Хво­ро­би яч­ме­ню яро­го на по­чат­ку ве­ге­тації рос­лин

Слід відміти­ти, що інтен­сив­но­го їхньо­го роз­вит­ку на по­чат­ку ве­ге­тації рос­лин, як пра­ви­ло, не спо­с­теріга­ють. Од­нак ре­гу­лярні об­сте­жен­ня рос­лин у цей період доцільно про­во­ди­ти за­для за­без­пе­чен­ня пра­виль­ної діаг­но­с­ти­ки вчас­но ви­яв­ле­них за­хво­рю­вань і ре­аль­ної оцінки фіто­па­то­логічно­го ста­ну посівів. На­далі це дасть змо­гу спла­ну­ва­ти си­с­те­му за­ходів за­хи­с­ту та вчас­но її ре­алізу­ва­ти, що по­пе­ре­дить ма­со­вий роз­ви­ток хво­роб.

Ко­ре­неві гнилі

Хво­ро­ба має по­ши­рен­ня в усіх грун­то­во-кліма­тич­них зо­нах Ук­раїни. Тип ко­ре­не­вої гнилі, її симп­то­ми за­ле­жать від ви­ду збуд­ни­ка (ча­с­то це бу­ва­ють фіто­па­то­генні гри­би з ро­ду Fusarium Link. та вид Bipolaris sorokiniana Shoem.). Їхнє доміну­ван­ня в не­од­на­ко­вих еко­ло­гічних умо­вах різнить­ся.

Дже­ре­ла­ми інфекції ко­ре­не­вих гни­лей є, перш за все, ура­жені рос­линні решт­ки. Інко­ли за­ра­же­ним мо­же бу­ти насіння. Слід відміти­ти, що на­ко­пи­чен­ню гри­ба B. sorokiniana суттєво спри­я­ють та­кож ди­ко­рослі зла­ки, що мо­жуть слу­гу­ва­ти йо­го ре­зер­вацією.

Роз­ви­ток за­хво­рю­ван­ня мо­же відбу­ва­ти­ся під час про­ро­с­тан­ня насіння — по­яви сходів яч­ме­ню та на­далі про­тя­гом усієї ве­ге­тації.

Для діаг­но­с­ти­ки хво­ро­би потрібно ре­тель­но відми­ти й ог­ля­ну­ти ко­ре­не­ву си­с­те­му та ос­но­ву сте­бел рос­лин. Симп­то­ми хво­ро­би мож­на ви­я­ви­ти на пер­вин­но­му і вто­рин­но­му корінні, підзем­но­му міжвузлі та ос­нові стеб­ла у ви­гляді їхньо­го по­буріння.

Про­яв ко­ре­не­вих гни­лей на по­чат­ку ве­ге­тації яч­ме­ню яро­го су­про­во­­джується відми­ран­ням про­ростків, відста­ван­ням рос­лин у рості, зни­жен­ням ку­щен­ня та за­га­лом зріджен­ням посівів.

При­чи­ною ура­жен­ня яч­ме­ню збуд­ни­ка­ми ко­ре­не­вих гни­лей є стре­сові для рос­лин умо­ви, які зу­мов­лю­ють зни­жен­ня їхньої стійкості про­ти па­то­генів. Зо­к­ре­ма, та­ки­ми чин­ни­ка­ми мо­жуть бу­ти по­ру­шен­ня аг­ро­техніки (мо­но­куль­ту­ра), по­шко­д­жен­ня рос­лин шкідли­ви­ми ко­ма­ха­ми. Роз­вит­ку хво­ро­би спри­я­ють і різкі ко­ли­ван­ня тем­пе­ра­ту­ри, во­ло­гості по­віт­ря та грун­ту. Рос­ли­ни, ос­лаб­лені три­ва­лою по­су­хою, силь­но ура­жу­ють­ся гри­бом B. sorokiniana.

Фу­заріоз­на ко­ре­не­ва гниль роз­ви­вається в ши­ро­ко­му тем­пе­ра­тур­но­му діапа­зоні — від 3 до 35°С, оп­ти­мум ста­но­вить 13…22°С. За­ра­жен­ня рос­лин мож­ли­ве за во­ло­гості грун­ту по­над 40% по­вної во­ло­гоємності. Для гри­ба B. sorokiniana тем­пе­ра­тур­ний оп­ти­мум — 22…26°С.

Різно­манітність збуд­ників ко­ре­не­вих гни­лей та особ­ли­вості при­сто­су­ван­ня до відповідних еко­логічних умов за­без­пе­чу­ють ура­жу­ваність рос­лин прак­тич­но в усі періоди ве­ге­тації яч­ме­ню.

Бо­рош­ни­с­та ро­са

Хво­ро­ба знач­но по­ши­ре­на в усіх зо­нах ви­ро­щу­ван­ня яч­ме­ню яро­го. Її збуд­ни­ком є гриб Blumeria graminis (DC.) Speer f. sp. hordei Marchal. Як­що ак­цен­ту­ва­ти ува­гу на дже­ре­ла інфекції, звідки інфекційний ма­теріал по­трап­ляє на рос­ли­ни яч­ме­ню яро­го, то слід вра­хо­ву­ва­ти, що па­то­ген у зи­мо­вий період збері­гаєть­ся у формі гриб­ниці у піхвах листків яч­ме­ню ози­мо­го. Крім то­го, на ура­же­них рос­лин­них решт­ках мо­жуть зберіга­ти­ся клей­сто­теції па­то­ге­ну. То­му пер­вин­ним іно­ку­лю­мом є конідії або сум­ко­с­по­ри, які повітря­ним шля­хом здатні пе­ремі­щу­­ва­ти­ся на ве­ликі відстані.

Симп­то­ми за­хво­рю­ван­ня мож­на спо­с­теріга­ти вже на по­чат­ку ве­ге­тації рос­лин, у фазі сходів. Візу­аль­но діаг­но­с­ту­ва­ти хво­ро­бу не­важ­ко. Перш за все, слід звер­ну­ти ува­гу на ли­ст­ки та ли­ст­кові піхви мо­ло­дих рос­лин. У разі за­ра­жен­ня на їхній по­верхні з’яв­ляється білий па­ву­тин­ний наліт, що скла­дається з гриб­ниці та конідіаль­но­го спо­ро­но­шен­ня па­то­ге­ну. Пізніше він на­бу­ває бо­рош­ни­с­тої струк­ту­ри та за силь­но­го роз­вит­ку мо­же охоп­лю­ва­ти весь ура­же­ний ор­ган рос­ли­ни.

Суттєва шкідливість бо­рош­ни­с­тої ро­си бу­ває під час її про­яву на мо­ло­дих рос­ли­нах, що мож­ли­во в період ку­щен­ня.

Слід відзна­чи­ти, що сильніше хво­ро­ба роз­ви­вається на за­гу­ще­них, а та­кож пізніх посівах яч­ме­ню яро­го. Інфіку­ван­ня рос­лин відбу­вається за віднос­ної во­ло­гості повітря в діапа­зоні 50–100%. Інку­баційний період хво­ро­би три­ває від 3 до 11 діб.

Сітча­с­та пля­мистість

Хво­ро­ба зустрічається по­всюд­но, де ви­ро­щу­ють ячмінь, вод­но­час домінує у Лісо­сте­пу та на Поліссі Ук­раїни. Її спри­чи­нює гриб Pyrenophora teres Drechsler (без­ста­те­ва стадія — Drechslera teres Ito).

Однією із при­чин ча­с­тих спа­лахів хво­ро­би є ве­ли­ка кількість інфекційно­го ма­теріалу в при­род­них умо­вах, зо­к­ре­ма ура­жені рос­линні решт­ки яч­ме­ню, за­ра­жені рос­ли­ни яч­ме­ню яро­го. Інфекцію та­кож мо­же місти­ти насіння. Особ­ли­вість гри­ба P. teres — ви­со­ка життє­здат­ність та стійкість йо­го міцелію і конідій про­ти абіотич­них фак­торів. На ура­же­них решт­ках па­то­ген та­кож про­ду­кує сум­ча­с­ту стадію.

У період ку­щен­ня рос­лин хво­ро­бу мож­на ви­я­ви­ти на ли­ст­ках. Її симп­то­ми ха­рак­те­ри­зу­ють­ся ут­во­рен­ням оваль­них бу­рих плям, тка­ни­на на­вко­ло яких на­бу­ває хло­ро­тич­но­го відтінку. Ха­рак­тер­ною оз­на­кою сітча­с­тої пля­ми­с­тості, за якою мож­на візу­аль­но її діаг­но­с­ту­ва­ти, є фор­му­ван­ня на ура­же­них ділян­ках тем­но-ко­рич­не­вих поз­довж­ніх і по­пе­реч­них смуг, які ут­во­рю­ють не­мов­би сітча­с­тий ри­су­нок. У во­ло­гу по­го­ду на пля­мах з’яв­ляється тем­но-сірий наліт, що скла­дається з конідіаль­но­го спо­ро­но­шен­ня па­­то­ге­ну. Мак­си­маль­но­го роз­вит­ку сіт­ча­с­та пля­мистість мо­же на­бу­ва­ти під час цвітіння та на­ли­ван­ня зер­на.

Візу­аль­на діаг­но­с­ти­ка сіт­ча­с­тої пля­ми­с­тості в по­льо­вих умо­вах та її ди­фе­ренціація на фоні інших видів цієї хво­ро­би ча­с­то мо­же бу­ти ус­клад­не­на внаслідок мін­ли­вості симп­томів. Це пов’яза­но із сор­то­ви­ми особ­ли­во­с­тя­ми яч­ме­ню, ізо­ля­та­ми збуд­ни­ка та еко­логічни­ми умо­ва­ми. За та­ких чин­ників іден­ти­фіку­ва­ти збуд­ни­ка та діаг­но­с­ту­ва­ти хво­ро­бу мож­на мікро­скопіч­ним ме­то­дом.

У період ве­ге­тації рос­лин хво­ро­ба ін­тен­сивніше роз­ви­вається за три­ва­ло­го періоду ви­со­кої віднос­ної во­ло­гості по­вітря.

Інтен­сив­ний роз­ви­ток хво­ро­би при­зво­дить до ма­со­во­го відми­ран­ня лист­ків, що зу­мов­лює зни­жен­ня про­дук­тив­ності рос­лин.

Сму­га­с­та пля­мистість

Хво­ро­ба по­ши­ре­на в усіх регіонах ви­ро­щу­ван­ня яч­ме­ню, вод­но­час, як і в разі з опи­са­ним ви­ще ви­дом, домінує у Лісо­сте­пу та на Поліссі Ук­раїни. Її збуд­ни­ком є гриб Pyrenophora graminea Ito & Kuribayashi (без­ста­те­ва стадія — Drech­sle­ra graminea Ito). Про­яв­ляється від по­чат­ку по­яви сходів, на дру­го­му або тре­ть­о­му ли­ст­ках про­ростків та на­далі про­тя­гом усь­о­го періоду ве­ге­тації рос­лин.

Дже­ре­лом інфекції слу­гу­ють за­лиш­ки ура­же­них рос­лин. Міцелій і конідії гри­ба зи­мують у грунті, інфек­ція мо­же роз­ви­ва­ти­ся все­ре­дині інфіко­ва­них насінин. Слід відміти­ти, що ве­ли­ка кількість інфекційно­го ма­теріалу про­ду­кується у ви­гляді сум­ча­с­тої стадії гри­ба на рос­лин­них решт­ках яч­ме­ню в посівах ба­га­торічних трав, де цю куль­ту­ру висіва­ють як по­крив­ну.

Діаг­но­с­тичні оз­на­ки за­хво­рю­ван­ня на схо­дах ха­рак­те­ри­зу­ють­ся по­явою на ли­ст­ках спо­чат­ку блідо-жов­тих плям, які мірою сво­го роз­вит­ку по­до­вжу­ють­ся, не­кро­ти­зу­ють­ся та зли­ва­ють­ся у світло-ко­рич­неві сму­ги. За ви­со­кої во­ло­гості по­вітря на ура­же­них ділян­ках ут­во­рюється олив­ко­во-бу­рий наліт, що яв­ляє со­бою конідіаль­не спо­ро­но­шен­ня па­то­ге­ну.

Візу­аль­но яви­ще на­яв­ності на­льо­ту на по­верхні плям про­гля­дається не завжди. Вод­но­час, за­сто­со­ву­ю­чи в ла­бо­ра­тор­них умо­вах спосіб во­ло­гої ка­ме­ри, мож­на сти­му­лю­ва­ти спо­ро­у­тво­рен­ня та до­стовірно діаг­но­с­ту­ва­ти хво­ро­бу.

Інтен­сив­но­го роз­вит­ку сму­га­с­та пля­мистість мо­же на­бу­ва­ти під час цвітіння та на­ли­ван­ня зер­на. Ма­со­ве ура­жен­ня листків при­зво­дить до їхньої за­ги­белі та зни­жен­ня рос­ли­на­ми про­дук­тив­ності. Інфіко­ва­не насіння мо­же втра­ча­ти посів­ні якості.

Суттєвий вплив на па­то­ген­не ура­жен­ня рос­лин та роз­ви­ток сму­га­с­тої пля­­ми­с­тості ма­ють ме­те­о­ро­логічні умо­ви. Зо­к­ре­ма, про­ду­ку­ван­ня інфекційно­го ма­теріалу відбу­вається за ви­со­кої во­ло­гості повітря. За тем­пе­ра­ту­ри повітря 18…22°C і віднос­ної во­ло­гості повітря 70–85% інку­баційний період хво­ро­би мо­же три­ва­ти шість-дев’ять днів.

Од­нобічне вне­сен­ня азот­них до­б­рив зу­мов­лює по­си­лен­ня роз­вит­ку сму­га­с­тої пля­ми­с­тості. Мен­шо­го по­ши­рен­ня хво­ро­ба на­бу­ває на посівах яч­ме­ню за зба­лан­со­ва­но­го удо­б­рен­ня грун­ту фо­с­фор­но-калійни­ми до­б­ри­ва­ми у суміші з мікро­е­ле­мен­та­ми (мар­ган­цем і міддю).

Борошниста роса

Може масово проявлятися на листках і стеблах у середині та другій половині вегетації ячменю ярого у вигляді білого павутинного нальоту, який пізніше набуває борошнистого вигляду або щільних подушечок, на яких із часом формуються чорні крапки - клейстотеції патогену. Загалом хвороба викликає передчасне всихання листків, що зумовлює недобір урожаю.

Сітчастий гельмінтоспоріоз

Інтенсивний розвиток хвороби може відбуватися під час цвітіння та наливання зерна. Для візуальної її діагностики звертають увагу на плями на листках у вигляді поздовжніх і поперечних смуг, що утворюють сітчастий малюнок. Останній іноді відсутній. Уражені ділянки не зливаються. У вологу погоду на верхньому боці листка в місцях уражень з'являється темно-сірий наліт, що складається з конідіального спороношення збудника хвороби. За ураження колоскових лусочок утворюються світло-бурі слабко помітні плями. Розвиток хвороби призводить до швидкого відмирання і засихання листків, унаслідок чого знижуються врожайність та якість зерна.

Ринхоспоріоз

Типові симптоми хвороби можна виявити на уражених листках і листкових піхвах рослин ячменю у вигляді бурих, а пізніше сірувато-білих, овальних або овально-видовжених плям із темно-бурою облямівкою. Остання є важливою діагностичною ознакою захворювання. За сильного розвитку ринхоспоріозу плями між собою зливаються, що призводить до засихання та відмирання листків за умов високої відносної вологості повітря. Як правило, з нижнього боку листка (рідше - на верхньому) в місцях ураження формуються білуваті дрібні подушечки, що являють собою конідіальне спороношення патогену. Зерна можуть інфікуватися у фазі молочної стиглості. Зокрема, в місцях уражень виникають світло-коричневі плями з темно-бурим ореолом.

Сильний розвиток хвороби викликає передчасне відмирання листків, унаслідок чого знижується продуктивність рослин, а також погіршуються посівні та пивоварні якості насіння.

Ринхоспоріоз ячменю інтенсивно розвивається за умов підвищеної відносної вологості повітря та достатнього зволоження. Інкубаційний період може становити від 5 до 14 діб. На пізніх посівах ячменю ярого хвороба розвивається сильніше.

Джерелом інфекції є сходи падалиці, уражені рослинні рештки, а також інфіковане насіння. Слід відмітити, що гриб R. graminicola уражує, окрім ячменю, також жито та багато диких злаків.

Темно-бура плямистість

Симптоми хвороби на ячмені є мінливими та залежать від багатьох факторів: сорту, умов навколишнього середовища, фази розвитку рослин. На листках дорослих рослин виникають спочатку темні, а пізніше темно-сірі або світло-бурі плями, трохи подовжені вздовж листків, у центрі вони світліші, з темною облямівкою. У вологу погоду на уражених ділянках формується оливково-бурий або чорно-сірий наліт. За сильного розвитку хвороби плями зливаються і вкривають весь листок. Можуть уражуватися також нижні вузли стебла, внаслідок чого вони загнивають, а рослини вилягають. Інтенсивний розвиток хвороби на листках та сприятливі погодні умови призводять до  зараження патогеном також колосу і зерна, викликаючи симптоми чорного зародка.

Сильне ураження рослин ячменю ринхоспоріозом відбувається за випадання атмосферних опадів, високої відносної вологості повітря та теплої погоди. Інкубаційний період може становити три-шість днів. Особливо небезпечним є раннє ураження прапорцевого листка з подальшим інтенсивним розвитком хвороби.

Джерелами інфекції можуть бути післязбиральні уражені рештки, а також різні морфологічні структури гриба, що зберігаються у грунті. Резервація патогену може проходити на уражених бур'янах (на пирію та ін.). Інколи інфікованим є насіння. Гриб B. sorokiniana паразитує також на пшениці та житі.

Лінійна, або стеблова, іржа

Під час візуальної діагностики хвороби слід звертати увагу на стебла, листкові піхви та листки. Зокрема, після колосіння на уражених органах (часто це бувають стебла) з'являються іржасто-бурі урединіопустули, які зливаються у довгасті суцільні лінії. У місцях прояву хвороби відбуваються розриви епідермісу, з котрих висипається іржаста маса, що складається зі спор гриба. За допомогою останніх патоген поширюється. Наприкінці вегетації рослин симптоми хвороби змінюються, оскільки у місцях формування іржастих пустул утворюються чорні, випуклі, видовжені теліопустули, що також мають вигляд смужок.

Шкідливість лінійної іржі полягає у порушенні водного балансу рослин (посилення транспірації), що в кінцевому результаті веде до формування плюсклого зерна.

Інтенсивне ураження рослин збудником хвороби відбувається за наявності краплинно-рідинної вологи та температури повітря 18...20°С. Слід відмітити, що інфекційний матеріал патогену (у вигляді урединіоспор) може поширюватися на значні відстані. Сильніше уражуються рослини пізніх посівів. Посилений розвиток хвороби відбувається за великої кількості атмосферних опадів.

Гриб P. graminis є дводомним. Одні його стадії спороношення утворюються на видах барбарису, магнолії, а інші - на злакових рослинах. Тому уражені рештки злаків, на яких зберігаються теліоспори гриба, можуть бути джерелом інфекції. Також патоген може зимувати у формі урединіогрибниці в уражених рослинах ячменю озимого, пшениці озимої, жита та інших злакових рослин.

Карликова іржа

На ячмені ярому хвороба з'являється на початку молочної та воскової стиглості зерна. Її симптоми можна спостерігати у вигляді дуже дрібних, безладно розміщених на листкових пластинках і їхніх піхвах жовтувато-бурих пустул. Пізніше з нижнього боку листків формуються дрібні чорні пустули, прикриті епідермісом.

Проростанню спор гриба та інфікуванню рослин сприяє краплинна волога на поверхні листків. Часто такі умови складаються за наявності рясних рос. Оптимальна температура становить 15...18°С. Інкубаційний період може тривати від 4 до 11 днів.

Інтенсивніший розвиток карликової іржі спостерігають у районах, де є посіви ячменю озимого, а також поширені види рястки (Ornithogalum L.). Останні виконують роль проміжного живителя для гриба Puccinia hordei.

Загалом збудник карликової іржі ячменю розвивається як за повним, так і за скороченим циклом. В останньому разі інфіковані сходи ячменю озимого, а також сходи падалиці (уражені восени) є резерваторами інфекції.  У даний час, на думку багатьох дослідників, карликова іржа, порівняно з іншими видами іржі ячменю, є менш шкідливою.

Фузаріоз колосу

Зараження рослин відбувається в період цвітіння і дозрівання. Типові симптоми хвороби у період дозрівання врожаю характеризуються появою на колоскових лусочках рожево-червоного або блідо-рожевого нальоту, що являє собою грибницю та спороношення патогену. Уражене зерно стає білястим або має брудно-коричневий відтінок. Іноді на зерні з'являється рожево-оранжевий наліт. Загалом хворе зерно тьмяне, плюскле.

Шкідливість хвороби полягає у зниженні або втраті посівних якостей зерна та накопиченні в ньому мікотоксинів, що продукуються грибами з роду Fusarium.

Розвитку захворювання сприяє волога погода в період колосіння і дозрівання культури. Фузаріоз колосу найшкідливіший у районах із вологими умовами в період вегетації.
Джерелом інфекції фузаріозу можуть бути уражені рештки зернових культур та інфікований насіннєвий матеріал.

Заходи захисту 

У період вегетації рослин ячменю ярого важливо контролювати хвороби листкового апарату (борошнисту росу, сітчасту, смугасту та темно-буру плямистості, ринхоспоріоз, карликову іржу), стебел (лінійну, або стеблову іржу) та колосу. В останньому випадку шкідливими можуть бути фузаріоз та альтернаріоз. Слід також враховувати, що збудники плямистостей за сприятливих для свого розвитку умов інфікують зерно ячменю та погіршують його якість. 

Своєчасне та якісне проведення під час вегетації ячменю агротехнічних заходів, а також контроль шкідників і бур’янів підвищує стійкість рослин проти патогенів і зменшує їх поширення.

Необхідність проведення хімічного захисту ячменю ярого від фітопатогенних об’єктів визначають за результатами фітопатологічного стану посівів у період кущіння-трубкування. Тому доцільно систематично проводити моніторинг рослин щодо їх ураженості. Для низки хвороб відомі економічні пороги шкідливості (ЕПШ). Зокрема, в період трубкування – колосіння ЕПШ для борошнистої роси становить 1 % уражених рослин на 0,25 м рядка (за температури 14-17 ºС і вологості понад 90 %); септоріозу – 5 % уражених рослин (за температури 20-25 ºС, дощовій погоді); гельмінтоспоріозу – 1 % уражених рослин (за температури понад 15 ºС і вологості понад 90 %).

У фазу виходу в трубку за необхідності проводять обприскування рослин проти борошнистої роси, плямистостей, іржастих хвороб та септоріозу. Надалі, якщо у фазу колосіння спостерігається розвиток названих вище хвороб і складаються умови для їх прогресування також застосовують фунгіциди.

Часто, перше обприскування ячменю ярого фунгіцидами проводиться під час пізнього кущіння рослин – до початку формування стебла. В окремих випадках, якщо такі хвороби, як борошниста роса та плямистості інтенсивно прогресують, тоді фунгіцид застосовують на початку кущіння рослин. Також слід відмітити, що ряд фунгіцидів рекомендують застосовувати профілактично, або з появою перших симптомів хвороб.

Нині є багато фунгіцидів, рекомендованих на ячмені ярому проти хвороб, про що засвідчує інформація, наведена у виданні “Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, Київ, 2012р.”. Зокрема, фірми-виробники пропонують препарати з різними діючими речовинами, а також одно-, дво- та трикомпонентні Тому, під час вибору фунгіциду слід виходити з конкретної фітопатологічної ситуації і застосовувати препарат з відповідним спектром і механізмом дії. При цьому слід дотримуватися вимог щодо норм витрати та кратності обробок, які наведені у виданні “ Перелік пестицидів …”. 

Період збирання врожаю також є важливим стосовно можливого інфікування насіння патогенами, зокрема збудниками фузаріозу, альтернаріозу та пліснявими грибами. Тому для профілактики названих патологій врожай необхідно збирати у стислі строки, проводити його очистку та просушування.

Доцільно також відзначити, що резерваторами інфекційного матеріалу багатьох збудників грибних хвороб ячменю є уражені рослинні рештки і сходи падалиці. Тому їх знищення шляхом якісного обробітку ґрунту суттєво обмежує запас інфекції.

 

М. Піковсь­кий, канд. біол. на­ук,

М. Ки­рик, д-р біол. на­ук,
НУБіП Ук­раїни