Ринок живої худоби: зарубіжний досвід та вітчизняні реалії
Один із кроків відновлення вітчизняного тваринництва — створення цивілізованого ринку живої худоби та птиці, тобто організація ринкової торгівлі тваринницькою продукцією відповідно до платоспроможних потреб населення за встановленими правилами і цінами. Такі моделі існують у країнах із розвинутим тваринництвом.
Один із кроків відновлення вітчизняного тваринництва — створення цивілізованого ринку живої худоби та птиці, тобто організація ринкової торгівлі тваринницькою продукцією відповідно до платоспроможних потреб населення за встановленими правилами і цінами. Такі моделі існують у країнах із розвинутим тваринництвом.
О. Варченко, д-р екон. наук,
І. Свиноус, д-р екон. наук,
О. Шуст, д-р екон. наук,
Білоцерківський НАУ
Найбільш стійкий і ефективний спосіб зв’язку між товаровиробниками і промислово-торговими фірмами — вільний ринок. У США таким чином реалізують до 80% великої рогатої худоби і 90% свиней. Водночас близько п’ятої частини таких тварин продають через центральні ринки та аукціони. Практично весь забій худоби відбувається на промислових підприємствах.
У країнах ЄС тваринницьку продукцію реалізують через ринки і за контрактами. У Франції понад 50% поголів’я великої рогатої худоби, 75% овець, 20% свиней збувають через оптові ринки. У Великій Британії, Нідерландах поширені ринки-аукціони. Тут бойні купують худобу на забій, а товаровиробники — племінний молодняк.
Схема руху худоби і птиці від товаровиробника до споживача така: транспортування — аукціон — бойня — обробка — оптова торгівля — роздрібна торгівля.
Ціни оптових ринків — це орієнтир для всіх інших каналів збуту тваринницької продукції, для встановлення контрактних розцінок, формування гарантованих цін, які контролює держава, ідентифікація продукції.
Вітчизняний досвід реалізації: стихійність чи прозорість
В Україні 80% виробництва м’яса забезпечують дрібні сільськогосподарські товаровиробники та особисті господарства населення. Переробники, які не в змозі закуповувати м’ясо безпосередньо в цих господарствах, були змушені купувати продукцію у тіньових посередників, чиї ціни були непривабливими як для виробників, так і для переробників. Без надійної цінової інформації у виробників не було достатніх стимулів для збільшення виробництва м’яса, а переробники теж працювали з обмеженою потужністю.
Станом на 1 січня 2011 р. в Україні функціонували 20 обласних і 397 районних дрібнооптових ринків живої худоби. Проте, на думку авторів, наведена статистична інформація не відповідає дійсності, оскільки на сьогодні функціонує мережа ринків живої худоби, яка склалася історично, але вони носять характер стихійних.
Яскравим прикладом функціонування стихійних дрібнооптових ринків живої худоби та птиці є ринок у с. Гвардійське Хмельницького району Хмельницької області. Разом із тим, наведена інформація викликає сумнів, адже прикладів облаштованих ринків можна навести одиниці.
Особисто авторові відомо тільки два офіційно зареєстровані ринки живої худоби: Зарічанський, що на Хмельниччині, і ринок «Чародій» у місті Жашкові Черкаської області. Решта існує тільки на папері.
За програмою АМР США «Партнерство з розвитку харчової галузі» (PFID-МSP) було проведено оцінку ринку м’яса в Україні, за даними якої дійшли висновку, що підвищення рівня прозорості ринку завдяки вдосконаленню умов торгівлі сприятиме розвитку прямих відносин між продавцями і покупцями. Програма PFID-МSP заснувала модельний ринок худоби «Чародій» у Жашкові на Черкащині, де покупці та продавці безпосередньо торгують невеликими партіями худоби.
Перед продажами проводять ветеринарний огляд худоби та надають іншу необхідну підтримку продавцям. PFID-МSP також створила інформаційний центр у «Чародії» з доступом до Інтернету та з банком даних для надання інформації про ринкові ціни. Створення прямих зв’язків між продавцями й виробниками і покупцями та переробниками є взаємовигідним. Це дає змогу виробникам сировини краще зрозуміти вимоги ринку та, зокрема, переробників щодо якості, а також взаємозв’язок між ціною і якістю продукції. Для покупців така співпраця сприяє доступу до більшої кількості худоби (з ветеринарним контролем), зменшує час, потрібний для «накопичення сировини», а також запобігає витратам на транспортування та посередників. Прозоре ціноутворення заохочує інших виробників продавати свою продукцію саме на ринку, що забезпечує збільшення поставок якісної сировини переробникам, які працюють з більшою потужністю та меншими витратами.
Ринок живої худоби: економічні переваги
Економічні вигоди функціонування ринків живої худоби для м’ясопереробних підприємств виражатимуться у зниженні витрат:
а) на завезення худоби: скорочення агентів — скорочення перевезень;
б) на закупівлю худоби: відмова від послуг перекупників — загальна економія переробників — збільшення виручки виробників худоби від прямого продажу на ринку.
Значне підвищення реалізаційних цін стимулюватиме виробників тваринницької продукції до участі у діяльності ринків живої худоби. Оптовий ринок допомагає встановленню реальної ціни, яка формується, коли на ринку багато продавців і покупців. З економічної точки зору оптовий ринок є механізмом виявлення реальної ціни на продукцію. Маючи реальну ціну, покупці не переплачують, а продавці не витрачають додаткових коштів на оплату послуг посередника.
Державна підтримка розвитку ринків живої худоби є важливою як регулятор ринку, оскільки в світі приватними є близько 5–8% оптових ринків, решта — це державні або на основі партнерства з державою.
Вважаємо, що в Україні немає підстав, щоб зробити оптові ринки приватними. У даному разі доцільно розглядати державно-приватне партнерство, коли держава для стартового формування оптових ринків створює сприятливі умови.
Виділення земельних ділянок є найбільшою проблемою для оптових ринків в Україні. Держава бере на себе питання виділення земель, вона практично створює інвестиційний пакет: є земельна ділянка, є певні вимоги, варто тільки вписати назву фірми — переможця конкурсу і залишити державі 3% (так званий «блокуючий пакет»), щоб не можна було змінити призначення ринку.
Досвід Франції
За приклад доцільно взяти діяльність ринків живої худоби у Франції. За 2010 р. було продано понад 1,5 млн тварин, серед яких, тис. гол.: 273 — ВРХ на забій, 316 — молодих бичків на забій, 150 — молодняку на відгодівлю, 287 — телят, 388 — овець і 25 — кіз і коней.
Регулювання ринків живої худоби у Франції, де щороку близько 1,5 млн тварин продають на ринках, здійснює Національна федерація ринків худоби, яка створена в 1975 р. Своєї сучасної форми вона набула в 1994 р., нині налічує 53 ринки у 32 департаментах Франції.
Метою федерації було створення мереж сучасних ринків худоби, оснащених сучасним обладнанням, спроможних відповідати таким місіям: гармонізувати законодавство з метою досягнення найкращої дисципліни у трансакціях; організувати ринки так, щоб покращити їхнє функціонування як для внутрішніх операцій, так і для експорту живих тварин у країни ЄС, приділяючи особливу увагу санітарним нормам; через мережу ринків живої худоби підвищувати рівень і якість знань щодо ринку, попиту і пропозиції, установлювати котирування, що слугує нормою для трансакцій у Франції; підтримувати міжпрофесійний обмін.
Нині ця федерація є членом Національної міжпрофесійної асоціації ВРХ та яловичини (INTERBEV), яка захищає інтереси ринку в галузі розведення ВРХ та виробництва яловичини. Перш за все, її роль є інформаційною, дорадчою щодо питань орієнтації ринку. Федерація також надає своїм членам інформацію щодо інших ринків та відіграє роль синдикату на національному рівні, захищаючи ринок перед державною владою та європейськими інстанціями, національними і регіональними, посилює їхні позиції. Окрім цього, створює форум з обміну інформацією та думками для всіх суб’єктів галузі, бере участь у впровадженні французького і європейського законодавства. Через своє представництво ця федерація постійно слідкує за роботою стосовно зміни законодавства та надає пропозиції щодо діяльності ринків живої худоби. Так, наприклад, федерація обговорювала національну конвенцію, яка забезпечила впровадження системи реєстрації руху тварин на ринках. У партнерстві з Бюро із тваринництва було створено службу моніторингу цін на живих тварин.
Позитивним є також підтримка іміджу ринків серед інших представників галузі, органів влади і депутатів Франції та Європи через участь у виставках, колоквіумах, використовуючи при цьому засоби комунікації.
Ринки худоби надають своїм суб’єктам велику кількість послуг:
- розподілення: ринки полегшують створення однорідних лотів тварин, адаптованих до збуту;
- валоризація: створенням конкуренції серед покупців і продавців ринки сприяють кращій валоризації тварин;
- експорт: сертифіковані ринки є відправними точками для експорту живої худоби;
- котирування: щодня ринки встановлюють котирування, яке відображає тенденції торгівлі. Ці курси є стандартами для трансакцій у всій галузі;
- професійний інструмент: місця для розвантаження і завантаження, засоби для зважування, установки для миття — все, що потрібно для суб’єктів;
- відповідні умови утримання тварин: керівники ринків контролюють, щоб тварин утримували в належних умовах (шляхом інформування, зручного облаштування, використання установок, адаптованих до наявних можливостей тощо);
- відстежування: програми, встановлені на ринках, дають змогу відстежувати рух тварин, ідентифікувати кожного суб’єкта;
- організація: ринки слугують місцями зустрічі представників галузі і є достовірним джерелом інформації.
Розрізняють два типи тваринницьких ринків у Франції:
договірні;
ринки au cadran.
Вони відповідають однаковим законам попиту і пропозиції, але діють по-різному.
Функціонування договірного ринку передбачає, що продавці приводять тварин, розташовують їх перед ринком, установлюючи бар’єри і паркани, де худобу розподіляють за категоріями. Тваринам надають найкращого товарного вигляду. Як тільки ринок відкривається, покупці обирають тварин, що їх зацікавили, й узгоджують ціну, після чого друкують чек, що конкретизує їхню угоду.
Керівники ринку представляють служби, що надають різні засоби комерціалізації тварин. Часто такими керівниками є державні структури (муніципалітет, громада комуни), а іноді синдикати разом із приватними закладами.
Процедура торгів
У момент прибуття на ринок продавець показує карту доступу і паспорти або супровідний документ для ВРХ (для кожної тварини, яку він привозить на ринок).
Керівники реєструють як тварин, що потрапляють на ринок, так і продавців і покупців. Такі самі дії здійснюють і під час виходу з ринку для забезпечення кращого відстежування. Дані про рух тварин направляють до Національної бази даних з ідентифікації, якою керує державна влада.
На ринках дотримують суворих норм гігієни і санітарії. Самі території ринків ретельно вимивають та дезінфікують у кінці кожного дня, суб’єкти ринку мають також змогу помити і продезінфікувати машини, в яких вони перевозять тварин. Майже всі ринки мають санітарну угоду щодо правил обміну живими тваринами, спермою, ембріонами між комунами та організації ветеринарного контролю.
Функціонування ринку au cadran передбачає, що керівниками цих ринків є сільськогосподарські товариства спільного інтересу (SICA) або кооперативні товариства зі змінним капіталом. Саме групи фермерів ініціювали створення цих структур. Кооператори або акціонери ринків au cadran є одночасно фермерами, продавцями тварин і рідше — забійниками. Потрібно обов’язково бути або членом кооперативу, або його акціонером, щоб мати право продавати чи купувати тварин на ринку au cadran.
Процедура торгів
Прибувши на цей ринок, фермери зобов’язані представити його секретаріату паспорти тварин, яких вони бажають продати.
Паспорт сканують і до тварини прикріплюють етикетку з номером партії. Ринки au cadran також відправляють інформацію щодо руху тварин до Національної бази даних з ідентифікації.
Тварин, яких привозять фермери, передають менеджеру з моменту їхнього розвантаження у парку. Той розподіляє їх залежно від категорій (бички, корови тощо). Потім тварин виводять поступово залежно від черги їхнього надходження на ринок, на ринги, де їх виставляють на продаж.
Тварин зважують, потім виводять на ринг. Менеджер із продажу представляє партію, коротко її описує і вказує початкову ціну. Паспортні дані тварини та ідентичність її номера з номером партії дають змогу висвітлити на екрані таку інформацію про тварину: дата народження, код породи, кількість отриманих премій, а також санітарну та комерційну інформацію.
Коли тварини надходять на ринок, покупці звертаються в секретаріат, щоб отримати дозвіл на купівлю: якщо тварини купують у кредит, то надають банківську гарантію. Покупці розміщуються навколо рингу, їхні місця обладнані кнопками і з’єднані з комп’ютером менеджера з продажу.
Купівля здійснюється анонімно, оскільки покупці й продавці мають відповідні номери і не бачать один одного.
У момент, коли тварину виставляють на ринг, продавець перебуває біля менеджера з продажу в ізольованій кабіні. Коли покупець дає максимальну ціну, продавець приймає рішення щодо того, погоджуватися на неї чи ні. Якщо продавець відмовляється від пропонованої ціни, тварину не продають.
Узагальнюючи набутий досвід Франції щодо організації ринків живої худоби, можна зробити висновок, що вони виконують роль інформаційного центру, забезпечуючи потрібною інформацією всіх суб’єктів товароруху продукції м’ясного скотарства від виробника до споживача та маркетингово-логістичного центру: формуючи товарні партії, здійснюючи торги та котирування цін, видаючи супровідні документи на вивезення продукції навіть за межі країни.
Переробне підприємство — теж оптовий ринок
Зупинимося на формуванні оптових ринків живої худоби на базі переробних підприємств. Оскільки вони мають забезпечити умови для реалізації всіх видів тваринницької продукції, то слід створити належну інфраструктуру ринку. Під ринок худоби і стоянки автомобілів доцільно відвести територію розміром 5–6 га із розміщенням на ній забійних пунктів, сховищ для кормів, приміщень для проведення торгів і оформлення документів, для ветеринарної служби, відділень банку. Загони для тварин потрібно розділити на кілька окремих блоків для утримання сільськогосподарських тварин за видами. Усім цим вимогам відповідають потужності м’ясопереробних підприємств, які розташовані в містах.
Процедура торгів
Процедура торгів може здійснюватися із використанням термінальної (складається на основі особистих домовленостей чи за узгодженою процедурою, що визначено угодою між продавцем і адміністрацією ринку) та аукціонної (ціну встановлюють під час публічних торгів) форм торгівлі. Для торгівлі певним видом худоби доцільно встановити спеціальний день. Регулярно (раз на тиждень) слід випускати спеціальний бюлетень, який висвітлює підсумки торгів, а також дає прогнози на найближчу перспективу.
Покупці оглядають товар, погоджують ціну, і, коли рішення вже прийнято, машина з товаром під’їздить до вагової, де вже зважену худобу вантажать у тару (машина ставиться на естакаду).
Розрахунок між покупцем і продавцем відбувається «з рук у руки». Ринок отримує ринковий збір: за кожну голову, а також за в’їзд автотранспорту.
Оптовий ринок є надзвичайно важливим механізмом і для держави: встановлення реальної ринкової ціни дає змогу визначити, наскільки економіка в тій чи іншій галузі відповідає суспільним потребам. Якщо ціна надто висока, вища за світові, — це означає, що треба щось змінювати в економіці, якщо ж ціна занизька і втрати несуть товаровиробники, — це є індикатором перевиробництва певного виду товарів. У такому разі держава має подбати про ефективніше використання ресурсів.
Оптові ринки придатні для збирання маркетингової (насамперед, цінової) інформації, тому слід на основі оптових ринків сільськогосподарської продукції створити державну систему моніторингу ринку.
Розміщення і кількість оптових ринків тваринницької продукції мають бути пов’язані: по-перше, із наближеністю до споживачів; по-друге, із рівнем концентрації тваринницької продукції; по-третє, — з чисельністю населення регіону.
Оптові ринки тваринницької продукції спрямовані на прискорення процесу укладення угод купівлі-продажу, тобто для виробника створюють можливості швидкої реалізації товару, а для покупця — швидкого придбання цього товару. Отже, формується висока ліквідність ринку, яка створена посередниками, що стимулює до оперативного відновлення рівноваги ціни.
Розвиток цивілізованого ринку живої худоби вигідний усім зацікавленим особам. Продавці чітко знатимуть, що отримують на ринку потрібну їм інформацію, і позбудуться впливу торгово-посередницьких структур. Покупці худоби, своєю чергою, будуть упевнені, що придбали тварин саме тих породи і продуктивності, яких бажали, із проведеним ветеринарним обстеженням і відповідним чином зареєстрованих. Органи ветеринарної медицини матимуть змогу відстежувати переміщення тварин, а місцеві органи отримають кошти до бюджету у вигляді місцевих зборів.
Держава повинна впливати на те, щоб ринок працював тривалий час, щоб послуги ринку були доступними за ціною, і ще один важливий момент: щоб не було значної кількості ринків.