Фітосанітарний прогноз для виноградарів на сезон-2017

Про­тя­гом ос­танніх п’яти років се­редні по­каз­ни­ки чи­сель­ності ос­новних шкідників ви­рос­ли вдвічі і про­дов­жу­ють зро­ста­ти із ро­ку в рік. Про­сте­жується чітка тен­денція істот­них змін у складі шкідли­вої фа­у­ни і фло­ри ви­но­градників, що є наслідком зміни кліма­ту і ство­рен­ня спри­ят­ли­вих умов для на­ко­пи­чен­ня й ма­со­во­го їхньо­го роз­вит­ку.
Зо­к­ре­ма, знач­но по­си­ли­ла­ся шкідливість гро­но­вої ли­с­товійки, а та­кож роз­ши­рив­ся аре­ал ли­ст­ко­вої фор­ми філок­се­ри і кліщів-фіто­фагів різних трофічних груп: па­ву­тинні, зу­день, ли­ст­­кові, брунькові то­що. З кож­ним ро­ком за­се­лен­ня кліща­ми ви­но­град­них на­са­д­жень не змен­шується, то­му що бо­роть­ба з ни­ми прак­тич­но не ве­деть­ся. Су­путні ви­ди шкідників по­сту­по­во ста­ють еко­номічно зна­чу­щи­ми. Так, зрос­ла чи­сель­ність та розши­рив­ся ви­до­вий склад сис­них шкідників (ци­кад, трипсів) і збільшила­сь кількість ли­с­то­г­ри­зу­чих шкідників — це різні ви­ди со­вок, п’яду­нів, пістря­нок і ско­сарів. Особ­ли­во різ­ко по­зна­чи­ла­ся шкідливість ба­га­тоїдних шкідників. На ви­но­град­ни­ках ці шкід­ни­ки відно­сять­ся до ка­те­горії цикліч­них, тоб­то та­ких, що з’яв­ля­ють­ся раз у декілька років. Це, зо­к­ре­ма, ба­вов­ни­ко­ва сов­ка, ріпа­ко­вий квіткоїд, жу­ки-брон­зівки (олен­ка во­ло­ха­та), аме­ри­кансь­кий білий ме­те­лик і ба­га­то інших видів (табл. 1).

Що­до гро­но­вої ли­с­товійки, яка, як і раніше, за­ли­шається найшкідливішим та еко­номічно найбільш зна­чу­щим шкід­ни­ком ви­но­град­них на­са­д­жень (її аре­ал охоп­лює всі рай­о­ни ви­но­гра­дар­ст­ва Ук­раїни), відзна­чається ма­со­ве збіль­шен­ня чи­сель­ності та по­си­лен­ня шко­до­чин­ності, що без­по­се­ред­ньо пов’яза­но із ба­га­ть­ма фак­то­ра­ми, в то­му числі і з по­­теплінням кліма­ту. Фіто­санітарні об­сте­жен­ня ви­но­град­них на­са­д­жень різних регіонів Ук­раїни по­ка­за­ли, що прак­тич­но повністю збе­ре­же­ний осінній зи­му­ю­чий за­пас цьо­го шкідни­ка.
Дані моніто­рин­гу ди­наміки на­ко­пи­чен­ня чи­сель­ності зи­му­ю­чо­го за­па­су гро­но­вої ли­с­товійки на ви­но­град­ни­ках Одесь­кої об­ласті за ос­танні 22 ро­ки пред­став­ле­но на рисунку, поданому нижче.

Із на­ве­де­них да­них вид­но, що за ос­танні чо­ти­ри ро­ки чи­сельність зиму­ю­чо­го за­па­су шкідни­ка знач­но зрос­ла. У 2014 році фіксу­ва­ли найбільший по­каз­ник її за­се­лен­ня — у се­ред­нь­о­му 5,9 екз./кущ. Вод­но­час фіксу­ва­ли макси­маль­ну кількість зи­му­ю­чих ля­ле­чок — у ме­жах від 9,5 до 16,5 шт./кущ. Тоб­то, швид­ше за все, се­редній по­каз­ник 5,9 екз./кущ, який ми вра­хо­ву­ва­ли під час роз­роб­ки про­гно­зу на 2015 рік, — ще не ме­жа. Од­нак на­ступні мар­ш­рутні об­сте­жен­ня і візу­аль­ний ог­ляд кущів по­ка­за­ли, що зи­му­ю­чий за­пас шкідни­ка на 2015 рік знач­но зни­зив­ся і ста­но­вив у се­ред­нь­о­му 3,5, а в 2016 — 3,3 екз./кущ за по­всюд­но­го за­се­лен­ня 25–30% кущів. Не­зва­жа­ю­чи на знижен­ня рівня зи­му­ю­чо­го за­па­су шкідни­ка, він за­ли­шається до­сить ви­со­ким, і за спри­ят­ли­вих по­год­них умов мож­ли­ва істот­на йо­го шко­до­чинність. Та навіть по­при те, що щорічно до 50% діапа­у­зу­ю­чих ля­ле­чок ги­не від низь­ких зи­мо­вих тем­пе­ра­тур, чи­сельність пер­шо­го по­коління завжди в ра­зи пе­ре­ви­щує еко­номічний поріг шко­до­чин­ності.
Відо­мо, що в умо­вах Ук­раїни гро­но­ва ли­с­товійка роз­ви­вається у трьох по­вних по­коліннях і за спри­ят­ли­вих умов ут­во­рює чет­вер­те не­по­вне (фа­куль­та­тив­не). Най­чис­ленніше і най­шкод­очинніше пер­ше по­коління листовійки, у зв’яз­ку з цим ос­нов­ний ак­цент бо­роть­би слід ро­би­ти саме про­ти нього. По­ча­ток льо­ту ме­те­ли­ків пер­шо­го по­коління ли­с­товійки, як пра­ви­ло, спос­теріга­ють у першій-другій де­каді квітня із на­стан­ням стійких тем­пе­ра­тур повітря по­над 10°С, а інтен­сив­ність льо­ту ме­те­ликів за­ле­жить від по­год­них умов.
 Вирішаль­ним за­ли­шається своєчас­не об­при­с­ку­ван­ня ви­но­град­ників про­ти гу­се­ниць I по­коління, що за­без­пе­чує ви­со­ку ефек­тивність за­хи­с­ту від цьо­го шкід­ни­ка, ско­ро­чує об­ся­ги по­тре­би на­ступ­но­го за­сто­су­ван­ня інсек­ти­цидів і є за­по­ру­кою успішної бо­роть­би на весь період ве­ге­тації. Для цьо­го потрібно виз­на­чи­ти­ся що­до точ­них строків об­ро­бок, які мож­ли­во вста­но­ви­ти на підставі фе­ро­мон­но­го моніто­рин­гу по­пу­ляції шкідни­ка. Об­роб­ку слід про­во­ди­ти у період ма­со­во­го льо­ту ме­те­ликів, який по­чи­нається орієнтов­но че­рез вісім – де­сять днів після по­чат­ку без­пе­рерв­но­го льо­ту самців.
За по­ча­ток ма­со­во­го льо­ту прий­ма­ють кількість ме­те­ликів шкідни­ка, які по­тра­пи­ли в од­ну па­ст­ку за до­бу і чис­ло яких удвічі-втричі пе­ре­ви­щує їхній по­­ро­го­вий по­каз­ник. Для ви­но­гра­ду сто­ло­вих сортів по­ро­го­ва кількість ста­но­вить 10, а для технічних — 20 екз./до­бу. Для ІІ і ІІІ по­колінь по­ро­го­ва кількість ме­те­ликів зни­жується вдвічі — до 10 і 5 екз./до­бу відповідно.
Про­тя­гом ос­танніх п’яти років на ви­но­град­ни­ках спо­с­теріга­ють­ся спри­ят­ливі умо­ви для роз­вит­ку більшості збудників хво­роб, які ха­рак­те­ри­зу­ють­ся ви­со­ким інфекційним рівнем, збільшенням сту­пе­ня їхньо­го по­ши­рен­ня та шко­до­чин­ності. Най­частіше хво­ро­би ви­но­гра­ду ста­ли роз­ви­ва­ти­ся за ти­пом епіфітотій — це пе­ре­важ­но оїдіум, мілдью, сіра гниль (ос­танніми ро­ка­ми це ха­рак­тер­но для оїдіуму). Ступінь роз­вит­ку мілдью так са­мо зрос­ла — за ос­танні шість років хво­ро­ба но­си­ла епіфітотійний ха­рак­тер у 2010 і 2016 ро­ках. 

Збільши­ла­ся і ча­с­то­та епіфітотій сірої гнилі — від од­но­го до трьох разів на п’ять років. На ок­ре­мих сор­тах у ви­гля­ді епіфітотій роз­ви­ва­ють­ся такі хво­ро­би, як: чор­на пля­мистість, ан­т­рак­ноз, біла гниль, аль­тер­наріоз, уси­хан­ня гре­бенів і чор­на гниль ягід ви­но­гра­ду. Зрос­ла шкідливість хво­роб де­ре­ви­ни (так зва­не інфекційне вси­хан­ня кущів), зо­к­ре­ма, по­частіша­ли про­яви чор­но­го ра­ку, еутипо­зу, ес­ки (табл. 2).

Зміни на­вко­лиш­нь­о­го се­ре­до­ви­ща, які відбу­ва­ють­ся у рам­ках гло­баль­них змін кліма­ту, а та­кож мас­штаб­ний обмін ге­не­тич­ни­ми ре­сур­са­ми ви­но­гра­ду між країна­ми без на­леж­но­го фіто­санітар­но­го кон­тро­лю спри­чи­ни­ли по­яву і ма­со­вий роз­ви­ток на ви­но­град­ни­ках но­вих і по­ки що не­до­стат­ньо вив­че­них за­хво­рю­­вань, які те­пер ста­нов­лять серй­оз­ну за­гро­зу ви­но­гра­дар­ст­ву. Аль­тер­наріоз і вси­хан­ня гре­бенів є од­ни­ми із них.
Од­нак у су­час­них умо­вах ос­но­ву па­то­ген­но­го ком­плек­су ви­но­град­них на­са­д­жень, як і раніше, ста­нов­лять три ос­новні хво­ро­би — це мілдью, оїдіум і сіра гниль. 
Ос­таннім ча­сом у ре­зуль­таті по­теп­ління кліма­ту і змен­шен­ня по­каз­ників во­ло­гості повітря оїдіум на­бу­ває пріо­ри­тет­но­го зна­чен­ня. Ма­со­ве по­ши­рен­ня інфекції і ура­жен­ня рос­лин спо­с­тері­гається за­зви­чай у другій по­ло­вині ве­ге­тації (в ос­нов­но­му — після цвітіння). Оп­ти­мальні умо­ви для роз­вит­ку хво­ро­би — помірно спе­кот­на по­го­да (20…25°С) за ви­со­кої во­ло­гості повітря (50–80%). Так са­мо роз­ви­ток оїдіуму по­си­люється у разі ос­лаб­лен­ня рос­лин унаслідок грун­­то­вої по­су­хи, надмірної за­гу­ще­нос­ті на­са­д­жень, пе­ре­ван­та­жен­ня кущів па­го­на­ми та по­га­ної провітрю­ва­ності й аг­ро­техніки на низь­ко­му рівні.
Бо­роть­бу з оїдіумом слід ве­с­ти про­філак­тич­но і по­чи­на­ти ра­но на­весні — за по­яви двох-трьох листків. Обов’язко­ва умо­ва — чер­гу­ван­ня си­с­тем­них і кон­такт­­них пре­па­ратів та ви­ко­ри­с­тан­ня ба­ко­вих сумішей. Так са­мо для за­по­біган­ня ви­ник­нен­ню ре­зи­с­тент­ності слід ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти нові пре­па­ра­ти із но­ви­ми діючи­ми ре­чо­ви­на­ми. Най­ураз­ливі­ші фа­зи для ви­но­гра­ду і най­спри­ят­ли­віші для роз­вит­ку оїдіуму: до цвітіння, після цвітіння, яго­да – «дрібна го­ро­ши­на» і за два тижні до розм’якшен­ня ягід.
Мілдью, як і інші не­справжні бо­рош­ни­с­то­ро­сяні гри­би, роз­ви­вається тільки в умо­вах ви­со­кої во­ло­гості (часті дощі, рясні ро­си, ран­кові ту­ма­ни). При­чо­му що ви­ща во­логість і до­вша три­ва­лість періоду із на­явністю краплинно-рідин­ної во­ло­ги на ве­ге­та­тив­них та ге­не­ра­тив­них ор­га­нах рос­лин, то швид­ше пе­ребігає па­то­логічний про­цес і ви­ща йо­го шкідливість.
Дже­ре­лом пер­вин­но­го за­ра­жен­ня мілдью є зи­му­ючі оо­с­по­ри в опа­лих ура­же­них ли­ст­ках і яго­дах. Для про­ро­с­тан­ня оо­с­пор потрібен дощ про­тя­гом двох-трьох днів, який про­мо­чить грунт на 5–10 см, за се­ред­нь­о­до­бо­вої тем­пе­ра­ту­ри повітря по­над 11°С (opt. t° — 18…24°C), а та­кож віднос­на во­логість повітря не ниж­че 80–85% та на­явність на ли­ст­ках крап­лин­но-рідин­ної во­ло­ги.

Найбільший зби­ток уро­жаю ця хво­ро­ба мо­же за­подіяти під час цвітіння — що ми, влас­не, і спо­с­теріга­ли нинішньо­го ро­ку. Ура­жені суцвіття за­барв­лю­ють­ся у жов­тий колір, буріють і зре­ш­тою за­си­ха­ють. До мілдью так са­мо сприй­нят­ливі і яго­ди розміром до по­ло­вин­ної ве­ли­чи­ни. У разі за­ра­жен­ня після цві­тіння мо­лоді яго­ди вкри­ва­ють­ся білим гу­с­тим на­льо­том, темніють, за­гни­ва­ють і за­си­ха­ють на гроні. Ко­ли яго­ди до­сяг­нуть розміру го­ро­ши­ни, гриб, що ззовні не­помітний, містить­ся все­ре­дині ура­же­них ягід, на яких згодом з’яв­ля­ють­ся вдав­лені пля­ми си­ню­ва­то-ко­рич­не­во­го ко­ль­о­ру. Ут­во­рю­ють­ся так звані «шкі­рясті яго­ди», во­ни змор­щу­ють­ся, на­по­ло­ви­ну за­гни­ва­ють і за­ли­ша­ють­ся висі­ти на гроні. Особ­ли­во силь­но ура­жу­ють­­ся за­гу­щені ви­но­град­ни­ки, із не­своєча­сним ви­да­лен­ням па­синків, із по­га­ною аг­ро­технікою, а та­кож ділян­ки, роз­та­шо­вані на не­про­вітрю­ва­них ма­си­вах із не­якісною та не­своєчас­ною си­с­те­мою за­хи­с­ту.
Се­ред різних схем об­роб­ки ви­но­град­ників від мілдью біологічно най­об­грун­то­ваніши­ми є об­при­с­ку­ван­ня у такі терміни: пер­ша об­роб­ка — за по­яви пер­ших мас­ля­ни­с­тих плям; дру­га — пе­ред цвітінням; тре­тя — після цвітіння. На­ступні об­роб­ки про­во­дять кожні 7–14 днів за­леж­но від по­год­них умов.
Слід за­зна­чи­ти, що збуд­ник мілдью на­ле­жить до па­то­генів із ви­со­ким ри­зи­ком роз­вит­ку ре­зи­с­тент­ності, що при­зво­дить до різко­го зни­жен­ня ефек­тив­ності фунгіцидів за не­пра­виль­но­го їхньо­го ви­ко­ри­с­тан­ня. Вирішен­ня цієї про­бле­ми не­роз­рив­но пов’яза­не з де­таль­ним вив­чен­ням і за­сто­су­ван­ням пре­­па­ратів на ос­нові но­вих діючих ре­чо­вин та мо­дифікацією вже відо­мих (на­при­клад, но­вий фунгіцид Пер­га­до® R, в.г. — 4,0–5,0 кг/га).
Що­до сірої гнилі, то для її роз­вит­ку спри­ят­ли­ва по­го­да з ряс­ни­ми до­ща­ми після три­ва­ло­го жар­ко­го періоду. Най­не­без­печніша ця хво­ро­ба у період дозріван­ня ви­но­гра­ду — во­на вик­ли­кає по­буріння ягід і мо­к­ру гниль. До то­го ж про­сте­жується та­ка за­ко­номірність: що ближ­че до на­стан­ня терміну дозрівання, то більший ри­зик по­яви на ви­но­град­ни­ках сірої гнилі. 
На­сам­пе­ред ура­жу­ють­ся яго­ди, що ма­ють будь-які ме­ханічні по­шкоджен­ня — це мо­жуть бу­ти й ура­жен­ня ви­но­гра­ду ли­с­товійкою, гриб­ни­ми хво­ро­ба­ми (в ос­нов­но­му — оїдіумом і мілдью), і роз­тріску­ван­ня ягід, що ви­ни­ка­ють унаслідок ряс­них опадів. За во­ло­гої по­го­ди хворі гро­на по­кри­ва­ють­ся пух­на­с­тим сірим на­льо­том, що роз­по­ро­шується від до­ти­ку. Він яв­ляє со­бою гриб­ни­цю, на якій роз­ви­ва­ють­ся коні­дієносці з конідіями. Ос­танні лег­ко пе­ре­но­сять­ся вітром. Далі сіра гниль швид­ко по­ши­рюється з ок­ре­мих ягід на ціле гро­но і ча­с­то пе­ре­тво­рюється на ка­шо­подібну груд­ку. Ура­жені гро­на лег­ко підда­ють­ся оц­то­во­му ски­сан­ню, що спри­чи­нює зни­жен­ня якості ягід.

За­ра­жен­ня грон ви­но­гра­ду сірою гнил­лю мож­ли­ве під час і після цвітіння, а та­кож пе­ред зми­кан­ням ягід у гроні і з мо­мен­ту зміни за­барв­лен­ня ягід. Як пра­ви­ло, здо­ро­ва яго­да, по­чи­на­ю­чи від фа­зи «дрібна го­ро­ши­на» та до по­чат­ку на­бу­ван­ня за­барв­лен­ня, не ура­жується сірою гнил­лю, але за­ра­жен­ня мож­ли­ве у разі по­шко­д­жен­ня шкід­ни­ка­ми, гра­дом та ура­жен­ня оїдіумом.
Як ре­ко­мен­дації з бо­роть­би із сірою гнил­лю на­во­ди­мо оп­ти­мальні терміни про­ве­ден­ня об­ро­бок від хво­ро­би відповідно до фе­но­логічних фаз роз­вит­ку ви­но­град­ної рос­ли­ни: кінець цвітіння, пе­ред зми­кан­ням ягід у гроні та по­ча­ток дозріван­ня ягід.
Окрім за­зна­че­них термінів, ре­ко­мен­дуємо обов’яз­ко­во вклю­чи­ти до си­с­те­ми за­хи­с­ту профілак­тич­ну об­робку фунгіци­да­ми із побічною дією про­ти гни­лей ви­но­гра­ду в ран­нь­о­вес­ня­ний період. У цей час най­е­фек­тивнішим є фунгіцид Хо­рус®75, ВГ, оскільки гриб Botrytis cinerea мо­же ве­с­ти як па­ра­зи­тич­ний, так і са­профітний спосіб жит­тя на по­верхні та все­ре­дині ко­ри од­но­річної де­ре­ви­ни, на­да­ю­чи їй жов­тува­то-біло­го за­барв­лен­ня, та має здатність ла­тент­но роз­ви­ва­тися навіть за низь­ких тем­пе­ра­тур.
Вод­но­час з ефек­тив­ни­ми та вчас­но про­ве­де­ни­ми за­хо­да­ми бо­роть­би із гро­но­вою ли­с­товійкою, оїдіумом і мілдью про­тя­гом ве­ге­тації кон­тро­люємо і по­яву сірої гнилі. Для ви­ко­нан­ня цих ре­ко­мен­дацій на рин­ку Ук­раїни ши­ро­ко пред­став­ле­но асор­ти­мент пе­с­ти­цидів, який мо­же за­до­воль­ни­ти навіть най­ви­баг­ливішо­го спо­жи­ва­ча (див. «Пе­релік пе­с­ти­цидів і аг­рохімікатів, доз­во­ле­них до ви­ко­ри­с­тан­ня в Ук­раїні»).
Та­кож важ­ли­ву роль в ефек­тив­но­му за­хисті ви­но­град­ників відіграє і поліпшен­ня провітрю­ва­ності кущів.
Про­гно­зу­ю­чи по­яву і роз­ви­ток шкідли­вих ор­ганізмів на на­ступ­ний, 2017-й, рік, кон­ста­туємо знач­не збе­ре­жен­ня за­па­су па­то­ген­ної інфекції грибних хво­роб (мілдью, оїдіуму, чор­ної пля­ми­с­тості, ан­т­рак­но­зу, аль­тер­наріозу, ком­плек­су гни­лей), а та­кож на­ко­пи­чен­ня шкідників (гро­но­вої ли­с­товійки, рос­ли­ноїдних кліщів усіх трофічних груп та сис­них шкідників). 
На­яв­ний інфекційний за­пас до­сить ви­со­кий для по­всюд­но­го по­ши­рен­ня і епіфітотійно­го роз­вит­ку у 2017 році як мілдью, так і оїдіуму. Та­кож у ос­лаб­ле­них рос­лин, особ­ли­во по­ст­раж­да­лих від гра­ду і по­су­хи в по­пе­редні ро­ки, на од­норічній лозі (не­за­леж­но від сор­ту) на­явні збуд­ни­ки хво­роб ло­зи.
На часі важ­ли­ве за­вдан­ня для кожно­го ви­но­гра­дарсь­ко­го гос­по­дар­ст­ва — про­ве­с­ти моніто­ринг інфекційно­го за­пасу збуд­ників хво­роб і щільності по­пу­ляції шкідників шля­хом фітосанітар­них об­сте­жень для оп­ти­маль­но­го ви­бо­ру стра­тегії за­хис­них за­ходів у 2017 році. Ад­же, як мо­вить му­д­ра ста­ро­ла­тинсь­ка при­каз­ка, «по­пе­ре­д­же­ний — зна­чить оз­б­роєний». 

Л. Ба­ра­нець, канд. с.-г. на­ук, завіду­ю­ча ла­бо­ра­торією за­хи­с­ту рос­лин, ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїро­ва»