Збільшення врожайності сої в умовах зрошення
Завдяки зрошенню Херсонщина входить до соєвого поясу України, на поливних землях аграрії отримують значно більший урожай, ніж в інших регіонах. Упродовж останніх п'яти років йде постійне зростання рівня урожайності - з 21,0 ц/га у 2007 до 31,5 ц/га у 2011 р.
Завдяки зрошенню Херсонщина входить до соєвого поясу України, на поливних землях аграрії отримують значно більший урожай, ніж в інших регіонах. Упродовж останніх п'яти років йде постійне зростання рівня урожайності - з 21,0 ц/га у 2007 до 31,5 ц/га у 2011 р.
В. Клубук, завсектором селекції сої,
Інститут зрошуваного землеробства НААН,
Ю. Лавриненко, д-р с.-г. наук,
ст. наук. співробітник, членкор НААН,
Інститут зрошуваного землеробства НААН
Прогнозні обсяги світового виробництва сої у 2012 р. - близько 258,3 млн т. У перспективі світове виробництво та напрями використання сої будуть розширюватися. За прогнозами, протягом наступних 10 років виробництво сої зросте до 320 млн т. Таких темпів нарощування виробництва не має жодна культура.
Виробництво сої в Україні останніми роками постійно зростає: в 2011 р. посівні площі під цією культурою становили 1 млн 120 тис. га, а цього року передбачається збільшення площ до 2 млн га.
Також спостерігається тенденція збільшення рівня врожайності сої. Слід відмітити, що у 2007 р. середня урожайність по країні становила 12,4 ц/га, а у 2011 р. - 20,5 ц/га, але такий рівень урожайності не може задовольнити аграріїв України: у провідних соєсіючих країнах світу вона становить: у США - 27,2-29,2, в Аргентині - 27,3-29,1, у Бразилії - 25,0-29,4 ц/га.
Ступінь реалізації генетичного потенцілу сортів сої у Канаді та США - 70-73%, а в Україні реалізується на 38-56%, тому перед науковцями та аграріями стоїть завдання досягти реалізації цього потенціалу до 78-92%.
Потенціал урожайності вітчизняних сортів, залежно від групи стиглості, - від 25 до 50 ц/га, підтвердженням цього є результати кращих господарств Херсонщини: ДПДГ «Каховське», ДПДГ «Асканійське», ПП «Агротехнології», СТОВ «Таврійська перспектива» та інші, які на зрошуваних землях збирають по 42-50 ц/га цієї культури.
Для успішного вирощування сої в умовах зрошення потрібно пам'ятати про всі технологічні елементи (попередник, обробіток грунту, строки сівби, інтегрований захист посівів тощо), але є декілька важливих факторів, які впливають і мають велике значення для ефективного вирощування сої на поливних землях Півдня України. Про ці фактори найчастіше забувають товаровиробники або припускаються помилок у правильному доборі сорту, режимі зрошення, внесені добрив та інокуляції насіння, без чого неможливе зростання урожайності і білковості насіння сої.
Вибір сорту
Встановлено, що навіть кращі сорти сої не повністю відповідають вимогам зрошуваного землеробства. На зрошуваних землях Півдня України краще висівати сорти селекції Інституту зрошуваного землеробства НААН, які адаптовані до умов зрошення.
В умовах зрошення до сорту висуваються більш високі вимоги: він має забезпечити максимально можливу продуктивність, не вилягати, добре реагувати на збільшення густоти стояння і доз добрив, а також відповідати вимогам механізованого збирання врожаю.
За 50 років селекційної роботи в Інституті створено самостійно і разом з іншими науково-дослідними установами 26 високопродуктивних сортів різних груп стиглості. На сьогодні до Державного реєстру сортів рослин України внесено вісім сортів: Юг-30, Юг-40, Фаетон, Аполлон, Діона, Вітязь-50, Деймос, Даная. Ці сорти більш адаптовані до умов зрошення, мають високий потенціал продуктивності, характеризуються високою стійкістю до вилягання та ураження основними хворобами. Крім того, чотири сорти створено разом з Інститутом кормів та сільського господарства Поділля: Оксана,Оріана, Золотиста, Феміда. Державне сортовипробування проходять два нових сорти: Аратта та Святогор. У 2010 р. ці сорти проходили апробацію в ДПДГ «Каховське». Сорт Аратта забезпечив урожайність зерна 40, а сорт Святогор - 42,0 ц/га. У 2011 р. створено і передано на державне сортовипробування новий високопродуктивний сорт сої Софія з високим рівнем азотфіксації.
Ми вважаємо, що на поливних землях сорти селекції нашого Інституту мають висіватись обсягом не менше 50%.
Режим зрошення
Режиму зрошення сої треба присвятити окрему статтю, ми тільки зробимо на ньому акцент і зауважимо, що це один із найважливіших елементів технології вирощування не тільки сої, а й усіх с.-г. культур на поливних землях. За результатами багаторічних досліджень, науковцями Інституту зрошуваного землеробства НААН встановлено, що фази цвітіння та наливання бобів є критичними періодами поливань сої. Найбільша віддача від зрошення спостерігається саме в ці періоди, і тут необхідно сконцентрувати основну кількість вегетаційних поливань.
Добрива та інокуляція насіння
Соя вимоглива щодо родючості грунту і чутлива до внесення добрив. На формування 1 ц зерна соя витрачає 5,3-8,8 кг азоту, 1,6-2,8 - фосфору, 3,6 - калію. Тому її високий урожай можна одержати тільки за застосування добрив, ефективність яких залежить від родючості грунту, сорту, вологозабезпеченості й рівня культури землеробства. На темно-каштанових середньосуглинкових грунтах під сою рекомендується вносити N30-60 P30-60, а на легких піщаних додатково - 30 кг калію. Проте дози і співвідношення мінеральних добрив визначають виходячи з наявності поживних речовин у грунті і запланованого врожаю зерна на кожному конкретному полі. Крім того, для визначення норм азотних добрив слід враховувати, що в середньому 60% своїх потреб в азоті рослини сої задовольняють за рахунок його фіксації з повітря бульбочками, що утворюються на коренях рослин.
Деякі товаровиробники для отримання максимального врожаю сої використовують підвищені дози мінеральних добрив (внесення аміачної селітри 3-4 ц/га і більше), це неприпустимо, оскільки соя починає «жирувати»: використовувати тільки мінеральне живлення, а біологічна фіксація азоту зведена нанівець.
Ліквідація азотного дефіциту, який створюється в результаті винесення його з грунту рослинами, вимивання, денітрифікації, тільки за рахунок мінеральних добрив економічно не виправдана, особливо за вирощування зернобобової культури.
Соя є культурою з високим рівнем біологічної азотфіксації. За сприятливих умов вона може залишити за вегетаційний період від 70 до 140 кг азоту за діючою речовиною на одному гектарі. Не викликає ніякого сумніву позитивний ефект внесення азоту на посіви злакових культур, однак для сої важливим джерелом постачання рослин азотом є бактерії Rhizobium.
Багато науковців та спеціалістів з різних регіонів сходяться на думці, що інокуляція необхідна на землях, де сою не вирощували взагалі, або інтервал її вирощування становив багато років, тільки тоді можливе збільшення урожайності від інокуляції.
На наше переконання, навіть якщо обробка насіння бульбочковими бактеріями істотно не підвищує насіннєву продуктивність рослин сої, слід обробляти насіння бульбочковими бактеріями тому, що це приводить до збільшення вмісту білка в насінні та економить матеріальні ресурси внесення мінеральних добрив. Завдяки азотфіксації соя не лише забезпечує власні потреби в азоті, а й підвищує родючість грунтів та поліпшує екологію.
Проведені багаторічні дослідження в Інституті зрошуваного землеробства НААН із вивчення азотфіксації у сортів сої говорять про те, що не усі інокулянти, якими обробляли насіння сої, можуть дати прибавку врожайності, але вміст білка збільшується на 2-4%. Необхідно вивчати нові інокулянти, які з'являються на ринку України, саме тому в останні два роки вивчали препарати, вироблені компанією (інокулянт АВМ) «Адвентис Біолоджикал Маркетинг» (США), офіційним дилером якої в Україні є підприємство ДП «Таврія» ТОВ «Імперіал Агро ЛТД».
Дослідження азотфіксувальної здатності досліджували на двох сортах сої селекції Інституту зрошуваного землеробства НААН - Діона, Даная, з обробкою АВМ-інокулянтом на основі стерильного торфу і без обробки (дія спонтанних бульбочок).
Результати досліджень наведено в таблиці, які вказують на позитивну дію препарату АБМ.
У середньому за два роки у скоростиглого сорту Діона приріст маси бульбочок на одну рослину становив 0,29 г, у середньораннього Даная - 0,35 г. У перерахунку на гектар також спостерігалося зростання маси бульбочок у варіантах з обробкою насіння цим препаратом.
Остаточну дію цього препарату оцінювали під час обліку врожайності. У скоростиглого сорту Діона прибавка врожайності насіння була у 2010 р. на 1,8 ц/га, у 2011 р. - на 1,4 ц/га більше.
У середньораннього сорту Даная прибавка врожаю насіння становила, відповідно, 4,1-4,6 ц/га.