Спецможливості
Агрохімія

Поз­бав­ляємо­ся кон­ку­рентів у посівах го­ро­ху

19.05.2017
11862
Поз­бав­ляємо­ся кон­ку­рентів у посівах го­ро­ху фото, ілюстрація
Пізньо­с­тиглі сор­ти на пер­ших ета­пах рос­ту і роз­вит­ку куль­ту­ри ха­рак­те­ри­зу­ють­ся сповільне­ним ут­во­рен­ням біома­си, що при­зво­дить до надмірної за­бур’яне­ності посівів

В Європі горох є основною зернобобовою культурою. В Україні його вирощують в усіх зонах, найбільше — у Лісостепу, 55% загальної площі, у Степу — 25%, решту — на Поліссі. Горох посівний є культурою чутливою до надмірної засміченості посівів, його продуктивність через шкідливість бур’янів може знижуватися до 30–50% і більше. Гербокритичний період у гороху становить близько 28–35 днів і триває від фази розвитку культури три листки до початку цвітіння. Рівень втрати врожаю залежить від кількості, видового складу бур’янів і тривалості їхніх конкурентних відносин.

 

 

Порівня­но з ранніми зер­но­ви­ми куль­ту­ра­ми, посіви го­ро­ху більше засмічені і ма­ють певні відмінності ви­до­во­го скла­ду бур’янів. Це на­сам­пе­ред пе­ре­ва­жан­ня в аг­рофіто­це­нозі ча­ст­ки зла­ко­вих од­норічних та ярих дво­доль­них видів бур’янів із ро­ди­ни Ка­пу­с­тя­них. Ос­танніми ро­ка­ми, у зв’яз­ку з по­явою су­час­них інтен­сив­них сортів го­ро­ху, стійких до ви­ля­ган­ня і при­дат­них для пря­мо­го ком­бай­ну­ван­ня, про­бле­ма за­хи­с­ту цієї куль­ту­ри від бур’янів знач­но за­го­ст­ри­ла­ся.

Поширені бур’яни у посівах гороху

Го­рох менш ви­баг­ли­вий до теп­ла, ніж со­че­ви­ця, ква­со­ля, чи­на, нут та інші зер­но­бо­бові. Насіння йо­го про­ро­с­тає за тем­пе­ра­ту­ри 2°С. Слід відміти­ти, що за та­ких умов у посівах куль­тур мо­жуть друж­ньо про­ро­ста­ти ранні ярі й зи­му­ючі бур’яни. Ці умо­ви є спри­ят­ли­ви­ми для ве­ге­тації та­ла­ба­ну, ка­пу­с­ти, гірчиці по­льо­вої, редь­ки ди­кої, три­ре­бер­ни­ка не­па­ху­чо­го, підма­рен­ни­ка чіпко­го, зіроч­ни­ка се­ред­нь­о­го, жабрію зви­чай­но­го та ін.

На по­чат­ку ве­ге­тації го­рох інтен­сив­но роз­ви­вається та ут­во­рює ве­ге­та­тив­ну ма­су, яка затінює бур’яни, але пізніше ріст рос­лин уповільнюється, а під час дозріван­ня куль­ту­ри во­ни ча­с­то ви­ля­га­ють, що сприяє по­втор­но­му за­бур’янен­ню посівів. Пізньо­с­тиглі сор­ти на пер­ших ета­пах рос­ту і роз­вит­ку куль­ту­ри ха­рак­те­ри­зу­ють­ся сповільне­ним ут­во­рен­ням біома­си, що при­зво­дить до надмірної за­бур’яне­ності посівів на цих ета­пах.

Че­рез не­до­стат­ньо ре­тель­ний до­гляд за посіва­ми го­ро­ху бур’яни пригнічу­ють рослини куль­ту­ри, вис­на­жу­ють і ви­су­шу­ють грунт, ус­клад­ню­ють йо­го об­робіток і зби­ран­ня вро­жаю, що, своєю чер­гою, не­га­тив­но впли­ває на от­ри­ман­ня за­пла­но­ва­но­го вро­жаю. Та­кож на­явність бур’янів у посівах зни­жує ефек­тивність вне­се­них до­б­рив та сприяє розмно­жен­ню як шкідників, так і хво­роб. За да­ни­ми дослідників, зі збільшен­ням за­бур’яне­ності посівів го­ро­ху від 10 до 160 шт./м2 уро­жайність йо­го зни­жується від 0,42 до 0,15 т/га, а ви­не­сен­ня бур’яна­ми азо­ту, фо­с­фо­ру, калію зро­с­тає у 2,8–3,0 ра­за. Слід відміти­ти, що ко­ре­неві виділен­ня го­ро­ху, зба­га­чені на азот та інші спо­лу­ки, ство­рю­ють спри­ят­ливі умо­ви для ве­ге­ту­ван­ня бур’янів, по­ши­ре­них у посівах цієї куль­ту­ри.Для об­ме­жен­ня кількості різних біологічних груп бур’янів та їхньої шкідли­вості посіви го­ро­ху об­при­с­ку­ють гербіци­да­ми, ре­ко­мен­до­ва­ни­ми «Пе­реліком пе­с­ти­цидів і аг­рохімікатів, доз­во­ле­них до ви­ко­ри­с­тан­ня в Ук­раїні»

За­леж­но від грун­то­во-кліма­тич­ної зо­ни ви­ро­щу­ван­ня у посівах го­ро­ху най­по­ши­реніши­ми бур’яна­ми є:  із ма­лорічних — ло­бо­да біла (Chenopodium album L.), щи­ри­ця зви­чай­на (Amaranthus retrofleocxus L.), редь­ка ди­ка (Raphanus raphanistrum L.), вівсюг зви­чай­ний (Avena fatua L.), мишій зе­ле­ний  (Setaria viridis (L.) Pal. Beauv.), мишій си­зий (Setaria glauca (L.) Pal. Beauv.), про­со ку­ря­че (Echinochloa crus-galli (L.)Pal. Beauv.); із ба­га­торічних ко­ре­не­па­ро­ст­ко­вих — осот жов­тий (шор­ст­кий) (Sonchus asper (L.) Hill), осот жов­тий по­льо­вий (Sonchus arvensis L.), осот ро­же­вий (Cirsium arvense (L.) Scop.), пирій по­взу­чий (Elytrigia repens (L.) Nevski), бе­рез­ка по­льо­ва (Convolvulus arvensis L.), сви­но­рий паль­ча­с­тий (Cynodon dactylon (L.) Pers.).

Окрім цих видів, у посівах го­ро­ху про­блем­ни­ми бур’яна­ми мо­жуть бу­ти: гірчи­ця по­льо­ва (Sinapis arvensis L.), паслін чор­ний (Solanum nigrum L.), підма­рен­ник чіпкий (Galium aparine L.), гірчак бе­рез­ко­подібний (Polygonum convolvulus L.), жабрій зви­чай­ний (Galeopsis tetrahit L.), рут­ка лікарсь­ка (Fumaria officinalis L.), ку­рячі оч­ка по­льові (Anagallis arvensis L.), гірчак роз­ло­гий (Polygonum lapathifolium L.).

В умо­вах Цен­т­раль­но­го Лісо­сте­пу по­ши­ре­ни­ми ви­да­ми се­ге­таль­ної рос­лин­ності у посівах го­ро­ху є: гірчи­ця по­льо­ва (Sinapis arvensis L.), щи­ри­ця зви­чай­на (Amaranthus retroflexus L.), фіал­ка по­льо­ва  (Viola arvensis Murr.), паслін чор­ний (Solanum nigrum L.), підма­рен­ник чіпкий (Galium aparine L.), рут­ка лікарсь­ка (Fumaria officinalis L.), ло­бо­да біла (Chenopodium album L.), гри­ци­ки зви­чайні (Capsella bursa-pastoris Medik.), кро­пи­ва глу­ха стеблoоб­гор­та­ю­ча (Lamium amplexicaule L.), гірчак по­че­чуй­ний (Polygonum persicaria L.), гірчак бе­рез­ко­подібний (Polygonum convolvulus L.), ку­ко­ли­ця біла (Silene alba (Mill.) E. H. L. Krause), зіроч­ник се­редній (Stellaria media (L.) Vill.), ро­маш­ка лікарсь­ка (Matricaria chamomilla L. pp), осот ро­же­вий (Cirsium arvense (L.) Scop.), осот го­родній жов­тий (Sonchus oleraceus L.), галінсо­га дрібноквітко­ва (Galinsoga parviflora Cav.), про­со ку­ря­че (Echinochloa crus-galli (L.) Pal. Beauv.), пирій по­взу­чий (Elytrigia repens (L.) Nevski), та­ла­бан по­льо­вий (Thlaspi arvense L.).

Агротехнічні заходи захисту

Су­часні тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня го­ро­ху по­винні вклю­ча­ти ефек­тивні за­хо­ди за­хи­с­ту куль­ту­ри від шкідли­вості бур’янів, такі як аг­ро­технічні та хімічні.

Си­с­те­ма кон­тро­лю се­ге­таль­ної рос­лин­ності у посівах куль­ту­ри по­вин­на здійсню­ва­ти­ся послідо­вно, з про­ве­ден­ням ціле­с­пря­мо­ва­них за­ходів. За­сто­су­ван­ня аг­ро­технічних за­ходів ство­рює відповідний рівень об­ме­жен­ня чи­сель­ності бур’янів. Кра­щи­ми по­пе­ред­ни­ка­ми го­ро­ху є куль­ту­ри, після яких на по­лях прак­тич­но відсутні бур’яни та які за­ли­ша­ють у грунті до­стат­ню кількість по­жив­них ре­чо­вин і во­ло­ги (на­при­клад озимі, кар­топ­ля, ко­ре­неп­ло­ди, ку­ку­ру­дза та ін.).

Суцільна пе­ред­посівна куль­ти­вація за­без­пе­чує не ли­ше підго­тов­ку грун­ту до сівби, а й зни­щує схо­ди і про­ро­ст­ки рос­лин бур’янів, що роз­по­ча­ли ве­ге­тацію. Для об­ме­жен­ня чи­сель­ності бе­рез­ки по­льо­вої, осо­ту ро­же­во­го, пирію по­взу­чо­го, які най­частіше засмі­чу­ють посіви, ефек­тивні такі аг­ро­тех­нічні за­хо­ди: дво­ра­зо­ве лу­щен­ня стерні після по­пе­ред­ньої куль­ту­ри лемішни­ми лу­щиль­ни­ка­ми або важ­кою дис­ко­вою бо­ро­ною на гли­би­ну 10–12 см або об­робіток грун­ту пло­с­коріза­ми на гли­би­ну 10–16 см, зяб­ле­ва оран­ка плу­гом із пе­редплуж­ни­ком на гли­би­ну 25–27 см. За умов надмірної інвазії ба­га­торічних бур’янів, зо­к­ре­ма пирію по­взу­чо­го, сви­но­рию паль­ча­с­то­го, доцільно про­ве­с­ти гли­бо­ку оран­ку не мен­ш як на 30–35 см. З та­кої гли­би­ни ко­ре­не­ви­ща цих бур’янів май­же не про­ро­с­та­ють на по­верх­ню грун­ту. Гли­би­на оран­ки, а та­кож її ефек­тивність за­ле­жать від іден­тифікації ви­до­во­го скла­ду бур’янів і, відповідно, впро­ва­д­же­но­го за­хо­ду.

Біологічни­ми особ­ли­во­с­тя­ми пирію по­взу­чо­го є те, що ос­нов­на ма­са ко­ре­не­вищ з брунь­ка­ми, які да­ють по­ча­ток новій рос­лині, зна­хо­дить­ся не глиб­ше 20 см, а на ущільне­них грун­тах — 10–12 см. Ча­с­тки ко­ре­не­вищ за­вдовжки 5–15 см мо­жуть ут­во­рю­ва­ти нові па­го­ни з гли­би­ни 25 см. Ос­нов­на ча­с­ти­на ко­ре­не­вищ сви­но­рию паль­ча­с­то­го розміщується на гли­бині 10–20 см, а інко­ли — до 30 см. То­му гли­би­на оран­ки у разі по­ши­рен­ня у посівах цих бур’янів по­вин­на ста­но­ви­ти 25–35 см, що не завжди мож­ли­во, вра­хо­ву­ю­чи гли­би­ну ор­но­го ша­ру грун­ту.

Для кон­тро­лю од­норічних бур’я­нів — ло­бо­ди білої, щи­риці зви­чай­ної, редь­ки ди­кої, вівсю­га зви­чай­но­го, мишію зе­ле­но­го та си­зо­го, про­са ку­ря­чо­го, гірча­ка бе­рез­ко­подібно­го та інших, після зби­ран­ня по­пе­ред­ньої куль­ту­ри доцільно про­ве­с­ти лу­щен­ня стерні й оран­ку на зяб на гли­би­ну 22–25 см. На­весні пе­ред висівом по­ле бо­ро­ну­ють се­редніми або важ­ки­ми бо­ро­на­ми або один-два ра­зи куль­ти­ву­ють із од­но­ча­сним бо­ро­ну­ван­ням. У разі по­яви па­гонів ко­ре­не­вищ­них бур’янів не­обхідно про­ве­с­ти дис­ку­ван­ня по­ля.

Пер­шим за­хо­дом із до­гля­ду за го­ро­хом в умо­вах по­су­ш­ли­вої вес­ни і на пізніх посівах є після­посівне кот­ку­ван­ня грун­ту глад­ки­ми кот­ка­ми. Це сприяє кра­що­му кон­так­ту насіння з грун­том, підтя­гує во­ду до посівно­го ша­ру, підви­щує схожість як го­ро­ху, так і бур’янів. Ба­жа­но од­но­час­но з кот­ку­ван­ням про­ве­с­ти бо­ро­ну­ван­ня посівни­ми бо­ро­на­ми, за­вдя­ки чо­му ут­во­рюється не­гли­бо­кий муль­чу­валь­ний шар грун­ту, який за­побіга­ти­ме ви­па­ро­ву­ван­ню во­ди й ут­во­рен­ню кірки.

Най­простішим та ефек­тив­ним ме­то­дом кон­тро­лю бур’янів є бо­ро­ну­ван­ня посівів го­ро­ху. Для зни­щен­ня бур’янів у посівах доцільно про­во­ди­ти декілька бо­ро­ну­вань у фазі трьох-п’яти листків куль­ту­ри, а у разі надмірної за­бур’яне­ності йо­го слід поєдну­ва­ти з вне­сен­ням гербіцидів.

Під час од­но­го до­схо­до­во­го та од­но­го-двох після­с­хо­до­вих бо­ро­ну­вань зни­щується май­же 60–80% од­норічних бур’янів. До­схо­до­ве бо­ро­ну­ван­ня про­во­дять че­рез чо­ти­ри-сім днів після сівби, але не пізніше як за три дні до по­яви сходів го­ро­ху. За спри­ят­ли­вих умов мо­же зни­щу­ва­ти­ся май­же 80% бур’янів у фазі білої ни­точ­ки. Не ре­ко­мен­дується про­во­ди­ти бо­ро­ну­ван­ня під час по­яви сходів.

Після­с­хо­до­ве бо­ро­ну­ван­ня про­во­дять у фазі трьох-п’яти листків. Як­що після­с­хо­до­вих бо­ро­ну­вань два, то пер­ше про­во­дять у фазі двох-трьох листків, ко­ли рос­ли­ни ма­ють ви­со­ту 4–5 см. Вдру­ге посіви бо­ро­ну­ють у фазі трьох-п’яти листків за ви­со­ти 7–10 см. Щоб за­побігти об­ла­му­ван­ню, бо­ро­ну­ють вдень, не раніше 11–12-ї год, у су­ху по­го­ду, ко­ли рос­ли­ни втра­ча­ють тур­гор і мен­ше по­шко­д­жу­ють­ся зу­ба­ми борін, а зни­щені бур’яни швид­ше підси­ха­ють. Ви­ко­ри­с­то­ву­ють се­редні бо­ро­ни, які ма­ють порівня­но ви­сокі зу­би і мен­ше по­шко­д­жу­ють рос­ли­ни. Кількість по­шко­­д­же­них рос­лин не по­вин­на пе­ре­ви­щу­ва­ти 10–12%. Для цьо­го бо­ро­ну­ван­ня про­во­дять упо­пе­рек до на­прям­ку сівби зі швидкістю не більше 4–5 км/год. Го­рох до­б­ре пе­ре­но­сить не­знач­не при­си­пан­ня зем­лею. Че­рез два-три дні рос­ли­ни самі звільня­ють­ся від грун­ту і потім до­б­ре рос­туть.

 Ра­ди­каль­ним за­хо­дом кон­тро­лю бур’янів у аг­ро­це­нозі вва­жа­ють ство­рен­ня кон­ку­рен­то­с­про­мож­них посівів го­ро­ху на ос­нові оп­тимізації тех­но­логії йо­го ви­ро­щу­ван­ня, провідни­ми лан­ка­ми якої є па­ро­вий стер­нь­о­вий по­пе­ред­ник, без­по­ли­це­во-чи­зель­ний ос­нов­ний об­робіток грун­ту, до­посівна підго­тов­ка по­ля, до­три­ман­ня гли­би­ни висіван­ня насіння, щільності йо­го розміщен­ня та кон­так­ту з грун­том. У разі не­до­три­ман­ня цих умов ви­ро­щу­ван­ня куль­ту­ри та на це­но­тич­но ос­лаб­ле­них, зрідже­них посівах як стра­хо­вий аг­ро­прий­ом за­сто­со­ву­ють гербіци­ди. Але най­ви­ща ефек­тивність кон­тро­лю бур’янів до­ся­гається під час поєднан­ня аг­ро­технічно­го і хімічно­го спо­собів.

Гербіциди для захисту гороху

Посіви го­ро­ху по­тре­бу­ють надійно­го за­хи­с­ту на пер­шо­му етапі ве­ге­тації (упро­довж 27–37 днів після по­яви сходів) — від пер­шої (посів — три ли­ст­ки куль­ту­ри) та дру­гої (три-п’ять — шість-сім листків куль­ту­ри) най­по­тужніших хвиль сходів бур’янів, оскільки в цей період рос­ли­ни куль­ту­ри ще не­спро­можні кон­ку­ру­ва­ти з се­ге­таль­ною рос­линністю.

Для об­ме­жен­ня кількості різних біологічних груп бур’янів та їхньої шкідли­вості посіви го­ро­ху об­при­с­ку­ють гербіци­да­ми, ре­ко­мен­до­ва­ни­ми «Пе­реліком пе­с­ти­цидів і аг­рохімікатів, доз­во­ле­них до ви­ко­ри­с­тан­ня в Ук­раїні». Нор­ми їхньо­го вне­сен­ня і спо­со­би за­сто­су­ван­ня різнять­ся і за­ле­жать від грун­то­во-кліма­тич­них особ­ли­во­с­тей регіону, струк­ту­ри за­бур’яне­ності посівів го­ро­ху.

Осіннє за­сто­су­ван­ня пре­па­ратів на ос­нові гліфо­са­ту (4,0–6,0 л/га) після зби­ран­ня по­пе­ред­ни­ка є най­е­фек­тивнішим за надмірної засміче­ності ба­га­торічни­ми бур’яна­ми. У разі як­що по­пе­ред­ни­ком го­ро­ху бу­ли зер­нові куль­ту­ри, слідом за зби­ран­ням невідклад­но про­во­дять лу­щен­ня стерні. На­ступ­ним за­хо­дом після відро­с­тан­ня ро­зе­ток чи па­гонів бур’янів на ви­со­ту 12–15 см є за­сто­су­ван­ня гербіцидів.

Після об­при­с­ку­ван­ня не­обхідно ви­че­ка­ти пев­ний час для то­го, щоб си­с­темні гербіци­ди на ос­нові гліфо­са­ту про­ник­ли у гли­бо­ко за­леглі ко­ре­не­ви­ща бур’янів, тоб­то на­ступ­ний об­робіток грун­ту про­ве­с­ти не раніше ніж че­рез 10–15 днів. У ро­ки з по­су­ш­ли­вим літньо-осіннім періодом зни­щен­ня ба­га­торічних видів бур’янів ус­клад­нюється че­рез те, що во­ни не про­ро­с­та­ють за відсут­ності во­ло­ги.

Ефек­тив­ним є за­сто­су­ван­ня гербіцидів на посівах го­ро­ху із за­бур’я­­­­неністю ба­га­торічни­ми ви­да­ми чи­сельністю від 2–3 екз./м2 і більше. Та­кож до ефек­тив­них за­ходів за­хи­с­ту куль­ту­ри від бур’янів на­ле­жать до­схо­до­ве і після­с­хо­до­ве вне­сен­ня грун­то­вих і стра­хо­вих гербіцидів.

До або після сівби го­ро­ху для кон­тро­лю од­норічних зла­ко­вих і де­я­ких двосім’ядоль­них бур’янів вно­сять грун­тові гербіци­ди на ос­нові діючих ре­чо­вин: пен­ди­ме­талін, про­ме­т­рин, іма­зе­тапір, ди­ме­те­намід-П, S-ме­то­лах­лор.

Для об­ме­жен­ня чи­сель­ності од­норічних бур’янів у фазі від двох листків і ба­га­торічних злаків зав­виш­ки 10–15 см за­сто­со­ву­ють пре­па­ра­ти на ос­нові діючих ре­чо­вин про­пахізо­фоп і кле­то­дим.

Для кон­тро­лю од­норічних двосім’ядоль­них бур’янів за­сто­со­ву­ють пре­па­ра­ти на ос­нові та­ких діючих ре­чо­вин, як бен­та­зон, бен­та­зон у поєднанні з МЦПА,  2-ме­тил-4-хлор­фе­нок­си­оц­то­ву кис­ло­ту у формі со­лей ди­ме­ти­ламіну натрію та калію.

Висновки

Слід звер­та­ти ува­гу на той факт, що рос­ли­ни го­ро­ху найбільш стійкі до гербіцидів у фазі трьох-ше­с­ти листків. У цей період вос­ко­вий наліт на стеб­лах і ли­ст­ках надійно за­хи­щає куль­ту­ру. Об­при­с­ку­ван­ня посівів у більш ранні чи пізніші стро­ки мо­жуть за­три­ма­ти роз­ви­ток, вик­ли­ка­ти де­фор­мацію листків, ви­к­рив­лен­ня сте­бел, втра­ту тур­го­ру, а та­кож по­вну за­ги­бель куль­тур­них рос­лин.
За­сто­со­ву­ва­ти гербіци­ди після по­яви сходів го­ро­ху ба­жа­но у поєднанні з по­за­ко­ре­не­вим піджив­лен­ням. Та­кож по­зи­тив­ний вплив на ріст і роз­ви­ток куль­ту­ри має піджив­лен­ня її не­ве­ли­ки­ми до­за­ми молібде­ну, який до­да­ють у ро­бо­чий роз­чин.

 

І. Стор­чо­ус, канд. с.-г. на­ук

Інформація для цитування
Поз­бав­ляємо­ся кон­ку­рентів у посівах го­ро­ху / І. Стор­чо­ус// Пропозиція/ — 2015. — № 12. — С. 88-90

На по­чат­ку ве­ге­тації го­рох інтен­сив­но роз­ви­вається та ут­во­рює ве­ге­та­тив­ну ма­су, яка затінює бур’яни, але пізніше ріст рос­лин уповільнюється, а під час дозріван­ня куль­ту­ри вони ча­с­то ви­ля­га­ють, що сприяє по­втор­но­му за­бур’янен­ню посівів
На по­чат­ку ве­ге­тації го­рох інтен­сив­но роз­ви­вається та ут­во­рює ве­ге­та­тив­ну ма­су, яка затінює бур’яни, але пізніше ріст рос­лин уповільнюється, а під час дозріван­ня куль­ту­ри вони ча­с­то ви­ля­га­ють, що сприяє по­втор­но­му за­бур’янен­ню посівів

Інтерв'ю
Співзасновники компанії Андрій Марійчин та Олексій Голуб.
«НОВИЙ ЕЛЕВАТОР» свою діяльність розпочав 12 років тому із надання послуг сушіння зерна на обладнанні відомих іноземних виробників. Особливістю роботи цієї компанії, її підходів до роботи, було використання в якості палива для отримання... Подробнее
Міжнародна насінницька компанія Strube, яка спеціалізується на селекції цукрового буряка, пшениці, жита і ріпаку, в 2017-му відзначає своє 140-річчя. В Україні офіс компанія відкрила в 2008 році. Про

1
0