Спецможливості
Агрохімія

Міне­раль­не живлення го­ро­ху

21.11.2016
10664
Міне­раль­не живлення го­ро­ху фото, ілюстрація
Горох. Особливості удобрення

Під час роз­роб­ки оп­ти­маль­ної си­с­те­ми удо­б­рен­ня го­ро­ху з ура­ху­ван­ням йо­го місця в ланці сівозміни і рівня про­гра­мо­ва­ної вро­жай­ності куль­ту­ри слід вра­хо­ву­ва­ти та­кож біологічні особ­ли­вості ви­ро­щу­ва­них сортів.

 

Спе­цифіка жив­лен­ня го­ро­ху, як й інших зер­но­бо­бо­вих куль­тур, обу­мов­ле­на їхніми біологічни­ми особ­ли­во­с­тя­ми: віднос­но не­ве­ли­ким ве­ге­таційним пе­­ріо­­дом, сла­бо­роз­ви­ну­ти­ми ко­ре­не­вою си­с­те­мою і над­зем­ною ма­сою, що по­­тре­бує до­стат­нь­о­го вмісту в ґрунті за­­сво­ю­ва­них форм по­жив­них ре­чо­вин. Щоб сфор­му­ва­ти вро­жай зер­на на рівні 4,0 т/га, рос­ли­ни ви­но­сять із ґрун­ту 240–260 кг азо­ту, 48–50 — фо­с­фо­ру і май­же 80 кг калію. Крім того, во­ни ви­­ко­ри­с­то­ву­ють кальцій, магній, залізо, мо­­ліб­­ден, бор та інші по­живні еле­мен­ти (мінеральне живлення гороху).
Ре­акція го­ро­ху на ґрун­ти і за­без­пе­ченість еле­мен­та­ми жив­лен­ня тісно по­­в’я­зана з життєдіяльністю буль­боч­ко­вих бак­терій. Ад­же тільки зер­но­бо­бові ку­­ль­­­­­ту­ри ма­ють унікаль­ну здатність всту­па­ти у симбіотичні взаємовідно­си­ни з буль­боч­ко­ви­ми бак­теріями й ство­рю­ва­ти цілісну фізіологічну си­с­те­му фік­са­ції азо­ту з повітря. За спри­ят­ли­вих умов симбіозу рос­ли­ни мо­жуть фіксу­ва­ти до 73 кг/га та­ко­го азо­ту! У життєвих про­це­сах го­ро­ху, як й інших жи­вих ор­­га­­нізмів, особ­ли­ву роль відіграє азот, який вхо­дить до скла­ду білків, хло­ро­філу, нук­леїно­вих кис­лот та інших ор­­ганічних ре­чо­вин. Не­ста­ча цьо­го ма­к­ро­еле­мен­та зу­мов­лює пригнічен­ня рос­лин. Надмірна йо­го кількість та­кож не­­га­тив­но по­зна­чається на їхньо­му роз­вит­ку та якості зер­на: збільшує період ве­ге­тації, що при­зво­дить до нерівномірності дозріван­ня бобів і зер­на, по­слаб­лює стійкість про­ти ви­ля­ган­ня й ура­жен­ня хво­ро­ба­ми (мінеральне живлення гороху).
Од­ним із виз­на­чаль­них за­ходів фор­му­ван­ня вро­жаю насіння го­ро­ху є по­си­лен­ня асиміляційної здат­ності рос­лин, яка сприяє на­ко­пи­чен­ню вуг­ле­це­вих спо­лук (крох­маль, цу­кор). Ос­танні, своєю чер­гою, підви­щу­ють ак­тивність за­своєння ко­ре­не­вою си­с­те­мою еле­ментів жив­лен­ня з ґрун­ту і фіксацію біологічно­го азо­ту з повітря. Го­рох під час пер­шо­го-тре­ть­о­го етапів ор­га­но­ге­не­зу по­тре­бує не­знач­ної кількості азо­ту для по­си­ле­но­го жив­лен­ня про­ростків рос­лин. На­далі за­па­си азо­ту по­пов­ню­ють­ся шля­хом фіксації йо­го буль­боч­ко­ви­ми бак­теріями. 
Швидкі тем­пи на­ро­с­тан­ня ве­ге­та­тив­ної ма­си го­ро­ху і ви­со­ка по­тре­ба в азоті що­до вста­нов­лен­ня ефек­тив­но­го симбіозу в поєднані з не­роз­ви­ну­тою ко­­­ре­не­вою си­с­те­мою зу­мов­лю­ють азот­не го­ло­ду­ван­ня рос­лин го­ро­ху в по­чат­кові фа­зи йо­го роз­вит­ку, особ­ли­во на бідних ґрун­тах. На­ко­пи­чен­ня по­жив­них ре­чо­вин в ор­га­нах рос­ли­ни го­ро­ху про­тя­гом ве­ге­тації відбу­вається нерівномірно. Так, у період цвітіння гороху ос­нов­на кількість азо­ту містить­ся в ли­ст­ках, у ко­ре­нях йо­го кількість мен­ша, в стеблі — най­мен­ша. Найбільше по­гли­нан­ня азо­ту рос­ли­на­ми гороху спо­с­терігається за вне­сен­ня тільки азот­них до­б­рив, а фо­с­фо­ру — за сумісно­го вне­сен­ня з азо­том. Кальцій у ціло­му не впли­ває на по­гли­нан­ня рос­ли­ною до­дат­ко­вої кількості азо­ту та роз­­­поділен­ня йо­го ор­га­на­ми рос­ли­ни. У фазі цвітіння гороху азот, уне­се­ний у ґрунт, сприяє на­ко­пи­чен­ню йо­го в усіх над­зем­них ор­га­нах. За­вдя­ки впли­ву фо­с­фо­ру збільшується вміст азо­ту в ко­ре­нях та пе­реміщен­ня йо­го в квітки (мінеральне живлення гороху).
За ре­зуль­та­та­ми досліджень до­ве­де­но, що за вне­сен­ня в ґрунт азо­ту та фо­с­фо­ру од­но­час­но вміст азо­ту в стеблі гороху збіль­шу­вав­ся більш ніж ут­ричі, в ли­ст­ках — удвічі, в квітках — в 2,5 ра­зу(добриво під горох). 
Ефек­тивність ви­ко­ри­с­тан­ня до­б­рив, зо­к­ре­ма азот­них, у посівах го­ро­ху пев­ною мірою за­ле­жить від строків і спо­собів їхньо­го вне­сен­ня. Удо­б­рен­ня, за­сто­со­ва­не під посівну куль­ти­вацію або в піджив­лен­ня, порівня­но з осіннім вне­сен­ням, сприяє підви­щен­ню вро­жай­ності го­ро­ху на 0,3 т/га. Та­ка при­бав­ка вро­жаю го­ро­ху по­яс­нюється тим, що азотні до­б­ри­ва на фоні фо­с­фор­но-ка­лій­­них за­без­пе­чу­ють фор­му­ван­ня більшої кількості бобів і зе­рен у них, а та­­кож підви­щу­ють ма­су зер­на (добриво під горох). На чор­но­зе­мах ре­гра­до­ва­них лісо­сте­по­вої зо­ни вне­сен­ня азот­них до­б­рив у до­зах N30–60 спри­я­ло от­ри­ман­ню мак­си­маль­но­го вро­жаю зер­на го­ро­ху — 2,17–3,58 т/га за­леж­но від ме­те­о­ро­логічних умов. Ра­зом з тим, ре­ко­мен­до­вані різни­ми ав­то­ра­ми до­зи міне­раль­но­го азо­ту варіюють від 15–30 до 70–165 кг/га (добриво під горох).
Вне­сен­ня стар­то­вих доз азо­ту за­леж­но від умов ро­ку підви­щує ефект вне­сен­ня до­б­рив від 3 до 107%. При­чо­му окупність по­вної нор­ми вне­сен­ня до­б­рив мо­же як пе­ре­ви­щу­ва­ти, так і бу­ти ниж­чою, ніж за фо­с­фор­но-калій­но­го піджив­лен­ня (добриво під горох). Так, у ро­ки із по­су­ш­ли­вими умовами навесні та по­чат­ку літа окупність удо­б­рен­ня зни­зи­лась на 23%, а в умо­вах во­ло­го­го ро­ку — підви­щи­лась на 55%. 
Для вста­нов­лен­ня оп­ти­маль­ної до­зи азот­но­го до­б­ри­ва кра­ще бра­ти до ува­ги по­каз­ник ро­дю­чості ґрунтів за біоло­гічним азо­том, який вра­хо­вує вміст за­галь­но­го азо­ту, ма­су ко­ре­не­вих ре­ш­ток в ор­но­му шарі ґрун­ту та діяльність ґрун­то­вих мікро­е­ле­ментів. 
Азотфіксація у го­ро­ху за спри­ят­ли­вих умов роз­по­чи­нається у фазі двох-трьох листків і до­ся­гає сво­го мак­си­му­му в фазі бу­тонізації — цвітіння. То­му до по­чат­ку ак­тив­ної азотфіксації рос­ли­ни по­тре­бу­ють міне­раль­но­го азот­но­го жив­­лен­ня (мінеральне добриво під горох). Як­що на час сівби за­па­си нітрат­но­го азо­ту в ор­но­му шарі становлять менш ніж 30 мг/кг ґрун­ту, слід до­дат­ко­во вне­сти цей ма­к­ро­еле­мент у дозі 20–30 кг/га. По­тре­ба у ви­щих (40–60 кг/га д.р.) до­зах азот­них до­б­рив ви­ни­кає за ви­ро­щу­ван­ня го­ро­ху на низь­ко­окуль­ту­ре­них ґрун­тах із вмістом гу­му­су мен­ш ніж 2% (добриво під горох).
За ре­зуль­та­та­ми досліджень ННЦ «Інсти­тут зем­ле­роб­ст­ва НА­АН» вне­сен­ня азот­них до­б­рив у піджив­лен­ня на IV та IX ета­пах ор­га­но­ге­не­зу за­без­пе­чує при­бав­ку вро­жай­ності куль­ту­ри гороху на 0,54–1,10 т/га. 

Для го­ро­ху ха­рак­тер­на ви­со­ка інтен­сивність по­гли­нан­ня фо­с­фо­ру. Найбільше куль­ту­ра за­своює йо­го в період I–VIII етапів ор­га­но­ге­не­зу — рос­ли­ни на­ко­пи­чу­ють до 75% за­галь­ної йо­го кількості за ве­ге­таційний період. Ре­ш­та по­тре­би у фо­с­форі про­дов­жує над­хо­ди­ти до по­вно­го дозріван­ня го­ро­ху. Не­ста­ча цьо­го ма­к­ро­еле­мен­та в ґрунті по­ру­шує фор­му­ван­ня ре­про­дук­тив­них ор­ганів, за­тя­гує період дозріван­ня зер­на.

Для го­ро­ху ха­рак­тер­на ви­со­ка інтен­сивність по­гли­нан­ня фо­с­фо­ру. Найбільше куль­ту­ра за­своює йо­го в період I–VIII етапів ор­га­но­ге­не­зу — рос­ли­ни на­ко­пи­чу­ють до 75% за­галь­ної йо­го кількості за ве­ге­таційний період. Ре­ш­та по­тре­би у фо­с­форі про­дов­жує над­хо­ди­ти до по­вно­го дозріван­ня го­ро­ху. Не­ста­ча цьо­го ма­к­ро­еле­мен­та в ґрунті по­ру­шує фор­му­ван­ня ре­про­дук­тив­них ор­ганів, за­тя­гує період дозріван­ня зер­на (добриво під горох).

За­сто­су­ван­ня фо­с­фор­них до­б­рив сти­му­лює ріст ко­ре­не­вої си­с­те­ми (особ­ли­во ко­ре­не­вих во­лосків) та ак­тивність буль­боч­ко­вих бак­терій, змен­шує шкід­ли­ву дію підви­ще­них доз азо­ту на про­цес ут­во­рен­ня буль­бо­чок. Над­зви­чай­но важ­ли­вим є й те, що буль­боч­кові бак­терії ма­ють ви­со­ку роз­чин­ну здат­ність. Во­ни пе­ре­во­дять важ­ко­роз­чинні спо­лу­ки фо­с­фо­ру в при­датніші для за­своєння рос­ли­на­ми гороху фор­ми. Це свідчить про те, що симбіоз буль­боч­ко­вих бак­терій із го­ро­хом поліпшує за­без­пе­чен­ня рос­лин не тільки азо­том, а й фо­с­фо­ром.
Найбільший вміст фо­с­фо­ру в ор­га­нах рос­лин спо­с­терігається в період цвітіння куль­ту­ри гороху. На рівень по­гли­нан­ня рос­ли­на­ми Р2О5 у фазі цвітіння мак­си­маль­ний вплив має азот­но-фо­с­фор­не жив­лен­ня (добриво під горох). Поєдна­не вне­сен­ня цих ма­к­ро­еле­ментів має ви­щу ефек­тивність, ніж ко­ли їх за­сто­су­ва­ти ок­ре­мо. Відзна­ча­ють та­кож спе­цифічну роль азо­ту та фо­с­­фо­ру в роз­поділенні жив­лен­ня ор­га­на­ми рослини гороху.Удо­б­рен­ня, за­сто­со­ва­не під посівну куль­ти­вацію або в піджив­лен­ня, порівня­но з осіннім уне­сен­ням, сприяє підви­щен­ню вро­жай­ності го­ро­ху на 0,3 т/га
Знач­ний вплив на фо­с­фор­ний обіг у си­с­темі жив­лен­ня го­ро­ху має калій. По­вна за­без­пе­ченість рос­лин калієм підви­щує їхню по­су­хостійкість, стійкість до за­хво­рю­вань, поліпшує обмін ре­чо­вин. Не­ста­ча калію спри­чи­нює відми­ран­ня тка­нин на старіших ли­ст­ках та пе­ри­фе­рійній ча­с­тині між жил­ка­ми, а йо­го над­ли­шок при­ско­рює ут­во­рен­ня й дозрі­ван­ня бобів гороху, унаслідок чо­го во­ни фор­му­ють­ся дрібни­ми, а рос­ли­ни — низь­ко­рос­ли­ми.
На лег­ких ґрун­тах калій у не­ве­ли­ких до­зах май­же повністю ви­ко­ри­с­то­вується до по­чат­ку цвітіння гороху. За ви­со­кої за­без­пе­че­ності калієм за­сво­ю­ван­ня йо­го відбу­вається інтен­сивніше і три­ває до кінця ве­ге­тації. Дефіцит калію мен­шою мірою по­­зна­чається на йо­го на­яв­ності в ли­ст­ках гороху, але зу­мов­лює зни­жен­­­ня рівня азот­фіксації та пригнічує ут­во­рен­ня ор­ганіч­ної ма­си. А в період ут­во­рен­ня бобів гороху за­три­мується про­цес пе­ре­міщен­ня азо­ти­с­тих ре­чо­вин із листків у ре­про­дук­тивні ор­га­ни.
Калійні до­б­ри­ва на азот­но-фо­с­фор­но­му фоні по­зи­тив­но впли­ва­ють на вро­жайність го­ро­ху, його при­бав­ки до кон­тро­лю ста­нов­лять 0,23–0,24 т/га. Най­кра­ща нор­ма вне­сен­ня калійних до­б­рив на тем­но-сірих ґрун­тах — 60 кг/га (добриво під горох). В умо­вах Північно­го Лісо­сте­пу та­ка до­за цих до­б­рив на фоні післядії гною з пе­ред­посівною іно­ку­ляцією насіння за­без­пе­чи­ла підви­щен­ня вро­жаю го­ро­ху на 0,67 т/га. Не­пра­виль­не за­сто­су­ван­ня до­б­рив, що най­частіше ви­ра­жається у за­ви­щенні доз, нез­ба­лан­со­ва­ності калію з інши­ми еле­мен­та­ми, невідповідності біологічної гру­пи де­я­ких рос­лин ок­ре­мим фор­мам калійних до­б­рив, обу­мов­лює не стільки змен­шен­ня вро­жаю, скільки погіршен­ня йо­го якості (добриво під горох).
Вап­ну­ван­ня ґрун­ту в разі та­кої по­тре­би доцільно про­во­ди­ти під по­пе­ред­ни­ки го­ро­ху. Цей аг­ро­прий­ом зни­жує кис­лотність ґрун­ту, ком­пен­сує не­ста­чу магнію, як ре­зуль­тат — підви­щується ефек­тивність фо­с­фор­них і калійних до­б­рив.
Дія до­б­рив за­ле­жить від фізич­них та хімічних вла­с­ти­во­с­тей ґрун­ту, йо­го во­ло­гості; строків, спо­собів та доз вне­сен­ня до­б­рив; удо­б­рен­ня куль­ту­ри — по­пе­ред­ни­ка го­ро­ху; рівня за­бур’яне­ності та інших фак­торів. Так, зо­к­ре­ма, вста­нов­ле­но ви­со­ку ефек­тивність фо­с­фор­них, фо­с­фор­но-калійних до­б­рив за їхньо­го вне­сен­ня во­се­ни під ос­нов­ний об­робіток або ж на­весні в ряд­ки (добриво під горох). Порівня­но з уне­сен­ням під пе­ред­посівну куль­ти­вацію, ос­нов­не піджив­лен­ня збільшує ефек­тивність до­б­рив на 10–30, а в по­су­ш­ливі ро­ки — на 40–50%. 
Під час про­гра­му­ван­ня вро­жаю гороху ве­ли­ке зна­чен­ня має вра­ху­ван­ня спеціаль­них спо­собів уне­сен­ня до­б­рив. Так, ло­каль­не їхнє за­сто­су­ван­ня із нор­мою N30Р60К60, порівня­но з уне­сен­ням уроз­кид, за­без­пе­чує при­бав­ку вро­жаю на­сіння го­ро­ху на 0,23–0,37 т/га, а поєд­нан­ня ло­каль­но­го ви­ко­ри­с­тан­нян­ня з ряд­ко­вим під час сівби — на 0,63 т/га. За ло­каль­но­го вне­сен­ня міне­раль­них до­б­рив збільшується рівень ви­ко­ри­с­тан­ня азо­ту до­б­рив, не­вра­хо­вані (або га­зо­подібні) втра­ти зни­жу­ють­ся від 23,2 до 16,5% за поєдна­но­го вне­сен­ня до­б­ри­ва і 18,8% — тільки азот­них. Піджив­лен­ня посівів N14Р2К6 на фоні післядії гною та іно­ку­ляції насіння за­без­пе­чи­ло вро­жай го­ро­ху на рівні 3,40 т/га, а вне­сен­ня міне­раль­них до­б­рив у дозі N30Р60К90 + N15 у піджив­лен­ня (VІІ е.о.) на фоні побічної про­дукції, пе­ред­посівно­го іно­ку­лю­ван­ня насіння — 3,62–3,73 т/га (ННЦ ІЗ НА­АН) ( мінеральні добрива під горох).
В умо­вах північної ча­с­ти­ни Лісо­сте­пу на сірих лісо­вих ґрун­­тах вне­сен­ня міне­раль­них до­б­рив у дозі N15Р60К90 + N15 (ІІІ–ІV е.о.) + N15 (VIII е.о) + пре­па­рат Рос­ток (VII–VIII е.о) на фоні побічної про­дукції (со­ло­ма зер­но­вих) та пе­ред­посівної іно­ку­ляції насіння бу­ло от­ри­ма­но вро­жайність на рівні 3,58–3,67 т/га. За спри­ят­ли­вих ме­те­о­ро­логічних умов ви­роб­ни­чо­го ро­ку — 5,01–5,41 т/га.
За да­ни­ми по­льо­вих досліджень Інсти­ту­ту кормів НА­АН, вне­сен­ня по­вно­го міне­раль­но­го до­б­ри­ва під горох в нормі N30Р40К60 за співвідно­шен­ня еле­ментів жив­лен­ня 1:1,5:2 за­без­пе­чи­ло вро­жайність зер­на го­ро­ху на рівні 4,02 т/га. Це на 0,82 т/га більше порівня­но з ділян­ка­ми без за­сто­су­ван­ня до­б­рив (контроль).

Про­те вне­сен­ня азот­них, фо­с­фор­них і калійних до­б­рив ча­с­то не за­без­пе­чує очіку­ва­но­го ре­зуль­та­ту без за­сто­су­ван­ня мікро­до­б­рив. Під впли­вом ок­ре­мих із них (молібден) змінюється вміст форм азо­ту в ґрунті і в ор­га­нах рос­лин гороху, зро­с­тає вро­жайність і підви­щується вміст білка в зерні.
За сту­пе­нем на­ко­пи­чен­ня в зерні й со­ломі го­ро­ху мікро­е­ле­мен­ти роз­та­шо­ву­ють­ся в та­ко­му по­ряд­ку: молібден, бор, цинк, мідь. Так, вне­сен­ня бо­ру та молібде­ну під го­рох на дер­но­во-підзо­ли­с­то­му супіща­но­му ґрунті в до­зах 0,5–3,0 кг/га та міді і цин­ку — 2,5–15 кг/га по­зи­тив­но впли­ває на су­мар­ний вміст у зерні азо­ти­с­тих спо­лук та аміно­кис­лот, а та­кож на вміст білко­во­го азо­ту ( мінеральне живлення гороху). Об­пу­д­рю­ван­ня насіння го­ро­ху мар­ган­цем, молібде­ном, магнієм, міддю, ко­баль­том збільшує вро­жайність зер­на го­ро­ху на 13,3–14,7%.
У сучасній аг­ро­куль­турі підви­щується ак­ту­альність біологізації і еко­логізації сільсько­го­с­по­дарсь­ко­го ви­роб­ництва. У зв’яз­ку з цим на­бу­ває важ­ли­во­го зна­чен­ня вне­сен­ня гною під го­рох в ос­нов­них рай­о­нах йо­го ви­ро­щу­ван­ня. Досліди, про­ве­дені в різних ґрун­то­во-кліма­тич­них зо­нах, засвідчи­ли ефек­тивність вне­сен­ня ор­ганіки в дозі 20–30 т/га без­по­се­ред­ньо під го­рох.
Ви­со­ка про­дук­тивність куль­ту­ри горох за­без­пе­чується за співвідно­шен­ня аніонів (NO3, PO4 та SO4) в по­жив­но­му роз­чині за ета­па­ми ор­га­но­ге­не­зу рос­лин: від сходів до бу­тонізації — цвітіння — 1:2:1; у період цвітіння — 2:1:1; від ут­во­рен­ня бобів до дозріван­ня насіння — 3:1:1.

С. Дво­рець­ка, канд. с.-г. на­ук,
О. Люб­чич, канд. с.-г. на­ук,
ННЦ «Інсти­тут зем­ле­роб­ст­ва НА­АН» 

Ключові слова: минудобрения

https://mzuri.in.ua/

Інтерв'ю
Статуя кохання в Батумі "Алі та Ніно"
Нещодавно Україну відвідав заступник директора «Агросервіс центру» при Міністерстві сільського господарства Аджарії Леван Болгвадзе. Користуючись нагодою, propozitsiya.com поспілкувалась із
координатор проекту "Купуймо разом!" Томаш Будзяк
Сільське господарство відноситься до тих галузей, де об'єднання може принести до значного підвищення конкурентноздатності. За ініціативи найбільшої в Польщі гастрономічної закупівельної групи Horeca GGZ в Україні буде створена вітчизняна... Подробнее

1
0