Захист саду від мишоподібних гризунів і зайців узимку

Успішна перезимівля дерев, кущових ягідників і суниці — одна з головних умов отримання високої врожайності плодового саду. В зимовий період для багаторічних насаджень критичними є різкі перепади температур, тому правильна підготовка саду взимку підвищує його стійкість.

Думка, що взимку сад не потребує турботи помилкова. Основні роботи в цей період — захист від гризунів, морозобоїн та сонячних опіків, снігозатримання. М’яка зима дає можливість обрізати дерева та кущі і боротися зі шкідниками. У дні відлиг знімають і знищують зимові гнізда шкідників (білана жилкуватого, золотогуза), вирізають двохрічні пагони з круговими кладками яєць кільчастого шовкопряда. Збирають і виносять із саду муміфіковані плоди, як первинну інфекцію моніліозу.

Плодові дерева і кущі в зимовий період пошкоджують не тільки сильні морози, а й гризуни. Миші і зайці, які в пошуках їжі пробираються ближче до дерев, сильно пошкоджуючи їх. Шкода у вигляді поверхневих чи глибоких погризів, завдана цими тваринами, часто призводить до загибелі дерев, особливо це стосується молодих рослин. Зайці об’їдають великі і повністю «стрижуть» тоненькі гілочки, миші обгризають ділянки кори кільцем навколо всього штамба. Такі кругові погризи особливо небезпечні, бо порушується сокорух, дерево не отримує пластичних речовин і може загинути.

Для правильного та успішного ведення захисних заходів потрібно знати видовий склад найбільш поширених мишовидних гризунів і їхні біологічні особливості.

За даними Управління фітосанітарної безпеки Держпродспоживслужби України в 2023 році поширені в посівах та інших стаціях, як і в попередні роки, полівки (звичайна і гуртова), миші (хатня, лісова, польова та курганчикова).

Миша польова дуже поширений вид. Довжина тіла дорослої особини від 4,5 до 12,5 см. Хвіст довгий, голова займає третину всього тіла. Очі чорні. Вуха в основному круглі, інколи загострені. Шерсть середньої густоти, від сірого до яскраво-рудого кольорів. Найбільше мешкають польові миші у чагарникових заростях, що чергуються з осоково-очеретяними асоціаціями, в яких гризуни живуть протягом усього року. В осінньо-зимовий період живуть у скиртах, частина в садових ценозах. Взимку їхня чисельність тут досягає в середньому до 4,3 екз. на 100 пастко-діб.

За даними осінніх спостережень повсюдно на озимині в середньому нараховувалось 0,3–2,5, осередково — 4,0–5,0 жилих колоній/га, (Кіровоградська, Запорізька, Херсонська обл.), в багаторічних травах — 0,4–4,1, осередково — 6,0–8,0 жилих колоній/га (Запорізька, Київська Тернопільська, Рівненська обл.), на неорних землях середня чисельність складала 1,0–4,0, осередково — 7,0–9,0 жилих колоній/га (Запорізька, Херсонська, Київська, Черкаська, Житомирська, Рівненська обл.).

Враховуючи високу життєздатність, наявність осередків надпорогової чисельності у різних стаціях областей, за сприятливих погодних умов взимку та навесні збережеться достатній запас гризунів, що становитиме суттєву загрозу пошкодження озимих культур та багаторічних насаджень у 2023–24 рр.

Полівка звичайна належить до родини хом’яків. Особини цього виду дуже нагадують мишей чи пацюків, але мають більш тупу форму мордочки і маленькі закруглені вушка. Довжина тіла полівки 10–12 см, хвіст – до 5 см. Шерсть на спині, шиї і верхній частині голови сіро-бура, черевце, підборіддя і нижня частина хвоста жовто-сіруваті. З віком волосяний покрив полівки світлішає, і стає сірим.

Ареал проживання займає лісові, лісостепові і степові зони європейської частини континенту від берегів Атлантики до Алтайських гір. Незважаючи на всі вжиті людиною заходи боротьби, звичайні полівки залишаються одним з найпоширеніших і найшкідливіших видів гризунів. Протягом року самиці дають від 3 до 7 і більше приплодів, по 3–8 малят у кожному. За сприятливих умов миші розмножуються масово. У полі вони риють неглибокі (30–38 см) нори простої будови. З настанням холодів гризуни шукають теплих та затишних місць зимівлі. Це, зокрема, житлові будівлі, зерно- та овочесховища, скирти соломи і сіна, де протягом осінньо-зимового періоду можуть інтенсивно розмножуватись. Але значна частина все ж залишається на полі, в саду, продовжуючи харчуватися там узимку. Розмножуються полівки протягом усього теплого періоду (за температури повітря вище 5 °С).

Миші шкодять посівам зернових культур, соняшнику, зернобобовим та багаторічним травам, завдають значних збитків молодим і плодоносним садам, ягідникам. Мишоподібні гризуни не лише здатні завдати значної шкоди сільськогосподарському виробництву. Вони є переносниками хвороб, небезпечних для людей та свійських тварин. Для ефективного захисту від мишей здійснюють контроль за їхньою чисельністю. Необхідно своєчасно обстежувати площі озимих зернових, багаторічних трав, молодих і плодоносних садів, ягідників та проводити заходи із знищення гризунів.

Окрім мишовидних гризунів, садам і ягідникам шкодить заєць русак або заєць сірий. Поширений на всій території України. Заселяє відкриті степові простори, ліси і лани Лісостепу та великі лісові масиви Полісся, Карпат і Криму.

Довжина зайця коливається від 50,0 до 71,6 см. Вага від 2,5 до 7 кг. Влітку, колір хутра сірувато-глинистий з червоним забарвленням, а взимку воно стає сірим, з боків навіть білуватим. У русака коротенький хвіст та довгі вуха. Задні кінцівки у нього вдвічі довші за передні. Заєць швидко бігає і, якщо його переслідувати, може розвинути швидкість до 60 км/год і навіть більше. У зайця русака гарний зір, добре розвинутий слух.

Цей вид приваблюють відкриті простори, він віддає перевагу ланам, прирічковим долинам, переліскам, лісосмугам, невеликим острівним ліскам, балкам, ярам. Взимку його можна зустріти в багаторічних насадженнях, зелених зонах міст, околицях селищ, дачних ділянок. Вухасті є справжніми вегетаріанцями. Зимовий раціон складається з ягід і фруктів, які залишаються на чагарниках і плодових деревах. Також вони обгризають кору дерев, віддаючи перевагу корі м’яких деревних порід (осика, береза, верба), а також корі, яка більш солодка (зерняткові та кісточкові породи дерев). Навесні в раціоні тварин з’являються молоді пагони, поверхневе коріння чагарників і дерев, молода трава. В цей час вони ласують кістками тварин, маленькими камінчиками та землею. Такий корм допомагає заповнити дефіцит мінералів і вітамінів, який утворився через бідний зимовий раціон. Науковцями відмічено 106 рослин, які русак вживає охоче, а ще 40 видів, які приваблюють його лише зрідка.

За значної щільності популяції заєць русак завдає значної шкоди сільському господарству.

Захисні заходи проти гризунів

Захист саду від мишей та зайців, можна забезпечити найпростішим способом механічним: обмоткою штамба дерева мішковиною, толем і рубероїдом (без тісного контакту з корою, щоб проходила аерація і для уникнення опіків), спеціальними пластиковими решітками, садовими дротяними сітками з дрібною клітинкою. Для кращого захисту від мишей нижню частину сітки заглиблюють у землю довкола штамба на глибину 4–5 см. Перевага сітки перед іншими матеріалами в тому, що таку огорожу не замітає снігом.

Не варто для захисту дерев використовувати поліетиленову плівку, адже під нею може утворюватися конденсат і дерево замерзне або буде пріти та почне загнивати. Дерева не обв’язують соломою, тому, що вона приваблює гризунів, краще використовувати очерет.Досить ефективним методом захисту саду від мишей є ущільнення снігового покриву навколо дерев і по периметру ділянки. Миші взимку пересуваються під шаром пухкого снігу, а якщо його втоптати, у них виникають значні труднощі.

Найважливішими профілактичними заходами є агротехнічні: своєчасне збирання врожаю без втрат, вчасна і якісна зяблева оранка, дотримання сівозміни, боротьба з бур’янами на полях, в садах і в місцях резервацій гризунів (лісосмуги та узбіччя доріг). Усе це позбавляє гризунів кормової бази і надійного сховища.

Побілка стовбура й скелетних гілок плодових дерев є основним заходом проти гризунів і тому її проводять не тільки навесні, але й коли зійде сніг. Біла поверхня стовбура, що вкрита вапном, відбиває прямі сонячні промені, тому дія різких коливань температури знижується. Ароматичні речовини, що містяться в робочому розчині для вапнування, врятують дерева й від гризунів. Побілку проводять до настання морозів у суху погоду в жовтні–листопаді.

За появи шкідників, необхідно вдатись до заходів захисту. Такі прийоми включають в себе три основні методи: хімічний (заснований на застосуванні отруєних принад), фізичний (використання механічних знарядь лову і знищення) та біологічний.

На невеликих полях фермерських господарств їх можна відловлювати механічно, застосовуючи пастки різних модифікацій. Встановлюють пастки біля нір та на шляху їхнього пересування.

Якщо використання механічних знарядь буде неефективним або неможливим, то слід вдатись до хімічного методу. За наявності 3–5 жилих колоній на гектар для боротьби з мишоподібними гризунами застосовують родентициди на основі діючих речовин: бродіфакум, бромадіолон, флокумафен.

Біологічний метод боротьби не несе небезпеки для людини та навколишнього середовища і значно дешевший. В його основі лежить застосування препарату, наприклад, Бактеронцид (зернова принада, сипуча маса), розкладають препарат вручну 3–5 г/нору. Біопрепарат — це вологе зерно пшениці, вівса, ячменю, жита заражене бактеріями мишачого тифу. Перевагою є те, що миші заражаються одна від іншої і в результаті гине вся колонія. На відміну від хімічних принад, які потрібно розкладати доти, поки гризуни поїдають їх, Бактеронцид вноситься одноразово. У боротьбі з мишами та полівками на полях і садах вносять 1–2 кг препарату на 1 га, в скиртах — 5–30 г/м³, в складах з насіннєвою продукцією — 50–100 г/100 м². Смертельна доза для гризунів  міститься в 0,3–0,5 г препарату. Найбільша ефективність біологічної принади досягається в холодну пору року, коли температура повітря не перевищує 10 °С.

Якщо все ж таки дерева постраждали від гризунів, потрібно надати їм необхідну допомогу. Лікувати пошкодження кори мишоподібними гризунами потрібно навесні. Поверхню рани обробляють 5 %-м розчином мідного купоросу, дають просохнути й ретельно змащують садовим варом або його аналогами. Якщо тріщина дуже велика й глибока, то стовбур туго стягують дротом під який, на місце рани, підкладають невеликі дерев’яні дощечки. Цей процес повторюють щовесни до повного загоєння рани.

Дотримання рекомендацій дасть змогу забезпечити хорошу перезимівлю саду і стане запорукою доброго урожаю.

І. Шевчук, канд. с.-г. наук, Інститут садівництва НААН