Реалії та потреби українського садівництва

- Які основні проблеми садівництва в Україні?

- Найбільш болюче питання - слабка технологічна оснащеність, а саме: зношеність МТБ, дефіцит техніки для механізованого збирання врожаю, сортування і калібрування продукції, тривалого зберігання та переробки плодів і ягід. Усе це призводить до нестачі продукції на вітчизняному ринку, необхідності її поставок з-за кордону. Крім того, якість  продукції не відповідає сучасним вимогам світового ринку, її конкурентоспроможность слабка.

- Тобто технічне забезпечення галузі залишає бажати кращого?

- Техніки катастрофічно не вистачає по кількості. Наприклад, на кінець 2015-го офіційна статистика наводить загальну кількість машин для збирання плодів, ягід і винограду в сільськогосподарських підприємствах – 38 одиниць по всій Україні. Це означає, що абсолютна більшість підприємств збирають урожай вручну, здійснюючи при цьому і первинне сортування.  Систематизована статистика по зрошувальному, сортувальному і пакувальному обладнанню взагалі відсутня. За даними Асоціації «УКРСАДПРОМ», лише кожне третє підприємство забезпечене технікою на 100%, при цьому середній показник становить 80%. Використання у виробничому процесі сортувальних ліній для плодів і ягід  здійснюють менше 30% підприємств.

- Яка ситуація із посадковим матеріалом?

- Сучасне інтенсивне садівництво неможливе без якісного садивного матеріалу, адже з цього починається весь технологічний процес вирощування. Контроль за поширенням і використанням сортів – ключове завдання галузі. Потрібно користувались якісним садивним сортовим матеріалом, що внесений у державний реєстр і, відповідно, його застосування ніяк не обмежується.

Показовою в цьому відношенні є ситуація з яблуками. За сортовим складом і товарним виглядом ми не можемо конкурувати на європейському ринку на рівних, тому що післяурожайні технології для цієї культури повністю відсутні. Сорти яблук, які вирощуються в Україні, у більшій мірі відносяться до періоду радянської селекції, тоді як глобальний ринок давно зорієнтований на загальнопоширені сорти європейської та світової селекції. Тому виникає необхідність переробки плодів і ягід, що не користуються попитом у свіжому вигляді.

Світова тенденція розвитку галузі  - формування насаджень переважно на карликових підщепах із великою кількістю рослин на одному гектарі. Такі технології вимагають обов’язкового зрошення з одночасним підживленням.

- Зміни клімату призводять до того, що все більше садів потребують поливу. Яка ситуація зі зрошенням?

- На підприємствах Асоціації системами зрошення охоплена лише третина площ плодовоягідних насаджень у плодоносному віці, а загалом по Україні ситуація ще гірша. Так, згідно з даними Держгеокадастру, в Україні станом на 1 січня 2016-го загальна площа зрошуваних земель під садами становить 35,5 тис. га. При цьому значна частина зрошуваних садів знаходиться на території анексованого Криму. Тому загальна площа зрошуваних земель під садами та ягідниками фактично складає 23,0 тис. га, що становить трохи більше 11% від усієї площі плодоягідних насаджень у плодоносному віці. До того ж, офіційна статистика вказує на такий важливий показник, як политі зрошувані землі, який без врахування  Криму та зони проведення АТО в Україні становить  лише 6,2 тис. га.

- Можливо, варто застосовувати краплинне зрошення?

- Розвиток садівництва і ягідництва в нинішніх ринкових умовах вимагає впровадження енерго- та ресурсозберігаючих технологій вирощування, які   передбачають використання мікрозрошення.

Краплинне зрошення збільшує урожайність в 4-5 і більше разів. При закладанні багаторічних насаджень краплинне зрошення дозволяє створювати суперінтенсивні сади зерняткових із врожайністю понад 50 т/га, кісточкових – на рівні 15-20 т/га, отримувати по 20 т/га і більше з ягідних плантацій при високій споживчій якості продукції.

- Садівництво дуже залежить від природних умов…

Враховуючи триваючі зміни клімату в різних регіонах планети, прогнозувати погодні умови стає все важче, тому виробники часто потерпають від несприятливого впливу природних явищ. Особливої шкоди садівникам завдає град. За лічені хвилини він здатен знищити не лише врожай, а й серйозно пошкодити дерева, які неможливо відтворити за короткий період.

У 2016 році через несприятливі погодні умови, в тому числі град, вітчизняні виробники оцінили втрати свого врожаю у 15-20%. Одним із найбільш дієвих способів захисту від такого ризику є використання протиградових сіток. До речі, в європейських країнах наявність антиградової сітки є обов’язковою умовою для страхування урожаю.

- Чи вистачає потужностей для зберігання урожаю?

- Актуальні дані щодо кількості сховищ відсутні. За інформацією з різних джерел, приміщень для зберігання фруктів бракує. На даний час ми зібрали інформацію про  212 фруктосховищ, середня проектна ємність одного об’єкта трохи більше 1100 т .

За оцінками Асоціації, нині в Україні всього налічується близько 250 фруктосховищ загальною ємністю зберігання 270-280 тис. т, з них менше чверті забезпечено холодильниками з регульованим газовим середовищем (РГС). Такі потужності дозволяють зберігати лише 13% всіх вироблених в Україні плодів і ягід. Для прикладу, в сусідній Польщі потужності фруктосховищ  дозволяють зберігати 1,5 млн т фруктів (близько 40 % всього урожаю).

Переважна більшість фруктосховищ зосереджено у Вінницькій (53), Чернівецькій (30) та Кіровоградській (28) областях. Типові їхні проблеми - відсутність холодильного обладнання у більшості сховищ і тривалий термін експлуатації багатьох із них (понад 30 років). У господарствах, що входять до складу Асоціації, потужності для зберігання фруктів дозволяють зберігати до половини зібраного ними урожаю, системами РГС обладнані понад 50%.

- Які світові тенденції розвитку галузі?

- Збільшення обсягів виробництва та реалізації плодів і ягід, доступність продукції протягом всього календарного року, динамічний розвиток технологій післязбиральної доробки та логістики – такі основні напрямки світового садівництва. Ключові тренди задаються розвинутими країнами, зокрема Європейським Союзом та США. Якщо говорити загалом, то у перспективі світове садівництво та ягідництво у відповідності з наявними тенденціями буде трансформуватися у переважно зрошуване.

- Тож Україні для завоювання закордонних ринків потрібно відповідати цим вимогам?

- Так, для цього важливо забезпечити прогнозовані обсяги виробництва, контроль за поширенням сортів і садивного матеріалу, гарантію безпеки та якості продукції, а також впроваджувати новітні технології та сучасну техніку.

- Нам до цього ще далеко…

- Річ у тім, що значна частка обсягів виробництва плодів і ягід в Україні виробляється господарствами населення, які вирощують невеликі партії продукції (до 10 т залежно від культури), обмежені у фінансових ресурсах  і не ставлять за мету технологічний розвиток свого виробництва, оскільки воно малорентабельне. Тож більшість вироблених фруктів забезпечують внутрішній ринок.

Лише великі промислові підприємства спроможні вирощувати плодово-ягідну продукцію, що відповідає світовим вимогам і стандартам.

- Що потрібно для покращення конкурентоспроможності вітчизняної продукції?

- В першу чергу, необхідно задовольняти вимоги ринку. Щоб розширити канали реалізації свіжої продукції потрібне сортувальне і пакувальне обладнання. Роздрібні мережі (супермаркети) віддають перевагу саме відібраним і розфасованим плодам і ягодам, не кажучи вже про експорт. Сучасні сортувальні лінії дозволяють відібрати фрукти, наприклад яблука, за заданими параметрами розміру і кольору. При цьому виявляються навіть найменші пошкодження і дефекти. На сучасній лінії кожен плід зважать, вимиють і висушать перед упакуванням. Така продукція користуватиметься більшим попитом на зовнішніх ринках і продаватиметься за світовими цінами. Сортувальне обладнання дає і соціальний ефект – створення постійних робочих місць на селі.

Також українським підприємствам потрібні сучасні сховища для зберігання фруктів. Тоді вони зможуть пропонувати продукцію не тільки у сезон збирання, коли пропозиція найбільша, а ціни найнижчі, а протягом майже всього календарного року, отримуючи вищу ціну взимку та весною. Це також сприяє створенню доданої вартості, адже будь-яка післяурожайна доробка, в тому числі і зберігання, збільшує вартість продукції, що прямо впливає на ціну. Термін зберігання для пізніх сортів яблук складає 150-240 днів при використанні звичайних холодильних камер, і подовжується до 270 днів при зберіганні в регульованому газовому середовищі.

- Чи є реальні кроки в цих напрямках?

- Днями було підписано Меморандум про взаєморозуміння між Асоціацією «УКРСАДПРОМ» і китайською державною корпорацією China Haisum Engineering Co., Ltd. Він дає реальні можливості для позитивних змін. Згідно документу, на розвиток інфраструктури садівництва заплановано багатомільйонні інвестиції. Вони будуть спрямовані на створення та модернізацію фруктосховищ, реалізацію проектів із переробки свіжої продукції та зрошення, будівництво виробничо-логістичних комплексів.

- Без переробки фруктів на особливі прибутки розраховувати не варто…

- Так, заморожені, з доданням цукру фрукти, сухофрукти, соки – це продукти з доданою вартістю, вони реалізуються за  значно вищими цінами у порівнянні зі свіжими. До того ж, ціни на сировину більше коливаються залежно від зміни ринкової кон’юнктури.

На переробку зазвичай спрямовується продукція, що за своїми якісними характеристиками не може бути спожита у свіжому вигляді (несортові побиті яблука для виробництва соку) або спеціально використовується для цих потреб (виробництво заморожених, варених, сушених плодів і ягід, плодового алкоголю). Як правило, жодна країна не здатна повністю задовольнити свої потреби в усьому товарному асортименті переробленої продукції, тому практично всюди на неї існує стабільний високий  попит, який відрізняється залежно від потреб конкретної країни.

Порівняння цін між яблуками та концентратом красномовно говорить на користь переробки. Ціна на сік вища в 4 рази. Різниця між волоським горіхом нелущеним і без шкаралупи становить 2 і більше разів. Значно вища ціна на заморожену полуницю. Важливо і те, що ціна на перероблену продукцію менше піддається ринковим змінам і має свого споживача в Європі і світі.

Відтак для українських підприємств, що оберуть одним із напрямів своєї діяльності переробку плодів і ягід, хороші перспективи з’являться в сегментах заморожених ягід, плодового алкоголю та сухофруктів як на внутрішньому, так і на світовому ринку.

- Які країни зацікавлені в українських фруктах вже сьогодні?

- Перероблена продукція користується стабільним попитом у ЄС і Північній Америці (США і Канада), де висока купівельна спроможність населення дозволяє розраховувати на високі ціни.

- Так, у 2016 році основні валютні надходження вітчизняні експортери плодово-ягідної продукції отримали від поставок волоських горіхів (в основному лущених) і оброблених (сирих, варених і заморожених) плодів. Разом лущені волоські горіхи та оброблені плоди та ягоди забезпечили понад 70% виручки у структурі експорту продукції групи 8 УКТЗЕД «Їстівні плоди та горіхи».  Наприклад, головними покупцями нашої продукції підгрупи 0811 «Плоди та горіхи, сирі, варені або морожені» є країни ЄС, зокрема Польща, Італія, Німеччина. Більшу половину доходів від експорту сухофруктів (підгрупа 0813) українські експортери також отримують від європейських партнерів. Значним попитом на європейському ринку користуються наші яблучні соки та концентрати, квоти на які вичерпуються повністю йодними з перших у рамках функціонування зони вільної торгівлі з ЄС.

Світлана Цибульська, s.tsybulska@univest-media.com