Капустяна білокрилка у відкритому ґрунті

Уперше білокрилка з’явилася 1870 року в Англії і в процесі філогенезу сформувала понад 200 видів. Спочатку вона мала статус шкідника закритого ґрунту, оскільки заселяла й пошкоджувала культури тільки в закритому ґрунті. Але пізніше зайняла свою нішу й у відкритому ґрунті. А останніми роками, через почастішання сухих вегетаційних періодів без випадання опадів, ареал її поширення в польових агроценозах швидко збільшується.

Нині білокрилка є одним із найшкідливіших видів шкідників овочевих, квіткових і ягідно-плодових культур відкритого та закритого ґрунту. Крім того, білокрилка — постійна мешканка оранжерей і квартир, будинків, де є кімнатні рослини. Заселяє близько 150 видів рослин із понад 50 родин. Особливо поширені такі види шкідника: теплична, або оранжерейна, яка першою в Україні набула значного поширення; тютюнова в теплицях (особливо останніми роками), яка має статус карантинного шкідника; капустяна — у теплицях і відкритому ґрунті. Капустяна білокрилка має значне поширення в європейських країнах, Сибіру, Закавказзі.

Види білокрилки в процесі розвитку спеціалізувалися: тепер вони відкладають яйця й проводять значну частину життя переважно на кормових рослинах-господарях. Цей фітофаг є переносником вірусних, грибних і бактеріальних захворювань рослин. Крім поширеної тепличної оранжерейної білокрилки, в Україні впродовж останніх чотирьох років розширюється ареал капустяної білокрилки. Наразі останню вже обліковують як зимуючого у відкритому ґрунті шкідника. Висока вірогідність потрапляння цього виду білокрилки в Україну з овочевою продукцією, транспортом, навіть вітряними течіями.

Білокрилка — це дрібна (менше як 2 мм) сисна комаха, яка за великої чисельності збирається в цілі рої, що кружляють над рослиною. Імаго — це ніжний мініатюрний метелик білого забарвлення. Попри це, за шкідливістю на овочевих культурах цей фітофаг посідає одне з перших місць. Тому для успішної боротьби з білокрилкою потрібно знати цикл розвитку шкідника та найуразливіші його фази. Характеризується вид неповним перетворенням, хоча й доволі складним процесом розвитку.

У своєму розвитку білокрилка проходить три стадії: яйця, личинки та німфи. Тіло й обидві пари крил укриті борошнистоподібним, білого або жовтого кольору, восковим секретом — від цього й походить назва шкідника. З німфи відроджується доросла особина імаго. На одній рослині можуть бути представники всіх стадій розвитку, що ускладнює ефективність боротьби зі шкідником. На яйця та німфи шкідника практично не діють інсектициди.

Найактивніші в пошкодженні рослин личинки білокрилки, які у своєму розвитку супроводжуються трьома линьками. Кожна личинкова стадія розвитку личинки триває, залежно від температури повітря, від трьох до шести діб. Активно пересувається тільки личинка першого віку (повзун). До останньої линьки личинки VI віку (пупарій) вона перестає живитися, покривається воскоподібною речовиною й переходить у стадію німфи, з якої через шість діб вилітає імаго білокрилки. Спаровування відбувається через 12–20 годин після вильоту шкідника.

Воскові залози виділяють навколо личинки восковий бар’єр, який щільно прикріпляється до поверхні листка. Вже після першої линьки в личинок сильно зменшуються ноги й вусики, відтак вони стають нерухомими. В личинки четвертого віку змінюється і форма тіла: воно роздувається, перебуваючи під захистом воскової капсули. У цей час личинка перестає живитися, в її тілі відбувається перебудова в розвитку, як у лялечки: формуються крила, довгі ноги, вусики та інші органи дорослої комахи.

Особливо активно фітофаг заселяє нижню частину листка рослини культури, саме там легко помітити велику кількість личинок. Білокрилка живиться соком рослин, що призводить до пожовтіння листків. Ще одна шкода від фітофага — на їхніх цукристих виділеннях поселяються сажкові гриби, що негативно впливають на якість і кількість урожаю. Заселений листок спочатку покривається шаром білого нальоту, а потім чорніє, оскільки розвиваються сажкові гриби, формується так звана чернь. Саме розвиток сажкових грибів завдає значної шкоди рослинам, які втрачають товарний вигляд і стають непридатні для споживання.

Крім того, білокрилка — переносник багатьох вірусних інфекцій, причому як імаго, так і личинками. Серед хвороб, які поширює фітофаг, — кучерявість, хлорози, мозаїка. Листя рослин деформуються, розвиток рослин припиняється, що суттєво знижує врожайність культур.

Капустяна білокрилка зимує на рослинних рештках, під корою дерев у вигляді яйця, личинки, німфи. У червні починається масовий літ білокрилки. Підійдеш до грядки з капустою, баклажанами, помідорами, огірками, трохи змахнеш рукою — і біла хмарина піднімається над посадкою. Це злетіли імаго білокрилки. Поширюється фітофаг вітром, із рослинним матеріалом, робочим одягом і власне працівниками.

За даними обліків, які проводили в овочевих господарствах фахівці Держпродспоживслужби України та вчені Інституту захисту рослин НААН, уперше появу капустяної білокрилки відзначено в західних областях. Зокрема, у Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській і Рівненській, а 2017 року її виявляли вже у кількох районах Вінницької та осередково — в Чернівецькій області (на пекінській капусті).

Так, у сезоні 2016–2017 років на ранньо- та середньостиглій капусті було пошкоджено 7–15%, максимально 45–50% рослин за чисельності 16–68 імаго та личинок на головку рослини. На пізній капусті впродовж липня — вересня шкідливість білокрилок становила 15–65%, осередково — пошкоджено 80–100% головок капусти у Вінницькій та Рівненській областях за чисельності від 28 до 100 екземплярів на рослину. А 2018 року щільність шкідника була менша (14,5–34 екз./рослину), ніж у попередні роки, але площі його поширення зросли.

 Через потепління погоди та невипадання опадів протягом усього вегетаційного періоду овочевих культур 2019 року розвиток і шкідливість білокрилки носили масовий характер, істотно відбувалося подальше розселення фітофага в усіх областях України. Наприкінці травня шкідник уже заселяв 30–80% посівів капусти. Капустяна білокрилка також уже виявлена в Київській, Чернігівській, Сумській і Житомирській областях, причому на всіх видах капусти.

Під час обстеження виявлено, що найбільше (до 100%) заселяє капустяна білокрилка пекінську капусту й броколі, на яких чисельність шкідника становила від 45,5 до 87,5 екз./рослину. Також було заселено до 75% рослин цвітної капусти за середньої чисельності 34,5–45,6 екз./рослину. Меншою мірою, від 15 до 65% рослин за чисельності 23,5–30 екз./рослину, фітофаг заселяв посіви капусти білоголової.

Відмічено в літній період капустяну білокрилку й на посівах огірків, перцю, баклажанів, томатів, що свідчить про широку пластичність фітофага, а наявність кормової бази дає популяції змогу виживати кожен рік. Заселеність перцю становила до 45%, огірків — до 20%, томатів і баклажанів — до 10% рослин. Чисельність шкідника на перцю і огірках становила 15–20,5 екз./рослину, а на томатах і баклажанах була значно нижча — 5,5–7 екз./рослину.

Всі фази розвитку білокрилки добре адаптувалися впродовж останніх років до кліматичних умов Полісся й Лісостепу, задовільно перезимовують у затишних місцях, навіть у щілинах ґрунту, попри низькі температури (від -7 до -15°С) і незначний сніговий покрив, що свідчить про акліматизацію та подальше поширення шкідника. За м’якої зими, а також посушливої погоди з бездощів’ям у вегетаційний період поточного року слід очікувати подальшого поширення шкідника, підвищення його чисельності, заселеності ним культур і шкодочинності.

За останні чотири роки початок льоту шкідника спостерігали з третьої декади травня, і тривав він до середини вересня. Зокрема, 2018 року період льоту фітофага був розтягнутий і продовжувався до закінчення вересня. А 2019 року, в зв’язку з високою температурою повітря осінніми місяцями, літ фітофага відмічали на пізньостиглих гібридах капусти білоголової і посівах пізнього висіву капусти цвітної та броколі — ще й у середині жовтня. Причому варто зазначити, що досить велика кількість шкідника потрапила в сховища з капустою під час закладання врожаю на зберігання, що дає підстави стверджувати, що потенціал збереження популяції досить високий і слід очікувати на збільшення чисельності фітофага поточного року.

У популяції кожного виду білокрилки основну масу становлять яйця (40–50%) і личинки (до 40%) і лише 10% — імаго. Імаго відкладає яйця на нижню сторону листка в кількості 20–280 шт., із яких до стадії дорослої комахи доживають тільки 80–95%. Яйце має вигляд стеблинки. Розвиток імаго від відкладання яєць до виходу личинок назовні залежить від кормової рослини та оптимальних температур. У середньому тривалість розвитку самиць і самців за температури в межах 18–24°С триває від 18 до 24 доби. Підвищення температури до 24–30°С прискорює розвиток дорослої особини білокрилки до 10–14 діб.

Тривалість яйцекладки запліднених самок триває 18–22 дні. Розвиток личинки — 7–15 днів. Від німфи до виходу імаго — 10–15 діб. Розвиток однієї генерації завершується в середньому за 25–28 днів. Але за високої температури повітря (понад 25°С) та вологості нижче як 40% розвиток генерації скорочується, що призводить до збільшення кількості генерацій за вегетацію від чотирьох — шести до 15-ти і навіть 18-ти.

На основі проведених досліджень установлено, що найбільша загибель шкідника спостерігається під час переходу личинки білокрилки першого віку в другий, а найменша — у фазі розвитку німфи. Але варто зазначити, що за оптимальних умов для розвитку шкідника, навіть за мінімальної кількості імаго, висока швидкість розмноження збільшує чисельність фітофага, що потребує збільшення кількості захисних обробок від трьох-чотирьох до шести-семи у вегетаційний період.

Як же позбутися білокрилки?

Хочу зазначити, що це один із «найважчих» шкідників, проти якого проведення захисних заходів як у закритому, так і відкритому ґрунті на овочевих культурах, з зв’язку з її біологічними особливостями розвитку, досить ускладнене. Окреме застосування тих чи інших препаратів не справляє очікуваного ефекту. Ефективний захист овочевих культур проти білокрилки має ґрунтуватися на проведенні цілого комплексу захисних заходів, що включає профілактичні, агротехнічні, хімічні та біологічні. Боротьба з білокрилою буде ефективна, якщо ці заходи проводитимуть із урахуванням того, що шкідлива стадія фітофага розташовується на нижній поверхні листка.

Профілактичні та агротехнічні заходи

• Під час вегетації і після завершення виробничого сезону слід ретельно прибрати всі рослинні залишки від культур і бур’янів, щоб на них не відкладали яйця імаго білокрилки та не залишалися там на зимівлю.
• Дотримуватися проведення передбачених технологією вирощування агротехнічних заходів у відкритому ґрунті: чітко виконувати поливний режим, оптимальні терміни висіву культур і висаджування рослин.
• Під час вегетації своєчасно застосовувати комплекс добрив, але не передозовувати внесення мінеральних добрив, особливо азотних.

Біологічні заходи

Для своєчасного виявлення капустяної білокрилки слід вивішувати клейові пастки жовтого кольору з розрахунку 2–3 шт./100 м². Можна використовувати саморобні пастки. Для виготовлення підійде підручний матеріал, наприклад картон. Його потрібно нарізати на квадратики 50х50 см і пофарбувати в жовтий колір, а поверхню покрити прилипачем (клей, що не висихає, вазелін, каніфоль тощо).

Для зниження чисельності популяції шкідника на початковому етапі її розвитку проводять випуск протягом вегетації рослин ентомофага макролофуса з розрахунку 5 особин/ 1 м², а за появи вогнищ білокрилки хижака випускають у співвідношенні 1: 5–10. Наступні два випуски проводять через кожні 10–12 днів із розрахунку 150 тис. особин на 1 га.

Ефективно контролюють чисельність білокрилки мікробіологічні препарати, розроблені на основі живих біологічних агентів, зокрема Вертицилін, за норми витрати 10–12 л/га, та Боверин — 8– 10 л/га. Але варто зазначити, що біоінсектициди забезпечують ефективність тільки за підвищених температур (26–28°С) і вологості повітря 80–90%, що стримує застосування їх у відкритому ґрунті.

Хімічні заходи

Хоча застосування хімічних препаратів за вирощування овочевих культур як у закритому, так і відкритому ґрунті не бажане, але за масового розмноження білокрилки слід проводити обробки інсектицидами, причому розпочинати їх уже на початку заселення рослин шкідником. Хімічна боротьба з білокрилкою дуже трудомістка. Прикладів успішної боротьби з цим шкідником небагато. В сучасному асортименті інсектицидів немає препаратів, що здатні ефективно стримувати білокрилку за одноразової обробки. Крім того, варто зазначити, що популяції білокрилки, порівняно з іншими фітофагами, стійкіші до дії пестицидів.

На основі проведених лабораторних досліджень установлено, що летальна концентрація препаратів для імаго й личинок капустяної білокрилки в 1,5–2 рази вища, ніж для інших сисних шкідників. Ускладнює боротьбу й те, що, крім вирощування різних видів капусти, які здебільшого й заселяє капустяна білокрилка, завжди є поруч інша кормова база: посіви огірків, томатів, перцю, зеленних культур, які заселяє і якими може живитися шкідник, підтримуючи кожен рік свою популяцію в задовільному стані.

Ефективність препаратів залежить не тільки від кількості особин, а й від просторового розміщення фітофага на полі. За невисокої чисельності шкідника і відсутності природних ворогів проводять дві обробки з інтервалом 7–10 днів. Причому для одержання бажаної ефективності препарату потрібно забезпечити максимальне попадання робочого розчину на нижню сторону листка. Варто зазначити, що помітна загибель личинок спостерігається на 3–5-й день після обробки. Підвищує ефективність препаратів проведення операції фітопрочищення — тобто ручне обривання й видалення з посіву заселених щкідником листків перед обприскуванням.

Із хімічних препаратів, що внесені до «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні», для захисту капусти від капустяної білокрилки, на жаль, немає жодного інсектициду. Але на овочевих культурах проти білокрилки дозволено використовувати:

на огірках і томатах — Актелік 500 ЕС, КЕ (піриміфос-метил, 500 г/л) за норм витрати 0,3–1,5 л/га — два обприскування в період вегетації (остання обробка — за 20 днів до збирання врожаю);

Вертимек 018 ЕС, КЕ (абамектин, 18 г/л) на огірках у нормі 0,7–1 л/га — два обприскування в період вегетації (останнє — за сім днів до збирання врожаю);

Ексірель, СЕ (ціантранілілпрол, 100 г/л) на томатах, 0,25–0,5 л/га — чотири обприскування в період вегетації (останнє — за 20 днів до збирання врожаю).

Кількість обробок залежить від чисельності та ефективності препарату. Повторні обробки для попередження розвитку резистентності шкідника бажано виконувати препаратами з інших хімічних груп. Інтервал між обробками не має перевищувати десять днів.

Під час вибору препарату варто звернути увагу на період розкладання діючих речовин, тривалість дії, рівень небезпеки. Обраний препарат слід застосовувати чітко з дотриманням інструкції, зі всіма захисними заходами особистого характеру (рукавиці, халат, окуляри, респіратор або багатошарова марлева пов’язка).

З народних засобів боротьби з білокрилкою можна виділити такі: за невисокої чисельності фітофага й на початку заселення шкідником овочевих культур під час вегетації культур застосовують суміш 200 г господарського мила (без здатності відбілювання!) і 150 г каустичної соди на 10 л води. Але його застосування потребує частого повторення — через два-три дні протягом тривалого часу.

Г. Ткаленко, д-р с.-г. наук Інститут захисту рослин НААН

Журнал «Пропозиція», №4, 2020 р.