Спецможливості
Статті

Домашній кінозал. Бути і залишатися людьми

20.05.2017
3134
Домашній кінозал. Бути і залишатися людьми фото, ілюстрація

ТОП-5 історій про те, як людина стає собою – чи повертається до себе. Іноді це – весела пригода, з вином і хорошим другом, а іноді – драматичні випробування обставинами і власною душею, в яку ці обставини примушують заглянути. Чи спонукають проявити свою природу. Власне, життя випробовує не тільки людей, тому у підбірці й історія про Хатіко, вірного собаку.
 

 

На узбіччі (Sideways), 2004

США, комедія, драма

Тривалість: 123 хвилини

Майлз Реймонд працює шкільним вчителем літератури й намагається стати письменником. Джек — колишній актор та зірка кількох телешоу. Майлз і Джек — давні друзі. Джек має одружитися за тиждень і трохи нервує, тому Майлз бере його у подорож по винних заводах Каліфорнії, щоб зняти напругу та відгуляти останній тиждень «вільного життя». Мандруючи об'їзними шляхами (ще один переклад слова «sideways») вони самі з'їжджають зі свого «узбіччя». Друзі переживають веселі й не дуже пригоди, які змінюють їхнє життя.

Місячне сяйво (Moonlight), 2016

США, драма

Тривалість: 110 хвилин

Фільм за п'єсою «У місячному світлі чорні хлопці здаються сумними» Терелла Мак-Крені. Драма про дорослішання темношкірого хлопця на ім'я Шарон. У дитинстві він мешкав у кримінальному районі Майямі разом зі своєю наркозалежною мамою Паулою. Фільм складається з трьох частин  - про дитинство, тінейджерство й доросле життя Шарона, де він – «крутий пацан» з золотими зубами крутим автомобілем і сталевими м’язами. Але ми уже знаємо, якою ціною йому це дісталося.  

Незважаючи на те, що фільм досить жорсткий, він не залишає важкого враження. Це по-своєму поетичне й дуже людяне кіно про те, що за будь-якою маскою ховається жива людина зі своїми страхами, бажаннями і слабкостями. 

Синій оксамит (Blue Velvet), 1986

США, трилер

Тривалість: 120 хвилин

Четвертий повнометражний фільм Девіда Лінча.

Після тривалої відсутності, юнак на ім'я Джефрі повертається до рідного містечка. Причина — інсульт батька. Повертаючись із лікарні, де Джефрі навідував батька, він знаходить у траві відрізане людське вухо.

Джефрі відразу ж звертається до поліції, котра після не надто ґрунтовних пошуків закриває розслідування. Проте юнак не покидає цю справу, вдаючись до власного несанкціонованого розслідування. Ентузіазмові хлопця у розслідуванні всіляко сприяє дочка поліцейського Сенді. В ході ознайомлення зі справою, вони дізнаються, що в їхньому маленькому містечку відбуваються темні та кримінальні речі. Виявляється, що це безпосередньо пов'язано із молодою парою — співачкою Дороті Вілльямс та її чоловіком — торговцем наркотиками. Між юнаком та жінкою зав'язуються небезпечні та дивні стосунки.

«Я не знаю, чому це повинно було бути саме вухо. Це могла би бути будь-яка інша відкрита частина людського тіла, отвір, що веде до іншої частини тіла… Вухо — частина голови. І через нього можна проникнути одразу в людський розум. Тому-то вухо й було ідеальним варіантом…» — коментує Девід Лінч.

Мій король (Mon roi), 2015

Франція, мелодрама

Тривалість: 124 хвилини

Сорокарічна Тоні, катаючись на лижах, серйозно травмувала коліно. Попереду – шестимісячний курс лікування, щоб знову повноцінно ходити. Тоні залишається наодинці з собою і занурюється у роздуми й спогади, що починаються з моменту її знайомства зі її колишнім чоловіком Джорджіо.

Десять років тому у нічному клубі вона зустріла Джорджіо – енеогійного й харизматичного молодика, який виявився успішним підприємцем. У нього власний ресторан, до того ж він ще й талановитий кухар. Тоні була просто зачарована ним, між ними спалахнула пристрасть. То були найкращі дні її життя. Вони одружилися, і з цього моменту у їхньому житті почалася чорна смуга…  

У ролі Джорджіо – Венсан Кассель, а Еманюель Берко за роль Тоні дістала Золоту пальмову гілку.

Хатіко (Hachiko: A Dog’s Story), 2009

США, драма

Тривалість: 85 хвилин 

В основі сюжету - правдива історія, що сталася в Японії в 20-х роках. Господар назвав нового чотириногого вихованця породи акіта-іну Хатіко (японською - Восьмий). Пес дуже Паркера, свого господаря, і щодня проводжав і зустрічав його на вокзалі. Та чоловік несподівано помер просто на лекції в присутності студентів. Того дня вірний собака його не дочекався. Хатіко впродовж дев’яти років, щовечора приходив на вокзал зустрічати хазяїна і чекав його до останнього поїзда, поки не помер від старості. Японці поставили Хатіко пам'ятник на місці, де він чекав свого господаря.

Оксана Козак, спеціально для propozitsiya.com

Інтерв'ю
Керманичі вітчизняного АПК із високих трибун часто стверджують, як важливо розвивати малі й середні підприємства, сімейні ферми, запроваджувати переробку, та запевняють у всебічній підтримці таких виробників. Чи є підґрунтя в подібних... Подробнее
    Нові «Правила використання повітряного простору України» викликали чимало запитань та нарікань з боку користувачів безпілотників. Ми поспілкувалися із керівником компанії Drone.ua Валерієм Яковенком, щоб дізнатися, які ж наслідки... Подробнее

1
0