневу систему паростків і у тканини рослин, завдяки чому їхні сходи стають токсичними для збудників хвороб протягом перших 20–50 днів розвитку (залежно від діючої речовини того чи іншого протруйника).
Більшість сучасних рекомендованих протруйників одночасно забезпечують надійний захист від насіннєвої, грунтової та аерогенної інфекцій та виявляють стимулюючу дію на насіння, підвищують його схожість та енергію проростання, окремі діючі речовини (карбоксил та ін.) посилюють ріст проростків, розвиток кореневої системи, покращують кущіння, підвищують стійкість рослин до несприятливих погодних умов.
Для протруєння насіння пшениці із зволоженням або водними суспензіями (8–10 л/т) використовують один із зареєстрованих препаратів на основі діючих речовин: азоксистробін + тебуконазол + флудіоксоніл (Максим Форте 050 FS); беноміл (Фундазол); диніконазол М (Сумі-8 ФЛО); дифеноконазол + металаксил (Цензор XL); карбендазим (Дерозал 500 SC та аналоги); карбендазим + карбоксин (Шелтер); карбоксин + тирам (Вітавакс 200 ФФ та аналоги); карбоксин + триадименол + тебуконазол (Росток); імазаліл + тебуконазол (Скарлет МЕ); іпконазол (Ранкона 15); іпконазол + імазаліл (Ранкона 1 Мікс); манкоцеб (Дітан М–45); металаксил + тебуконазол (Сертікор 050 FS); протіоконазол + тебуконазол (Ламардор 400 FS); тебуконазол (Раксіл Ультра FS та аналоги); тебуконазол + прохлораз (Оріус Універсал FS); тебуконазол + тіабендазол + імазаліл (Антал); тебуконазол + тіабендазол + флутриафол (Пассад 190); тирам (ТМТД); тирам + карбендазим (Фунабен Т 480 FS); тіабендазол + тебуконазол (Віал ТТ та аналоги); тритіконазол (Корріоліс); тритіконазол + піраклостробін (Іншур Перформ); тритіконазол + прохлораз (Кінто Дуо); флудиоксоніл (Максим 025 FS); флудиоксоніл + прохлораз + ципроконазол (Рестлер Тріо); флудиоксоніл + ципроконазол (Максим Стар 025 FS); флутриафол (Вінцит Мініма); флутриафол + тіабендазол (Вінцит 050 CS та аналоги); флутриафол + імазаліл + тіабендазол (Вінцит Форте SC та аналоги); флутриафол + тебуконазол (Томагавк).
Проти сажкових хвороб, кореневих гнилей, пліснявіння насіння, септоріозу, плямистостей листя, снігової плісняви, комплексу наземних та грунтових шкідників сходів, особливо за умов сівби після колосових попередників, для обробки насіння слід застосовувати комбіновані інсектофунгіцидні протруйники на основі діючих речовин: дифеноконазол + флудиоксоніл + тіаметосам (Селест Топ 312,5 FS); імідаклоприд + клотіанідин + протіоконазол + тебуконазол (Юнта Квадро 373,4 FS); імідаклоприд + тебуконазол (Нупрід Макс); фосфориста кислота + калію фосфат + імідаклоприд (Прем’єр Голд); флудіоксоніл + тіаметоксам + тебуконазол (Селест Макс 165 FS).
Насіння пшениці можна знезаражувати також біопрепаратами: Агат 25-К, ПА, Бактофіт, Планриз БТ, Псевдобактерін-2 (Респекта), Сабрекс, Спектрал, Спектрал Дуо.
Для зменшення ризиків виникнення резистентності у окремих збудників хвороб до діючих речовин препаратів слід уникати використання одного й того самого протруйника або його аналогів протягом декількох років. Системні протруйники слід використовувати безпосередньо перед сівбою.
Для підвищення стійкості рослин проти вірусних хвороб та інших шкідливих організмів одночасно з протруєнням або інкрустацією насіння обробляють мікроелементами і одним із рекомендованих регуляторів росту рослин: Агростимулін, АКМ, Альбіт, Альга, Антистрес, Біолан, Біосил, Вермийодіс, Вегестим, Вермистим, Вермісол, Вимпел, Вітамін, Грейнактив-С, Гроус, Гулівер, Гумін, Гуміпрім, Гумісол, Гуміфілд ВР-18, Гуміфілд, Деймос, Домінант, Дорсай, Екостим, Емістим С, Ендофіт L 1, Компосан Екстра SL, Марс У, р. Марс-EL, Марс-ELBI, Нано-Гро, Ноостим, Радостим, Сапрогум, Тейкоф, Фумар, Хьюмік Тотал.
Для протруєння насіння використовують спецмашини різних модифікацій: струменні, шнекові, ротаційні, інерційно-фрикційної дії. Перед протруюванням чи інкрустацією насіння пшениці має бути очищеним, відкаліброваним, доведеним до високих посівних кондицій, із вологістю не вище 14–15%.
При протруюванні насіння слід дотримуватися таких вимог:
- вологість насіння після його протруювання не повинна зростати більше ніж на 1%;
- недопущення травмування насіння у процесі його протруювання чи інкрустації;
- повне і рівномірне покриття поверхні насіння захисно-стимулюючими речовинами;
- дотримання норми витрати препаратів для кожної партії насіння;
- насіння вологістю понад 14% можна обробляти не раніше як за 2–3 дні до висівання (завчасне протруювання викличе зниження схожості).
Велике значення у гальмуванні розвитку хвороб в осінній період мають строки сівби пшениці озимої. Ранні строки сівби призводять не тільки до переростання рослин та зниження їхньої зимостійкості, але й до інтенсивного ураження рослин сніговою пліснявою, борошнистою росою, іржастими та іншими хворобами, а пізні строки зумовлюють інтенсивне ураження твердою сажкою та кореневими гнилями.
Норми висіву і густота рослин значною мірою формують мікроклімат агроценозу і суттєво впливають на розвиток хвороб. При загущених посівах пшениці створюються сприятливі умови для розвитку збудників кореневих гнилей, борошнистої роси, бурої іржі; при зріджених — для інтенсивного ураження рослин септоріозом.
Глибина загортання насіння має велике значення для отримання дружних і вирівняних сходів пшениці. Глибоке загортання насіння за недостатнього зволоження грунту зумовлює ураження проростків збудниками плісняви, кореневих гнилей, сажкових хвороб.
Важливе значення у підвищені стійкості рослин проти грибних, бактеріальних і вірусних хвороб має живлення рослин. Внесення збалансованих доз органічних і мінеральних добрив під основний і передпосівний обробітки грунту, своєчасне підживлення рослин макро- і мікроелементами суттєво підвищує їхню стійкість проти збудників іржастих, сажкових хвороб, септоріозу, борошнистої роси, кореневих гнилей, фузаріозу колоса та інших хвороб і гарантує отримання врожаю.
Важливо, що внесення під пшеницю органічних добрив підвищує родючість грунту і забезпечує рослини необхідними елементами живлення, посилює розвиток мікрофлори, яка є антагоністом значної кількості фітопатогенів.
Ефективність мінеральних добрив залежить від грунтово-кліматичних умов, попередника і біологічних особливостей сорту, що вирощують. Для визначення їхніх оптимальних співвідношень і норм витрати слід керуватися результатами агрохімічних аналізів грунту.
Слід враховувати, що фосфорні туки, амонійний і амідний азот (замість нітратних форм) стимулює ураження рослин як в осінній, так і у весняно-літній період звичайною кореневою гниллю; фосфорні і калійні добрива — стримують розвиток кореневих гнилей, іржі. Внесення високих доз азоту сприяє розвитку борошнистої роси, стеблової іржі, септоріозу, бактеріозів.
На родючих грунтах недоцільно вносити високі дози азотних добрив восени, оскільки при цьому зростає ураження рослин сніговою пліснявою, збільшуються недобори врожаю внаслідок хвороби. Азотні добрива краще вносити навесні після поновлення вегетації, почастково у 3–4 рази, залежно від розвитку рослин, їхнього стану, за результатами їхнього експрес-аналізу.
Доцільність проведення хімічних профілактичних обприскувань пшениці озимої від хвороб в осінній період визначають на кожному конкретному полі залежно від фітосанітарного стану посівів, погодних умов та фази розвитку рослин. У фазі осіннього кущення рослин (ІІ етап органогенезу) хімічні профілактичні заходи на озимій пшениці доцільно проводити лише від борошнистої роси за умов теплої тривалої осені та інтенсивності ураження рослин до 5% та поширення до 30%. За цих умов собівартість збереженого врожаю буде значно вищою порівняно із витратами на проведення обробки. Слід зазначити, що більшість діючих речовин проти борошнистої роси на озимій пшениці, будуть суттєво знижувати поширення і розвиток септоріозу та інших плямистостей листя, іржастих захворювань, кореневих гнилей.
Застосування захисних заходів на пшениці озимій в осінній період проти інших захворювань, за відсутності розвитку борошнистої роси, здебільшого є економічно невиправданим, оскільки витрати на їхнє проведення у більшості випадків не окуповуються вартістю збереженого врожаю. Їх проводять лише в крайніх випадках за наявності запасу первинної інфекції, погодних умов, імунологічної характеристики сорту, які в результаті взаємодії можуть викликати епіфітотійний розвиток хвороби.
Для хімічного захисту посівів пшениці проти хвороб в Україні рекомендовано використовувати фунгіциди на основі діючих речовин: азоксистробін + ципроконазол (Амістар Екстра 280 SC); азоксистробін + пропіконазол + ципроконазол (Амістар Тріо 255 ЕС); беноміл (Фундазол); епоксиконазол + тіофанат-метил (Рекс Дуо та аналоги); карбендазим (Дерозал 500 SC та аналоги); карбендазим + пропіконазол (Арбалет); крезоксим-метил + епоксиконазол (Карт); крезоксим-метил + епоксиконазол + дифеноконазол (Терапевт Про); манкоцеб (Дітан М-45); пікоксистробін + ципоконазол (Аканто Плюс 28); піраклостробін + епоксиконазол (Абакус); пропіконазол (Тілт 250 ЕС та аналоги); пропіконазол + прохлораз (Бампер Супер 490); пропіконазол + тебуконазол (Титул Дуо ККР); пропіконазол + триадимефон (Ті Рекс); пропіконазол + фенпропідин (Тілт Турбо 575 ЕС); пропіконазол + ципроконазол (Віртуоз); прохлораз (Міраж); тебуконазол (Фолікур 250 ЕW, та аналоги); тебуконазол + прохлораз (Замір 400); тебуконазол + триадименол + спіроксамін (Фалькон 460 ЕС); тіофанат-метил (Топсін-М); триадимефон (Скіф); триадимефон + флутриафол (Джерело); фенпропідин + епоксиконазол (Ліндер Топ); флудиоксоніл, к. с. (Рестлер, 0,75 л/га); флутриафол (Імпакт 25 SC та аналоги); флутриафол + карбендазим (Імпакт К); флутриафол + тебуконазол (Імпакт Т); фосфіт алюмінію + фосфориста кислота (Фитал); ципроконазол (Рекрут); ципроконазол + пропіконазол (Альто Супер 330 ЕС та аналоги).
Проти комплексу хвороб грибної і бактеріальної інфекцій та для підви-щення імунітету рослин можна застосовувати біопрепарати: Агат 25-К; Бактофіт; Планориз БТ; Псевдобактерин-2; Фунгістоп (триходермін), Бізар, р.
І. Марков, професор, НУБіП України