Як управляти ущільненням грунту за no-till?
Коли я починав освоювати технологію «ноу-тілл», мене найбільше непокоїло питання ущільнення грунту. Адже тоді, коли обробляв грунт за традиційною та мінімальною технологіями, однією з основних цілей багаторазових механічних обробітків було досягнення пухкого стану грунту. Проте це завжди потребувало великих затрат коштів і праці.
Заманливо було відмовитися від таких трудомістких операцій, але й лякало, чи не призведе це до ущільнення грунту. Адже якщо навіть тоді, коли активно розпушуємо землю, ми маємо проблеми з плужною підошвою й т. ін., то що ж буде, якщо зовсім відмовитися від будь-яких видів обробітку грунту? Особливо у посушливих умовах, в яких працюю я. В Криму побутує думка, що після збирання зернових, якщо грунт не розпушити, він стає твердим мов камінь.
Коли ми купили першу сівалку для прямого висіву й ще тільки готували її до роботи, мої колеги-аграрії сумнівалися, чи зможе вона хоча б прорізати пересохлу землю. Перша ж посівна розвіяла всі сумніви: сівалка прекрасно впоралася із висівом у необроблений грунт. До того ж і результати роботи без обробітку грунту були кращі, що переконало мене у правильності вибраного шляху.
Хоч це й дивно, та щільність грунту щороку не збільшувалась, а зменшувалася. Коли навесні до мене приїжджають колеги знайомитися з моїм досвідом роботи, багатьом недосвідченим людям важко повірити, що грунт може перебувати у такому прекрасному стані без найменшого обробітку.
Проте нерідко мені доводилося чути від вітчизняних учених, що такий добрий стан грунту без обробітку може бути тільки перші три-чотири роки роботи за нульовою технологією. А тоді обов’язково потрібно здійснити глибоке розпушування грунту, хоча б без обертання шару. Бодай плоскорізальними або чизельними знаряддями.
Тому мені було цікаво вивчити досвід тих країн, де технологію застосовують не один десяток років і цю проблему добре вивчено.
В Аргентині я зустрічався з Гільєрмо Герстером (Національний інститут сільськогосподарських технологій Аргентини, INTA), який вивчає ущільнення, спричинені пересуванням техніки грунтом (фото 1).
Він зазначив, що ущільнення грунту внаслідок проходження сільгоспмашин полем — це проблема загальна для всього рослинництва. Але за «ноу-тілл» немає можливості усунути її шляхом механічного обробітку грунту.
Гільєрмо Герстер проаналізував, скільки разів полем проходить техніка під час вирощування сої, яка площа піддається впливу техніки у відсотковому відношенні. Так, обприскувач проходить на 2,5% площ, посівна техніка — на 25–30% поверхні поля, комбайн — на 20%. Якщо додати ще й агрегати для вивезення зерна від комбайна, то матимемо 69–72% поверхні, якою колись їздили колеса певної техніки.
Ущільнення створюється, якщо техніка працює на вологому грунті. А такі операції, як висівання, обприскування, зазвичай здійснюють саме тоді, коли в грунті є волога. Нерідко буває, що й під час збирання комбайном може стояти дощова погода.
Більшість проходів техніки полем відбувається тоді, коли грунт вологий, і це призводить до найбільшого ущільнення. Крім того, останнім часом зростає продуктивність техніки та водночас збільшується і її вага. Збільшення площі поверхні коліс не встигає за цією тенденцією, що теж зумовлює підвищення тиску на грунт.
Все це призводить до проблем, які спостерігають на тих полях, де сою вирощують у монокультурі (фото 2). Ось так у такому разі росте її коріння.
Отже, можна було б зробити висновок: якщо протягом року на 72% поверхні грунту проходить техніка, якщо прямим висівом займаються послідовно протягом одного-двох років, то через те, що землю не орють, вона на полях абсолютно вся має бути ущільнена, як дорога.
Фахівці INTA вивчали поля, де домінує монокультура сої, й поля, де є сівозміна. Робили порівняння на сусідніх полях з однаковим типом грунту. Там, де домінує монокультура сої, видно, що під поверхнею — справжня дорога, грунт ущільнений, як підлога.
На відміну від цього, на полях, де здійснюють сівозміну, цей ущільнений шар не цільний, він наче шматками. Вивчали також вплив на ущільнення грунту щілювання. Зокрема, на здатність грунту вбирати вологу. Величина фільтрації вологи на монокультурі — 7,74 мм/год. Там, де пройшов щілювач, фільтрація збільшилася майже вдвічі (15,4 мм/год). Але на ділянці, де дотримувалися сівозміни, здатність вбирати вологу була значно вищою, ніж там, де застосовували щілювач (25,5 мм/год).
Аргентинці однозначно наголошують на ефекті від чергування різного типу кореневої системи, наявної у сівозміні, що дає можливість відновити пористість грунту. Тож тут не фіксували суцільного ущільнення грунту внаслідок багаторічної практики застосування технології «ноу-тілл». В INTA провели дослід, яким керував Гільєрмо (фото 3): праворуч — на цьому полі проходив щілювач, ліворуч — не використовували нічого. Потім, під час збирання, на ці дві ділянки заходив комбайн.
Глибоке розпушування не тільки не позбавляє від проблеми ущільнення грунту, а навпаки, найчастіше саме й створює їх. Як засвідчує аргентинський досвід, сівозміна однозначно відновлює пористість грунту, а на деяких полях дає змогу позбутися його ущільнення.
Цікавий досвід вирішення проблеми ущільнення грунту за технології «ноу-тілл» у США. Рендел Рідер (доцент Університету штату Огайо, США) з 1984 р. теж проводить дослідження впливу техніки на ущільнення грунту (фото 4).
На його думку, управління ущільненням грунту можливе за допомогою:
- механічних методів (механічний обробіток);
- біологічних методів (коріння рослин).
Що найкраще: глибоке розпушування чи покривні культури (фото 5)?
Глибокорозпушувач може негайно:
- змінити структуру грунту на глибину 0,5 м;
- підвищити інфільтрацію вологи (але ненадовго).
Однак після глибокого розпушування грунт стає сприйнятливішим до нового ущільнення. До того ж для цієї операції потрібен потужніший трактор з більшою витратою пального.
Покривні культури:
- поступово змінюють структуру грунту у шарі 1 м і глибше;
- згодом підвищують інфільтрацію вологи (один-три роки);
- допомагають захистити грунт від ущільнення;
- забезпечують надходження поживних елементів і органічної речовини;
- є джерелом живлення для живих організмів у грунті (дощові хробаки, бактерії).
Тільки фермер може зробити вибір між двома цими методами: що важливіше — повільні, стабільні зміни (покривні культури) або швидкі (механічний обробіток).
Дослідження з ущільнення грунту в 2002–2010 рр. у штаті Огайо засвідчили, що стійкість грунту до ущільнення найнижча за глибокого розпушування й суцільного обробітку. У наведеному списку ця стійкість збільшується знизу-вгору:
- беззмінний обробіток за «ноу-тілл», рух технологічною колією, покривні культури;
- беззмінний обробіток за «ноу-тілл», покривні культури;
- беззмінний обробіток за «ноу-тілл», великий шар рослинних решток, без покривних культур;
- беззмінний обробіток за «ноу-тілл», невеликий шар рослинних решток або непокритий грунт;
- непостійний обробіток за «ноу-тілл» (оранка кожні два-три роки);
- неглибокий механічний обробіток;
- смуговий обробіток;
- глибоке розпушування із широким розміщенням ножів;
- полицевий або чизельний плуг, дуже пухкий грунт перед висіванням;
- глибоке розпушування, суцільний механічний обробіток.
Найвища стійкість грунту до ущільнення там, де «ноу-тілл» поєднують із покривними культурами, тому що:
- рослинні рештки пом’якшують тиск важкої техніки;
- коріння рослин утворює макропори;
- органічна речовина менш щільна, ніж грунт;
- біологічна активність допомагає сформувати стабільні макроагрегати.
Найкращими культурами для зменшення ущільнення, на думку Рендела Рідера, є:
- люцерна (багаторічна кормова культура);
- соняшник;
- редька олійна (покривна культура) (фото 6);
- жито, овес, пшениця спельта (покривні культури);
- фацелія (покривна культура).
Ще один результат досліджень в Огайо — порівняння «ноу-тілл» і глибокого розпушування під час вирощування сої та кукурудзи. За глибокого розпушування врожайність цих
культур знизилася.
На думку американських учених, найефективнішим способом уникнення ущільнення грунту є рух техніки технологічною колією. В такому разі вся важка техніка щороку рухається однією колією. При цьому є можливість поза колією сформувати ідеальну структуру грунту.
Завдяки багаторічним дослідам було досягнуто підвищення врожайності за контрольованого переміщення техніки (фото 7). Особливо гостро стоїть питання ущільнення грунту для тих фермерів, які починають застосовувати нульову технологію на зрошуваних землях. Багато з них побоюються, що відмова від механічного обробітку відразу ж призведе до ущільнення грунту.
Цікава думка з цього питання у Двейна Бека, професора Державного університету Південної Дакоти (США) і наукового керівника дослідницької ферми Dacota Lakes. На цій фермі він проводить багаторічні дослідження технології «ноу-тілл» на зрошуваних і суходільних землях.
Ми разом з ним оглядали сою на зрошуваному полі в кримському господарстві, яке кілька років як перейшло на технологію «ноу-тілл».
Я звернув його увагу на те, що грунт, на мою думку, досить щільний, і багато фермерів у нас вважають, що на зрошенні без розпушування ніяк не обійтися (фото 8).
Доктор Бек не погодився:
— Я вважаю, що грунт задовільний. І за щорічного застосування нульової технології його щільність зменшуватиметься. Грунт можна розпушити ріпером значно швидше, але це доведеться робити щороку.
Ми в себе почали використовувати «ноу-тілл» на зрошенні саме для того, щоб не здійснювати механічних обробітків, тим самим ми поліпшуємо структуру грунту, уникаємо стікання води. А розпушуванням нехай займаються черв’яки й рослини. До того ж їм не потрібно солярки. Таким чином, мої побоювання щодо переущільнення грунту в разі переходу на «ноу-тілл» не підтверджуються досвідом країн, де вже давно працюють за цією технологією.
До того ж там вважають, що найкращим шляхом для запобігання ущільненню грунту є:
- недопущення роботи техніки по вологому грунту;
- розширення площі контакту коліс із грунтом (шини зі зменшеним тиском, більшого діаметра і ширини; подвійні колеса);
- дотримання сівозміни (чергування культур з мочкуватою та стрижневою кореневими системами);
- частіше використання покривних культур (із глибокою кореневою системою);
- контрольований рух техніки.
І найголовніше — я вже 9 років практикую нульову технологію у своєму господарстві й не маю жодних ознак того, що вона спричинює ущільнення грунту. Навпаки, завдяки тому, що не використовую механічного розпушування грунтів, їхня структура з кожним роком поліпшується, а щільність — зменшується.
М. Драганчук, спеціально для журналу «Пропозиція»
ж. Пропозиція, 2015, №5