“Наша справа” — гроші

Потребу організувати власну кредитну спілку фермери Куп’янщини відчували давно. Адже скористатися банківськими кредитами невеликим сільгоспвиробникам дуже непросто: п’ятикратна, як правило, застава є не в кожного з них. У 2000 році за допомогою канадської урядової програми розвитку кредитних спілок таку спілку на Куп’янщині було створено. Очолила її Тетяна Головаш, інтерв’ю з якою читайте далі. — Такі спілки існували в Куп’янську до 1935 року, і в музеї збереглися про них дані — і книжки, і статутні документи. Нам було дуже приємно потримати в руках те, що належало поколінню наших батьків. Ми зібрали однодумців і за допомогою канадської програми утворили “Нашу справу”. — Про яких однодумців ідеться? — Це були працівники райдержадміністрації, управління сільського господарства, прокуратури, фермери, лікарі, тобто люди, які нас знають і які зрозуміли, що ідея кредитних спілок є дуже доброю. Адже нині відомо багато таких фінансових установ, які втратили в людей довіру: це і трасти, і страхові компанії, і банки. Тому коли люди довіряють нам на всіх рівнях — це про щось свідчить. — Хто може бути членом вашої кредитної спілки? — Будь-яка людина, що бажає цього. На практиці це ті люди, які нам довіряють; але в будь-якому разі ми питаємо нову людину, звідки вона про нашу кредитну спілку дізналася, хто її до нас направив. Намагаємося поговорити з рекомендувачами також, дивимося, чи брали вони позики і як їх повертали. Для оформлення членства потрібно заплатити 30 гривень: 20 — як вступний внесок і 10 — пайовий. Після цього людина дістає право користуватися фінансовими послугами спілки. Проте більшу частку наших активів усе ж таки становлять не вступні внески, а депозити. Людям вигідно тримати в нас гроші, бо ми нараховуємо непогані відсотки. — Чи віддаєте ви пріоритет сільськогосподарським позичальникам? — Якихось галузевих пріоритетів у нас немає. Позичальником може бути і пенсіонер: у цьому разі гарантією повернення виступають пенсія, особисте майно — телевізор, автомобіль, корова, порося, або ж порука іншої людини. Були випадки, коли вклад члена спілки давав їй змогу стати поручником іншої особі: така застава вважається гарантією дуже високого рівня. Буває й так, що поручником виступає людина, яку ми дуже добре знаємо, знаємо її майновий стан, зарплатню. І така людина може допомогти іншій, поручившися своїм майном або грошима. Усе це оформлюється через договір. Позики ми видаємо лише фізичним особам, але поручником може бути і юридична. — Якщо фізична особа заставила своє особисте майно, чи може кредитна спілка у разі необхідності таку заставу реалізувати? — Кредитна спілка є фінансовою установою. Складаючи угоду, ми оформлюємо і договір застави. Фізична особа підписує зобов’язання, що вона зберігатитиме те майно в цілості. Досьогодні у нас з цього приводу жодних питань не виникало, і ми намагаємося так спілкуватися з людьми, аби справа до суду не доходила. Звісно, реалізовувати майно фізичної особи тяжко і з морального боку, і з точки зору збереження довіри до спілки, її іміджу. Тому ми молимо Бога, щоб до цього не доходило. — Чи є в штаті “Нашої справи” юрист? — Така посада у нас передбачена, але поки що у штаті працюємо лише я, головний бухгалтер і оператор — усі на громадських засадах. Проте з юристами і нотаріальними службами ми консультуємося. — Чи практикуєте ви страхування застав? — Страхова компанія “Оранта” запропонувала нам співробітництво в тому, щоб страхувати всі сумнівні випадки позичання. Це дуже добре, бо зменшує наш ризик при наданні позики. Коштує страхування залежно від суми позичених грошей: якщо людина бере в межах 2000 гривень, то десь 50, якщо більше, то 100 і більше гривень. Коли кошти потрібні, то позичальник на це згоджується. — Якими є ваші відсотки на позики і на депозитні вклади? — Ми дорожимо своїми вкладниками, і якщо вже людина свої гроші нам довірила, то щомісяця — день у день — вона має одержувати свої дивіденди. Тому вимагаємо від позичальників вчасного повернення грошей. Депозитні вклади ми приймаємо під 4% місячних, позики ж видаємо залежно від суми — від 5% (100—300 грн) до 7% (понад 1000 грн) місячних. За рахунок одержуваної різниці кредитна спілка проплачує оренду приміщення, телефонні переговори, канцтовари. Я згодна, нині наші відсотки на позики є високими. Проте гроші в нас можна отримати досить просто і швидко, упродовж дня-двох, тому наші позики мають попит навіть під ці відсотки. Ці цифри триматимуться на такому рівні доти, доки триматиметься попит на позики. Банківські кредити нібито й дешевші, але нині за тією пільговою схемою, яка передбачає компенсацію 70% ставки рефінансування, зміг отримати гроші лише один фермер у нашому районі. А кредитні спілки надали фермерам і селянам-одноосібникам близько 60 позик. — То ви не вважаєте, що банки, користуючись державними компенсаціями відсоткових ставок, становитимуть вам конкуренцію? — Не вважаю, бо скористатися банківськими кредитами тим фермерам, які мають невеликі господарства і малі застави, практично неможливо. Тому для фермерів ця пільгова схема насправді не є підтримкою; вона більше націлена на переробні підприємства, які мають великі застави. Якщо банки почнуть працювати навіть на менших ставках і з меншими вимогами, все одно це не ослабить кредитних спілок. Але це вплине на наші відсотки, адже й сьогодні є багато таких спілок, де гроші можна отримати дешевше. Бо вони вже набрали великі обороти, у них багато вкладників, багато коштів. — Чи існує між вашою та іншими кредитними спілками практика фінансової взаємодопомоги? — Так, нам допомагають, бо в спілок Західної України вільні кошти нині є. Ми отримували в них під невеликі відсотки позику, яку потім перепозичали своїм людям. — Чи бачите ви ще якісь джерела, де б “Наша справа” могла взяти гроші дешевше, ніж під 4% місячних? — Ми знаємо, що іноземні фонди підтримки фермерських господарств такі кошти надають. Зокрема для Донецької області було виділено під 24% річних суму у 68 тисяч. Крім того, фермерам допомогли розробити бізнес-плани, реалізувати сільгосппродукцію, організувати вирощування бройлерної птиці. І в мене є така надія, що ми для фермерів нашого району також зможемо отримати такі кошти. Районні та обласні бюджети теж могли б якісь суми залишати для того, щоб спрямовувати їх у спілки і через них допомагати людям розвиватися. Я знаю, що в західних областях кредитним спілкам допомагають, а у Сватовому (Луганська область) працює єдина в Україні кредитна спілка, якій районний бюджет погашає відсотки наданої фермерам позики у розмірі 70% — так само, як це робиться для комерційних банків. Хотілося б, щоб цей приклад взяли на озброєння адміністрації інших районів. — Для комерційних банків резервування коштів є обов’язковим механізмом захисту вкладів. Чи практикують щось на кшталт цього кредитні спілки? — Нашими статутними документами передбачено створення резерву активів для покриття неповернених позик. Крім того, у Національній асоціації кредитних спілок нині формується стабілізаційний фонд, і ми хочемо взяти в ньому участь. — Якими є максимальні суми позик, що їх ви надаєте своїм клієнтам, і від чого залежать ці суми? — Якщо людині потрібна значна сума — до 5 тисяч гривень, ми з’ясовуємо, на які цілі кошти будуть витрачені; якщо це фермер — наскільки рентабельно він працює на своїй землі, яка в нього техніка; якщо підприємець — як він розвивається, яку від вкладених коштів одержує віддачу. На підставі цього ми дивимося, чи зможе людина повернути взяті кошти і відсотки на них і наскільки це буде вигідно в її бізнесі. І коли ми бачимо, що людина зуміє розпорядитися позикою, то гроші надаємо. — Яким ви бачите облаштування офісу кредитної спілки? — Так сталося, що від програми підтримки жінок-фермерів нам залишилися комп’ютер, сканер, вихід на інтернет. Ми маємо змогу спілкуватися з іншими кредитними спілками, Національною асоціацією кредитних спілок. НАКСУ надала нам програму автоматизованого бухгалтерського звіту, з якою ми тепер працюємо, адже аналіз має виконуватися кожен день. Крім того, виготовлення усіх бланків також пов’язане з комп’ютерною технікою. Буваючи в інших спілках, я бачу, якими можуть бути офіси. Ми поки що похвалитися цим не можемо, але сподіваємося, що зможемо розширитися і умови в нас будуть кращі. — На вашу думку, чи повинна кредитна спілка опікуватися виробничими питаннями своїх клієнтів, сприяти розвиткові виробничої і торговельної кооперації в регіоні? — Я сама є фермер, очолюю районну фермерську асоціацію. І результати економічних реформ повсякденно відчуваю на собі. Цукрові заводи диктують свої ціни, молочні підприємства і м’ясокомбінати — також. Люди змушені здавати продукцію туди, де приймають, і за тими цінами, які дають, не маючи змоги ані сперечатися, ані відстоювати свої права. Тому ідея кооперативів у нас приживеться ще не скоро і не запрацює так, як працює за кордоном. Шкода, але пройде ще не один рік, поки ми на своїй землі станемо справжніми господарями. Запитував Павло Коротич