Чергова спроба запуску агрострахування

В Україні знову намагаються запустити механізм агрострахування. На цей раз — за прикладом США. Хоча, як показує практика, у нас краще спрацьовує модель, яка добре себе показала в Африці.

Агрострахування переживає черговий сплеск

Ринок агрострахування в Україні поки що мізерний. Частка застрахованих площ становить усього 6,5% від загальної їх кількості, а обсяг страхових премій (внесків, сплачених страховим компаніям) — лише $7,4 млн. Щоправда, це лише оцінка фахівцями МФК обсягів страхування в Україні ризиків, пов’язаних із сільським господарством. Бо ж існує ще один сегмент ринку агрострахування, який від слідкувати з України практично неможливо: коли іноземні компанії або вітчизняні агрохолдинги через свої офшори страхуються за кордоном. А так роблять, здається, всі, у кого є така можливість.

«Наші німецькі власники вирішили скористатися послугами страхової компанії, з якою працювали у себе на батьківщині. При цьому страхування ріпаку і аналогічної за розміром площі під пшеницею обійшлося нам дешевше, ніж в Україні страхова компанія просила тільки за ріпак. І коли пшеницю зачепив градобій, відстань і кордони не завадили оцінювачам приїхати з Німеччини оцінити збитки», — розповідає директор однієї з агрокомпаній.

Однак недарма ще древні зауважили, що все пізнається в порівнянні. І якщо подивитися на графік основних показників агрострахування в Україні, то виявляється, що з 2015–16 років ця сфера переживає активізацію — вже третю за останні півтора десятки років. Перша з них припадала на 2005–2007 роки, коли держава компенсувала 50% вартості страхових премій, якщо вони не перевищували 5%. Але вже на третій рік роботи програма почала «здуватися», попри те, що фінансування з бюджету ще виділялося. Як пояснює координатор проекту МФК «Розвиток фінансування аграрного сектору в Європі та Центральній Азії» Андрій Заріпов, більшість компаній, які взялися за агрострахування, не мали в своєму штаті відповідних фахівців. Та, головне, — процес отримання компенсації був настільки складним, що пройшовши цей шлях раз, частина аграріїв втрачала бажання його повторювати навіть на умовах часткової компенсації витрачених коштів бюджетом. «Спочатку слід було заплатити премію страховій компанії повністю, потім зібрати купу документів, віднести до рай управління сільського господарства, і при цьому ще щось заплатити. Отже, щоб система працювала, одних субсидій з бюджету недостатньо», — відзначає Андрій Заріпов.

Другий сплеск припав на 2011–13 роки, але тоді він був значною мірою штучним. Аграріїв заганяли в офіційний пул, створений з 4 наближених до влади страхових компаній. Однак коли ті, хто застосовував адміністративний примус, вкупі з власниками деяких страхових компаній утекли з України, агрострахування пішло на спад. Про причини розповідає Віктор Шеремет, нині — заступник міністра агрополітики, а тоді — фермер: «У 2011 чи 2012 році у мене стався страховий випадок: по всьому Лівобережжю через посуху врожайність знизилася приблизно вдвічі. Але коли я звернувся за відшкодуванням, мені вказали на маленький нюанс, який був прописаний дрібними літерами в кінці договору, через що я, як і багато інших фермерів, залишився ні з чим. А страхова компанія — з фермерськими внесками».

Зараз певні сили теж хотіли поновити дію подібної схеми. Однак їхній законопроект був відхилений. Адже МФК переконала Мінагрополітики, а з ним — і інші владні структури, йти іншим шляхом. А саме — американським, де при федеральному Міністерстві сільського господарства створено офіс управління ризиками. Цей офіс покликаний розробляти стандартні продукти і, відповідно, стандартні договори, де б уже не було різноманітних «викрутасів дрібним шрифтом» або взятих зі стелі різноманітних довідок та інших папірців, які б унеможливлювали отримання страхових виплат. «Держава інформує, розробляє страхові продукти, а страхові компанії працюють у цьому сегменті без додаткових обмежень», — прокоментував Андрый Зарыпов.

Подібний сектор у складі 3 чоловік створений і в нашому Мінагрополітики. Однак він щойно взявся за призначений йому обсяг роботи. Тому сільгоспвиробники поки що не довіряють страховикам. «Мені 3 місяці тому камінь потрапив у лобове скло, і я досі не можу отримати відшкодування. Чого ж тоді чекати, коли я прийду за сотнями тисяч відшкодування?», — нерідко доводиться чути від фермерів та керівників сільгосппідприємств.

Натомість страховики не довіряють аграріям, звинувачуючи останніх у шахрайстві, в порушенні технології. «Підвищити рівень прозорості договорів зможе створення хороших, якісних продуктів», — підсумовує Андрій Заріпов.

Індексне страхування набуває популярності прискореними темпами

Втім, навіть у США не все було так гладко, як зараз. Там агрострахування стимулювалося державою аж із 30-х років, коли катастрофічні посухи й пилові бурі розорили не одну сотню тисяч фермерів. Тим не менше, аж до 1996 р. страхування охоплювало лише 20% фермерських господарств. І лише коли держава поставила питання руба — допомогу отримує тільки той, хто страхується — картина змінилася на діаметрально протилежну.

В Україні певним стимулом страхування виступає робота Аграрного фонду та ДПЗКУ, котрі вимагають страхувати майбутній урожай, який фінансують. Крім того, компанія «Сингента» пропонує тим, хто купує комплект насіння й ЗЗР під обумовлену технологію вирощування, в якості бонусу оплату за них премії страховим компаніям, тобто, страхує їхній урожай. Наприклад, у рамках програми «Метеозахист» вона відшкодовує покупцям певного пакету продуктів до $60 на гектар у разі спеки чи посухи в період цвітіння й наливу зерна.

Подібний принцип застосовує й індексне страхування, яке робить в Україні тільки перші кроки, однак встигло добитися вже перших успішних результатів. Воно відрізняється від класичного страхування тим, що страховим випадком стає не недобір урожаю або падіння цін на продукцію нижче обумовленого рівня, а несприятливі метеорологічні умови, які є виступають причиною неврожаїв.

Наприклад, такими умовами може бути зниження температури нижче нуля на обумовлений період часу (скажімо, 5 годин і більше) під час цвітіння плодових дерев чи ягід. Або 5 і більше днів поспіль без опадів під час цвітіння кукурудзи. Також страховим випадком може бути недорід по всій території: наприклад, якщо по всьому району середня врожайність на Х відсотків нижча за середню за останні 3 чи 5 років, то і застрахованому господарству відшкодовується вартість Х% мінус франшиза (частина ризику, яку сільгоспвиробник бере на себе — це обов’язкова умова договорів агрострахування, і відрізнятися може тільки відсоток франшизи).

Важливою перевагою індексного страхування є те, що для визначення страхового випадку не обов’язково виїздити на місце і робити оцінку збитків, залучаючи досить високооплачуваних фахівців-оцінювачів. Страховий випадок можна визначити за даними метеостанцій чи навіть за супутниковими даними, наприклад, показника індексу вегетації, який чітко показує, наскільки вигоріла рослинність під час посухи.

Індексне страхування цікаве й тим, що воно передбачає дуже гнучкі, і при цьому, що дуже важливо, — прозорі, умови страхування. Наприклад, можна застрахуватися від 5-денної посухи, а можна — від 10-денної, і т. д. Тобто, аграрій може вибрати оптимальну для свого бюджету вартість страхування, котра, як відомо, тим вища, чим більше ризиків покриває страховий договір, і тим дешевша, чим менше покриття ризиків.

Прозорість індексного страхування, його простота і відсутність необхідності у виїзді на місце оцінювачів спричинила значну популярність такого страхування в Африці, де, до того ж, багато дрібних виробників.

За досить короткий час цей продукт набув популярності і в Україні. Так, за даними Андрія Заріпова, якщо класичним страхуванням, яке впроваджується з початку століття, було охоплено майже 1 млн га, то індексним — вже 420 тис. га. Кількість договорів класичного страхування становила близько 1200, а індексного — близько 800, що свідчить про те, що останньому віддають перевагу малі виробники. І хоча за класичною схемою було застраховано сільськогосподарських ризиків на $240 млн, а за індексною — всього на $17 млн, у першому сегменті страхового ринку виплати становили всього 5,8 млн грн. при 208,8 млн грн. заплачений премій, тоді як за індексного страхування за обсягу премій 17 млн грн. виплати становили майже 1,7 млн грн.

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com