Спецможливості
Архів

Боротьба Корецького

03.09.2008
120
Боротьба Корецького фото, ілюстрація

Щоб бути успішним господарем у нашій країні, мало розумітися на сільгоспвиробництві. Треба досконало вивчити “науку” оббивання порогів різноманітних керівних кабінетів.

Для проведення осінньої сівби господарству потрібно 2,8 млн грн

Щоб бути успішним господарем у нашій країні, мало розумітися на сільгоспвиробництві. Треба досконало вивчити “науку” оббивання порогів різноманітних керівних кабінетів.

Що казати — не щастить Корецькому. Керівник підприємства “Агротех”, що в Казанківському районі Миколаївської області, заслужений працівник сільського господарства, Юрій Корецький нині знов у Києві, займається тим, що оббиває пороги столичних кабінетів. Господарству не змогли допомогти ні в районі, ні в області, тому збирається звернутися до керівників держави.
Сумна, особливо цьогорічна, “врожайна” історія, яку він повідав, звичайна для південних областей. Підприємство вирощує зернові та технічні культури. Всього обробляє 7,3 тис. гектарів.
— Працюємо стабільно, — каже Ю. Корецький, — за попередні роки врожайність зернових та зернобобових становила понад 40 ц/га. Але через жорстку посуху нинішнього року посіви загинули повністю на площі 2,7 тис. га. Прямі збитки господарства становлять 1 млн 580 тис. грн. А втрати від недоотримання врожаю — 6,3 мільйона гривень.
Хоч і передбачив КабМін своєю постановою фінансово допомагати таким агроформуванням, проте, за словами співрозмовника, “Агротех” не отримав ані копійки. А гроші потрібні саме тепер, адже посівна озимих культур уже на часі.
З Корецьким ми познайомилися років з чотири тому за схожих обставин. Тоді він теж ходив у Києві чиновницькими кабінетами в пошуках правди й звертався до редакцій засобів масової інформації, намагаючись заручитися підтримкою журналістів. Тож можна зробити висновок: відтоді мало що змінилося в ставленні держави до сільгоспвиробництва. Щоб бути успішним керівником господарства, треба вміти не лише вправно керувати польовими роботами, а й встигати гарячої пори бігати кабінетами високопосадовців. Але про все — по-порядку.

Страх без совісті
Та, цілком реальна, історія чотирирічної давнини теж стосувалася втрат і грошей, які, за законом, належали “Агротеху” і які господарство марно намагалося “відбити”. Про неї варто згадати хоча б для того, щоб убезпечити інші сільгосппідприємства від тих “граблів”, на які наступив свого часу “Агротех”. Суть конфлікту ось у чому: успішне в цілому сільгоспформування “Агротех” вирішило вести аграрний бізнес цивілізовано, як це робить, приміром, кожне господарство в країнах ЄС, що справді себе поважає, й до чого закликав товаровиробників рідний уряд. А саме: застрахувати посіви озимини. Адже господарюють вони в зоні ризикованого землеробства. Сказано — зроблено. Страхуватися вирішили в одній відомій компанії, заснованій ще на початку минулого сторіччя. Адже іноді буває: звернешся до першого зустрічного, а потім — шукай ту контору, мов вітру в полі.
Згідно з документом, озимі ячмінь, пшеницю та ріпак, що їх товариство висіяло на 1726 га, були застраховані (в разі часткової або повної їх загибелі) від знищення майбутнього врожаю внаслідок бурі, пожежі, вимокання. Тоді в документ внесли ще один ризик, котрий, як з’ясувалося пізніше, й став каменем спотикання: страхова компанія брала на себе зобов’язання відшкодувати збиток господарству, якщо посіви буде знищено льодовою кіркою. Під час погодження умов договору цей пункт настання страхового випадку пройшов, як кажуть, “на ура”. Страховики не сперечалися, адже випадків, щоб льодова кірка знищила урожай, на ланах Казанківського району Миколаївщини не фіксували впродовж кількох десятиліть. Інша справа — посуха… Тут вона — чи не щороку. Тому передбачливі працівники страхової служби вирішили цей ризик взагалі не страхувати.
Як і належить, перш ніж укласти угоду, представники компанії побували на полях “Агротеху” й старанно оглянули посіви. Стан сільгоспкультур оцінили як добрий. Регіональний керівник страхової компанії особисто був присутній під час огляду культур. У його пояснювальній записці йдеться: “На всіх полях лежав сніг завтовшки 10–15 сантиметрів, тому довелося розгрібати його, аби побачити посіви”.
Треба сказати: в цій історії була й третя зацікавлена сторона — банк. Адже саме під заставу застрахованих озимих “Агротех” і зміг отримати банківську позику.
Власне, під час укладення й підписання договору, як це завжди буває, сторони бажали собі й одна одній, аби погодні катаклізми оминули господарство, а нива подарувала щедрий урожай. У цьому разі, як кажуть, і вовк був би ситий і коза ціла, бо й сільгоспвиробники мали б зиск, і банкірам повернулися б кредити з відсотками. Та й страховій компанії, якій “Агротех” дав немалу на той час суму — 52 тисячі гривень страхового платежу, — ніякі фінансові затрати не загрожували б. Хоча, якби посівні гектари товариства пошкодив який-небудь суховій, страховики й тут не прогадали б, адже, відповідно до умов договору, ні про які суховії там не йдеться.
Але виросла, на жаль, дірка від бублика. На біду всіх героїв цієї історії у процес вирощування врожаю втрутився його величність злий геній — льодова кірка. Передбачений договором страховий випадок настав: наприкінці лютого — початку березня озимі згинули від цієї напасті, що зафіксовано відповідним актом обстеження посівів і про що було поставлено до відома страхову компанію.
Звісно, аби згадані вище події сталися десь в Англії чи Франції, то й казати б було нічого… Договір є, отже, страховикам треба “розкошелюватися”. І крапка. Але не слід забувати: всі герої цієї історії — вітчизняні. Й страховики теж. Фіксувати загибель озимини вони не поспішали. Представники обласної дирекції страхової компанії з’явилися тільки наприкінці березня, а її головний спеціаліст управління урегулювання збитків приїхав із Києва лише в травні, після того, як “Агротех” вніс повну суму страхового платежу. Він своїм підписом під актом перевірки обставин визнав настання страхового випадку й потребу виплати страховки. Але регіональна дирекція, після втручання столичного головного офісу, у виплаті страхового відшкодування в сумі 925 тис. 465 грн все ж відмовила.
І почалися суди… “Агротех” та банк, який зажадав повернення наданої господарству позики, вимагали від страхової компанії виплат. Представники останньої уже не були такими щирими й доброзичливими, як під час укладення договору про страхування культур. Тепер у хід пішли висновки Гідрометеоцентру, якими й мотивувала свою відмову компанія. Того року в країні сталася масова загибель посівів озимого ячменю та ріпаку від вимерзання. Тобто, наполягали страховики, сходи загинули не через заледеніння полів, а просто вимерзли. “А в чому різниця!?” — вигукне уважний, але вкрай заморочений читач. Виявляється, вона суттєва. Від кірки озимі страхували, а від вимерзання — ні.
І вже “Агротеху”, аби отримати страховку, довелося оббивати пороги різноманітних інстанцій, надавати докази про те, що озимина не вимерзла, не значилася в січні серед розріджених. Спробуй, доведи, що ти не верблюд. Хоча, нагадаємо, регіональне керівництво й засвідчило своїм підписом “хороший” стан посівів. Але, як кажуть, не вір очам своїм! Навіть гранд страхового ринку на селі, схоже, швидше погодиться визнати некомпетентність своїх працівників, ніж платитиме за “векселями”. Тому Юрію Корецькому, замість господарювати, довелося вивчити основи юриспруденції та вдатися до епістолярного жанру. Зі своєю проблемою керівник дійшов аж до Президента та прем’єр-міністра. І хоча господарський суд Миколаївської області й визнав правоту “Агротеху” і на папері зобов’язав страхову компанію виплатити господарству страхове відшкодування в повному обсязі плюс судові витрати, та на цьому тяжба не закінчилася.
Страхова компанія подала апеляційну скаргу на це рішення в Одеський апеляційний господарський суд. Але й він виніс вирок: залишити скаргу страховиків без задоволення.
Тут би нашу повість і скінчити на оптимістичній ноті. Але, як у нас зазвичай буває, швидко лише казочки розповідають. Річ, власне, в тім, що позитивне рішення суду (а в цій справі — аж двох судів) — це одна справа, а втілення його в життя — дещо інша. Грошей своїх у повному обсязі “Агротех” так і не одержав. На вимогу страховиків справа знову пішла по руках працівників Феміди. Цього разу її було винесено на розгляд Вищого господарського суду України. Думається, не варто розписувати всі перипетії судової тяганини, яка обіцяла тривати ще довго.
Зрештою керівник “Агротеху” змушений був піти на пропозицію страхової компанії — підписати, так би мовити, мирову угоду й погодитися на частину зазначеної в судових документах суми.
Цікаво, в процесі спливла красномовна деталь. За 30 кілометрів від “Агротеху” господарює ще один клієт цієї страхової компанії. І він того року застрахував свої посіви, але вже від іншого лиха — вимерзання. Культури загинули, але у відшкодуванні збитків йому теж відмовили. Посіви, мовляв, “вилягли” не від вимерзання, а від… утворення льодової кірки…

Позбиткувалася посуха
Цікаво, що й у цьогорічних поневіряннях “Агротеху” та ходіннях кабінетами його керівника теж не обійшлося без страховиків.
Ще навесні в сільгосппідприємстві вирішили застрахувати посіви зернових та олійних. Добре, що держава обіцяла компенсувати 50% вартості страхових внесків. КабМін видав навіть відповідну постанову № 261 від 21 лютого 2007 року. Господарство подало заяву на комплексне страхування й підписало зі страховиками протокол про наміри. За попередніми розрахунками, підприємство мало сплатити 600 тис. грн страхового внеску. Але таких грошей на рахунку господарства тоді не було. Тому “Агротех” звернувся до банку, щоб отримати кредит на сплату цього внеску. У фінансовій установі поставилися з розумінням. Але оскільки на той момент “Агротех” у тому банку вже позичив близько 8 млн грн із терміном погашення до 2009 року, банкіри попросили, щоб державний орган, приміром, обласне управління сільського господарства, надав гарантію, що повернення 50% коштів, затрачених на страхування, буде здійснено відповідно до урядової постанови.
— Звернувся я до обласного управління сільського господарства, — розповідає далі Юрій Корецький. — А там пояснюють: “Усі гроші, виділені на страхові внески, перебувають на місці — в райцентрі Казанка”. Тому треба писати листа до керівника райуправління агропромислового розвитку. Тоді, мовляв, і будуть гарантії.
 Як і порадили в області, господарники написали звернення до району. В ньому, зокрема, йшлося про те, що “Агротех” має намір укласти договір страхування посівів сільськогосподарських культур загальною площею 4264 га, в тому числі озимої пшениці — 1357 га, озимого ріпаку — 877, озимого ячменю — 346 га. Господарство просило надати гарантію на компенсацію.
Відповідь чекали недовго, але вона для Корецького була, наче грім з ясного неба. З’ясувалося, такої гарантії райуправління надати не може, бо для виплат компенсації на страхування посівів за рахунок Держбюджету на весь район передбачено “аж” 16 тис. 711 грн. На вимогу керівника “Агротеху” район звернувся до області з запитом, як же ж з такими мізерними коштами виконати постанову Кабміну.
Відповідь з Миколаєва здивувала ще більше: мовляв, і область на компенсації отримала всього-на-всього близько 120 тис. грн, і категорично заборонено перерозподіляти ці гроші, тобто залучати в Казанківський район невикористані кошти з інших регіонів. “Мої добрі наміри застрахувати посіви, використавши державну підтримку, перетворилися на мильну бульбашку, — констатує Ю. Корецький. — І, як на зло, стихія не забарилася. Посіви гороху та ярого ячменю в господарстві спека знищила повністю. Здебільшого вигоріли озимий ячмінь та пшениця. Постраждала й кукурудза. За високих температур вона виросла, але не змогла наповнити сердечник зерном. У качанах — одна-дві зернини. Якщо в минулі роки зернових збирали на рівні 14 тис. т, то нині — тисячу тонн. З них 300 т господарство вже віддало на паї.
Здавалося б, у підприємства і техніка сучасна, і технології застосовуємо сьогоднішнього дня, маємо своє елеваторне господарство, де можемо зберігати 26–28 тис. т продукції. А спека зруйнувала всі плани. Водночас близько тисячі чоловік залежать від ефективної роботи підприємства”.
Залишилася одна культура, що успішно пережила зиму й вистояла під час жорсткої посухи, — ріпак. І в господарстві могли порадіти

Торік кукурудза стояла стіною…

хоча б тому. Але й ріпак не оминула стихія. Наприкінці червня град повністю знищив 73 гектари.
— Усе це оформлено актами обстеження посівів, — показує документи керівник “Агротеху”. — Ось протоколи засідань комісій. Назва нашого підприємства потрапила навіть в урядову постанову. В Кабінеті Міністрів мене запевнили, що отримаю 99 тис. 803 грн як компенсацію втрат від градобою. А ще “Агротех” — у переліку підприємств Миколаївської області, які постраждали від посухи. Запевняють, дадуть компенсацію за втрати насіння загиблих культур понад 380 тис. грн. Але, на превеликий жаль, я не отримав ані копійки. Хоча й ці кошти не рятують. Адже для проведення осінньої сівби господарству потрібно 2,8 млн грн. У попередні роки в господарства була можливість викрутитися за рахунок власних коштів, кредитів, нині такої можливості немає. Бо жоден банк не дасть кредит без щомісячної сплати процентів.
На запит Юрія Корецького щодо одержання коштів з Державного бюджету на відшкодування збитків, завданих весняною посухою та градобоєм, управління агропромислового розвитку Казанківської райдержадміністрації у своєму листі повідомляє: “Зведені реєстри з підтверджуючими документами <...> здані до головного управління сільського господарства і продовольства. Станом на 03.08.07 фінансування за даною програмою в район не надходило”.
— Я, — каже господарник, — не милостині прошу, а державної підтримки — такої, яка існує в світі для тих, хто зазнав збитків від стихії. Бо гроші треба вже зараз. Я можу віддати кошти, сплатити відсотки в 2008, коли дозріє врожай. Але раніше, на жаль, цього зробити не здатен. Адже господарство вирішує важливі соціальні питання: тільки підведення газопроводу до села Михайлівка коштує 960 тис. грн. Звертаюся до здорового глузду керівників держави: допоможіть у скрутну хвилину, не дайте вмерти підприємству. А значить, підтримайте людей, які за ним стоять.
Коли верстався номер. Схоже, й ця історія для “Агротеху” виявиться лише наполовину щасливою. І то завдяки тому, що його керівник такий “пробивний”. У телефонній розмові з Юрієм Корецьким утішно було почути, що гроші вже надійшли на рахунки казначейства, і господарству найближчими днями обіцяють видати 60% належних 380 тис. грн як компенсацію за насіння. Отже, до “хеппі-енду” в цій історії ще далеко.
 І цілком доречне питання: як, цікаво, вдається отримувати обіцяну урядом допомогу іншим господарствам?

Галина Квітка,
оглядач газети Верховної ради України “Голос України”,
e-mail: nov@golos.com.ua

Інтерв'ю
Наталія Гордійчук, засновниця компанії "Агрітема"
"Агріте­ма" своїми біорішен­ня­ми кар­ди­наль­но змінює підхід до зем­ле­роб­ст­ва. Про біоінно­вації, які по­над 10 років компанія на­дає аг­раріям, розповідає засновниця — Наталія Гордійчук.
Олександр Карпенко, директор із маркетингу та технічної підтримки компанії «Адама Україна»
Агрохімічний ринок в Україні нібито великий з чималою кількістю учасників, але водночас усі одне одного знають, і події, які відбуваються на ньому, дуже швидко стають темами для активного обговорення.

1
0