Як реагує жито на удобрення

Досягти успіхів у вирощуванні високих урожаїв зерна жита озимого доброї якості можна з допомогою високоефективних технологій, які включають раціоналізовані системи удобрення та захисту рослин.

Л. Ткаченко, мол. наук. співробітник,
Інститут сільського господарства Карпатського регіону НААН

Всі агротехнічні заходи в таких технологіях спрямовані на створення найкращих умов для розвитку рослин та формування елементів продуктивності у найвідповідальніші етапи органогенезу та на зменшення затрат матеріальних ресурсів, зниження собівартості зерна.
Одним з важливих завдань у сучасних соціально-економічних умовах є збільшення і стабілізація виробництва продовольчого зерна. Власне, найефективнішим шляхом реалізації цього завдання є підвищення продуктивності сортів — інновацій у створених економічно вигідних технологіях, адаптованих до екологічних умов регіону.

   Забезпеченість рослин достатньою кількістю елементів живлення в оптимальних співвідношеннях є найважливішою умовою розвитку жита озимого. Значення цього чинника зростає ще й тому, що його можна найбільш активно регулювати. Багаточисленними дослідженнями встановлено, що половина прибавки врожайності досягається завдяки правильному і збалансованому використанню елементів живлення залежно від біологічних особливостей сортів.
 
Забезпеченість жита озимого азотом сприяє посиленню кущіння, формуванню продуктивних пагонів, озерненості колоса, а також підвищенню кількості білка в зерні. Азотне добриво доцільно вносити під час осінніх і ранньовесняних підживлень, коли процеси нітрифікації у грунті ще сповільнені. На окультурених грунтах та після удобрених попередників жито часто до сівби не потребує азоту, але він необхідний на піщаних і вилугуваних грунтах. Слід пам’ятати, що його дефіцит лімітує урожай: надмірне удобрення азотом посилює ріст вегетативної маси і за нестачі фосфору може призвести до вилягання посівів та зниження врожаю зерна, а поступова акумуляція в грунтах — є одним з основних факторів родючості.
Першу дозу азоту в початковий період вегетації на важких родючих грунтах вносять у нормі 30–60 кг/га, а на легких бідних грунтах — 70–80 кг/га.
У системі застосування мінеральних добрив під жито озиме найвищий ефект фосфорні та калійні добрива забезпечують за внесення восени під основний обробіток грунту.
Співвідношення азоту, фосфору та калію для жита озимого залежить від типу грунту, умов зволоження та багатьох інших оптимальних параметрів технологічних прийомів.

   Фосфорні добрива потрібні рослині на початку проростання насіння, оскільки цей елемент посилює засвоювання азоту, впливає на розвиток кореневої системи, а також ріст рослин у перший період життя, підвищує насіннєву продуктивність жита (збільшує частку зерна в загальному врожаї). Отже, передпосівне внесення гранульованого суперфосфату в невеликих дозах позитивно впливає на ці процеси та збільшення врожаю. Жито озиме здатне засвоювати фосфор навіть із важкодоступних форм (фосфоритне борошно) і за цим показником не має конкурентів серед інших зернових культур.
Через нестачу фосфору як елемента живлення затримується засвоєння рослинами азоту, погіршується процес утворення зерна, порушуються строки проходження рослинами фаз вегетації. Особливо чутливе жито озиме до нестачі фосфору в ранні фази, коли в рослин ще слабо розвинута коренева система. За достатнього фосфорного живлення рослини жита розвивають потужну кореневу систему, добре використовують вологу та поживні речовини з глибоких шарів грунту, покращується їхній ріст і розвиток.
Вплив фосфору на урожай озимих залежить від забезпеченості рослин азотом. За розміщення після бобових, які збагачують грунт азотом, озимі краще засвоюють фосфорні добрива, ніж після інших попередників.
Калій, так само як азот і фосфор, є життєво необхідним елементом живлення рослин. Він підвищує стійкість біоколоїдів клітини і покращує процес обміну речовин, впливає на формування білкових речовин, підвищує життєздатність всього організму. Під впливом калію підсилюється синтез цукрів. За нормального калійного живлення рослинні клітини краще утримують воду, завдяки чому стають стійкішими до посухи. Разом з тим, підвищується холодостійкість озимих культур і стійкість проти грибних і бактеріальних хвороб.

   На сьогодні під час вирощування зернових культур особливу увагу приділяють позакореневому внесенню мікродобрив. Вони містять мікроелементи у формі водорозчинних легкозасвоюваних хелатних сполук ЕДТА, які забезпечують швидке надходження і повне засвоєння (понад 95%) мікроелементів клітинами листків. Хелати ЕДТА повністю безпечні для рослин, пом’якшують дію мікроелементів, швидко розкладаються в клітинах на простіші сполуки. Дослідження свідчать, що особливістю добрив Еколист Стандарт є наявність у їхньому складі великої кількості органічних кислот, які разом з хелатами ЕДТА утворюють унікальний комплекс Хелацид, завдяки якому значно поліпшується і пришвидшується засвоюваність мікроелементів, порівняно з іншими хелатними добривами, а також обмежується поширення хвороб і шкідників.
Застосування азотних добрив на посівах жита озимого дає можливість збільшити врожай та підвищити якість зерна, проте за умови комплексного застосування засобів захисту рослин із використанням гербіцидів, ретардантів та фунгіцидів (рис. 1).
Реалізація потенціалу продуктивності новостворених сортів відбувається завдяки формуванню більшої кількості продуктивних пагонів, вищій озерненості колоса, зростанню його маси. Сорти інтенсивного типу, маючи високу потенційну продуктивність і генетично обумовлені ознаки якості зерна, потребують і відповідної технології.
Підвищити стійкість сільськогосподарських культур до негативних чинників можна шляхом застосування відповідних агротехнічних прийомів, але за екстремальних погодних умов вирішальна роль все ж таки належить адаптивній здатності сортів. Потенціал продуктивності сорту буде реалізований найповніше за умови, якщо агротехніка вирощування відповідає його біологічним особливостям.

   Важливим технологічним прийомом вирощування жита озимого, що безпосередньо впливає на якість і конкурентоспроможність продукції, є захист рослин від бур’янів, хвороб і вилягання.
Останніми роками зерновим колосовим культурам в Україні істотної шкоди завдають понад 20 хвороб, збудниками яких є різні патогенні мікроорганізми (гриби, бактерії, віруси та ін.). Конкурують за світло, воду, поживні речовини та мають спільні шкідливі організми понад 30 видів найпоширеніших бур’янів. Втрати рослинницької продукції від них становлять 30%, а в періоди спалаху хвороб та за сильного засмічення полів бур’янами вони можуть перевищувати 50%. Усе це потребує застосування різних методів захисту рослин з тим, щоб зменшити частку втрат врожаю. Так, без здійснення заходів щодо захисту культури навіть на високому агротехнічному фоні можна одержати врожай зерна зернових культур низької якості — лише в межах 3–4 т/га, тимчасом як за належного захисту — 7–10 т/га.
Сорти жита озимого інтенсивного типу характеризуються недостатнім рівнем біологічної стійкості проти хвороб, особливо за менш сприятливих погодних умов, тому використання ефективних фунгіцидів у рекомендованих нормах сприяє підвищенню врожайності. У системах інтегрованого захисту рослин від бур’янів і хвороб значне місце належить застосуванню пестицидів, у зв’язку з тим що агротехнічними і біологічними методами не завжди вдається зменшити кількість бур’янів або знизити ступінь розвитку хвороб до безпечного для цієї культури рівня.

   Жито озиме — це культура, яка схильна до вилягання більше, ніж інші зернові. Полеглі до цвітіння посіви погано запилюються, внаслідок чого буває велика череззерниця, а частина колосків залишається зовсім без зерна.
Питання вилягання зернових культур останніми роками у зв’язку з підвищенням культури землеробства і збільшенням урожаїв набуває великого значення і привертає увагу дослідників. Для боротьби з виляганням запроваджують низку агротехнічних заходів, зокрема встановлення оптимальних норм висіву, бо як загущені, так і зріджені посіви більше вилягають. Також враховують родючість грунту на окремих площах. Що вища родючість грунту, то стійкіший до вилягання має бути сорт. Для підвищення стійкості до вилягання певне значення має добір сортів з глибшим заляганням вузла кущіння. Але найдієвішим заходом захисту посівів проти вилягання є застосування ретардантів.
Використання ретардантів на посівах жита озимого дає змогу зменшити втрати врожаю та підвищити його якість, адже після вилягання рослин зерно можна використовувати, в основному, як фуражне. А це призводить до зниження економічної ефективності його вирощування. Тому в системі захисту рослин, крім гербіцидів та фунгіцидів, доцільно використовувати ретарданти (рис. 2).

   Результати досліджень Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН свідчать: інтенсивні технології вирощування жита озимого є економічно вигідними за прибавки врожайності, порівняно з базовими варіантами, не менше 0,8–2,2 т/га, що забезпечує поєднання таких технологічних прийомів, як внесення добрив, особливо азотних, та застосування інтегрованої системи захисту рослин від хвороб, бур’янів та вилягання з врахуванням фітосанітарного стану посіву та сорту.
Рекомендовано внесення мінеральних добрив нормою N150P60K90 з використанням позакореневого мікродобрива Еколист Стандарт (3 л/га) у комплексі із захистом посівів, що включає: Гербіцид Пріма, с. е. 458,67 г/л (0,6 л/га), ретардант Хлормекватхлорид (2,0 л/га), фунгіцид Імпакт 12,5% (1,0 л/га). Можливе використання інших аналогів, що містять такі самі діючі речовини.