Хвороби волоського горіха

Згідно з галузевою програмою Мінагрополітики України, загальні площі продуктивних насаджень волоського горіха 2017 року мають становити 13,7 тис. га.

Горіхове дерево цінне не лише своїми високими смаковими та унікальними лікарськими властивостями, а й тим, що людина з користю для себе використовує практично всі його частини. Адже це висококалорійна їжа, сировина для кондитерської промисловості, унікальна олія, барвники тканин, натуральні фарби для живопису, цінна деревина. Горіховому дереву притаманні рідкісні фітонцидні та інсектицидні властивості. Навіть стара деревина слугує чудовим субстратом для вирощування грибів гливи.

Оскільки горіхівництво — досить молода галузь аграрного виробництва, досвід вирощування горіхів майже обмежений, тож сама технологія потребує постійного вдосконалення.

Для промислового вирощування горіхоплідних культур дуже важливо вдало дібрати сорти з високою зимостійкістю, врожайністю, скороплідністю, низькорослістю та імунністю. Слід зазначити, що кількісний склад генофонду української селекції налічує понад 15 сортів та 50 перспективних форм волоського горіха, що вирізняються високою товарністю та смаковими якостями.

Серед факторів ризику, яким піддається горіховий бізнес, – шкідники та хвороби. Комплекс шкідливих організмів аутентичний для кожного регіону вирощування горіхових садів. Однак останніми роками значного поширення та шкідливості набули хвороби волоського горіха, ареал яких охоплює всю територію України. Розглянемо їх детальніше.

Біла плямистість

Ця хвороба уражує листя. Перші її ознаки з’являються в середині травня: зісподу листків утворюється воскоподібний наліт у вигляді плям, обмежених жилками, розміром до 2 см. Спочатку ці плями блідо-зелені, злегка гофровані, а з часом набувають білого кольору. Тканини листка в місцях ураження блідо-зелені й випуклі. Нерідко уражені білою плямистістю рослини сприймаються як заселені галовими кліщами. Як правило, плями розкидані по всій листковій пластинці, але бувають розміщені й уздовж жилки листка. Уражені тканини листка відмирають, що часто призводить навіть до його загибелі.

Збудник хвороби гриб — Microstroma juglandis Sacc. належить до порядку екзобазидіальних грибів-паразитів, характеризується безбарвною розгалуженою грибницею, яка розвивається між клітинами тканин, провокуючи гіпертрофію уражених тканин. Плодових тіл збудник хвороби не утворює. Зимує гриб на опалому листі.

Рекомендовані заходи захисту: за перших ознак хвороби (початок поширення інфекції) — обприскування уражених рослин препаратами міді. Залежно від інтенсивності подальшого розвитку хвороби проводять ще одну-дві обробки з інтервалом 20-25 днів.

Бура плямистість (марсоніоз)

Бура плямистість (марсоніоз) - одне з найпоширеніших і дуже небезпечних захворювань у всіх регіонах культивування волоського горіха. Уражуються листя, молоді плоди та пагони. На молодих листках утворюються невеликі округлі буруваті плями, які з часом стають сіруватого кольору з широкою бурою облямівкою. Плями зливаються, досягають значних розмірів. На черешках листя вони продовгуваті, темно- коричневі, на самій листковій пластинці – чорні. Уражене листя буріє і передчасно опадає. На плодах темно-бурі плями спочатку з’являються на навколоплідниках. Уражені тканини плодів відстають у рості, на них утворюються глибокі ранки. Плоди зсихаються, унаслідок зневоднення втрачається маса ядра, частина з них передчасно опадає. Спостерігається гниль ядра. На хворих пагонах утворюються сіруваті виразочки.

Рослини, уражені марсоніозом, протягом літа виснажуються, входять у зиму ослабленими, підмерзають. У них знижується відсоток закладання плодових бруньок.

Збудник хвороби має дві стадії розвитку: Marssonia juglandis P.Magn. – конідіальну, завдяки якій він поширюється протягом літа, та сумчасту – Gnomonia leptostyla (Fr.) Wint.

Зимує збудник в опалому листі в стадії перитеціїв – плодових тіл, у яких утворюються весняні спори – аскоспори. Навесні, залежно від температури повітря в регіоні вирощування горіха (квітні — травні), відбувається масове дозрівання та розсіювання аскоспор. За сприятливих для розвитку хвороби умов (рясні дощі на початку літа) інтенсивність розвитку хвороби зростає. Втрати врожаю можуть сягати понад 50%.

Плямистість листя (філостіктоз)

Плямистість листя (філостіктоз) Рис.7. — це захворювання поширене в горіхових насадженнях повсюдно. Характерні ознаки – численні дрібні неправильної форми плями по всій поверхні листка. Спочатку вони коричневі, з часом, висихаючи, набувають білого кольору. Уражені тканини в місцях злиття плям розтріскуються і розриваються. Збудниками хвороби є гриби Phyllosticta juglandis Sacc. та Phyllosticta juglandina Sacc., які практично не відрізняються за зовнішнім виглядом, а відмінні лише за морфологією конідіального спороношення.

Захворювання призводить до відмирання значної частини листкової поверхні, що, своєю чергою, ослаблює дерево.

Нехтування проведенням профілактичних та захисних заходів призводить до розвитку паразитних грибів, які живуть на гілках, стовбурах, коренях живих дерев та спричинюють гнилі деревини.

За своїми якісними показниками деревина горіха волоського вирізняється міцністю, щільністю, однорідністю й пружністю. Однак пошкоджена деревина дуже піддається ураженню грибами-паразитами. Найчастіше це трапляється у місцях пошкодження кори (морозобоїни, пошкодження комахами та механічні). Спори грибів проростають, утворюють грибницю, яка поширюється всередині дерева. Гриби руйнують деревину й насичують її токсинами, у результаті діяльності яких деревина загниває, утворюються дупла, стовбур і гілки передчасно засихають та ламаються. Грибниця може розвиватися всередині стовбура і гілок, протягом багатьох років не виходити на поверхню, поступово пригнічує дерево через руйнування деревини. На поверхні уражених частин дерева утворюються плодові тіла (вони можуть бути багаторічні, тверді, копитоподібні або однорічні м’які). Під час їхнього дозрівання утворюється багато спор, що розсіюються вітром та уражують інші дерева.

Серед грибів-паразитів найпоширеніші поліпорові гриби: несправжній трутовик – Phellinus igniarius (L. ex Fr.) Quel., справжній трутовик – Fomes fomentarius (L. ex Fr.) Gill., лусочковий – Polyporus squamosus Huds. та інші види трутовиків. Рис 5, 8

За виявлення трутовиків слід зрізати та спалювати їхні плодові тіла. Місця зрізів обробляють масляною фарбою або садовим варом. Найкращі терміни знищення плодових тіл трутовиків — кінець червня — серпень, позаяк у цей час, як правило, їхнє утворення вже завершилось, а масове розсіювання спор ще не відбулось. У районах вирощування волоського горіха, де є реальна загроза від морозобоїн, рекомендується провести фарбування дерев 20%-м розчином вапна з додаванням препаратів міді. Перед фарбуванням слід очистити та спалити відсталу кору. Важливо пам’ятати про необхідність уникнення механічних пошкоджень, запобігати утворенню ран – адже інфікування дерев частково відбувається саме через них.

Бактеріальний опік плодових

Бактеріальний опік плодових – збудник хвороби бактерія Erwinia amylovora (Burill.) Com.S.A.B. Для України – це карантинне захворювання. Уражує широкий спектр плодових, декоративних та дикорослих культур. Хвороба розпочинається навесні із суцвіть і переходить на гілки. Навесні суцвіття раптово в’януть, чорніють та засихають, але не опадають, а залишаються висіти на дереві. Листя та молоді гілочки чорніють із кінчиків, потім листки скручуються, засихають, однак не опадають. На корі дерев з’являються виразки. В цих місцях кора пом’якшується, стає водянистою, на поверхні виступають краплини ексудату, який із часом буріє – це пошкодження тканин бактеріями. Наявність ексудату – основна ознака, яка відрізняє бактеріальний опік від інших бактеріальних захворювань. У жарку погоду хвороба може призупинитись.

Кора хворих гілок у місцях ураження зсихається, вдавлюється. На межі між хворою і здоровою тканинами утворюється злегка випуклий бугорок. У такому стані осередок хвороби залишається на зиму. Кора хворих рослин висихає і відпадає. Збудник зимує тільки в інфікованій рослині. Виразки, що перезимували, є найважливішим джерелом ураження суцвіть навесні. За сильного ураження спостерігається загибель усього дерева. Хвороба може поширюватися комахами, які живляться бактеріальним ексудатом, або переноситься на здорові дерева з непродезінфікованим інструментом після обрізування уражених гілок.

Бактеріоз (Xanthоmonаs cаmpestris px juglandis)

Бактеріоз (Xanthоmonаs cаmpestris px juglandis) –  одна з найпоширеніших хвороб горіха в світі. Вона уражує всі надземні органи дерева: бруньки, листя та їхні живці, чоловічі й жіночі квітки, одно- й дворічні гілки, точки росту пагонів, плоди на різних стадіях розвитку. На листках утворюються великі чорні плями, які поширюються вздовж жилок. Листки деформуються, чорніють у результаті злиття плям та опадають. На нездерев’янілих пагонах, як і на листі, хвороба проявляється у вигляді видовжених коричневих плям.

У роки зі сприятливими умовами для розвитку хвороби (дощова погода) знищується до 90% маточних (жіночих) квіток, і дерева практично залишаються без урожаю. Інфіковані молоді плоди, як правило, опадають. Пізніше ураження може призвести до погіршення якості горіхів. Зимує збудник на корі пошкоджених дерев.

Для боротьби з бактеріозом велике значення мають агротехнічні заходи, спрямовані на збирання і спалювання листя та уражених гілок. Із хімічних засобів захисту найефективніші мідьумісні препарати. Слід пам’ятати, що обробку розчинами мідних препаратів потрібно проводити до початку зараження бактерією квіток, а також у період молодої зав’язі.

Терміни обприскування залежать від особливостей вегетації. За ураження горіхових насаджень бактеріозом деякі виробники радять застосувати три обробки. За потреби протягом вегетації проводять ще одне-два обприскування. Як правило, обприскування 1%-ним розчином мідьумісних препаратів справляє ефективну дію і проти іншої небезпечної хвороби – бурої плямистості.

На жаль, реалії сьогодення розвіюють міф про неуразливість волоського горіха шкідниками та хворобами. Наразі в агробіоценозах горіхових садів сформувався комплекс шкідливих організмів, який значно впливає на якісні та кількісні показники врожаю. Так, на Півдні України, в регіоні потенційного промислового вирощування горіха, листки, гілки, плоди та штамб горіхового дерева пошкоджуються й уражуються близько 50 видами шкідників та хвороб.

Слід зауважити, що захист горіхових насаджень від шкідників та хвороб – одна із найзатратніших ланок у технології вирощування культури. Несвоєчасні обприскування горіхових насаджень не забезпечують ані профілактичної, ані лікувальної дії, а лише завдають господарю зайві збитки.

Проведення захисних заходів у горіхових садах потребує грамотного й послідовного підходу, оскільки ядра грецького горіха сильно накопичують пестициди, що несе реальну загрозу здоров’ю людини.

Рішення про доцільність застосування та вибір відповідного пестициду приймають за результатами фітосанітарних обстежень кожного окремого насадження задля визначення чисельності шкідників, наявності та інтенсивності розвитку хвороб та наявності корисних видів комах.

У кожному регіоні вирощування горіхових садів поступово формуються свої місцеві підходи до системи захисту насаджень від шкідливих організмів, які враховують видовий склад шкідливих організмів, особливості їхнього розвитку в умовах певного регіону, біофенологію самих горіхових дерев. Загальним є те, що в інтегрованих системах захисту під час вибору пестицидів перевагу слід надавати селективним персистентним препаратам, які в природному середовищі швидко розкладаються до нешкідливих складових. Основними ж заходами в системі захисту горіхових насаджень від шкідливих організмів є карантинні та агротехнічні.

Агротехнічні заходи включають: щорічне видалення уражених хворобами гілок та плодових тіл грибів у разі їхньої наявності, обов’язкову фітосанітарну обробку ран на стовбурах дерев. Неодмінно слід збирати та утилізувати опале листя, що є основним джерелом низки грибних хвороб. Деякі фахівці рекомендують восени, після опадання листя, провести обробки крон дерев мідьумісними фунгіцидами. Однак, на мою думку, таке рішення досить сумнівне з кількох причин. Одна з них полягає в тому, що за терміном застосування це обприскування припадає на початок — середину листопада, коли збільшується кількість опадів та зростає імовірність змивання контактних фунгіцидів з оброблених крон дерев.

Як захистити горіх від хвороб?

Для захисту горіхових насаджень від хвороб, за результатами моніторингу, краще провести їхнє обприскування дозволеними пестицидами до розпускання бруньок, після видалення уражених хворобами гілок, та весняного обрізування дерев. Наступні обприскування проводять послідовно:

- у фазі розкриття листкових бруньок;

- перед цвітінням жіночих квіток;

- одразу після цвітіння;

- на початку формування плодів.

Враховуючи великі розміри горіхових дерев, проводити регулярні обприскування фунгіцидами досить проблематично. Акцент у технології вирощування волоського горіха варто ставити на попередження розвитку шкідників та хвороб. Оскільки агробіоценоз горіхових насаджень завжди має певний запас шкідливих організмів – збудників хвороб та шкідників, для контролю їхньої чисельності та збереження дерев обов’язковим є проведення фітосанітарного моніторингу та низки агротехнічних заходів: поливання, розпушування ґрунту, знищення бур’янів, своєчасне внесення добрив тощо. Однак до внесення азотних добрив слід підходити досить обережно: їхній надлишок провокує розвиток бактеріозу.

Звертаємо вашу увагу на те, що в «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні», немає жодного з інсектицидів та фунгіцидів, дозволених для використання саме на волоському горісі. У зв’язку з цим рекомендуємо орієнтуватися на препарати, які можна застосовувати для захисту плодових культур від шкідливих організмів, які розвиваються і на горіхах. За проведення хімічного захисту культури слід чітко дотримуватися регламентів застосування пестицидів.

Попри загрози та ризики, що можуть виникнути під час вирощування цієї культури, враховуючи унікальність складу плодів, лікувальні властивості, господарське значення деревини, економічну складову отриманого врожаю, волоський горіх справедливо відносять до див, створених самою природою, що дарує людству здоров’я та добробут.

М. Константинова, канд. с.-г. наук, консультант

Інформація для цитування
Небезпечні хвороби волоського горіха / М. Константинова// Пропозиція/ — 2017. — № 5. — С. 126-129