Спецможливості
Аналітика

Законопроект 3131: детінізація чи розорення?

30.06.2020
1260
Законопроект 3131: детінізація чи розорення? фото, ілюстрація

Проект Закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо детінізації виробництва сільськогосподарської продукції», зареєстрований за номером 3131, викликав діаметрально протилежні оцінки в середовищі аграріїв. Одні скаржаться на несумлінну конкуренцію з боку тих, хто, мовляв, працює в «тіні». Інші бідкаються, що задекларовані як боротьба з «тіньовиками» заходи знищать одноосібника і дрібного фермера як клас і змусять тих пайовиків, які не мають можливості обробляти свою землю самотужки, по швидше її продати (і, відповідно, подешевше).

 

 

Бій з «тінню» у виконанні ВР

Про те, що значна частина земель обробляється без укладення договорів, а великі обсяги сільгосппродукції продаються без обліку, розмови йдуть уже давно. І в роботі в «тіні» звинувачують саме невеликі господарства. Адже великі агрокомпанії, які змушені надавати звітність якщо не закордонним співзасновникам, так банкам, просто зобов’язані працювати “по-білому».

«В нас у Голопристанському районі, згідно офіційної статистики, 7240 одноосібників. На практиці левова частка цих паїв здається в оренду, просто неофіційно. Відповідно, не надходять податки до місцевих бюджетів, яким так потрібні гроші», — розповідає депутат Херсонської обласної ради фермер Олександр Синенко.

Нинішні можновладці розповідають, що в «тіні» знаходиться 30% сільськогосподарського виробництва. «В деяких районах в «тіні» обробляється до 50% земель», — говорить голова Аграрного союзу України Геннадій Новіков. Що стосується земель державної власності, то, за чутками, там «тіньовий» сегмент, який здається в оренду неофіційно або за символічну оплату, значно більший. Щоправда, державні підприємства-«латифундисти» згадуються в контексті «тіньового» обігу землі значно рідше, натомість головними «тіньовиками» виставляють невеликих фермерів.

Тож іще взимку нардепи внесли законопроект, де запропонували зобов’язати сільгоспвиробників сплачувати податків не менше, ніж 5% нормативної грошової оцінки землі (в середньому по Україні це 1400 грн з гектара), назвавши це нововведення поставленим податковим зобов’язанням. Якщо загальна сума сплачених податків менша за 5% НГО землі в користуванні — господарства повинні будуть доплатити різницю в бюджет. Крім того, пропонується опустити нижню межу площі, з якої доходи від продажу сільгосппродукції обкладатиметься податком на доходи фізосіб (ПДФО), з 2 до 1 га. Тобто, під оподаткування підпаде й частина ОСГ, під які виділяють до 2 га. Хоча ті, хто засіває польовими культурами один чи кілька паїв, заробляють значно менше за тих, хто тримає 40 соток плівкових теплиць. Однак для останніх ніякого мінімального податкового навантаження не передбачено.

Фахівці першим ділом зауважують, що подібної практики, і, відповідно, терміну «поставлене податкове зобов’язання” нема ніде в світі. «У більшості країн існують податки на майно, на багатство, на доходи, але винайдене нашими депутатами поставлене податкове зобов’язання не підпадає під жодну з цих категорій», — говорить партнер юридичної фірми «Софія» Олександр Поліводський.

Справді, скрізь у світі, якщо владі здається, що хтось працює в «тіні», організовують перевірку підозрюваного — не важливо, це фірма чи простий дядько, який виконав роботу за готівку і не вніс її в декларацію. А не встановлюють певну суму податку тільки на підставі того, що можновладцям здається, що платники податків насправді заробляють стільки-то.

Сплата зазначеної суми податку незалежно від доходів не має аналогів, відколи разом з феодалізмом став історією подушний податок. «В жодній країні нема уніфікованого оподаткування — тільки диференційоване», — зауважує керівник відділу фінансово-кредитної та податкової політики Інституту аграрної економіки НААН України Леонід Тулуш. Фіксований податок зберігається в сфері нерухомості — певна сума з квадратного метра чи гектара або певний відсоток оціночної вартості. Але ним обкладаються власники нерухомості, а не її орендарі. Так, на практиці власник може включити податок в орендну плату або ж орендар сам може запропонувати власнику заплатити за нього податок, але це вже питання друге.

До речі, там, де податок на нерухомість встановлено правильно, він стимулює максимально ефективне її використання: квартири чи земельні ділянки не просто колекціонують як вигідний об’єкт вкладення коштів, а змушені їх задіювати в бізнесі. Або ж продавати, якщо не можуть на цій нерухомості заробити навіть на податок. Такий податок в Україні вже існує — податок на землю. І якщо встановити його правильно, то бюджет непрямо може отримувати податки з коштів, які заробляються на цій землі в «тіні». Наприклад, відомо, що з гектара землі можна заробити 300 доларів — і встановлення податку на рівні, наприклад, 60 доларів робить зайвим податок на прибуток. А заодно і облік цього податку, різноманітні його «оптимізації», а також утримання штату перевіряльників для виявлення зловживань.

Та найгірше в цій ситуації те, що податок доведеться платити податки навіть тоді, коли господарство зазнало збитків — скажімо, від посухи або граду.

 

Програють чи не програють?

Президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко стверджує, що для тих, хто працює прозоро, податкове навантаження не зросте. «Я робив розрахунки для свого господарства, то виявилось, що ті податки, які сплачую зараз, на 800 тис. грн перевищують запропонований у законопроекті рівень у 5% НГО. Шкода, що не передбачили повернення цієї різниці тим, у кого вона виникає», — додає фермер з Хмельниччини, член правління Всеукраїнської аграрної ради Алім Міщук.

Зросте ж податкове навантаження, як переконує пан Міщук, для тих, хто працює в тіні: обробляє паї родичів, сусідів, і не платить ніяких податків, не реєструє договори. Також він заспокоює орендодавців, які офіційно реєструють договори: якщо пай здається в оренду, податок нараховується орендарю, а не власнику. «Особливо тяжко буде державним підприємствам, адже там багато землі здається в оренду за «тіньовими» схемами», — говорить Л. Козаченко. Він підсумовує, що прийняття цього законопроекту виведе з тіні щонайменше 40% господарств. «Тому ми не бачимо тут жодної проблеми», — сказав президент УАК.

Але чи все так гладко насправді?

«Даний законопроект — це батіг. А стратегія детінізації, як і будь-яка інша стратегія, повинна включати як батіг, так і пряник», — зауважує генеральний директор Української аграрної конфедерації Павло Коваль. Інші фахівці не настільки дипломатичні в своїх оцінках.

«Податкове навантаження для тих, хто зараз працює в «тіні», справді зросте. Але до кінця питання детінізації запропонований законопроект не вирішить. Крім того, в разі його прийняття податківці стануть частими гостями в господарствах, а в податковій службі виникнуть нові робочі місця», — говорить Геннадій Новіков. Він пояснює, що адміністрування податків у разі запровадження мінімального навантаження на земельний банк буде дуже складним. А для сільських бухгалтерів, вочевидь, особливо. «Витрати часу на спілкування з податківцями зростуть неймовірно», — вважає Леонід Тулуш. «Прийняття законопроекту означатиме додаткову звітність, зокрема, необхідність окремого обліку сільгосппродукції. Так що це ніяке не спрощення», — переконаний Олександр Поліводський.

Та це ще півбіди. Розрахунки економістів показують, що для дрібних сільгоспвиробників, особливо для фізосіб, обсяги оподаткування зростуть у рази. Зокрема, в цьому переконаний Леонід Тулуш. До того ж слід пам’ятати, що ці 1400 грн/га вилучатимуться з фінансів господарства в найбільш непідходящий момент — коли потрібно викуповувати орендовану землю. Так, якщо фермер обробляє 500 га, він мусить сплатити за рік не багато, не мало — 700 тис. грн. (у середньому). Це більше $25 тис., яких могло б вистачити на викуп 12–25 га землі.

 

Замість «прогресу» — «регрес»

А розрахунки професора Київської школи економіки Олега Нів’євського показують, що в сегменті одноосібників відсоток доходів, який слід буде сплачувати згідно поставленого податкового зобов’язання, зі зниженням доходів буде… зростати. Наприклад, група одноосібників з найнижчим доходом (до 41 тис. грн. на рік) з запровадженням поставленого податкового зобов’язання повинна буде сплачувати 6% своїх доходів, а з найвищим доходом (більше 205 тис. грн. на рік) — лише 1%.

Більше того, аналітика Київської школи економіки показує, що вже зараз одноосібник мусить сплачувати з гектара значно більше, ніж юрособи. Наприклад, за 2019 р. розрахунковий податок на сільгоспвиробників на загальній системі оподаткування становив більше 2000 грн/га, для платників єдиного податку 4-ї групи і ПДВ — 1300–1400 грн/га, для «єдинщиків» 4-ї групи – не платників ПДВ — близько 2700 грн/га, а на одноосібників за умови роботи «по-білому» — понад 4000 грн/га. І лише «сховавшись у тінь», останні можуть зменшити податкове навантаження до 1500 грн/га, тобто до рівня платників єдиного податку 4-ї групи, але зовсім уникнути оподаткування, хай навіть опосередкованого, їм не вдасться. Якщо ж фірма не є податковим агентом, то вона на загальній системі оподаткування сплачувала всього 1000 грн/га, а на єдиній 4-ї групи зі сплатою ПДВ — якихось 200–300 грн/га.

При цьому доходи у одноосібників нижчі, адже вони не мають великих партій продукції і часто змушені працювати через посередників. Наприклад, господарство отримує за літр молока 9 грн, тоді як одноосібник — менше 7 грн. Врешті, одноосібники часто не мають іншого вибору, ніж працювати в «тіні», адже продати продукцію можуть тільки посереднику, а ті зазвичай купують тільки за готівку.

Таким чином, законопроект №3131 пропонує не прогресивну шкалу оподаткування, прийняту в усьому світі, а… регресивну: з менших обсягів мусиш платити вищий відсоток.

Загальний обсяг зростання податкового навантаження на сільгоспвиробників оцінюють у 15 млрд грн. Цього вистачило б на придбання до півмільйона гектарів землі.

Тож недарма президент Національної асоціації сільськогосподарських дорадчих служб України Роман Корінець порівняв новий законопроект з сумнозвісним огороджуванням у Британії кілька століть тому і заявив, що він призведе до пролетаризації українського села. Проти подібної зрівнялівки виступив і перший віце-президент АФПЗУ Віктор Шеремета, в черговий раз наголосивши на необхідності податкових пільг для дрібних фермерів.

Самі фермери зовсім не проти обов’язковості сплати податків, просто запропоновану законопроектом ставку вважають зависокою. Так, фермер з Городнянського р-ну на Чернігівщині Іван Якуб вважає: «Оптимальною була б ставка в 1% НГО. А ставка у 5% НГО ще більше зажене дрібних сільгоспвиробників у «тінь».

Втім, пропонується ціла низка альтернативних, менш болісних варіантів детінізації аграрного ринку. Наприклад, Аграрний союз України запропонував віднести ФОПів, що працюють у сільському господарстві, до платників єдиного податку 2-ї групи, а тих, хто має землю у власності або оренді, але не звітує про сільськогосподарське виробництво, обкласти податком у 3% НГО. Як вважає Геннадій Новіков, такі незначні зміни по-справжньому спростять оподаткування і змусять сільгоспвиробників вийти з «тіні».

Олег Нів’євський запропонував цілий набір альтернативних заходів з детінізації, серед яких:

скасування мінімального терміну оренди землі;

спрощення режиму оподаткування дрібних сільгоспвиробників та фізосіб, які виробляють сільгосппродукцію;

реформувати спрощену систему оподаткування;

покращити доступ до фінансування дрібних виробників.

«Коли буде кредитування дрібних виробників, останні на вимогу банків почнуть проводити свої операції по документах», — пояснив О. Нів’євський.

Відтак очевидно, що існують простіші, ефективніші і не настільки витратні для сільгоспвиробників способи детінізації галузі. Натомість законопроект №3131, за оцінками експертів, має на меті насамперед наповнення бюджету, а не спрощення оподаткування чи сприяння виходу з «тіні» сільгоспвиробників.

 

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com

Інтерв'ю
Статуя кохання в Батумі "Алі та Ніно"
Нещодавно Україну відвідав заступник директора «Агросервіс центру» при Міністерстві сільського господарства Аджарії Леван Болгвадзе. Користуючись нагодою, propozitsiya.com поспілкувалась із
Рейдерство – стихійний термін, що дослівно означає «недружнє захоплення активів». В аграрній сфері найчастіше використовуються підроблені документи, а часто — в купі із тупою грубою силою. Чому рейдерство набуло такого поширення в Україні... Подробнее

1
0