Спецможливості
Агробізнес

Світовий ринок олійних

15.07.2008
245
Світовий ринок олійних фото, ілюстрація
Попри нарощування виробництва альтернативних олійних, соняшник в Україні залишається основною сировиною для виробництва рослинної олії. У світі домінують соєва та пальмова олії.

Частка соняшнику, що є основною олійною культурою, вирощуваною в Україні, в загальному обсязі всіх олійних, які виробляє світовий ринок, невелика — менше 10%. Так, виробництво всіх олійних культур у світі в минулому сезоні становило близько 390 млн т, із них насіння соняшнику — 30 млн т. Щоправда, із 79 млн т рослинної олії, виробленої із вказаного обсягу олійних культур, соняшникової — 10 млн т. Однак олійне насіння (та горіхи) — не єдина сировина для виробництва рослинних олій і жирів. Дуже популярною є пальмова олія. Її одержують із плодів олійної пальми (у м’якоті плоду міститься майже 70% олії), виробництво якої щороку збільшується і завдяки якій у світі виробляють понад 110 млн т рослинних олій та жирів (2005/06 МР — в 116 млн т; 2006/07 прогнозують на рівні 120). Наступного року виробництво пальмової олії, як очікується, зросте на 2 млн т і перевищить 37 млн т. Динаміку та структуру виробництва олійних культур і рослинних олій у світі подано на рис. 1–4.





В останнє десятиліття значно зросла частка використання рослинної олії у світовому виробництві дизельного палива й мастильних матеріалів. Споживання ріпакової олії на зазначені цілі вже можна назвати традиційним. Нині спостерігається збільшення частки пальмової та соєвої олій у структурі споживання рослинних олій для виробництва продукції біодизельного комплексу, зокрема в ЄС-25.
Пальмова олія
За останні 30 років світове виробництво й споживання пальмової олії зросло більш ніж у десятеро, за останнє десятиріччя — приблизно вдвічі. На сьогодні частка пальмової олії у загальному обсязі світового виробництва рослинних олій та жирів становить 30%. У 2005/06 МР за обсягами виробництва пальмова олія потіснила беззаперечного лідера минулих років — соєву олію. За обсягами зовнішньої торгівлі пальмова олія є лідером упродовж чверті століття. Проте якщо на початку 70-их обсяги експорту пальмової олії були близькими до обсягів експорту соєвої, і її частка у зовнішній торгівлі становила 30%, то тепер наближається до 60% (див. рис. 5).
Водночас істотні зміні сталися і з цінами. Так, якщо років 10–11 тому пальмова олія була однією з найдорожчих на світовому ринку, то нині (з початку нового століття) вона стала найдешевшою з рослинних олій (зрозуміло, мова не йде про окремі фракції). Проте останнім часом спостерігалось деяке відновлення цін на пальмову олію.
Згідно з прогнозами експертів, ціни на пальмову олію підвищуватимуться й далі в міру підвищення попиту з боку виробників біопалива. Пальмова олія, традиційно використовувана в харчовій і косметичній індустрії, знаходить усе ширше застосування як сировина для біопалива.
За даними Credіt Suіsse, світове споживання біодизельної продукції з 2005 до 2010 р. має зрости на 30%. У Європі споживання біодизелю у найближчі п’ять років може збільшитися більш ніж утричі (з 3,8 млн т в 2006 р. до 11,5 млн т в 2011). Причому Європа імпортуватиме біодизель з Азії, зокрема, з Малайзії та Індонезії.
Аналітики Credіt Suіsse з Куала-Лумпуру, зокрема, прогнозують, що середня ціна на малайзійську пальмову олію за рік підвищиться приблизно на $80/т.
До речі, Малайзія та Індонезія — найпотужніші виробники пальмової олії, що разом забезпечують 80% загального обсягу світового виробництва продукту. Вони ж і найпотужніші світові експортери.
Серед основних імпортерів пальмової олії можна назвати Китай (18% з тенденцією до зростання), країни ЄС-25 (17% з тенденцією до зростання), Індія (13–15%) та Пакистан (6%).
На країни СНД поки що припадає лише 2–3% світового імпорту пальмової олії, проте наявна тенденція до зростання через нарощення виробництва маргаринів і замінників вершкового масла.
Зауважимо також, що частка Індії в світовому імпорті останніми роками дещо знизилась, проте ця країна вирішила замінити умови ввезення на сприятливіші, отже, в новому сезоні очікується відновлення обсягів імпорту до рівня 2004/05 МР.



Соєвий комплекс
Виробництво соєвої олії в світі зростає, хоча й не так стрімко, як пальмової. За обсягами виробництва соєвих бобів, і, відповідно, продукції їхньої переробки, на глобальному рівні лідирують США. Другим світовим виробником сої та одночасно четвертим серед виробників продукції переробки сої (після Китаю і Аргентини) є Бразилія. США та Бразилія забезпечують 38 та 25% світового виробництва сої, 27 та 15% соєвої олії, 26 та 19% соєвого шроту, відповідно. Останніми роками зростання виробництва соєвої олії у світі забезпечують США, Бразилія та Китай (18%), де досить великі обсяги соєвих бобів виробляють та імпортують (імпорт нарощується).
Цей вид рослинної олії найбільш поширений у США (займає майже 4/5 ринку олії), а також у Китаї та Японії.
У Європі виробництво сої невелике, соєва олія особливою популярністю не вирізняється. Більшим попитом користується соєвий шрот, який досить активно імпортують. У країнах ЄС виробляють 7% світового виробництва олії та шроту із сої (валовий збір соєвих бобів щороку зростає, але ще не подолав позначку 1 млн т). Виробництво соєвих бобів та продукції переробки в інших країнах Європи теж зростає, але повільніше, ніж у провідних країнах-виробниках.
Соєвий шрот — основний з продуктів переробки сої (вихід шроту під час переробки бобів, у середньому, становить 78,5–79%, тоді як соєвої олії — 18–18,5%). Із соняшниковим, наприклад, різниться більшою поживністю й меншим вмістом клітковини. 99% шроту (чи макухи) із сої використовують як корм. Соєві шроти високої якості застосовують у харчовій промисловості як соєве борошно, концентрати й ізоляти соєвого білка.
Соняшниковий комплекс
Попри структурні зміни на світовому ринку рослинних олій та жирів, соняшникова олія залишається однією із найдорожчих видів рослинних олій (зокрема, якщо порівняти з лідируючими за обсягами світового виробництва соєвою та пальмовою) і користується великою популярністю в споживачів, що мешкають на території від Піренейського півострова до Уралу, завдяки чому обсяги виробництва цієї олії не знижуються. Але й не нарощуються — через вибагливість соняшнику, основне виробництво якого зосереджено в Євразії та Південній Америці. Динаміку збираних площ та врожайності соняшнику подано на рис. 6–7.
У новому сезоні на переробку, як очікується, буде спрямовано близько 25 млн т соняшнику, що відповідає показникові 2005/06 МР.
Україна, разом із ЄС, Аргентиною та Росією, входить до четвірки найбільших світових виробників соняшнику.
Доки експорт насіння соняшнику з України та Росії не обмежували вивізним митом, експортували з цих країн переважно його. І це закономірно. Країни, що мають достатні потужності для переробки, навіть якщо потребують імпорту, воліють завозити сировину, завантажувати власні потужності, забезпечувати робочі місця всередині країни. А отже, неохоче закуповують на зовнішніх ринках готову продукцію, якщо тільки не йдеться про міцні довготривалі торговельні зв’язки (в основі яких можуть лежати й політичні міркування). Саме такої політики дотримуються, зокрема, країни Євросоюзу та Китай. Китай імпортує соєві боби. Покупці з країн ЄС досить охоче свого часу закуповували українське й російське соняшникове насіння. Після введення Україною та Росією експортного мита на насіння соняшнику експорт олійного насіння значно скоротився. Скоротився також експорт насіння соняшнику з Аргентини. Отже, останнім часом збільшується постачання на зовнішні ринки соняшникової олії та шроту. Європейці змушені імпортувати, зокрема, сиру соняшникову олію, яку потім доробляють на власних підприємствах, з Аргентини та, з меншим ентузіазмом, — з України (вони на цей час є найпотужнішими постачальниками соняшникової олій із обсягами річного експорту понад 1 млн т). Провідними експортерами насіння соняшнику за таких умов стали Болгарія та Румунія (хоча лідером за обсягами відвантажень у 2005/06 МР все ж таки була Росія — внаслідок вкрай низьких внутрішніх цін).
У новому сезоні валовий збір соняшнику очікується на рівні 29 млн т, з яких на переробку буде передано трохи більше 25 млн т. Обсяг світової торгівлі соняшником становитиме 17–18 млн т, соняшниковою олією — на рівні 3, соняшниковим шротом та макухою — теж близько 3 млн т.


Ріпаковий комплекс
Поліпшення якості ріпакової олії викликало збільшення попиту на неї в усьому світі. Обсяг світового виробництва ріпакової олії перевищив обсяг виробництва соняшникової уже 1985 року. З того часу ріпакова олія посідає третє місце за обсягами виробництва рослинних олій після пальмової та соєвої. Площі культивування ріпаку в світі збільшуються й донині, проте частка цієї культури в загальному обсязі виробництва олійних дорівнює близько 12%. Ріпак (канола) поширений в Європі, Азії, Америці й Австралії. Потенціал подальшого збільшення світового виробництва ріпаку не вичерпаний: можливе розширення його посівів, зокрема в Україні та Росії, за наявності високого попиту на цей вид олійної сировини.
Ріпакову (канольну) олію у багатьох країнах використовують для смаження, заправлення салатів, а також як сировину для виготовлення маргаринів. Ця олія досить тривалий час зберігає прозорість, не набуває неприємного запаху під впливом повітря, як наприклад, соєва. За смаковими якостями вважається однією з кращих рослинних олій, користується попитом, зокрема, вибагливих європейських споживачів.
Достатньо великий відсоток ріпакової олії (10 років тому був на рівні 10%, останнім часом — 20–25%, у новому МР, як очікується, перевищить 30%) використовують на технічні цілі. Причому, завдяки використанню з технічною метою, зростає переробка ріпаку, стимулюючи виробництво цієї олійної культури.
Найпотужніший експортер ріпаку (каноли) — Канада із часткою світової торгівлі на рівні 70% (у 2005/06 МР — близько 80%). Основні імпортери канадської каноли: Мексика, США, Японія, Китай, Пакистан. У 2005/06 до провідних імпортерів каноли приєдналися ОАЕ, що теж завозили її з Канади.
Другим світовим експортером цієї культури традиційно є Австралія (10–25% світової торгівлі), за третє місце сперечаються США та ЄС (що також імпортують), проте у наступному сезоні їх посунуть Україна і Росія.
У Сполучених Штатах урожай прогнозується нижчим, так само як і в світового лідера з виробництва ріпаку — ЄС-25, — до того ж, в Євросоюзі основні обсяги споживає внутрішній ринок. В Україні та Росії, навпаки, валовий збір, за оцінками, значно вищий, ніж торік, а основні обсяги товарного насіння ріпаку експортують.


Марина Моісеєва

Інтерв'ю
Ігор Чечітко, директор компанії  HZPC Ukraine
Після того, як запрацювала Угода про вільну торгівлю з ЄС, низка українських сільгоспвиробників спробували вийти на європейський ринок. Стало зрозуміло, що продукцію, яка продається у свіжому вигляді,
Заріпов Андрій
Несприятливі погодні умови часто спричинюють втрату частини врожаю.  Але аграрії можуть зберегти фінансову стабільність  за допомогою агрострахування. 

1
0